Фінансові аспекти реорганізації підприємств

    Необхідність  перереєстрації підприємства виникає, якщо реорганізація підприємства призводить до змін:

• організаційно-правової форми;
• форми власності;
• назви юридичної особи.

    Відповідно  до Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності перереєстрація юридичних осіб здійснюється в порядку, встановленому для  їх реєстрації. У місячний термін з  моменту настання зазначених змін до органів державної реєстрації слід подати документи для перереєстрації з підтвердженням опублікування  у друкованих засобах масової  інформації оголошення про відповідні зміни.

    У результаті реорганізації у підприємств, до яких здійснюється приєднання або  від яких відокремлюються певні  структурні підрозділи, може виникнути  необхідність внесення змін і доповнень  до установчих документів, які також  підлягають державній реєстрації. Внесення змін (доповнень) оформляється у вигляді  окремих додатків або шляхом викладення установчих документів у новій редакції. У разі внесення до установчих документів змін, пов’язаних зі зміною складу засновників (учасників) суб’єкта підприємницької  діяльності, подаються оформлені  згідно з вимогами законодавства  документи:

• у разі добровільного виходу юридичної особи зі складу засновників (учасників) подається копія рішення засновника, фізичної особи – нотаріально посвідчена заява;
• у разі примусового виключення засновників (учасників) подається рішення уповноваженого на це органу.

    Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих випадках з метою  запобігання монополізації ринків такі види реорганізації, як злиття, поглинання, приєднання, можуть бути здійснені  лише за умови одержання згоди  на це Антимонопольного комітету України (АКУ). У зв’язку з цим до складу робочих груп з питань реорганізації  можуть входити також представники АКУ. Зазначимо, що в Україні монопольним  вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %.

    Після прийняття загальними зборами власників  підприємств рішення щодо реорганізації  про це слід письмово повідомити кожного  з кредиторів. У разі злиття, приєднання, виділення, поділу чи перетворення слід дотримуватися законодавчих вимог щодо захисту інтересів кредиторів, зокрема стосовно переведення боргу на правонаступників. Ці вимоги зводяться до такого:

    а) перевід боржником свого боргу  на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;

    б) новий боржник вправі висувати проти  вимоги кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним  боржником;

    в) порука і встановлена третьою  особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника;

    г) поступка вимоги і перевід боргу, обґрунтовані угодою, укладеною у  письмовій формі, мають бути зроблені у простій письмовій формі.

    Реорганізація не може бути завершена до владнання  проблематики заборгованості. При цьому  кредитор може звернутися з письмовою  вимогою про здійснення підприємством-боржником  однієї з дій: забезпечення виконання  зобов’язань шляхом укладання угод застави чи поруки; дострокового виконання  зобов’язань та відшкодування збитків, якщо інше не передбачене угодою між  підприємством, що реорганізується, та боржником.

    У разі якщо у процесі реорганізації  задіяне акціонерне товариство, то, здійснюючи цей процес, слід дотримуватися відповідних положень і рекомендацій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), зокрема Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію при реорганізації товариства.

    Відкриті  акціонерні товариства, що формуються в результаті реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення та перетворення, а також товариства, до яких здійснюється приєднання, зобов’язані зареєструвати  інформацію про емісію акцій. Для цього, окрім стандартного набору документів, який подається при звичайній емісії, треба подати такі:

• нотаріально засвідчену копію договору про злиття (приєднання, поділ, виділення, перетворення);
• рішення вищих органів кожного з підприємств, які беруть участь у реорганізації;
• передатний (роздільний) баланс.

    Приймаючи фінансові рішення в процесі  реорганізації підприємств, слід враховувати  податковий аспект. Зокрема, можливість виникнення об’єкта оподаткування в результаті засвідчення у звітності прихованих резервів. При здійсненні передачі майнових прав та обов’язків варто враховувати те, що передача активів від одного підприємства до іншого не оподатковується лише в тому випадку, якщо ця передача здійснюється як внесок одного підприємства в статутний капітал іншого для формування цілісного майнового комплексу останнього в обмін на його корпоративні права.

    Реорганізаційний  прибуток для власників може виникнути  в тому разі, якщо вартість чистих активів, що передаються правонаступнику, перевищує  номінальну вартість корпоративних  прав, емітованих реорганізованим підприємством. 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ II ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Реорганізація  підприємства, спрямована на укрупнення  підприємства 

      До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств у одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, вже функціонуючого підприємства, а також придбання підприємства. Порядок відображення у фінансовому обліку та звітності придбання інших підприємств, гудвілу, який виник під час придбання, злиття, а також розкриття інформації про об’єднання підприємств установлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств».

    Згідно  з ним результатом об’єднання підприємств може бути:

• придбання одним підприємством частки капіталу іншого підприємства або активів у обмін на грошові кошти;
• отримання інших активів або зобов’язань;
• створення нової юридичної особи;
• отримання контрольного пакета акцій;
• передача активів об’єднуваних підприємств іншому підприємству і ліквідація одного з підприємств, що об’єднуються.

    Укрупнення  підприємств здійснюється за наявності  економічної вигоди для всіх учасників  реорганізації. До основних мотивів, які  можуть спонукати суб’єктів господарювання до реорганізації шляхом укрупнення, можна віднести такі:

    1. Ефект синергізму. Синергізм – це умова, за якої загальний результат є більшим за суму часток. При реорганізації, спрямованій на використання ефекту синергізму, вартість підприємства після реорганізації перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:

• економія на витратах, яка проявляється при збільшенні масштабів виробництва;
• економія фінансових ресурсів;
• збільшення влади на ринку.

    2. Отримання надійного постачальника факторів виробництва

    3. Зменшення ризику при виході на нові ринки збуту та збільшення їх кількості.

    4. Зменшення кількості конкурентів.

    5. Податкові переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах.

    6. Придбання активів за ціною, яка нижча за вартість заміщення, передачі технологічних та управлінських знань і навичок тощо.

    7. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків і підвищення потенціалу прибутковості.

    8. Попередження захоплення компанії крупними корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

    9. Особисті мотиви вищої ланки менеджерів, авторитет яких підвищується зі збільшенням розмірів компанії тощо.

    В антимонопольних законодавствах більшості  країн розрізняють горизонтальне  злиття (приєднання, поглинання), вертикальне  та діагональне. Горизонтальне укрупнення – це об’єднання двох чи більше підприємств, які виробляють однаковий тип товару або надають однакові послуги. Вертикальне укрупнення – це об’єднання одного підприємства з його постачальником сировини або споживачем продукції. Діагональне укрупнення – це об’єднання суб’єктів господарювання різних галузей і видів діяльності (здійснюється здебільшого з метою диверсифікації діяльності).

    Законодавчий  контроль спрямовано в основному  на горизонтальні укрупнення, оскільки в результаті їх здійснення підприємства одержують можливість «будувати» перешкоди для доступу на ринок, встановлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит на ринку певного товару та ін., що веде до посилення концентрації на ринку та знищення конкуренції. Вертикальні та діагональні злиття на рівень конкуренції суттєво не впливають.

    У ряді нормативних актів викладені  різні підходи до визначення понять «злиття» та «приєднання». Так, згідно з П(С)БО 19 під злиттям слід розуміти об’єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства), внаслідок якого власники (акціонери) підприємств, що об’єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об’єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків і вигод від об’єднання. При цьому жодна зі сторін не може бути визначена як покупець.

    За  такого підходу нівелюються основні  відмінності між приєднанням  і, злиттям, які передбачаються іншими нормативними актами.

    У традиційному розумінні злиття означає  припинення діяльності двох або кількох  підприємств як юридичних осіб та передачу активів і пасивів (майнових прав і зобов’язань), що їм належать до правонаступника, який створюється  в результаті злиття. Бухгалтерські  баланси підприємств при цьому  консолідуються.

    Приєднання  означає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи  та передачу активів та пасивів (майнових прав та зобов’язань), що йому належать до правонаступника.

    Таким чином, головна відмінність між: злиттям та приєднанням полягає в тому, що у випадку злиття всі майнові права та обов’язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі одного підприємства, яке є наново створеним, а при приєднанні – на балансі вже функціонуючого на момент прийняття рішення про приєднання підприємства. Зазначені відмінності досить чітко простежуються на рисунку 2.1.

а₁

а₂

А

Б

В

...

А

Б

В

...

б₁

б₂

в

...

а₁

а₂

б₁

б₂

в

...

С

А

а₁ 

а₂

б₁

б₂

в

...

а₁

а₂

б₁

б₂

в

...

До реорганізації

Після

реорганізації

Злиття

Приєднання

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    А, Б, В, ... – підприємства

    а₁, а₂, б₁, ... – засновники підприємств

    Рисунок 2.1 – Відмінності між злиттям та приєднанням підприємств

      Порядок реорганізації підприємства шляхом злиття наведено на рисунку 1.3.   Перший етап реорганізації полягає в прийнятті рішення вищими органами підприємств, що реорганізуються, про обраний шлях реорганізації. Одночасно з прийняттям рішення узгоджується проект реорганізаційної угоди.