Фінансовий лізинг в Україні

1) методики оцінки економічної  ефективності лізингу, засновані на моделюванні грошових потоків на основі витрат, пов’язаних винятково з фінансуванням активу;

2) методики оцінки економічної ефективності лізингу, засновані на моделюванні грошових потоків шляхом розрахунку чистих доходів.

До першої групи увійшли такі методики: NPV – аналіз, IRR – аналіз та методика, що заснована на еквівалентуванні. Першій групі методик властива загальна ознака: потоки коштів, що генеруються експлуатацією активу, не враховуються. Даний грошовий потік апріорі вважається позитивним, у противному випадку актив не здобувається⁴⁹.

До другої групи увійшли методика Х.-Й. Шпіттлера, суть якої зводиться до зіставлення сумарної величини фактичної (дисконтованої) вартості нетто-доходу, отриманого від використання активу, придбаного за допомогою лізингу та покупки через кредит, та методика, пропонована А. Кіркоровим, яка одержала назву «моделювання грошових потоків і визначення чистого доходу»⁵⁰.

Розглянемо методику фінансово-економічної  оцінки інвестиційних проектів використання лізингового обладнання, розроблену на основі основних методів оцінки економічної привабливості інвестицій, яку пропонують М.В. Карп, Р.А. Махмутова та Є.М. Шабаліна⁵¹. До них належать:

• розрахунок чистої поточної вартості;
• розрахунок рентабельності інвестицій;
• розрахунок внутрішньої норми дохідності;
• розрахунок строку окупності інвестицій.

Метод визначення чистої поточної вартості базується на визначенні чистої поточної вартості, на яку прибуток підприємства може зрости в результаті реалізації інвестиційного проекту. Для визначення чистої поточної вартості використовують формулу⁵²:

      (2.1)

де: NPV – чиста поточна вартість;

Rt – річні грошові надходження за період t;

Zt – витрати періоду t;

r – ставка дохідності, що вимагається від проекту;

KV – сума інвестованого (стартового) капіталу;

t – період;

Т – строк договору.

У випадку, коли NPV >0, проект варто приймати до реалізації; якщо NPV <0, то проект варто відхилити бо він збитковий. Коли NPV=0, то проект не прибутковий і не збитковий.

Метод розрахунку рентабельності інвестицій полягає у співставленні  поточної вартості очікуваних майбутніх щорічних грошових надходжень з поточною вартістю інвестованих коштів. Визначення рентабельності інвестицій дозволяє з’ясувати, в якій мірі збільшаться доходи підприємства в розрахунку на одну гривну інвестицій. Рентабельність інвестицій (PI) розраховується за формулою⁵³:

       (2.2)

Правило чистої поточної вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційного проекту. Альтернативним підходом є розрахунок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою дохідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат.

Методика є універсальною і дає змогу провести комплексну фінансово-економічну оцінку інвестиційного проекту. Проте, слід підкреслити, що методи оцінки інвестиційних проектів, які базуються на дисконтуванні грошових потоків досить складні та трудомісткі у розрахунках.

Незважаючи на існування різних методик визначення економічної  ефективності лізингової угоди, усі  вони мають однобічний характер, тому що визначають економічний ефект  лише у лізингодавця або лізингоодержувача, та не враховують одночасно інтереси обох сторін⁵⁴.

Методика Шпіттлера враховує альтернативні  витрати в моделі покупки, що є  її достоїнством, але в моделі лізингу  не розглядаються. Методика моделювання  грошових потоків і визначення чистого  доходу враховує специфіку вітчизняного оподатковування.

Результати дослідження вітчизняного ринку лізингових послуг, демонструють, що необхідною умовою при укладанні  лізингової угоди є вимога лізингових компаній про виплату авансового платежу з боку лізингоотримувача. Виплата авансового платежу являє  собою участь лізингоотримувача у фінансуванні угоди. Отже, при проведенні порівняльного аналізу альтернативних методів фінансування варто враховувати альтернативні витрати лізингоотримувача разом з альтернативними витратами при кредиті (якщо вони мають місце в обох варіантах)⁵⁵.

У якості основної концепції методики методики оцінки ефективності лізингу є концепція дисконтованих грошових потоків DCF (discounted cash flows). Однією з переваг даної концепції є те, що вона дозволяє врахувати часову вартість грошей і ризикованість грошових потоків. Крім цього, на її базі можна встановити критерій на основі якого буде зроблена оцінка ефективності лізингу в порівнянні із близьким по суті йому методом – кредитуванням.

Методика оцінки ефективності інноваційного лізингу, розроблена доктором економічних наук Турило А.М. та Черемисовою Т.А.⁵⁶, враховує одночасно інтереси усіх учасників лізингового договору. Згідно з методикою, лізинг розглядається як одна з форм фінансування інноваційних проектів, а його, як і любий інвестиційний проект, треба розробляти. Особливо важливо при цьому правильно оцінити його ефективність, яка полягає в зацікавленості усіх суб’єктів лізингового договору⁵⁷.

За цією методикою оцінка ефективності лізингу проводиться порівняно  з іншими джерелами фінансування та базується на таких критеріях оцінки вигідності лізингових операцій, які враховують інтереси як лізингодавця, так і лізиногоодержувача одночасно. До них належать:

• процент, який лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві за фінансування лізингової операції (ставка фінансування);
• загальна сума, що виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за лізинговим контрактом (ціна лізингової операції);
• норма прибутку, одержувана за лізингом.

Згідно цієї методики, розробляючи варіанти проектів придбання  необхідного майна за договором лізингу, слід враховувати оптимальне співвідношення між майном, придбаним за рахунок різних фінансових джерел. Тобто, щоб довести вигідність лізингової угоди, слід порівняти її з: отриманням кредиту та купівлею майна на ці кошти; купівлею за власні кошти та ін.

Розглянемо наведені критерії. Для  лізингодавця ціна лізингової операції повинна покривати усі витрати, в тому числі і на придбання  лізингового майна та приносити  достатній прибуток, аби стимулювати  лізингову діяльність. Для нього  головним є точний розрахунок фінансової вигідності від передачу майна в лізинг, який базується на визначенні процента, який виплачує лізингоодержувач за фінансування лізингової операції.

Для лізиногоодержувача ефективність лізингу виявляється в різному  співвідношенні економії на експлуатаційних витратах і додаткових одноразових витрат. Лізингоодержувач, зіставивши лізинговий процент, який він повинен буде сплатити лізингодавцю за фінансування лізингової операції, з банківською кредитною ставкою, може визначити, що для нього вигідніше: підписати лізинговий контракт чи придбати необхідне майно у кредит.

Процентну ставку фінансування (ПС) можна  визначити за формулою⁵⁸:

ПС= (ЛПщоріч.-Ащоріч.) /1/ 2*(Во-Ві) ,    (2.3)

де: ЛП щоріч. - щорічні лізингові платежі, грн.;

Ащоріч. – щорічна амортизація машин та устаткування (сума щорічних амортизаційних відрахувань), грн.;

Во – первісна вартість машин  та устаткування на початок укладення угоди, грн.;

Ві – залишкова вартість машин  та устаткування після закінчення терміну  дії лізингового контракту, грн.;

(Во-Ві) – сума зношення машин та устаткування за весь період дії лізингової угоди, грн.

Ефективність лізингової операції для лізингоодержувача можна  визначити також шляхом зіставлення загальної суми, яка виплачується згідно з лізинговим договором, з ціною майна за готівковий рахунок чи в кредит. При цьому треба враховувати податкові та інші пільги, надані лізингоодержувачу.

Для лізингодавця ціна лізингової операції повинна покривати усі витрати, в тому числі і на придбання лізингового майна і давати достатній прибуток, аби стимулювати лізингову діяльність.

Загальну суму лізингових платежів, тобто загальну ціну лізингової операції, (Сл) за період дії лізингового договору, можна визначити за формулою⁵⁹:

       (2.4)

де: ЛПt – лізингові платежі (включають суму податку на додану вартість), сплачені лізингоодержувачем у році t, грн.;

Пt – податкові та інші пільги (якщо вони мали місце), надані лізингоодержувачу у році t, грн.;

Т – строк лізингового договору, років.

Порівняння розрахованої за формулою загальної суми, яку виплатить  лізингоодержувач лізингодавцеві за лізинговим договором, із ціною придбання машин  та устаткування за готівку або в кредит покаже, наскільки така лізингова угода вигідна для лізингоодержувача. Проте, в кожному конкретному випадку треба враховувати податкові пільги, які можуть надаватися державою суб’єктам лізингових операцій⁶⁰.

Як свідчить практика, часто виявляється, що для лізингоодержувача ціна операції за лізингом є вищою, ніж вартість їх придбання готівкою. Наприклад, французькі економісти зазначають, що ціна лізингових операцій на 20-40% вища, ніж придбання необхідної техніки за готівку. Але це не повинно зупиняти лізингоодержувача, оскільки переваги, одержані від своєчасної заміни морально застарілого устаткування, прибуток від обігу звільнених коштів компенсують їм нижчу норму прибутку порівняно з купівлею цього устаткування яка потребує багато коштів для одночасної оплати⁶¹.

На жаль, в Україні до теперішнього часу не можуть зрозуміти усіх переваг  лізингу, цього нетрадиційного для  України способу виробничого  інвестування, якщо у кінцевому підсумку він завжди обходиться «дорожче»  за звичайну купівлю-продаж. І це тому, що додатковий прибуток, отриманий від обороту вивільненого з використанням лізингової угоди капіталу підприємства-лізингоодержувача, зовсім не брався до уваги.

Таким чином, в Україні на сьогоднішній день універсальної та комплексної оцінки ефективності лізингового проекту не існує. Тобто, для повної оцінки ефективності запропонованого лізингового проекту необхідно проводити розрахунки за кількома наведеними методиками, враховуючи їх переваги та недоліки. Поєднання переваг наведених вище методик та врахування їх недоліків дасть змогу зробити комплексну експертизу запропонованого лізингового проекту, встановити рівень економічної ефективності та розмір сумарного ефекту від проведення конкретної лізингової операції.

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

 

 

3.1. Зарубіжний досвід  розвитку фінансового лізингу та можливості його використання в Україні

У світі фінансовий лізинг почав  розвиватися в кінці 50-х початку 60-х років. Передумовами для швидкого зростання фінансового лізингу в Західній Європі послужили декілька чинників. Перш за все, це науково-технічна революція 50-х років, яка привела до великої потреби підприємств в оновленні основних засобів. А механізм фінансового лізингу дозволяв підприємствам це зробити на вигідніших умовах, ніж при купівлі обладнання через банківський кредит. В цей же час активно розвивався ринок фінансових послуг, пропонуючи нові форми кредитування, низькі процентні ставки. Дані обставини, в поєднанні з сприятливим податковим режимом, супутнім лізинговим операціям, зробили лізинг привабливим для лізингодавців, що зіграло свою позитивну роль у розвитку лізингового сектора в цілому ⁶².

Наведемо  основні показники вартості укладених лізингових угод у зарубіжних країнах у 2010 році у додатку А та проаналізуємо останні тенденції на міжнародному лізинговому ринку.

Як видно з додатку  А, Північна Америка повернула свою позицію галузі з найбільшою часткою світового лізингу – 34.2% світового обсягу. В останньому кварталі 2010 року американські компанії почали змінювати свою стратегію від якості портфеля та управління ризиками до зростання, досягаючи збільшення на 12%, у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року.

В Канаді зростання становило 19%. Число учасників канадського фінансового сектора продовжило зменшуватися. Однак, в секторі спостерігалися позитивні тенденції, зокрема через лобіювання CFLA, яке привело до урядової підтримки в ініціативах, таких як Vehicle & Equipment Finance Partnership programme. Три країни, що представляють Північну Америку, показують в межах порівняльної таблиці на 2010 рік: США, Канада і Мексика ⁶³⁶⁴.

Аналізуючи вартість укладених лізингових угод у Європі, можна зробити висновок, що відбулося їх зростання на 0,5%, а саме на 212,5 млрд. дол., але її частка на світовому ринку впала з 37,9% до 34,4%. Більшість країн зазнало сприятливих змін. Наприклад, у 2009 році, жодна країна не мала зростання ринку лізингу, в 2010 році 17 країнам дійсно вдалося вирости, включаючи Туреччину (45,8%) та Іспанію (25,3%). З 14 країн, які складають 80% обсягу області, 11, оголосило про позитивний ріст, порівняно з 2009 роком. Локомотивом зниження області була Великобританія, де обсяг лізингу впав на 13,9% порівняно з 2009 роком, значимий фактор, який є подальшим зміною від оренди до покупки в розстрочку. FLA зіграла значну роль у визнанні важливості лізингу. Відбулися зміни в режимі оподаткування. Німеччина спустилася з другого до третього місця у світовому масштабі через швидке зростання Китаю, але залишається безумовно найбільшою країною в Європі за обсягами лізингового ринку (19,56% європейського ринку). Майже все зростання спостерігалося у четвертому кварталі 2010 року ⁶⁵.