Фінансова стабілізація в Україні

2. У сфері підготовки  спеціалістів необхідно розробити  і прийняти на державному рівні  національну програму, в якій  на 10–15 років передбачити потреби  вітчизняної економіки у фахівцях  різного профілю і ув’язати  цю програму із стратегічними  напрямами розвитку економіки  України.

3. У сфері наукових  і науково-дослідних установ посилити  увагу до фундаментальних досліджень. Без фундаментальних досліджень  не можна отримати фундаментальних  результатів, а без цього Україна  просто приречена на роль другорядної  держави. Особливо актуально це  для умов України як європейської  держави, оскільки саме в Європі  є найвищий науковий потенціал,  найвищі досягнення науки і  найбільш високі вимоги до  фахівців.

4. Міністерствам фінансів  і економіки України переглянути  і оцінити систему формування  державного і місцевих бюджетів  з метою розширення повноважень  регіональних органів влади у  використанні бюджетних надходжень, створення передумов для збільшення надходжень в місцеві бюджети.

5. Розширити функції місцевих  органів влади, в тому числі  обласних податкових адміністрацій  в наданні пільг щодо оподаткування  підприємницької діяльності. Більш  широко використовувати в фінансово-бюджетній  діяльності регіональну ініціативу  пошуку реальних резервів зростання  обсягів виробництва, добробуту  населення, застосовуючи для цього  різні форми економічного сприяння  патерналізму, активізації мотиваційних  стимулів з посиленням відповідальності  за соціально-економічні наслідки ініціативи керівників  владних структур.[21]

2.3 Аналіз грошово-кредитної  політики України

У 2009  році  грошово-кредитна  політика  здійснюється  у  складних  умовах економічної  та  фінансової  кризи  і  спрямовується  на  якнайшвидше  подолання  її наслідків.  Значне  зниження  зовнішнього  попиту  на  вітчизняну  продукцію, згортання  іноземних  інвестицій,  суттєве ускладнення доступу до  зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва,  експорту,  зменшення всіх  видів доходів,  особливо  валютних, обумовило труднощі  з наповненням бюджету,  перевищення попиту  на  іноземну валюту  над її  пропозицією.  Це  на  початку року  спровокувало  девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів з банківської системи, що  відобразилося на  її  ослабленні,  зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку.

Падіння  ВВП  становило  у  І  кварталі 2009  р. 20,3%,  у  ІІ  кварталі – 18%, промислове виробництво  за сім місяців скоротилося на 30,4%, експорт зменшився на 48,5%.  Рівень  безробіття  на  кінець  липня  становив 2,2%.  Чистий  притік зовнішніх  інвестицій  до України  за  сім місяців  скоротився  у 2,9  рази,  а приплив іноземних запозичень за кредитами та облігаціями, який спостерігався у минулому році (10,2 млрд. дол.), змінився на їх чистий відплив у поточному (- 4,5 млрд. дол.).

Перевищення  бюджетних  видатків  над  отриманими  доходами  за  перше  півріччя зросло  до 9,6  млрд.  гривень.  Інфляція  залишається  на  високому  рівні  –  за  сім місяців індекс споживчих  цін зріс на 8,5%.

Заходи  грошово-кредитної  політики  з  початку  року  спрямовувалася  на стримування  значних  коливань  валютного  курсу  та  збалансування  валютного ринку,  забезпечення  економіки  платіжними  засобами,  стимулювання  відновлення процесів  кредитування,  а  також  запровадження  пруденційних  заходів  щодо підвищення надійності функціонування банківської системи.

Серед  основних  заходів  щодо  стабілізації  ситуації  на  валютному  ринку необхідно  відзначити  активну  політику  інтервенцій,  запровадження  механізму  валютних аукціонів, заміну нормативу  ризику загальної відкритої валютної позиції банків  на  ліміти  граничних  значень  відкритої  валютної  позиції,  вдосконалення  порядку використання лоро-рахунків  та процедури отримання  іноземних  кредитів тощо.  Для  забезпечення  належного  рівня  ліквідності,  збільшення  кредитування економіки  та  підтримки  банків  проводилася  гнучка  політика  рефінансування  з вдосконаленням  відповідних  механізмів,  знижувалась  облікова  ставка,  був   2 визначений  та  почав  реалізовуватися  порядок  рекапіталізації  банків  за  участю держави та інші заходи.

Здійснювана  антикризова  політика  мала  міжнародну  підтримку,  що забезпечило  отримання  чергових  траншів  кредиту  Міжнародного  валютного фонду,  частина  яких  спрямовувалися  на  фінансування  дефіциту  державного

бюджету.  Також  ця  підтримка  дозволила  частково  стримувати  зменшення міжнародних резервів Національного банку. Не вдалося відновити обсяги кредитування економіки на рівні, достатньому для  підтримування  процесів  відновлення  економічного  зростання.  Дії Національного банку були обмежені необхідністю виконання закону про бюджет у частині  фінансування  його  дефіциту.  Головним  каналом  випуску  в  обіг  коштів залишався кредитний, через який було випущено в обіг 59% від загального обсягу коштів.  Через  канал  валютного  ринку  відбувалось  переважно  їх  вилучення.  Як  наслідок за результатами семи місяців ц.р. обсяг чистої кредитної емісії  порівняно з початком року лишився майже незмінним, а монетарна база зросла на 1,4%. У той самий час грошова маса скоротилася на 8,5%.

Після  різких  девальваційних  сплесків  у  січні  та  лютому,  протягом  березня-квітня  коливання  ринкового  курсу  гривні  були  не  значними,  а  в  травні  навіть спостерігалося його укріплення на обох сегментах валютного ринку. Однак з кінця червня поступово  відновилися  тенденції  стосовно  знецінення  гривні щодо долара США.

Очікується,  що  у  другій  половині 2009  року  від’ємне  зведене  сальдо платіжного  балансу  може  залишатися  досить  суттєвим (понад 5  млрд.  дол.), зберігатиметься  загальний  девальваційний  тиск  на  гривню.  Водночас  зменшення негативного  впливу  зовнішніх  чинників  і  стабілізація  банківської  системи сприятимуть  поступовому  відновленню  ділової  активності  та  нормалізації економічних зв’язків у реальному секторі.

У 2010 році макроекономічні  умови здійснення грошово-кредитної  політики знаходитимуться  під  впливом  загальносвітових  тенденцій,  пов’язаних  із наслідками фінансової кризи 2008 - 2009 рр. За оцінками міжнародних фінансових інститутів світова економіка наступного року увійде до стадії помірного зростання, що  пов’язуватиметься  з  результатами  вжиття  в  економічно  розвинених  країнах антикризових  заходів  та  необхідністю  посилення  державного  втручання  та контролю. Прогнозується зростання світової економіки на рівні 2,5%.

Такі  очікування  створюють  для  України  умови  поступового  відновлення зовнішнього  попиту  на  продукцію  вітчизняного  експорту.  Утім  темпи  його зростання  в 2010  році  ще  не  матимуть  значного  прискорення.  З  іншого  боку, тривалий  період  попереднього  зниження  внутрішнього  попиту,  що супроводжувалося  зменшенням  доходів  населення,  скороченням  обсягів

промислового виробництва, інвестицій в основний капітал на фоні підвищення цін за  базовими  товарними  групами  імпорту (у  т.ч.  енергоносіїв),  формуватиме  підґрунтя  також  і  для  стримування  темпів  зростання  імпорту.

Очікується,  що  у наступному  році  дефіцит  рахунку  поточних  операцій  платіжного  балансу  може   3 становити 0,1 % від ВВП. Також  продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах ніж у 2009 році.  Обсяг  планових  платежів  за  прямим  та  гарантованим  державою  боргом  в наступному році  становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США,  а  за приватним боргом – більше ніж 18 млрд. дол. США.

Зазначені  внутрішні  та  зовнішні  умови  залишають  значні  ризики  розвитку грошово-кредитної  сфери  в  наступному  році,  більшість  з  яких  знаходитимуться поза  межами  прямого  впливу  монетарних  інструментів  та  механізмів  грошово-кредитної  політики.  Найбільш  небезпечним  може  виявитися  несприятлива кон’юнктура  на  світових  ринках  за  основними  товарними  групами  українського експорту.

Суттєво  впливатиме  на  коливання  попиту  та  пропозиції  на  ринку  рівень збалансованості  державного  бюджету,  визначення  особливостей  його  видаткової частини, джерел фінансування бюджетного дефіциту.

Зовнішні умови вимагатимуть від економіки країни диверсифікації основних чинників  формування  ВВП,  спрямованої  насамперед  на  стимулювання  розвитку внутрішнього  ринку  переважно  у  напрямах,  пов’язаних  з  діяльністю  в агропромисловому комплексі.

Стабілізація  фінансового  ринку  та  очікувана  активізація  розвитку внутрішнього  ринку  створюватимуть  умови  для  поступового  відновлення інвестиційних процесів із підвищенням ролі внутрішніх інвестицій у стимулюванні розвитку реального сектору економіки. Вплив  на  внутрішні  ціни  суттєвої  девальвації  обмінного  курсу  гривні,  яка відбулася  упродовж  кризового  періоду,  компенсуватиметься  збільшенням насиченості  внутрішнього  ринку  товарами  вітчизняного  виробництва  та зменшенням рівня доходів населення, що спостерігається у 2009 році. Сукупна дія зазначених чинників обумовлюватиме помірні темпи інфляції.

Головною  метою  грошово-кредитної  політики  у 2010  році  та  надалі відповідно до Конституції України лишалося  забезпечення стабільності грошової  одиниці, що  є  основою  для  забезпечення  збалансованого  економічного розвитку, підвищення рівня занятості та реальних доходів населення. У середньостроковій перспективі внутрішні аспекти стабільності гривні розглядатимуться  в  контексті  сприяння  забезпеченню  цінової  стабільності, головним  критерієм  якої  слугуватиме  динаміка  індексу  споживчих  цін. Водночас це завдання передбачає не тільки досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й  створення  фундаментальних  передумов  для  підтримання  стабільного низько інфляційного  середовища  на  довгостроковій  основі  та  забезпечення стійкості грошової одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників.

Зовнішні  аспекти  стабільності  грошової  одиниці  в  умовах  посилення гнучкості  обмінного  курсу  гривні  розглядатимуться  не  стільки  з  точки  зору утримання  обмінного  курсу  гривні  в  певних  межах,  скільки  з  урахуванням необхідності  забезпечення  таких  умов  і  параметрів  функціонування  валютного сегмента  ринку,  які  не  мають  негативного  впливу  на  інвестиційні  рішення  та   4 очікування  економічних  агентів,  не  провокують  формування  та  поглиблення макроекономічних,  валютних  і  пруденційних  ризиків,  дають  змогу  мінімізувати вплив  зовнішніх  шоків.  Такі  критерії  забезпечуватимуться  через  застосування режиму гнучкого обмінного курсу, який відображатиме співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку України.

Застосування  гнучких  механізмів  курсоутворення  матиме  наслідком  поступову  втрату  обмінним  курсом  статусу  якоря  грошово-кредитної  політики,  а курсова  динаміка  підпорядковуватиметься  завданням  нівелювання  зовнішніх ризиків  стабільності  грошової  одиниці.  Такі   підходи  не  виключають  здійснення Національним банком заходів щодо згладжування різких курсових коливань.

Прогнозований  характер  динаміки  зовнішньої  вартості  грошової  одиниці забезпечуватиметься  за  рахунок  прозорості  та  транспарентності  функціонування валютного  ринку (через  удосконалення  правил  та  процедур  роботи  на  ньому); створення  та  удосконалення  механізмів  хеджування  валютних  ризиків; удосконалення  комплексної  системи  моніторингу  валютних  ризиків  та недопущення  формування  дисбалансів,  пов’язаних  із  здійсненням  операцій капітального  характеру  в  іноземній  валюті;  збалансування  валютних  активів  та пасивів банківської системи; приведення зобов’язань населення в іноземній валюті у  відповідність  до  їх  валютних  доходів;  послідовного  і  системного  здійснення заходів  з  подальшої  лібералізації  валютного  ринку  на  основі  чітко  визначених принципів, підходів та етапності; ужиття  заходів, спрямованих на  зниження рівня доларизації економіки.

У  перспективі  зовнішня  стійкість  грошової  одиниці  має  базуватися  на

сталому  підвищенні  конкурентних  переваг  національного  виробництва  та ефективності  кінцевого  використання  його  продукції. Це  передбачає  активізацію структурної політики, основні елементи та спрямованість якої мають передбачати поступовий перехід до нових технологічних укладів із збільшенням частки доданої вартості в структурі вітчизняного виробництва.

Національний  банк  у  межах  наявних  повноважень  вживатиме  заходів щодо забезпечення  стабільності банківської  системи,  її розвитку  та  стійкості до  впливу внутрішніх  і  зовнішніх  шоків.  Активно  використовуватимуться  надані законодавством  повноваження щодо  регулювання  експорту  та  імпорту  капіталу  з метою зниження валютних ризиків, які беруть на себе суб’єкти господарювання та держава в цілому.

Одночасно  створюватимуться  превентивні  механізми  запобігання виникненню  кризових  ситуацій  у  майбутньому.  Зокрема,  значна  увага  буде приділена участі у розбудові системи макро- пруденційного нагляду  за фінансовим ринком, що  є   системою  відстеження  та  аналізу ризиків  стабільності фінансового сектору  як  в  цілому,  так  і  за  окремими  сегментами.  На  підставі  цього  в  межах власної  компетенції  Національний  банк  вживатиме  заходів  щодо  покращення функціонування  фінансового  сектору,  нівелювання  ризиків  та  адекватного реагування на внутрішні та зовнішні шоки, напрацювання механізмів роботи у разі виникнення  надзвичайних  умов.  Для  забезпечення  ефективної  роботи  з  питань сприяння  фінансовій  стабільності  та  забезпечення  фінансової  стійкості   5