Фінансові важелі управління державним боргом

     На  обслуговування піраміди НБУ вимушений  був витратити більш як 1,5 млрд.доларів (у розвинених країнах аналогічні витрати не перевищують 10% ВВП). Валютні резерви Національного банку України восени 1998 року впали до загрозливої відзначки – менше 1 млрд.доларів. Спростовано хибне уявлення про виключно неемісійний облігаційний шлях фінансування державного бюджету.

     Оздоровлення  фінансового ринку України не можливе без розробки науково  обгрунтованої стратегії випуску  та обігу державних цінних паперів, яка базується на довгострокових інтересах держави. Державні боргові  зобов’язання повинні стати окремим  об’єктом дослідження.

     Безсумнівно, що державні запозичення не повинні  використовуватися для вирішення  поточних проблем. Потрібно змінити  хибний погляд на фондовий ринок як такий, де викачуються максимально  можливі суми.

    Відмітимо особливості які пов’язані з  сучасним станом та структурою державного внутрішнього боргу.

     1. Бюджетний дефіцит призводить  до прискореного зростання державного  внутрішнього боргу. На протязі  1997 року – більше як у 2,7 рази, на протязі 1998 року - на 32,5%. При збереженні таких темпів  росту в недалекому майбутньому  об’єм державного внутрішнього  боргу буде співставний з величиною  ВВП.

2. На державний борг списується все поточне бюджетне недофінансування за останні сім років. В структурі державного внутрішнього боргу починаючи з 1996 року зростає об′єм зобов′язань по ОВДП.
3. Відсутнє середньо і довгострокове планування об′єму і структури державного боргу а також графіків його погашення. Без такого прогнозу неможливо проводити перспективний аналіз ситуації.

    Таким чином, можна зробити висновок, що державний внутрішній борг України  сформувався на протязі короткого  проміжку часу, продовжується його динамічне зростання. Останнім часом  запозичення уряду диктувались  насамперед необхідністю погашення  та обслуговування накопиченого державного боргу, можливості залучення коштів з внутрішнього ринку були наближені  до вичерпання. Значно нарощується  частка юридичних осіб у структурі  основних кредиторів уряду, населення  фактично не бере участі в формуванні урядових боргових зобов’язань. В Україні  необхідно поступово створювати інфраструктуру для функціонування державного внутрішнього боргу, враховуючи помилки попередньої практики.

2. Специфіка внутрішнього боргу держави

     В Україні, як і в ряді інших країн, що виникли на терені колишнього СРСР створився специфічний внутрішній борг, що виник в державі перед  населенням в результаті невчасної  виплати заробітної плати пенсій, стипендій, інших соціальних виплат.

     З огляду на це важливе значення має  аналіз і оцінка стану й тенденцій  заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетної  сфери, встановлення причин виникнення та загострення цієї проблеми. Не менш важливою є проблема пошуку шляхів її вирішення.

     Проблема  подолання заборгованості з виплати  заробітної плати включає економічні, соціальні, політичні і правові  аспекти. Нами зроблено спробу коротко  проаналізувати в основному економічні аспекти означеної проблеми.

      Своєчасне одержання винагороди за працю є  конституційним правом усіх громадян України і тому масове затримання виплати із заробітної плати протягом тривалого періоду (1992-1999 роки) є  не лише порушенням прав громадян, а  ще й значно загострює соціальні  проблеми. Заборгованість притаманна не тільки бюджетній сфері, але й  госпрозрахунковому сектору народного  господарства, на який припадає 80-85 % усієї  суми заборгованості із заробітної плати  в цілому по Україні. Законодавчою та виконавчою владою України здійснюється певна робота щодо зниження заборгованості із заробітної плати: за період, що аналізується, прийнято щонайменше 20 постанов Верховної  Ради України, указів Президента України. Але через незадовільне їх виконання  і неефективність запропонованих ними заходів заборгованість із заробітної плати не зменшується, а зростає  вже протягом майже чотирьох років.

     Проблема  невчасної виплати заробітної плати  та інших соціальних виплат з державного бюджету виникла ще в 1992 році. До 1994 року урядам країни вдавалося в  межах одного року вирішувати питання  щодо погашення заборгованості по заробітній платі, пенсіях.

      Заборгованість  з виплати заробітної плати вперше офіційно зареєстрована в лютому 1994 року Національним банком України, коли вона становила 22 млн. гривень. Спочатку на неї не зважали, вважаючи явищем випадковим, швидкоминучим. Однак за станом на 1 січня 1995 року заборгованість становила вже 36 млн. гривень, а через  рік досягла 575 млн. гривень. Особливо росли борги з виплатами заробітної плати в 1996 році, коли в травні вони вперше випередили за обсягом місячний фонд оплати праці по народному господарству, а до вересня це співвідношення вже  становило 1,4% від місячного фонду оплати праці. У бюджетному ж секторі заборгованість досягла суми двомісячного фонду оплати праці.

      Дані  із заборгованості по виплатах заробітної плати і пенсій особам, які перебувають  на обліку в органах соціального  захисту, в 1996-2000 роках наведені в  таблиці 2.4. З наведених даних  видно, що заборгованість по заробітній платі у 1996 році зросла в 2,8 разів, у 1997 – на 31,3 %, у 1998 році – на 32,8 %.

      Загальний рівень заборгованості з виплати  заробітної плати скорочується у 2000 році, значно скоротились затримки виплати пенсій та заробітної плати  в бюджетній сфері. Така стабільність є добрим знаком намірів українського уряду скоротити рівень заборгованості. Рівень заборгованості по пенсійному фонду знизився на 19 процентів у  червні 2000 року. Починаючи з січня 1996 року подібне зниження спостерігалося лише один раз – у жовтні 1999 року, і ніколи ще тенденція до зниження заборгованості не була настільки тривалою.

Таблиця 2.4.

Заборгованість  по заробітній платі  в Україні

(млн.грн., на кінець періоду)

     Основною  причиною зберігання заборгованості по виплаті пенсій є невиконання  підприємствами зобов’язань по перерахуванню  коштів у Пенсійний фонд.

     В державному секторі економіки мали місце тенденції до стрімкого  зростання номінальної і, водночас, – тенденція до різкого зниження реальної заробітної плати. Так, реальна  середня заробітна плата протягом 1995 року знизилась майже в три  рази. Україна лідирує як країна з найдешевшою робочою силою. На початок 2000 року в Україні майже  на всі товари діють світові ціни, а на робочу силу припадає лише 3 % рівня  оплати праці США. [56, c.42]

     З середини 1993 року реальна заробітна  плата коливалась між 30 та 40 процентів  від рівня 1990 року. Ця тенденція залишилась і надалі, коли рівень заробітної плати  впав до 33,2 процента у 1998 році та до 31,4 процента у 1999 році. Значна девальвація  гривні протягом останніх двох років  зменшила рівень реальної заробітної плати у доларовому еквівалентні до рівня близько 46 доларів США  у 1999 році. Купівельна спроможність середньої  зарплати, обчисленої у доларах США  зменшилась у два рази у порівнянні з кінцем 1997 року.

     Усе це свідчить про те, що ігнорується  право працівника на одержання заробітної плати, яке гарантовано статтею 115 Кодексу законів “Про працю і  оплату праці”.

     Масові  довготривалі затримки виплати заробітної плати працівникам, зайнятим у державному секторі економіки, та іншим категоріям населення спричинюють вкрай  негативні наслідки.

     Несвоєчасні виплати заробітної плати, пенсій штучно обмежуючи сукупний попит в економіці, в короткостроковому періоді  позитивно впливають на загальний  рівень цін, стримуючи інфляцію попиту, проте в довгостроковому періоді, стримуючи збут товарів, вкрай негативно  впливають на виробництво, знижують ВВП та обумовлюють інфляцію витрат за рахунок подорожчання одиниці  продукції, що її виробляють в умовах зниження обсягу виробництва. Заборгованість з виплатами заробітної плати  знижує рівень інфляції, але частка цього фактора, за оцінками експертів, не перевищує 20%.

     Тривала затримка виплати заробітної плати  та соціальних виплат призводить до значного зниження рівня життя населення. За даними Федерації профспілок України  половина сімей уже не може сплачувати за житло та комунальні послуги, третина  потребує житлових дотацій. В умовах виживання й масового прихованого  безробіття більша частина населення  змушена вдаватись до нерегламентованої  зайнятості, що збільшує масштаби тіньової економіки.

      Затримки  виплати заробітної плати протягом тривалого часу тягнуть за собою  істотне зменшення грошових надходжень у різні соціальні фонди –  фонд соціального страхування, пенсійний  фонд, фонд зайнятості населення та інші, що унеможливлює соціальний захист незаможних верств населення країни.

      Заборгованість  з виплати заробітної плати спричиняє  до багатьох інших негативних соціальних наслідків. Зокрема, в школах скорочуються навчальні плани, збільшується наповнюваність класів, скорочуються штати вчителів, зменшуються розміри доплат тощо. Має місце масовий перехід  спеціалістів до інших видів діяльності; проводяться масові акції протесту проти порушень конституційних, соціально-економічних  і трудових прав громадян.

      Повсякденними стали випадки звертання працюючих  до судових установ з метою  отримання зароблених коштів. Так, за даними Міністерства юстиції України  за шість місяців 1998 року до судів  усіх рівнів надійшло 117,4 тисяч позовів  щодо виплати заробітної плати, що у 2,5 рази більше, ніж у відповідному періоді 1997 року. Серед усіх справ, що виникають з трудових відносин, означені вище становили 93,4 %. При цьому, по закінчених справах щодо виплати зарплати відмічається найвищий процент їх задоволення  – 98,5 серед усіх справ про порушення  трудового законодавства. За перше  півріччя 1998 року на користь позивачів  у справах щодо невиплати заробітної плати присуджено до стягнення 101,2 млн. гривень, що в 3,5 рази більше, ніж у  відповідному періоді 1997 року.

      З іншого боку, несвоєчасність виплати  заробітної плати як в госпрозрахунковій  так і в бюджетній сфері  є однією з причин трудових конфліктів, що мали місце в, наприклад, останні  роки.

      Певна робота щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, та інших соціальних виплат в Україні вже проводиться. За роки, коли несвоєчасні виплати по заробітній платі набули систематичного характеру (1995-1998 роки), державними органами законодавчої та виконавчої влади було прийнято з питань погашення заборгованості 8 постанов Верховної Ради України, два укази і одне розпорядження  Президента України, 7 постанов, одне розпорядження  і одне протокольне рішення Кабінету Міністрів України. По роках: 1996 рік - 6 документів, 1997 - 4, 1998 - 10 документів. Разом усі ці документи містять 118 пунктів, з яких майже половина не виконана з різних причин. Практично  усі запропоновані заходи – організаційного  характеру, виконання яких надало невеликого ефекту і лише декілька мають економічний  зміст. З 20 прийнятих законодавчих і  нормативних актів - у 15 питання погашення  заборгованості із заробітної плати  розглядаються разом з ліквідацією  заборгованості по пенсіях, стипендіях, з грошового забезпечення та інших  соціальних виплатах. [51, c. 24]