Державний борг України

вій Зеландії та США. Такі звіти повинні включати перелік джерел фіскальних ризиків,

оцінку їх чутливості до різних подій і впливу на фінансову позицію уряду.

Реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної бю-

джетної політики й обмеження умовних зобов’язань держави, які потенціально можуть

впливати на розмір державного боргу та стабільність державних фінансів України

середньостроковій перспективі. Утримання помірного розміру позикових коштів для

потреб держави, у свою чергу, сприятимуть зміцненню фінансової системи України й посиленню стимулюючого впливу держави на соціально-економічний розвиток країни.

Висновок

Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогоспо­дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

        збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

        циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

        скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

        вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

Зазначені особливості становлення ринку державного боргу України є парадоксальними і неприйнятними у розвинутому економічному середовищі, оскільки за таких умов неможливими є процеси не тільки розширеного, але й простого відтворення.

Кардинальним шляхом розв’язання проблеми боргів є “сценарій” розрахунків по них, тобто управління боргом, з орієнтацією на поступове абсолютне скорочення заборгованості та згладжування коливань в обслуговуванні боргу.

Боргові проблеми України не є унікальними і мають зарубіжні аналоги. Але використання досвіду розвинутих країн щодо управління боргом є проблематичним, оскільки західна практика базується на засадах досконалої конкуренції, відповідності ціни грошей на боргових та інвестиційних ринках, передбачуваності темпу кругообороту капіталу тощо. Потрібна індикативна корекція такого досвіду відповідно до специфіки економічного розвитку різних країн з урахуванням поточної ситуації.

Сьогодні зрозуміло, що оздоровлення фінансової системи України не можливе без розробки науково обґрунтованої стратегії формування і обслуговування ринку державних запозичень. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. Немає сумнівів, що державні запозичення не повинні використовуватися для вирішення поточних проблем.

Подальший розвиток ринку державних запозичень в Україні повинен характеризуватися новими рисами.

Необхідно добитися зменшення вартості позичкових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу. Доходність державних цінних паперів має бути найнижчою порівняно з доходністю інших фінансових інструментів і депозитних ставок банків.

Нагальним є припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ.

Досягнення бездефіцитного бюджету необхідно забезпечувати через реформи у видатковій та доходній частинах бюджету, а тому неемісійні варіанти надходження коштів потребують особливої уваги. Для наповнення бюджету слід зробити альтернативний акцент на податковій політиці, значно розширивши податкову базу.

Необхідно започаткувати розробку державних інвестиційних програм, направивши на їх фінансування частину коштів, одержаних на ринку запозичень.

Потребує розвитку повноцінний сектор муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів прикладання капіталу на боргових ринках. Перерозподіл боргових зобов’язань між різними рівнями управління дозволить реалізувати регіональні програми, розширить можливості місцевого самоврядування і послабить тиск на загальнодержавний бюджет.

Список використаної літератури

1. Карлін М. І. Державні фінанси України : навч. посіб. / М. І. Карлін. – К. : Знання, 2008. – 348 с. –(Вища освіта ХХІ століття).

2. Кириченко О. А.  Сучасні теорії управління зовнішньою заборгованістю [Текст] /  О. А. Кириченко, В. Д. Кудрицький // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 7. – С. 15–28.

3. Приказюк Н. В.  Державні запозичення:  світовий досвід та особливості здійснення в Україні [Текст] / Н. В. Приказюк, Т. П. Моташко // Фондовый рынок. – 2009. – № 22. – С. 26–32.

4. Шпачук В.  Проблеми управління зовнішнім боргом України [Текст] /  В. Шпачук // 

5. Радіонова І.Ф., Бурлай Т.В. Модель дефіциту бюджету України //Фінанси України. – 1998. - №9. – с.9-15.

6. Редіна Н.І., Гордєєва Л.П. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні //Фінанси України. – 2000. - №5. – с.93-97.

7. Ротов А.І. Формування державного бюджету України //Фінанси України. – 2003. - №9. – с.18-21.

8.Сочко К. Принципи бюджетної політики: Лекційно-практ. Курс. – Ужгород, 2004.

9.Д’яконова І.І. Причини та фактори бюджетного дефіциту // Банківська справа. – 2002. - №3. – с.47-50.

10. Василик О.Д.,  Теорія фінансів:  Підручник. –  К.:  ВидавництвоНІОС, 2000.

11. Мозговий О. М., Оболенська Т. Є., Мусієць Т. В.: Навч. посіб. —

К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.

12. Ушакова Н.М.,  Кучер Г.В.,  Александров В.Т.,  Недбаєва С.М.

Державні фінанси: Управління державним боргом: У 5-ти томах. – 

Т. 2. – К.: НВТ "АВТ лтд", 2004. – 368 с.

13. Фрідман Р., Рапачинський А. Приватизація у Східній Європі: Чи всі можливості держави вичерпані?: Доповіді Центрально-Європейського ун-ту з питань приватизації: Пер. з англ.- К.: Основи, 2008.- 276 с.
122. Цзе К.К. Методы эффективной торговли: (Опыт "Лучшей торговой фирмы года"): Сокр. пер. с англ. / Пер. Б.А. Гольдберга. Предисл. Ф.А. Крутикова. -М: Экономика, 1988.- 237 с.
123. Четыркин Е.М., Васильева Н.Е. Финансово-экономическое расчеты: Справ пособие- М: Финансы и статистика, 1990- 300 с.
124. Швальбе X. Практика маркетинга для малых и средних предприятий: Пер. с нем.- М.: Республика, 1995,- 317 с.
125. Шкардун В.Д. Маркетинг в практике информационных служб организаций и предприятий- М.: Знание, 1991- 115 с.
126. Шонбергер Р.Дж. Японские методы управления производством: Девять простых уроков / Сокр. пер. с англ. Злобина С.Ю.- М.: Экономика. 1988.- 250 с.

1.            Лютий І.О. Проблеми реструктуризації зовнішнього державного боргу України // Фінанси України, - №6.2000, - ст. 70-74.

2.            Мансухани Г. Р. Золотое правило инвестирования: Пер. с англ. – М. ,1991. – 93 с.

3.            Маслова С. О. , Опалов О. А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – К. ,2003. – 417 с.

4.            Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. – К. – 2005. – с. 23.

5.            Меркумов Я. С. Финансовые вычисления. Теория и практика: Учебно-справочное пособие. – М. ,2002. – 275 с.

6.            Мертенс А. Инвестиции: Курс лекций. – К. , 1994. – 623 с.

Додаток 1

Таблиця. 1.3

Борг загального уряду в розвинутих країнах станом на 30.09.2010,%ВВП

Джерело: International Monetary Fund, Global Financial Stability Report. – October, 2010.