Фінансові методи державного регулювання економіки

Закони приймаються найвищим законодавчим органом — Верховною  Радою України, є обов’язковими  до виконання, мають вищу юридичну силу відносно інших нормативних актів. Велике значення в регламентації  фінансових відносин мають такі закони: «Про власність», «Про систему оподаткування», «Про бюджетну систему України», «Про підприємництво», «Про підприємства в  Україні», «Бюджетний кодекс» та інші.

Підзаконні нормативно-правові  акти приймаються компетентними  державними органами на підставі чинних законів та на їх виконання. До таких  документів належать Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою  України, тощо. [11, 23, 25]

Модель лінійного зв’язку  між органами державного фінансового  контролю представлена у додатку 2.

 

 

2. Аналіз ефективності застосування фінансових методів державного регулювання економіки в Україні

Аналіз доступних статистичних даних, що характеризують розвиток економіки  України у І півріччі 2011 р. засвідчує, що поточна економічна ситуація в  Україні характеризується певним поліпшенням  ключових макроекономічних показників, порівняно із 2010 р. (див. Додаток 3), що є свідченням продовження повільного відновлення економіки після  значного падіння підчас кризи. Зокрема:

− зростає ВВП і промислове виробництво;

− покращилася ситуація із наповненням  державного бюджету;

− позитивним є сальдо платіжного балансу.

Водночас, залишаються неподоланими такі фундаментальні слабкості української  економіки, як:

− низький ступінь диверсифікації виробництва та зовнішньої торгівлі;

− висока інфляція;

− вкрай низька ефективність виробництва;

− відсутність довіри іноземних  інвесторів.

У цих умовах відсутність структурних  реформ в економіці закладає підвалини  для повторення у недалекому майбутньому  в Україні кризових явищ, аналогічних  тим, що спостерігалися у 2008—2009 рр., незалежно  від того, як розвиватиметься світова  економіка. [20, 21, 24]

Макропоказники. Свідченням відновлення економіки є зростання обсягів промислового виробництва (у січні-червні 2011 р. - на 8,7%), підвищення темпів зростання ВВП (у І кварталі становили 5,3%, за підсумками І півріччя - 4,4%). Однак, враховуючи 15-відсотковий обвал вітчизняної економіки у 2009 р., щорічний приріст на 4-5% є лише поверненням на позиції, втрачені під час кризи. У разі збереження таких темпів зростання досягнення докризового рівня виробництва відбудеться не раніше 2012—2013 рр. Крім того, база економічного зростання в Україні залишається вкрай вузькою та залежить від динаміки кількох ключових галузей, передусім - металургійного сектору, частка якого в структурі промвиробництва становить близько 25%, а в структурі експорту — понад 40%. Динаміка промислового виробництва в І півріччі досить чітко відтворювала динаміку світових цін на сталь. Стрибок цін на початку року (услід за подорожчанням нафти, спровокованим політичною кризою в країнах Північної Африки і Близького Сходу) сприяв прискоренню темпів зростання випуску (до 11,5% у лютому), однак цінова корекція, що відбулася потім, негативно вплинула і на динаміку виробництва в Україні.

Бюджет. Станом на кінець травня 2011 р. доходи зведеного бюджету зросли майже на 25%. Зокрема на 51,2% зросли податкові надходження до держбюджету. Фактичне зростання доходів дало підстави Уряду підвищити прогноз  бюджетних надходжень у 2011 році на 14 млрд. грн., а також скоротити планований дефіцит консолідованого бюджету  з 3,1 до 2,7% ВВП. Втім, основною причиною перегляду бюджетних показників стало не прискорення темпів економічного зростання, а збільшення інфляції. Окрім  того, вражаюче зростання доходів  бюджету в річному вираженні  багато в чому пояснюється низькою  порівняльною базою перших місяців 2010 р., коли в країні в умовах зміни  політичної влади бюджетні надходження  перебували на низькому рівні. Якщо ж  порівнювати з планом доходів  бюджету за 5 місяців, то значного перевиконання  планових показників не спостерігається  — в січні-травні ц.р. доходи загального фонду держбюджету становили 105,1% від плану.

За розрахунками експертів, Уряду  навряд чи вдасться утримати фіскальний дефіцит у рамках, узгоджених з  МВФ (3,5% ВВП). Його рівень становитиме  не менш як 4—4,2%.

Інфляція. Згідно з даними Держстату, інфляція в Україні за 6 місяців 2011 р. склала 5,9%. У червні інфляція склала 0,4%, у річному вимірі - червень 2011 р. до червня 2010 р. - інфляція склала 11,6%. Попри вживані Урядом адміністративні заходи, приборкати зростання вартості товарів і послуг (навіть тих, що входять до споживчого кошику), йому не вдалося. У світлі очікуваного подорожчання у IV кварталі імпортних енергоносіїв, майже неминучого підвищення тарифів на газ, електроенергію та комунальні послуги слід очікувати подальшого посилення інфляційних процесів.

У цих умовах до стримування інфляції підключився Нацбанк, задіявши монетарні  важелі. Зокрема, він посилив резервні вимоги для банків, що, як очікується приведе до стерилізації приблизно 4-5 млрд. грн. Окрім того, Нацбанк  підвищив ставки за своїми депозитними  сертифікатами, а також доповнив їх лінійку тримісячними паперами. У найближчій перспективі очікуються інші обмежувальні кроки з боку банківського регулятора, зокрема, підвищення ставок рефінансування.

Платіжний баланс. Загальна картина  платіжного балансу за підсумками 4-х  місяців 2011 р. виглядала позитивною. Його сумарний профіцит становив $2,14 млрд., що в три з половиною рази більше, ніж за аналогічний період 2010 р. Валові валютні резерви НБУ в січні-травні ц.р. зросли на $3,3 млрд., сягнувши позначки $37,9 млрд.

Водночас, занепокоєння викликає зростання  дефіциту поточного рахунку —  за підсумками січня—квітня 2011 р. він становив $1,6 млрд. (проти профіциту у $200 млн. за аналогічний період попереднього року). Зростання вищезгаданого показника зумовлене стрімким нарощенням імпорту споживчих товарів (автомобілів, побутової техніки), чому, зокрема сприяє активізація споживчого кредитування. Разом з тим, конкурентоспроможність вітчизняних виробників залишається низькою. У результаті підвищується загроза повторення сценарію 2005—2008 рр., коли бум попиту на імпортні товари компенсувався за рахунок зростання світових цін на метал і припливу іноземних запозичень (до загального обвалу у другій половині 2008 р.). [20, 21, 23]

Валютний курс. Курс гривні перебуває  під значним девальваційним тиском із середини травня, і лише регулярні  інтервенції Нацбанку утримують  його нижче від позначки у 8 грн./$. Впродовж першої половини червня НБУ  був змушений продати на міжбанківському  ринку близько $1,2 млрд. Якщо додати інтервенції НБУ в другій половині травня, разом вийде приблизно $1,8 млрд. (в останнє такі масштабні  інтервенції НБУ проводив на піку кризи, наприкінці 2008 р.).

Зовнішній борг. Україна сповзає  у боргову прірву. За даними Мінфіну, станом на грудень 2010 р. державний та гарантований державою зовнішній борг України складав - $32,9 млрд. На 30 червня 2011 р. цей показник сягнув вже $38,2 млрд.

Як бачимо аналіз фінансової ситуації в Україні залишає бажати кращого. Але навіть при такі ситуації чомусь у проекті Державного бюджету України на 2012 рік не передбачено зменшення бюджетних видатків на надання пільг окремим категоріям громадян.

Так, в розрахунках до проекту Закону України «Про Державний  бюджет України на 2012 рік» загальний  обсяг відповідних субвенцій  з державного бюджету місцевим на надання пільг та житлових субсидій для населення передбачений в  сумі 10152,4 млн. грн., що на 1073,3 млн. грн. більше, ніж у поточному році. [23, 25]

Отже, у 2012 році буде забезпечено  надання пільг з оплати спожитих послуг на рівні, не меншому, ніж у  попередніх роках.

Також відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України в загальному обсязі відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим на державні програми соціального захисту населення щорічно враховуються видатки на надання пільг на оплату комунальних послуг, придбання твердого палива, скрапленого газу, послуги зв’язку, безкоштовний проїзд у міському та приміському громадському транспорті та ін. наступним категоріям громадян:

-           ветеранам війни і праці;

-           жертвам нацистських переслідувань;

-           ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ;

-           громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

-           дітям війни, тощо.

На сайті Міністерства фінансів України таке рішення коментують так: «Задля сприяння розвитку громадянського суспільства та налагодження ефективної взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства Міністерством фінансів ведеться належна робота, яка передусім базується на принципах партнерства, взаємозацікавленості у досягненні цілей, пов’язаних з процесом соціально-економічного прогресу та всебічного забезпеченням захисту прав і свобод людини та громадянина».

 

ВИСНОВКИ

 

Фінансова політика має самостійне значення і водночас є важливим засобом  реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільної діяльності — в  економіці, соціальній сфері, військовій реформі, в міжнародних відносинах тощо.

Насамперед, фінансова політика повинна сприяти формуванню максимально  можливого обсягу фінансових ресурсів, оскільки вони — матеріальна база будь-яких перебудов.

Не менш важливим є забезпечення раціонального розподілу коштів між галузями і сферами народного  господарства, концентрація фінансових ресурсів на найважливіших напрямках  економічного і соціального розвитку.

Отже, можна зазначити, що фінансова політика — це визначення цілей, завдань, на вирішення яких спрямовується процес формування, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів.

Фінансова політика повинна  враховувати потреби суспільного  розвитку, реальні економічні і фінансові  можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і  завдань, які стоять перед суспільством. Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання ставлять до фінансової політики, слід усвідомити дуже важливий висновок — фінансова політика має  бути адекватною закономірностям суспільного  розвитку. Порушення цієї важливої вимоги призводить до значних втрат  у народному господарстві.

Таким чином, фінансова політика – це особлива сфера діяльності держави, що спрямована на мобілізацію  фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і ефективне використання для здійснення державою її функцій.

Завдання фінансової політики реалізуються через фінансовий механізм.

Фінансовий механізм –  це комплекс спеціально розроблених  і законодавчо закріплених в  державі форм і методів створення  і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм – це, по суті, методичні, організаційні  та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їх практичне використання для досягнення визначених цілей і завдань.

Формуючи фінансовий механізм, держава прагне забезпечити найбільш повну відповідність вимогам  фінансової політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її цілей і завдань. При цьому  зберігається постійне прагнення до найбільш повної ув’язки фінансового  механізму і його окремих елементів  з інтересами держави, суб’єктів  господарювання та громадян.

Вихідною складовою фінансового  механізму є фінансове планування й прогнозування. За його допомогою  залучаються інші структурні елементи фінансового механізму, такі як фінансові показники, норми і нормативи, ліміти, резерви, фінансові стимули.

Для регулювання  економіки держава застосовує такі фінансові методи: бюджетна політика, валютне регулювання та фінансовий менеджмент.

Функціонування будь-якої системи  фінансового управління здійснюється в рамках чинного правового і  нормативного забезпечення: закони, укази  Президента, постанови Уряду, накази і розпорядження міністерств  і відомств, ліцензії, статутні документи, норми, інструкції, методичні вказівки та інше.

Провівши аналіз економічної ситуації в Україні станом на 1 півріччя 2011 року, можна сказати що, економіка повільно відновлюється після кризи, зокрема зростає ВВП і промислове виробництво,  покращилася ситуація із наповненням державного бюджету, позитивним є сальдо платіжного балансу. Але залишаються невирішеними такі питання: низький ступінь диверсифікації виробництва та зовнішньої торгівлі,  висока інфляція,  вкрай низька ефективність виробництва, відсутність довіри іноземних інвесторів.

Тобто, фінансові методи державного регулювання економіки застосовуються не зі 100% ефективністю, і до того ж є підстави очікувати  повторення у недалекому майбутньому в Україні кризових явищ, аналогічних тим, що спостерігалися у 2008—2009 рр., незалежно від того, як розвиватиметься світова економіка.

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Закон України «Про систему оподаткування»» вiд 02.12.2010 № 2755-VІ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua/– 2011.
2. Бюджетний кодекс України N 2456-VІ від 08.07.2010 р. зі змінами та доповненнями // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua/ – 2011.
3. А.А. Григорук, М.С. Палюх, Л.М. Литвин, Т.Д. Літвінова. Основи економічної теорії. Навч. посібник. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/192.htm - 2010.
4. Бедратий В.М. Державне регулювання в умовах інтеграції національної економіки у європейський та світовий економічний простір // Економіка та держава. - №7. – 2006. – С. 82-84.
5. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / С. М. Чистов, А. Е. Никифоров, Т. Ф. Куценко [та ін.]. – 2-ге вид., доопрац. і доп. – К. : КНЕУ, 2005. – 440 с.
6. Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Л. І. Дідківська, Л. С. Головко – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 214 с.
7. Іващенко А.В. Роль і функції держави у формуванні ринкової економіки // Проблеми науки. №6. – 2008. – С.41-46.
8. Золотарьов В. Ф. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / В. Ф. Золотарьов. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – 292 с.
9. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2008.
10. Економічна теорія. Посібник для вищих навчальних закладів /За ред. С.М. Воробйова – К. – Х., Корвін, 2009.
11. Каховська О. В. Сутність та необхідність державного регулювання економіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://www.nbuv.gov.ua/portal/48/018.pdf - 2010.
12. Мамутов В.К. О сочетании госрегулирования и рыночной саморегуляции // Економіка України. – 2006. – № 1. – С. 59 – 65.
13. Політична економія: Навч. посіб. / Г. А. Оганян, В. О. Паламарчук, А. П. Румянцев та ін.; За заг. ред. Г. А. Оганяна. — К.: МАУП, 2003. — 520 с.
14. Перехідна економіка: Підручник /За ред. В. М. Гейця, – К.: Вища шк., 2007.
15. Основи економічної теорії. Підручник. За ред. С.В. Мочерного. – К.: “Академія”, 2004.
16. Основы экономической теории.: Политэкономический аспект: Учебник / Отв. ред. Г.Н.Климко. – К.: Знания-Пресс, 2001.
17. Симоненко В. Держава і ринок: шляхи партнерства / В. Симоненко // Економіка України. – 2007. – № 1. – С. 71 – 76.
18. Соколовська А. Економічна функція держави та особливості її виконання в Україні / А. Соколовська // Економіка України. – 2008. – № 3. – С. 20 – 33.
19. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К. : МАУП, 2009. – 176 с.
20. Поддєрьогін А.М., Невмержицький Я.І. Фінансовий менеджмент: Навч. Посібник / А. М. Поддєрьогін. – К. : МАУП, 2010. – 148 с.
21. Державна служба статистики України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/– 2011.
22. Національний банк України. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/index/– 2011.
23. Міністерство фінансів України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua//– 2011.
24. Невська О.О. Бюджетна політика як складова економічної політики держави // Наукові праці. – К., 2002.
25. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.