Фінансовий стан підприємства та його оцінка

     Баланс  підприємства визнається ліквідним, а  підприємство платоспроможнім, якщо під  час порівняння згрупованих активів і зобов’язань виявиться, що активів вистачає для покриття забов’язань підприємства.

     Залежно від ступеня ліквідності активи подрозділяють на такі групи:

1. Найліквідніші активи (усі грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення);
2. Активи, що легко реалізуються (дебіторська заборгованість та ін.);
3. Активи, що повільно реалізуються (запаси, витрати майбутніх періодів та ін.).
4. Активи, що важко реалізуються (основні активи, нематериальні активи, обладнання, устаткування).

     Пасиви  балансу групуються в порядку настання терміну оплати в такі групи:

1. Найтерміновіші пасиви;
2. Короткострокові пасиви;
3. Довгострокові пасиви;
4. Постійні пасиви.

     Обов’язковою  і важливою складовою фінансового  аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за сімома показниками:

1. Рентабельність продажу;
2. Рентабельність основної діяльності;
3. Рентабельність основного капіталу;
4. Рентабельність власного капіталу;
5. Період окупності власного капіталу;
6. Рентабельність усього капіталу підприємства;
7. Рентабельність перманентного капіталу.

     Динаміка  цих показників дасть змогу визначити  конкретні резерви її підвищення.

     Оцінку  рентабельності господарської діяльності підприємства доцільно здійснювати  за наступними показниками:

• рентабельність (прибутковість) використання активів визначають як частку від ділення балансового прибутку на суму середньорічної вартості активів;
• рентабельність (прибутковість) власного капіталу (власних коштів) визначають як частку від ділення прибутку на суму середньорічної вартості власного капіталу;
• рентабельність (прибутковість) статутного капіталу (капіталу власників) визначають як частку від ділення балансового прибутку на середньорічній розмір статутного капіталу. Цей показник характеризує ефективність (прибутковість) витрат засновників (учасників) при формуванні майна на підприємстві за статутним капіталом;
• рентабельність (прибутковість) операційної діяльності визначають як частку від ділення прибутку від операційної діяльності на повну собівартість проданих оборотних активів (продукції, товарів, робіт, послуг, запасів) підприємства;
• рентабельність (прибутковість) проданої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства визначають як частку від ділення прибутку на:

     а) повну собівартість продукції (товарів, робіт, послуг);

б) суму чистої виручки від продажу  продукції (товарів, робіт, послуг);

• рентабельність (прибутковість) окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства визначають як частку від ділення прибутку, одержаного від продажу цієї продукції (товарів, робіт, послуг), на:

а) повну собівартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг);

б) суму чистої виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг);

• рентабельність (прибутковість) фінансових операцій (інвестицій) підприємства визначають як частку від ділення прибутку, одержаного від фінансових операцій, на суму фінансових витрат;
• рентабельність звичайної діяльності визначають як відношення прибутку, одержаного від звичайної діяльності, на суму витрат при здійсненні господарських операцій звичайної діяльності;
• рентабельність господарської діяльності визначають як частку від ділення балансового прибутку на суму всіх витрат, які пов’язані з формуванням балансового прибутку.

     Основними факторами підвищення рентабельності можуть бути ріст виручки за рахунок цін і обсягів реалізації, оптимізація вартості активів, зниження собівартості тощо.

     Узагальнювальними показниками фінансового стану  підприємства є показники ділової  активності, яку доцільно оцінювати  за десятьма показникми:

1. Загальна оборотність капіталу;
2. Оборотність мобільних коштів;
3. Оборотність матеріальних оборотних коштів;
4. Оборотність готової продукції;
5. Оборотність дебіторскої заборгованності;
6. Средній строк обороту дебіторскої заборгованності;
7. Оборотність кредиторської заборгованності;
8. Средній строк обороту кредиторської заборгованності;
9. Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів;
10. Оборотність власного капіталу.[1.c.354]

     На  цій основі можна висновувати  щодо наявних резервів прискорення  обороту всіх перелічених складових  майна та коштів підприємства, а отже – щодо стану його ділової активності.

     Одна  з найважливіших характеристик  фінансового стану підприємства – забеспечення стабільної його діяльності у майбутньому. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою пвдприємства,його залежністю від кредиторів та інвесторів.

     1. Коефіцієнт концентрації власного  капіталу характеризує частку  власності самого підприємства  в загальній сумі коштів, інвестованих  у його діяльність. Чим вищий  цей коефіцієнт, тим більш фінансово  стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученного капіталу. Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1.

     2. Коефіцієнт фінансової залежності  є оберненим до коефіцієнту  концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 1. це означає що власники повністю фінансують своє підприємство.

     3. Коефіцієнт маневреності власного  капіталу показує, яка частина  власного капіталу використовується  для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборонті кошти, а яку капіталізовано.

     4. Коефіцієнт довгострокових вкладень  показує, яку частину основних  коштів та інших необоротних  активів профінансовано зовнішніми  інвесторами, тобто яка частина  належить їм, а не власникам  підприємства.

     5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника – негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

     6. Коєфіцієнт співвідношення позичкових  та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості. 
 

     4. Оцінка фінансової  стійкості підприємства. 

     Умовою  життєздатності підприємства й основою  його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини – як внутрішні, так і зовнішні:

• виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;
• міцне становище підприємства на ринку;
• високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;
• налагодженість економічних зв'язків із партнерами;
• ритмічність кругообігу засобів;
• ефективність господарських і фінансових операцій;
• незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

     Таке  розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають  на неї, — внутрішній і зовнішній аспекти.

     Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і  таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

     У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

     Можливе й виділення так званої спадкової  стійкості, яка визначається наявністю  певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

     Загальна  стійкість підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

     Саме  така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

     Фінансову стійкість підприємства тісно пов’язано з перспективною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

     Фінансова стійкість – характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.

Фінансова стійкість  підприємства характеризується:

•    достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;

•    фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

•    здатністю  маневрувати власними коштами;

•    достатнім  забезпеченням матеріальних оборотних  засобів власними

джерелами покриття;

•    станом виробничого потенціалу.

     Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

     За  результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

     • про інтенсивність використання позикових засобів;

     • про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

     • про рівень довгострокової стійкості  компанії без позикових засобів.

     Аналіз  фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

     Оцінка  фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і  пасивів підприжмства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й назалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

     Відповідно  до показника забезпечення запасів  і витрат власними та позичковими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1. Абсолютна фінансова стійкість – коли власні оборотні кошти повністю забезпечують запаси й витрати.
2. Нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позичковими джерелами.
3. Нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позичкових джерел та короткострокових кредитів і позичок, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат.
4. Кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.[1.c.364]