Финансовы забеспечення громадських та консультацийних послуг органами мисцевого самоврядування

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1.1. Значення фінансового забезпечення.

1.2. Елементи механізму фінансового забезпечення.

1.3. Види громадських та консультаційних послуг органів місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2.1. Проблеми та перспективи фінансового забезпечення вищих закладів освіти.

2.2. Фінансове забезпечення розвитку страховика.

2.3. Фінансового забезпечення підприємницької діяльності громадян в Україні.

2.4. Аналіз сучасного стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

2.5. Проблема фінансового  забезпечення системи охорони  здоров’я України.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

3.1. Удосконалення фінансового забезпечення місцевих органів влади.

3.2. Зарубіжний досвід  фінансового забезпечення громадських  та консультативних послуг.

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Ефективність підприємницької діяльності, забезпечення високих темпів її розвитку в умовах переходу до ринкових відносин значною мірою визначається рівнем її фінансового потенціалу. Множина питань, пов’язаних з фінансовим забезпеченням підприємницької діяльності, вимагає ґрунтовних знань теорії і практичних навичок в області обґрунтування фінансової стратегії, вибору ефективних форм розвитку активів і капіталу, розробки цілеспрямованої інвестиційної програми та інших. Фінансове забезпечення значною мірою визначає ефективність функціонування суб’єктів господарювання будь-якої галузі економіки.

Фінансове забезпечення є одним  із складових елементів фінансового (фінансово-кредитного) механізму поряд з управлінням фінансовою діяльністю, фінансовим регулюванням, фінансовим планування і прогнозуванням та іншими.

Таким чином, з вищесказаного можна  зробити висновок, що тема курсової роботи є актуальною і потребує досконалого вивчення.

Мета курсової роботи – вивчення економічного змісту, фінансового забезпечення та видів громадських, консультаційних послуг органів місцевого самоврядування.

Задачі курсової роботи полягають  у наступному:

• обгрунтувати економічний зміст фінансового забезпечення;
• з’ясувати елементи фінансового забезпечення;
• вивчити види громадських, консультаційних послуг органів місцевого самоврядування;
• дослідити фінансове забезпечення вищих закладів освіти;
• вивчити фінансове забезпечення підприємницької діяльності громадян в Україні;
• вдосконалити фінансове забезпечення розвитку страховика;
• проаналізувати сучасний стан фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні;

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

 

1. Значення фінансове забезпечення

 

Дослідженню поняття “фінансового забезпечення” присвячено чимало наукових праць. В економічній літературі немає єдиного підходу щодо визначення цього поняття. Думки науковців розходяться при визначенні елементів і форм фінансового забезпечення.

Вагомий внесок у дослідження окремих аспектів фінансового забезпечення підприємств зроблено у працях вітчизняних науковців І.А. Бланка, М.Д. Білик, П.Ю. Буряка, О.Д. Василика, І.В. Зятковського, О.П. Кириленко, М.І. Крупи, В.М. Опаріна, А.М. Поддєрогіна, Р.А. Слав’юка. О.О. Терещенка, С.І. Юрія та ін. Проте, зважаючи на значну варіацію в позиціях економістів стосовно цього явища, питання фінансового забезпечення можна вважати актуальним і сьогодні.

Наведено декілька визначень  фінансового забезпечення вітчизняними науковцями.[14]

Таблиця 1.1

Узагальнення поглядів вчених щодо поняття “фінансове забезпечення”

№ з/п	Автор/Джерело	Зміст поняття
1	2	3
1	С.І. Юрій, Т.О. Кізима, Н.П. Злепко [31 с., 41]	Фінансове забезпечення трактується  як формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Автори виділяють п’ять елементів фінансового забезпечення суб’єктів господарювання, а саме: самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та їх розвиток за рахунок власних джерел); кредитування; бюджетне фінансування; оренда; інвестування
2	О.П. Кириленко [17 с., 34]	У складі методів фінансового  забезпечення виділяє фінансове  регулювання. “Фінансове регулювання  діяльності відбувається, в першу  чергу і головним чином, через  оподаткування. В умовах ринкової економіки  використання адміністративних методів  впливу надто обмежене, і тому головний акцент у регулюванні економіки  робиться на оподаткуванні”

 

Продовження таблиці 1.1

3	О.Р. Романенко [35 с., 18]	“Фінансове забезпечення відтворювального процесу – це покриття затрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб’єктами господарювання і державою”; фінансове забезпечення розширеного відтворення може здійснюватися  у таких формах, як бюджетне фінансування, кредитування, самофінансування, оренда (лізинг), інвестування
4	В.М. Опарін [25 с., 56]	Фінансове забезпечення “реалізується  на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись через  самофінансування, кредитування та зовнішнє фінансування” (надання суб’єктам  на безповоротній і безоплатній  основі)
5	Д.С. Олійник [23 , с. 5]	Звертає увагу на такі засади організації фінансового забезпечення, як “визначення обсягу фінансових ресурсів, науково-обґрунтованого їх прогнозування, створення фінансових резервів, нормативно-правового  забезпечення”
6	О.І. Москаль [22 с. 6-7]	Розглядає механізм фінансового  забезпечення як сукупність економічних  відносин, що виникають, з приводу  пошуку, залучення і ефективного  використання фінансових ресурсів та організаційно-управлінських принципів, методів і форм їх впливу на соціально-економічну життєдіяльність територіальних одиниць  та господарських суб’єктів. Фінансове  забезпечення реалізується через систему  фінансування, що може здійснюватися  в трьох формах: самофінансування, кредитування і безповоротне фінансування з бюджету
7	Г.Б. Поліщук [38 с.59]	Вважає, “що при визначенні фінансового забезпечення доцільно врахувати такі складові як: мета, завдання, функції, методи, джерела, обсяги фінансових ресурсів, а також діяльність як держави, так і суб’єктів господарювання, що пов’язана з мобілізацією і  використанням цих ресурсів …”
8	І.Г. Сокириська [32 с. 89-93]	Виділяє “механізм фінансового  забезпечення, формування структури  капіталу, планування і бюджетування, балансування грошових потоків” і  розглядає фінансове забезпечення діяльності суб’єктів господарювання з позиції необхідності безперервності відтворювальних процесів через  формування власних та залучених  фінансових ресурсів, пов’язуючи структуру  останніх з рівнем фінансової стійкості  та ризику в діяльності підприємств
9	В.І. Оспіщев	Розглядає фінансове забезпечення як основний метод фінансового впливу на соціально-економічний розвиток, вказуючи, що “фінансове забезпечення регулюється на основі відповідної  системи функціонування, яке може здійснюватись в трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування”
10	А.М. Ковальова [36 , с. 39-41]	Розглядає фінансове забезпечення діяльності підприємства з позиції  фінансового механізму і зазначає, що “функція забезпечення підприємства грошовими засобами тісно пов’язана  з розподільчою функцією фінансів, яка здійснюється за допомогою фінансового  механізму”

 

Продовження таблиці 1.1

11	В.М. Радіонова [34 с. 35-42]	Під фінансовим забезпеченням  розуміє покриття витрат за рахунок  фінансових ресурсів, що акумулюються суб’єктами господарювання і державою. Формами фінансового забезпечення виділяє самофінансування, кредитування й державне фінансування, а інструментами  механізму фінансового забезпечення склад і структуру його джерел
12	В.Л. Пластун [28. с.21]	Фінансове забезпечення діяльності підприємств, яке справедливо відзначається  більшістю дослідників, може проводитись  за рахунок самофінансування, кредитування, безповоротного фінансування.

 

Автор наукових і навчальних праць Зятковський І.В. дає інше тлумачення поняттю “фінансове забезпечення” таким чином.

Фінансове забезпечення - це система джерел і форм фінансування розвитку економічної і соціальної сфер суспільства. Можна погодитись з його думкою, що воно здійснюється в трьох формах: самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування.

Самофінансування - це покриття витрат за рахунок власних коштів, яке є визначальною формою фінансового забезпечення, хоча і не основною за питомою вагою.

Кредитування як ефективна форма фінансового забезпечення означає покриття частини витрат за рахунок позичених коштів, яке здійснюється у формах комерційного і банківського кредитів. Але ефективність забезпечується встановленням таких принципів кредитування, як поворотність, терміновість, платність, матеріальна забезпеченість. Це змушує позичальників працювати максимально ефективно, але для отримання кредиту знову ж потрібно мати відповідне матеріальне забезпечення і стабільні фінансові результати. Для погашення кредиту в строк і сплати процентів необхідно мати сталий фінансовий стан і джерело сплати процентів - виручку від реалізації та прибуток.

Бюджетні асигнування  - форма фінансового забезпечення за рахунок централізованого фонду грошових коштів держави. Адже бюджетні асигнування не потрібно заробляти, як власні джерела, їх не треба було повертати і платити за їх використання проценти, як за кредити. Це стало однією з причин низької ефективності планової економіки і врешті-решт призвело до кризи. [15 с. 44-150]

В результаті проведених досліджень, встановлено, що система фінансового механізму фінансового забезпечення аграрних підприємств, висвітлено достатньо і в повній мірі. Цьому питанню присвятили свої праці Возняк Г.В., Гриценко О. І., Кузнєцова а.Я.,  Олійник Д.С.,Утенкова К.О., Пластун В.Л., Юркевич О. М., та інші. Але, поряд з цим, необхідне детільне вивчення та визначення джерел фінансових ресурсів для відтворення основних виробничих фондів, як важливої складової матеріального виробництва.

Якщо під фінансовим забезпеченням  ми розуміємо наявність в розпорядженні  підприємств фінансових ресурсів для  здійснення фінансування поточної господарської  діяльності, інвестиційних програм  капітальних вкладень, інших заходів, тоді розглянемо детальніше, за рахунок  яких саме ресурсів воно відбувається. [8, с.19]

Науковець Пластун В.Л. вважає, що фінансове забезпечення діяльності підприємств, яке справедливо відзначається  більшістю дослідників, може проводитись  за рахунок самофінансування, кредитування, безповоротного фінансування. Це дає можливість розширити класифікацію форм фінансового забезпечення та використовувати їх в цілях відтворення основних засобів інструментами додаткового гарантійного забезпечення (рис. 1).

 

Рис. 1. Класифікація форм фінансового забезпечення розрахункових  відносин у зовнішньоекономічній діяльності підприємств [28 с.21]

Сформульовані принципи функціонування системи фінансового забезпечення дозволяють здійснювати відтворювальні процеси в конкретних умовах господарювання, а саме: комплексність системи  фінансування; диверсифікація джерел фінансування;  концентрація фінансових ресурсів; диференціація методів фінансування за стадіями інноваційного процесу; наукова обґрунтованість та правова захищеність механізмів фінансування;  адаптивність і оперативність; чітка цільова орієнтація системи на швидке та ефективне впровадження інвестицій. [40, с. 22]

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції  трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування відтворення  основних виробничих фондів. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати (прибуток), другий — на рух грошових потоків (амортизації, інвестицій). До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі: чистий прибуток; амортизаційні відрахування; забезпечення наступних витрат і платежів спрямованих на капітальні інвестиції, які відображаються в примітках до фінансової звітності підприємств.  Дискусійними залишаються питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування.

На нашу думку, віднесення згаданих надходжень до внутрішніх є  виправданим, оскільки за їх рахунок  можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх  фінансових джерел, які мобілізуються  на ринку капіталів. Принциповим  є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в  необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється  і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки  від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.