Фінансові аспекти реорганізації підприємств

Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Апреля 2012 в 13:55, курсовая работа

Описание работы

Метою проведення реорганізації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функці¬онувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон¬курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реорганізації можна визначити як ком¬плекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко¬номічної та фінансової життєздатності підприємств.

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ…………5
1.1 Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства……5
1.2 Загальні передумови реорганізації ……………………………………………....7
РОЗДІЛ II ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ…………12
2.1 Реорганізація підприємства, спрямована на укрупнення підприємства……….12
2.2 Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення ……..……..29
РОЗДІЛ III НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ………………………………………………………………………...38
3.1 Перетворення як особлива форма реорганізації підприємства ……………….….38
3.2 Оптимізація фінансового механізму реорганізації підприємств………….…….44
ВИСНОВКИ……………. ………………………………………………….. ………...48
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….……..50

Работа содержит 1 файл

курсач.docx

— 206.30 Кб (Скачать)

3.2 Оптимізація фінансового механізму реорганізації підприємств

        

        Реорганізація – процес об’єктивний і, як правило, невідворотний, особливо для компаній, які ще не увійшли в стан корпоративної зрілості і стабільності на динамічно зростаючих ринках. При цьому стоїть питання не тільки в тому,чи реорганізувати чи ні,а в тому в якій формі,як,коли і скільки це буде коштувати. Законодавча база, яка регулює ці питання досить різноманітна і представлена низкою законів та законодавчих актів.  Сама реорганізація здійснюється в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення.

        Злиття має місце тоді, коли дві або більше юридичні особи об’єднуються в одну нову і при цьому припиняють своє існування. Таким шляхом можуть утворюватись виробничі і науково-виробничі об’єднання, в які входять на правах структурних одиниць раніше самостійні підприємства, проектно-конструкторські та інші організації.

         Приєднання — це форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Організація яку приєднують припиняє свою діяльність.

         Зворотний процес має місце при поділі й виділі. Поділ означає, що на базі однієї юридичної особи виникає дві або більше нових юридичних осіб, а ця перша припиняється. При виділу немає припинення юридичної особи. З її складу лише виділяється нове соціальне утворення, яке наділяється правами юридичної особи.

          Своєрідною формою реорганізації осіб є їх перетворення. Суть перетворення полягає в тому, що на основі юридичної особи створюється нова організація, яка має інший профіль, цілі діяльності, структуру тощо, але приймає всі активи і пасиви свого попередника. При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов’язки) переходить до новоутворених юридичних осіб. В разі приєднання однієї юридичної особи до іншої її майно переходить до останньої. Майно переходить до правонаступника в день підписання передаточною балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію .

          Практика багатьох країн свідчить, що єдиного рецепта реорганізації не існує. Вона може здійснюватися в багатьох напрямках, у різних умовах, мати на меті досягнення різних результатів шляхом вжиття різних заходів та з різними ресурсами.

         Вибір конкретних реорганізаційних заходів має бути індивідуальним для кожного підприємства залежно від економічного стану підприємства, що реорганізується. Однак у разі реорганізації підприємства шляхом розукрупнення обов'язковою умовою є наявність бізнес-планів новостворюваних підприємств.

         Вибір умов реорганізації юридичної особи залишається за боржником, його адміністрацією, якщо боржник сам звернувся до господарського суду із заявою про визнання його банкрутом.

         Як свідчить практика фінансового оздоровлення підприємств у країнах з розвиненою ринковою економікою, оптимальною організаційно-правовою формою юридичної особи-боржника для проведення санаційної реорганізації є створення акціонерного товариства. У цьому разі у створеного товариства з'являється можливість легко замінити власника статутного фонду шляхом укладення угоди між санатором і акціонером про передання частки акцій санатору в обмін на погашення ним боргу. Це сприяє фінансовому оздоровленню підприємства.

     В Україні згідно із законодавством під  час реорганізації товариств  передбачено лише один варіант об'єднання  капіталів, а саме: здійснюється обмін акцій товариства, що реорганізовується, на акції товариства, що створюється під час реорганізації. При цьому сумарний статутний фонд усіх об'єднуваних товариств на момент прийняття рішення про їх реорганізацію повинен дорівнювати сумарним статутним фондам усіх товариств, створених шляхом реорганізації. При емісії акцій під час реорганізації товариства продаж акцій не здійснюється. Якщо AT прийняло рішення про реорганізацію, воно зобов'язане оцінити й викупити акції акціонерів, які вимагають цього, якщо ці акціонери не голосували за реорганізацію і подали до товариства письмову заяву. Акції викупають за ціною, що визначається за домовленістю сторін, але не нижчою від номінальної вартості акцій.

        У законодавстві України вживається  термін "злиття" і не вживається "поглинання", тоді як у країнах з розвиненою ринковою економікою поширені обидва терміни. Крім того, у світовій практиці застосовують такі поняття, як дружні та ворожі злиття (поглинання). Дружнім вважається злиття, при якому керівництво обох компаній схвалює його і рекомендує акціонерам погодитись із злиттям. У цьому разі акціонери компанії, яка купується, згідно з конкретною домовленістю отримають платежі у вигляді акцій компанії-покупця, тобто вони стають її акціонерами; готівки; облігації або комбінований платіж — цінні папери і готівку. Якщо керівництво компанії, яку хочуть придбати, не згодне на такі умови і перешкоджає злиттю, то керівництво компанії-покупця безпосередньо звертається до акціонерів компанії, яку хочуть придбати. У цьому разі йдеться про вороже поглинання, тобто це пропозиція про злиття, на яке не погоджується керівництво компанії, яку мають поглинути. Керівництво компанії, що поглинає, просить і заохочує акціонерів компанії, яку купують, продати або обміняти їх акції за пропонованою ціною. А керівництво компанії, яка є об'єктом поглинання, намагається відмовити своїх акціонерів від цього, мотивуючи тим, що пропонується мала ціна. Нині щодалі більше компаній вдаються до стратегії зростання шляхом злиття і поглинання, що дає змогу швидко дістати доступ на нові ринки і швидко одержати прибуток від коштів, витрачених на придбання .

     Що  ж до фінансового аспекту, то злиття і приєднання компаній можна виправдати лише якщо буде досягнуто таких результатів:

• підвищення продуктивності праці за рахунок  запровадження системи сучасних машин, автоматизованих ліній та ін.;

• зниження витрат виробництва;

• досягнення і збільшення прибутковості;

• збільшення обсягів виробництва та продажів продукції;

• збільшення грошових надходжень;

• поновлення платоспроможності та ліквідності.

     Результативність  злиття і приєднання пов'язана насамперед з отриманням ефекту синергізму, який полягає в тому, що вартість нової  компанії стає вищою від вартості окремих компаній, що злилися.

     Ефект синергізму виникає внаслідок дії  ефекту масштабу (розширення масштабів  виробництва зумовлює економію витрат, пов'язаних з поточною діяльністю), підвищення результативності управління, економії фінансових ресурсів, зменшення трансакційних витрат на виконання операцій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                      ВИСНОВКИ 

     На  основі проведених досліджень можна  зробити висновок,що реорганізація  підприємств  – дуже важливий і  необхідний процес. На сучасному етапі  наша економіка потребує змін та розвитку промислових підприємств. Реформування економіки супроводжується науковими дослідженнями та розробками теоретичного характеру. За допомогою реформування та реорганізації суб’єктів господарської діяльності можна створити  такі системи управління виробництвом, які зможуть здвинути з ”мертвої” точки розвиток підприємства.

     Отже, реорганізація - це повна або часткова зміна власників корпоративних  прав підприємства, зміна організаційно-правової форми здійснення бізнесу. Реорганізація  направлена на підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності підприємства та його продукції продукції, а також на покращення інвестиційної привабливості. Часто вона включає в себе комплекс заходів, які направлені на вдосконалення організаційної структури та функцій управління: модернізацію технічних та технологічних аспектів виробництва; вдосконалення фінансово-економічної політики, зниження виробничо-збутових витрат; краще використання матеріальних і трудових ресурсів; створення сучасної інформаційної системи та документообігу.

     Поряд з традиційними заходами покращення та вдосконалення системи управління, потрібні поглиблені перетворення, які базуються на переосмисленні ролі, місця та місії підприємства у цьому світі.

     Найбільш  важливі засоби покращення фінансового  стану підприємства – збільшення випуску конкурентоспроможної продукції, продукції яка користується попитом, зниження її собівартості та збільшення. А ріст реалізації продукції пов'язаний з розширенням платоспроможного попиту на якісну продукцію у результаті збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій, обмеження та регулювання імпорту в інтересах української економіки, стимулювання капітальних вкладень на технічне переоснащення, реконструкцію, модернізацію підприємств, інновацій.

     Реорганізація необхідна підприємствам не тільки тим, які знаходяться в кризовому  стані або на стадії банкрутства, але й і благополучним підприємствам або комерційним організаціям, які мають невикористані резерви системи управління, і підприємствам на яких наступає фінансова криза із-за загрози втрати керування над ним (коли система керування не відповідає виробничим можливостям).

        У сучасних умовах дедалі більше людей починають займатися господарською діяльністю. З’являються нові підприємства, деякі з них згодом зливаються з іншими чи змінюють свою організаційно-правову форму. 

    Процедура реорганізації підприємства є досить складною і тривалою. Складність полягає у недосконалому правовому регулюванні процесу реорганізації та неврегульованості окремих процедурних питань на законодавчому рівні. Тому хотілося б запропонувати вдосконалити нормативно-законодавчу базу нашої країни,аби процес реорганізації підприємств проходив без ускладнень та порушень  щодо діючого законодавства. 
 
 
 
 
 
 
 

                          СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” //Відомості Верховної Ради.-1999.-№42,№43.
  2. Закон України „Про підприємства в Україні”// Голос України. -1991. -27 березня.
  3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87 // Вісник України, 2002.
  4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 // Вісник України, 2002.
  5. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О.Н.Бандурка, М.Я.Коробов, П.І.Орлов, К.Я.Петрова .- К.: Либідь, 2003.
  6. Економіка підприємства: Навч. посібник/ І.М.Бойчик. - К.: Атіка, 2004.
  7. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003
  8. Економічний аналіз: Навч. посібник/ Ф.Ф. Бутинець. – Житомир:  
    ПП ”Рута”, 2003.
  9. Акціонерне право: Навч. посібник/ О.М. Вінник, В.С.Щербина. - К.: Атіка, 2000.
  10. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / В.М.Гриньова, В.О.Коюда. 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-прес, 2004.
  11. Финансы предприятия: Учебник. 4-е издание, перераб. и доп. – М., Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2004.
  12. Планування діяльності підприємства: Підручник/ Е.А.Зінь, М.О. Турченюк. - К.: ВД” Професіонал”, 2004.
  13. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. / І.В. Зятковський.  – Тернопіль, Економічна думка, 2004.
  14. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Методичні вказівки з дисципліни „Фінанси”/ Н.В.Ізмайлова.-Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2001.
  15.   Іменітова О. Методи оцінки ринкової вартості акцій // Ринок цінних паперів. — 1997. — № 20. — с. 5-8.
  16.   Карбовник О. I. Шляхи фінансування акціонерних підприємств в Україні // Фінанси України. —2002. — № 5. — С. 82-85.
  17.   Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій/За ред. д.е.н., проф. Г.Г.Кірейцева-Київ:ЦУЛ,2002.
  18.   Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб./ М.Я. Коробов. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.
  19. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія./ Л.А. Лахтіонова.- К.: КНЕУ, 2003.
  20. Економічна енциклопедія : У трьох томах. Т.2./ Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004.
  21. Фінанси підприємств: Навчальний посібник/ Г.О. Партин, А.Г.Загородній.-Львів: ЛБІ НБУ, 2003.
  22. Петренко Ю.В.Механізм банкрутства підприємств // Фінанси України, 2000.
  23. Фінанси підприємств: Підручник/ А.М.Поддєрьогін. 3-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000.
  24. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С.Ф.Покропівного. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.
  25. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Книга / Г.В.Савицкая. 4-е изд. перераб. и доп.- Минск: ООО ”Новое знание”,2000.
  26. Фінанси підприємств: Навч. посібник / Р.А.Славюк. 2-е вид., перероб. і доп. - Луцьк: «Вежа»-2001.
  27. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник/ О.О.Терещенко. -К.: КНЕУ, 2000.

Информация о работе Фінансові аспекти реорганізації підприємств