Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2012 в 16:44, курсовая работа
Актуальність теми. В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення такого компонента державних фінансів як державний борг. Гострою фінансовою проблемою є державний борг для України. В структурному плані він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній державний борг. Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державі, боргу держави підприємствам за продукцію.
Розділ I. Теоретичні засади функціонування державного боргу…………
1.1 Сутність та складові державного боргу………………………………………
1.2 Сутність і складові системи управління державним боргом ……………
1.3 Зарубіжний досвід управління державним боргом…………………………
Розділ II. Механізм управління державним боргом………………………...
2.1 Передумови формування боргових зобов’язань уряду з часів набуття Україною Незалежності ………………..
2.2 Структура та динаміка державного боргу в Україні…………………………
2.3 Розмір державного боргу та його вплив на макроекономічну збалансованість в Україні……………………
Розділ III. Шляхи удосконалення управління державним боргом в Україні …
3.1 Економічні та соціальні наслідки державного боргу
На основі досліджень сучасного стану та тенденцій боргової політики України можна прийти до наступних висновків:
- внаслідок проведення українським урядом політики, зорієнтованої на неінфпяцІйнІ механізми погашення дефіциту бюджету, загальна сума державного боргу постійно зростає;
- особливістю державного боргу України є значне переважання у його структурі зовнішньої складової;
- у результаті закінчення пільгових періодів за раніше отриманими кредитами обсяги платежів за державним боргом зросли в абсолютній величині;
- на позичковому ринку простежується тенденція до збільшення строковості державних цінних паперів;
- середньозважена дохідність ОВДП характеризується спадною динамікою, що у підсумку сприяє зменшенню вартості державних запозичень.
Завдяки виваженій борговій політиці діючого Уряду в 2010 році вдалося підвищити прозорість здійснення державних внутрішніх запозичень, значно знизити їх ставку та подовжити термін, поліпшити структуру внутрішнього боргу в розрізі власників та зменшити питому вагу державного боргу у власності Національного банку України.
Завдяки зусиллям Уряду зі стабілізації системи державних фінансів, розсудливій політиці управління державним боргом вдалося повернути підірвану довіру іноземних інвесторів до України та відновити доступ на зовнішні ринки капіталу. У 2010 році після схвалення Виконавчим комітетом Міжнародного валютного фонду (МВФ) рішення про відновлення співпраці з Україною на якісно новій основі відбулося підвищення кредитних рейтингів України провідними рейтинговими агентствами світу, зокрема:
- S&P у липні 2010 року підвищило довгостроковий рейтинг України за зобов’язаннями в іноземній валюті з «В» до «В +». Довгостроковий рейтинг у національній валюті підвищено з «В +» до «ВВ -»;
- Fitch Rating у липні поточного року підвищило довгострокові кредитні рейтинги України за зобов’язаннями в іноземній валюті та за зобов’язаннями в національній валюті з «В -» до «В»;
- Moody's у жовтні поточного року змінило прогноз довгострокових рейтингів дефолту емітента України в іноземній і національній валюті з «Негативного» на «Стабільний».
- R&I у серпні 2010 року змінив прогноз рейтингу з «Негативного» на «Стабільний» у зв’язку із поліпшенням політичної ситуації, ситуації з фінансуванням та економічних умов.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» було заплановано здійснення державних запозичень в обсязі 107658,4 млн. грн., з яких державні внутрішні запозичення передбачались в обсязі 73590,3 млн. грн., державні зовнішні запозичення –34068,1 млн. гривень.
Протягом 2010 року відповідно до статей 25 та 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» планові показники державних запозичень були збільшені з метою оформлення облігаціями внутрішньої державної позики заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, яка була сформована у 2008–2009 роках, та збільшення статутного капіталу Державної іпотечної установи, а також відповідно до ст.11 проведено перерозподіл джерел фінансування Стабілізаційного фонду.
З урахуванням внесених змін показники державних запозичень були збільшені до 134463,0 млн. грн., з яких державні внутрішні запозичення становлять 99958,8 млн. грн.; державні зовнішні запозичення – 34504,1 млн. гривень.
Фактично державних запозичень у 2010 році здійснено на суму 124276,0 млн. грн. (у т.ч. випуск ОВДП за спеціальним фондом для погашення заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ відповідно до ст. 25 закону про бюджет в обсязі 16,4 млрд. грн. та на збільшення статутного капіталу Державної іпотечної установи відповідно до ст. 75 закону про бюджет в сумі 2 млрд. грн.), що знаходиться в межах визначеного граничного показника (134463,0 млн. гривень). Заощадлива бюджетна політика дала змогу зменшити державні запозичення в 2010 році (без врахування випуску ОВДП для погашення заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ та на збільшення статутного капіталу Державної іпотечної установи) на 15121,7 млн. грн., або на 12,5 відсотка порівняно з відповідним показником в 2009 році, при цьому в структурі запозичень суттєво зросла частка коштів, що була спрямована через Стабілізаційний фонд на підтримку розвитку економіки.
-
Станом на 30 квітня 2011 року державний та гарантований борг державою борг України становив 463.323.225,96 тис.грн або 58.166.975,46 тис.дол. США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 296.485.365,10 тис.грн або 37.221.654,29 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 166.837.860,86 тис.грн. або 20.945.321,17 тис.дол.США.
Державний борг України становив 346.879.808,52 тис.грн (74,87%) або 43.548.322,60 тис.дол.США. Державний зовнішній борг становив 193.776.624,89 тис.грн. (41,82%) або 24.327.293,66 тис.дол.США. Державний внутрішній борг становив 153.103.183,63 тис.грн. (33,04%) або 19.221.028,94 тис.дол.США.
Державний зовнішній борг збільшився на 11.963.307,89тис.грн. (6,57
Гарантований державою борг України збільшився на 7.624.081,30 тис.грн. (7,0%) за рахунок зростання курсів іноземних валют до гривні та залучення під державну гарантію коштів (єврооблігації) в обсязі 690 млн.дол.США для ДП«Фінансування інфраструктурних проектів» відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.02.2011 № 104 та від 06.04.2011 № 387.
2.3 Розмір державного боргу та його вплив на макрофінансові ризики в економіці України
Істотне зростання державного боргу України впродовж останніх трьох років, високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, непевна ситуація з рефінансуванням накопичених боргів і посилення тиску боргових виплат на державні фінанси актуалізують проблеми боргової стійкості й потребують вжиття невідкладних заходів у сфері бюджетно-податкової і макрофінансової політики, спрямованих на зменшення боргового навантаження.
У руслі загальносвітових тенденцій еволюціонували боргові процеси в Україні. За 2009 рік загальна сума державного боргу країни збльшилася на 127,5 млрд грн, у тому числі прямого боргу – на 96,3 млрд грн. За січень – жовтень 2010 року державний і гарантований державою борг збільшився ще на 87,4 млрд, у тому числі прямий борг – на 80,9 млрд грн.
Залучення масштабних позик на внутрішньому фінансовому ринку призводить до звуження джерел позичкових коштів для вітчизняних підприємств, а великі обсяги зовнішніх державних запозичень породжують ризики дестабілізації платіжного балансу і знецінення національної валюти в період здійснення боргових виплат. Обслуговування зростаючого обсягу державного боргу країни виливається у відволікання все більшої частки бюджетних ресурсів на боргові виплати. Відношення відсоткових платежів за держаним боргом до загальної суми видатків державного бюджету України підвищилося з 1,6% у 2008 році до 3,7% у 2009-му й має збільшитися до 5,3% у 2010 році.
Незважаючи на зменшення гостроти фінансової кризи, вартість залучення ринкових позик для українського уряду залишається високою. Станом на кінець листопада 2010 року величина спреду «EMBI+Україна» (різниці дохідності облігацій зовнішньої позики України й облігацій Казначейства США) становила 542 б. п., тоді як у період 2005-2007 років – близько 200 б.п.(рис.). Під час кризи серед «EMBI+Україна» почав знижуватися у грудні 2009 року й досяг мінімального значення наприкінці квітня 2010-го – 280 б.п.,а після пертурбацій на кредитних ринках Європи знову підвищився. На початку червня він сягнув пікового значення для 2010 року – 690 б.п. Із того часу спред плавно знижувався до середини серпня, і відтоді знову почав зростати.
Станом на кінець жовтня 2010 року державний і гарантований державний борг досяг величини 405,3 млрд грн. Основними каналами його нарощування стали: розміщення облігацій внутрішньої державної позики та випуск ПДВ-облігацій, залучення кредитних ресурсів МВФ і Світового банку, розміщення облігацій зовнішньої державної позики й отримання кредитів іноземних банків. За 10 місяців 2010 року заборгованість держави за облігаціями внутрішньої позики збільшилася на 43,4 млрд дол. США, за кредитами міжнародних фінансових організацій - на 1,92 млрд, за облігаціями зовнішньої позики – на 2 млрд дол.
За прогнозом Міністерства фінансів України на кінець 2010 року прямий та гарантований державою борг країни сягне 457,1 млрд грн., або 43,7% ВВП. Для порівняння: на кінець 2007 року сума державного боргу становила 12,3% ВВП, 2008-го – 19,9% ВВП.
Таким чином, розмір державного боргу України впритул наблизився до критичного значення, а з урахуванням найбільш ризикових видів умовних зобов’язань уряду – перевищив критичні обсяги. Фахівці МВФ установили, що «поворотним пунктом» для країн із низьким і середнім рівнем доходів є досягнення державним боргом рівня 43% ВВП, 192% експорту товарів і послуг і 288% доходів бюджету.
Із використанням економіко-математичних методів виявлено таку закономірність: імовірність розгортання боргової кризи у країні з розміром державного боргу на рівні 66-78% ВВП становить 40%, якщо ж обсяги державного боргу перебувають на рівні 58-66% ВВП, така ймовірність становить 30%. Для того, аби ймовірність порушення державою графіка боргових платежів не перевищувала 15%, державний борг має перебувати на рівні нижче від 35% ВВП.
У спільній роботі МВФ і Світового банку зазначається, що країни зі слабкими інститутами і неефективною економічною політикою характеризуються підвищеними ризиками боргової кризи при досягненні державним боргом рівня 30% ВВП, 100% доходів бюджету й накопиченні сумарного зовнішнього боргу обсягом 200% від експорту.
За висновками МВФ країни з ринками, що формуються, не спроможні забезпечити боргову стійкість, якщо державний борг перевищує рівень 50% ВВП, а загалом прийнятний рівень державного боргу для типової країни з ринком, що формується, становить 25% ВВП.
Деструктивний вплив надмірного рівня навантаження на економічний розвиток реалізується через зростання процентних ставок у економіці, пригнічення інвестиційної діяльності й посилення макроекономічної нестабільності. За високого розміру державного боргу зростає вразливість фінансового стану уряду до переливів міжнародних капіталів і коливань вартості національної валюти.
При визначенні допустимого рівня державного боргу України потрібно враховувати уроки глобальної фінансової кризи, яка засвідчила, що економіки країн з високим ступенем боргової залежності найбільше постраждали від проявів фінансової кризи. Крім того, глобальна криза показала: щоб отримати незалежний прстір для застосування стимулюючих заходів у період економічних негараздів уряд повинен мати досить низький рівень державного боргу в докризовий період.
Збереження високих темпів накопичення державного боргу може спровокувати кризу державної заборгованості й порушити хитку макрофінансову стабільність у країні. За нашими оцінками в разі утримання исокого бюджетного дефіциту і гальмування вкрай необхідних заходів із реформування бюджетно-податкової системи боргова криза в Україні стане неминучою. Вона може виникнути або у 2012 році на фоні зниження попиту інвесторів на боргові зобовязання держави й неспроможності уряду рефінансувати накопичені борги, або у 2013-му в умовах стрімкого зростання витрат бюджету на погашення й обслуговування державного боргу, що підштовхуватиме державу до дефолту чи реструктиризації боргів, які підлягають погашенню.
Тобто чинниками боргової кризи можуть стати як недостатність бюджетних ресурсів для здійснення боргових виплат, так і погіршення конюктури внутрішнього чи зовнішнього ринку позичкових капіталів, що унеможливить рефінансування наявних боргів. Згідно з оцінками Міністерства фінансів України витрати на погашення й обслуговування прямого зовнішнього боргу мають збільшитися з 1,8 млрд дол. США у 2011 році до 2,5 млрд у 2012-му й до 4,7 млрд дол. у 2013.
Стрімке зростання потреб держави у залученні позичкових коштів для рефінансування наявних боргів не гарантуватиме їх автоматичного покриття за рахунок зовнішніх офіційних кредиторів чи приватних інвесторів (як зовнішніх, так і внутрішніх). За програмою співробітництва з МВФ у 2011-2012 роках кредитні надходження від Фонду мають спрямовуватися до валютних резервів НБУ, а не до бюджету. Кредитну підтримку від Світового банку для пом’якшення наслідків фінансової кризи Україна вже отримала у 2008-2010 роках і навряд чи зможе розраховувати на її відновлення в разі виникнення чергового витка кризи, пов’язаного з неплатоспроможністю держави. Приватні кредитори, з огляду на високий і постійно зростаючий розмір боргового навантаження, вимагатимуть істотного підвищення процентних ставок за новими позиками, а в разі впливу негативних зовнішніх шоків на економіку чи фінансову систему країни різко зменшуватимуть свої вкладення в боргові зобов’язання держави.
Результати проведених стрес-тестів динаміки державного боргу України й витрат на його обслуговування засвідчують порушення боргової стійкості у випадках утримання високого дефіциту державного бюджету( на рівні 4-5% ВВП), перетворення умовних зобов’язань держави (в сумі понад 15 млрд грн) на прямий борг, а також 20-відсоткової девальвації національної валюти й підвищення вартості обслуговування державного боргу на 1,5-2,0 в.п. Отримані значення прогнозних показників демонструють високу вразливість державних фінансів країни до впливу будь-яких негативних чинників.