Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості діяльності ломбардів на ринку фінансових послуг

2

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра фінансів

Курсовий проект

з дисципліни «Фінансове посередництво»

на тему:

«Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників:

особливості діяльності ломбардів на ринку фінансових послуг»

Варіант № 14

Виконала:

Прийняв:

к.е.н., доцент

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Особливості ломбардного бізнесу, його діяльність в Україні

та за її межами...................................................................................................5

1.1.           Історія створення, сутність та функції ломбардів...............................5

1.2.           Законодавче врегулювання ломбардної діяльності............................26

1.3.           Розвиток ломбардів на світовому ринку..............................................32

РОЗДІЛ 2. Діяльність ломбардів на ринку фінансових послуг...................39

2.1. Роль ломбардів у розвитку фінансової системи України.....................39

2.2. Аналіз економічних показників функціонування ломбардів...............41

2.3. Проблеми та ефективність ломбардної діяльності................................52

ВИСНОВКИ.....................................................................................................54

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................56

ВСТУП

    Напевно, немає на світі людини, яка хоч би раз в житті не задавалася питанням де взяти гроші? Щоб не затверджували багаточисельні рекламні ролики, «доброзичливі» радники і т. п., найпростіший, швидший і надійніший спосіб отримати гроші – звернутися в ломбард.

    Ломбард   – фінансова установа, основним видом діяльності якого є надання фінансових послуг фінансового кредитування, під заставу майна на певний термін і під відсоток, а також надання супутніх послуг.

     Основним завданням діяльності ломбардів є надання населенню позик під заставу предметів особистого користування і домашнього вжитку, а також збереження цих предметів за невелику платню. Під заставу береться, як правило, майно, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує в даному випадку повернення кредиту. Страхування прийнятого майна відбувається за рахунок заставодавця.

     Сьогодні практично в кожному кварталі працюють ломбарди. З часів Достоєвського (“Злочин і кара”) і навіть з радянських часів (нещасні особи в черзі перед повільним ломбардним оцінювачем) спосіб життя і думок лихварів помітно змінився.

     По-перше, лихварі - це вже фірми з невеликими, але затишними офісами і привітним персоналом. По-друге, ломбарди сьогодні все частіше відвідують не бідні і нещасні, а багаті і досягаючі успіху.

     Як це не дивно, в основному ломбарди відвідують люди середнього і високого достатку. Бідний коштовну річ в ломбард не понесе: навіщо платити відсотки за кредит, знаючи, що викупити своє добро все одно не зможеш? Набагато вигідніше її продати. Інша справа - забезпечена людина, якій гроші потрібні миттєво і який точно знає, що через тиждень-два у нього з'явиться можливість повернути із застави свою річ.  "Човники", що вирушають за товаром, теж частенько користуються послугами ломбарду. Людина, яка уміє правильно розпорядитися кредитом, - бажаний постійний клієнт ломбарду, якого чекають і всіляко заохочують. Як помічено самими працівниками ломбардів, їх послугами користуються в основному жінки у віці від 35 до 47 років. Якщо клієнт не приходить в зазначений договором термін, ломбард може нагадати йому про це, почекає ще тиждень - інший і тоді вже остаточно продасть його предмет застави.

     Процедура застави гранично проста: ви ломбарду пред'являєте паспорт і предмет застави, ломбард вам - покладену позику. Адже «Все геніальне просто».

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів та висновків.

У першому розділі «Особливості ломбардного бізнесу, його діяльність в Україні та за її межами» розкриваються історичні умови започаткування, етапи становлення і розвитку ломбардного бізнесу в Україні, сутність ломбардних кредитів.

Другий розділ «Діяльність ломбардів на ринку фінансових послуг» присвячений вивченню ломбардної діяльності,  місце та роль ломбардного бізнесу у розвитку фінансової системи України, аналіз економічних показників функціонування ломбардів, ефективність функціонування ломбардного бізнесу.

РОЗДІЛ 1

Особливості ломбардного бізнесу, його діяльність в Україні та за її межами

1.1. Історія створення, сутність та функції ломбардів.

Ломбард - кредитна установа, що здійснює видачу позик під заставу рухомого майна (різного роду цінних речей).

    Термін «ломбард» походить від назви області в Італії. Міняйли з Ломбардії займалися наданням позик під заставу ще в середньовіччі. Але ломбард у сучасносному розумінні почав свою історію у 1462 році. Засновником його був францисканський монах Барнабе де Терне, який надавав невеликі безвідсоткові позики. Зусиллями монастирів аналогічні банкірські контори відкрились у Савої, Мунтуе і Флоренції. Оскільки їх утримання потребувало витрат, то надання позик почали здійснювати з утриманням річних відсотків.
Пізніше подібні установи отримали поширення в інших країнах Європи. Основною сферою діяльності ломбардів на початкових етапах розвитку було надання лихварського кредиту, за користування яким стягувались високі проценти. Починаючи з XVI ст. ломбарди створюються деякими органами міського самоврядування, що являло собою один із заходів боротьби держави проти лихварства. В подальшому цей процес перейшов у безпосереднє створення ломбардів державними структурами, що призвело до функціонування нарівні з приватними ломбардами і державних.

    Нині основою спеціалізації ломбардів є надання споживчого кредиту фізичним особам під заставу рухомого майна, яке можна легко реалізувати. При цьому вартість майна, відданого у заставу, як правило, перевищує суму кредиту на 20-50%. Позичальник зберігає право власності на заставлене в ломбарді майно протягом певного періоду. Це право підтверджується заставною квитанцією або іншим документом, який завідчує факт внесення того чи іншого майна в заставу та по суті замінює кредитний договір. У тому разі, якщо кредит не буде повернено в строк, ломбард має право реалізувати заставлене майно, виручка за яке має компенсувати суму боргу разом з нарахованими процентами.

    Специфіка позичкових операцій ломбардів полягає у видачі невеликих сум позик на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців). Іншою сферою дільності ломбардів є приймання речей на зберігання за певну плату (в основному приймаються ювелірні вироби та антикваріат).

    Для здійснення усіх своїх операцій ломбарди окрім власних коштів можуть користуватися кредитами комерційних банків.

    Ломбардна діяльність — вид підприємницької діяльності, спрямований на отримання економічних вигід від надання грошових позик фізичним особам, які як гарантію залишають матеріальну заставу.

    Статтею 378 ЦКУ ломбардна діяльність визначена як діяльність з надання громадянам позик, що забезпечуються заставою предметів домашнього вжитку та особистого користування.

    В Україні перша подібна установа була відкрита в Одесі у 1886 р. Згодом ломбарди з’являються в усіх припортових та великих містах. У 1909 р. в Російській імперії діяло близько 90 ломбардів. У 1914 р. був відкритий міський ломбард у Києві.   За своєю приналежністю вони поділялися на міські, приватні та ті, що належали акціонерним та кредитним товариствам. Боротьба за клієнта між цими установами сприяла постійному вдосконаленню їх діяльності. Зокрема, деякі приватні ломбарди в Катеринославі на початку ХХ ст., надаючи кредит, дозволяли клієнту не здавати речі.  Так,  ломбарди одночасно полегшували собі роботу по догляду за  речами і завойовували авторитет у мешканців міста. Спеціальним декретом 1917 р. було розпочато процес націоналізації банківської справи і всі ломбарди стали державними.   Черговий етап розвитку ломбардів вУкраїні розпочавсяз 1992 р., коли виникає перший недержавний ломбард («Заставне товариство «Скарбниця»).

    Для відкриття міського ломбарду на початку ХХ ст. було необхідно виконання  декількох умов:  наявність основного капіталу, відповідне рішення міської Думи і згода Міністерства фінансів [17,  с. 72].

    Поштовхом для заснування ломбарду в Катеринославі став заповіт купця А.Я Колесникова, в якому він залишав місту 5000 крб.  на заснування ломбарду [5,  с. 16].

    До фінансових послуг ломбарду належать:

- надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; 
- надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. 
   

    До супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено законом, належать:
- оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору; 
- надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;

- реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору.

    В Україні зараз діють приблизно 460 ломбардів. За минулий рік вони надали кредитних послуг на загальну суму в 1,5 млрд. гривень.
Ломбард повинен мати або орендувати приміщення для надання фінансових послуг, у тому числі окреме приміщення для зберігання заставного майна.
На початку січня 2006 року Держфінпослуг своїм розпорядженням № 5319 внесла зміни у Положення про порядок внесення інформації про ломбарди в Державний реєстр фінансових установ.

       Головним їх змістом було встановлення вимог до розміру власного капіталу у сумі 200 тис. гривень. Зараз приблизно лише п’ята частина ломбардів має статутний фонд, що перевищує цю суму. Разом з тим, даним документом регулятор визначив мінімальну площу приміщень для таких організацій на рівні 5 квадратних метрів.

        Своєрідним новорічним подарунком для ломбардів стало скасування ліцензії на діяльність з надання кредитів за рахунок залучених коштів від кредитних установ. Зміни в ліцензійні умови уряд вніс 25 грудня. До цього для одержання кредиту в банку від юридичних і фізичних осіб, зокрема, від власних засновників, ломбарди були зобов'язані мати ліцензію Держфінпослуг вартістю 10 тис.грн. у рік. Позитивним результатом року слід вважати і виключення ломбардної діяльності зі списку послуг, що підлягають патентуванню. Проблема полягала в тому, що ломбардні послуги, відповідно до постанови Кабміну № 575, відносили до побутових послуг, а в законі «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» вони визначені як фінансові.
    Найбільш проблемними залишаються нюанси оподатковування. Відповідно до нормативних документів державної податкової адміністрації, ломбарди виступають податковими агентами і зобов'язані утримувати і перераховувати прибутковий податок з фізичних осіб, які не викупили заставне майно. Ломбарди не проти того щоб сплачувати податок за фізичних осіб, але механізм надання позики не дозволяє їм утримувати цей податок із клієнтів. Надання кредитів, як відомо, податками не обкладається.

    Ломбардні операції, згідно зі статтею 378 ЦКУ, є операціями позики, які забезпечуються заставою. Отже, ці операції підпадають під дію пп. 3.2. 5. Закону України про ПДВ, в якому зазначається, що надання послуг з розміщення і повернення коштів за договорами позики не є об'єктом обкладення податком на додану вартість. Однак, згідно з пп. 3.2. 2 цього Закону, передача майна в заставу кредитору також не є операцією, що підлягає обкладенню цим податком.

    Не є об'єктом обкладення ПДВ і сума пені, нарахованої боржнику за порушення терміну повернення боргу. Єдиним об'єктом обкладення ПДВ в ломбардних операціях є компенсація за зберігання заставленого майна, отримувана ломбардом від позичальника. Що стосується плати за користування позикою, що входить до основної суми, яка повертається позичальнику в обмін на заставлене майно, то ця плата об’єктом обкладення податком на додану вартість не є.

    Податкові зобов'язання виникають у клієнта тільки тоді, коли він не повертає гроші і вони стають його доходом. Податківці, розуміючи, що ніхто із громадян не оприлюднюватиме свої доходи, поклала це завдання на ломбарди. Платити податки зі своїх коштів ломбарди не хочуть. Тому зав'язався довгий судовий позов між декількома ломбардами і державною податковою адміністрацією. Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроект про внесення змін до закону про прибутковий податок, спрямований на вирішення цієї проблеми. Але головною перешкодою для розвитку ломбардів залишається відсутність профільного закону. Законопроект «Про ломбарди і ломбардну діяльність» був розроблений ще наприкінці 2005 року й дійшов до другого читання, але не був прийнятий.

    Ломбарди надають позику на суму, яка менше вартості застави. Як правило, найбільше "цінуються" як заставне майно дорогоцінні метали і камені, перли, золоті годинники, за які розмір позики може досягати до 90%

оцінки вартості. Позичальник зберігає право власності на закладене у ломбардах майно. У разі непогашення у встановлений строк позики, а також

ухилення особи, яка заклала речі в ломбард, від їх отримання, право власності переходить до ломбарду, який передає майно на продаж (реалізацію). З виторгу ломбард утримує суму боргу, нараховані відсотки, плату за збереження, витрати із страхування заставленого майна і його продажу.

    Майно, яке здається в заставу, оцінюється за згодою сторін, а вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і перлин — за державними розцінками. У разі непогашення позики в строк, зазначений у квитанції, заставодавець повинен сплатити пеню за кожен день прострочення в розмірі

1% від суми позики.

    Після закінчення строку, зазначеного у квитанції, згідно з договором дорогоцінні метали здаються до державної скарбниці України. Вся решта майна здається торговельним організаціям для продажу. В більшості випадків при ломбардах є магазини, які займаються продажем відчуженого майна.

    Для ломбарду характерним є надання необхідних громадянам коштів швидше, порівняно з банком, а також можливість прийняття під заставу такого майна, яке, як правило, не беруть банківські установи.