Державний борг України

За результатами проведених стрес-тестів установлено, що показники державного боргу набувають небезпечних значень і засвідчують високу ймовірність виникнення боргової кризи. Лише за сценарієм, який передбачає дотримання умов співробітництва України з МВФ(ключовими серед яких є проведення бюджетно-податкової консолідації й істотне скорочення обсягу надання державних гарантій), а також відсутність впливу зовнішніх шоків на стан національної економіки, отримано висновок про поступове пом’якшення боргових проблем України й досягнення її державним боргом рівня 35,3% ВВП станом на кінець 2014 року.

Боргова стійкість є необхідною передумовою економічної стабільності і зростання. Надмірний рівень заборгованості породжує зворотні стимули для приватних інвесторів і урядів, що підриває довгострокові основи для економічного зростання. Крім того, країни з високим рівнем зовнішнього боргу є вразливими до припинення надходження чи зворотного руху іноземного капіталу. А в разі неплатоспроможності держави вірогідним є повторення повномасштабної фінансової кризи, наслідком чого буде припинення зовнішнього фінансування суб’єктів національної економіки й поширення дофолтів у корпоративному секторі, дестабілізація банківської системи й гальмування внутрішнього кредитного процесу, різке знецінення національної валюти і зниження обсягів міжнародної торгівлі.

Для уникнення кризового сценарію розвитку подій необхідно підвищити ступінь збалансованості державних фінансів України й забезпечити зниження відносної величини державного боргу. В короткостроковому періоді, у зв’язку з хитким станом досягнутої рівноваги й наявністю ризиків відновлення спаду, недоцільно кардинально скорочувати дефіцит бюджету. Однак у середньостроковому періоді слід провести радикальні економічні реформи, які мають забезпечити підвищення ефективності національної економіки, скорочення дефіциту бюджету і зниження рівня державного боргу щодо ВВП.

З метою забезпечення боргової стійкості країни потрібно зробити середньостроковий план бюджетної консолідації, стрижневим елементом якого стане скорочення видатків споживчого спрямування. Дефіцит державного бюджету слід зменшити до рівня 3% ВВП у 2011 році й 2% ВВП у  2012-му.

У процесі бюджетно-податкового коригування не варто дуже покладатися на заходи, які не мають сталого характеру й забезпечують лише короткострокове скорочення дефіциту бюджету. Заходи, спрямовані на тимчасове скорочення державних видатків- перенесення термінів важливих операцій, накопичення заборгованості за поставлені товари чи надані послуги, не проведення технічного обслуговування й поточного ремонту основних фондів, дають ефект лише в короткостроковому періоді, а в середньостроковому можуть призвести до значних економічних втрат.

Перевагу слід надавати заходам бюджетно-податкового коригування, які зберігають свою дієвість упродовж тривалого періоду часу й не знижують ефективність функціонування державного сектору економіки, а також справляють незначний вплив на темпи зростання національної економіки в короткостроковому періоді.

У процесі проведення бюджетно-податкового коригування варто уникати суцільних скорочень, які не можуть призводити до накопичення поточної заборгованості в бюджетній сфері, зниження ефективності роботи державних установ і збереження непродуктивних видатків держави. Скасування непріоритетних програм і напрямів витрачання державних коштів сприятиме підтриманню ефективності діяльності держави в інших сферах.

Скорочення інвестиційних видатків держави(витрат на виробничий капітал), особливо в умовах їх хронічного недофінансування впродовж тривалого періоду часу, негативно впливатиме на темпи економічного зростання.

Вищенаведене свідчить на користь якнайшвидшого проведення структурних реформ у сферах соціального забезпечення, державного управління й управління державними підприємствами, реалізація яких вивільнить ресурси, необхідні для фінансування державних інвестицій і скорочення дефіциту бюджету.

Розділ III Шляхи удосконалення управління державним боргом в Україні

3.1 Економічні та соціальні наслідки держаного боргу

Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній сукупний попит та сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів та видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.

Короткострокові наслідки бюджетного дефіциту і відповідно державного боргу, існують як проблема «витісненння».

Довготрокові економічні наслідки державного боргу, відомі як «тягар» боргу.

Ефект «витіснення» виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають швидше в тому випадку, коли поєднуються стимулюююча фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики.

Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію.Таке поєднання заходів економічної політики стимулює швидке зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і не вигідними для здійснення інвсетиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.

Довгострокові наслідки державного боргу повязані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання.

Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобовязання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже, воно матиме нижчий рівень доходу.

Як відомо, збільшення податків – один із способів отримання достатніх доходів для виплати процентів та сплати загальної суми державного боргу. Якщо одночасно з заміщенням приватного капіталу зростають податки, то відбувається подальше скорочення иробництва. До довгострокових насліків боргу належить і негативний вплив податків на стимули до праці, до інновацій та до інвестування, тому наявність великого державного боргу уповільнює економічне зростання.

Зростання державного боргу шляхом накопичення бюджетного дефіциту означає, що за певні видатки, які уряд здійснює сьогодні, доведеться сплачувати у майбутньому. Такі видатки вважаються обгрунтованими, якщо майбутні доходи будуть покривати як основну суму боргу, так і проценти. На сьогодні, в Україні не виконоється ні перша, ні друга з цих умов. Значною мірою дефіцит використовується для того, щоб фінансувати державне споживання, при цьому реальні процентні ставки державного боргу сягнули таких рівнів, що їх буде важко компенсувати за рахунок будь-яких реально очікуваних доходів. Ця проблема має стати предметом першочергової уваги державної політики. Україна потребує стратегії управління державним боргом у довгостроковому періоді.

Процентні виплати спричиняють перерозподіл доходів від тих, хто платить податки, і таким чином фінансує процентні виплати до тих, хто володіє зобовязаннями держави.Державні цінні папери як правило мають особи з відносно високим рівнем доходів, а також установи, які скіповують дані зобовязання. Втім податки платять усі економічні субєкти, тобто і ті, хто має низький рівень доходів. Таким чином, висока частка процентних виплат у ВВП створює ризик перерозподілу доходів від відносно бідних до заможних осіб, особливо, якщо значна частка бюджетних надходжень отримується за рахунок реграсивних податків, а саме така ситуація існує у багатьох країнах з перехідною економікою.

Специфіка України полягає в тому, що боргові зобовязання держави купуютьв першу чергу банки, у тому числі Національний банк. Завдяки високим реальним ставкам, для банків вони є дуже привабливим джерелом отримання доходів. У цьому існують свої позитивні сторони – так, з точки зору уряду, продаж банкам ОВДП може розглядатися як програма непрямої капіталізації банківської системи – за умови, що потік нових «ненадійних» кредитів буде обмежений за рахунок більш ефективного банківського нагляду. Але цей процес має і негативні наслідки, про які вже згадувалося – витіснення підприємств з кредитного ринку та зниження мотивації банків до поліпшення конкурентноздатності. У такий спосіб відбувається послаблення банківської системи.

Управління державним боргом відіграє важливу роль у забезпеченні раціональних

обсягів залучення й використання коштів на умовах позик. Особливе значення в про-

цесі проведення таких операцій належить погашенню й обслуговуванню ресурсів, мобі-

лізованих таким чином. У світовій практиці використовують декілька способів пога-

шення державного боргу: проведення передбачених  умовами позик; здійснення рефі-

нансування позик; викуп боргу або обмін боргових зобов’язань на інші активи, які пе-

ребувають у державній власності; списання боргу повністю або частково, що здійсню-

ється за ініціативою боржника та за рішенням кредиторів; анулювання (повна відмова

від виплати) боргу.

Управління державним боргом зводиться до заходів органів державної влади із

залучення й використання фінансових ресурсів за умов позик. Такі операції пов’язані з

фінансуванням дефіциту державного бюджету та від’ємного сальдо платіжного балан-

су, забезпеченням реалізації державних, економічних і соціальних програм, зі сприян-

ням розвитку підприємницької діяльності, збільшенню обсягів кредитування економіки

та ін. У проведенні управління державним боргом використовуються різні способи. До

них належать: продаж вимог простроченого боргу, проведення дострокового викупу

боргу, здійснення трансформації внутрішнього боргу в зовнішній, формування роз-

витку ринку державних цінних паперів, проведення заміщення боргів.

Значний вклад у зміцнення стабільності державних фінансів у довгостроковій

перспективі та в дотримання принципу справедливості при проведенні фіскальної полі-

тики повинні зробити аналіз ризиків й оцінка потенціальних наслідків для бюджету

гарантій, наданих урядом. Зовнішні позики державним підприємствам або установам

Мельник О.П. Державний борг України та його вплив на її економічну незалежність під гарантії уряду із самого початку надаються на умовах повернення за рахунок

бюджетних коштів. Це стосується інституційних проектів МБРР і кредитів зарубіжних

банків Державній службі автомобільних доріг України. Щодо державних гарантій сто-

совно кредитів на фінансування інвестиційних (самоокупних) проектів, то такі проекти

в багатьох випадках виявляються неефективними, що покладає на державу тягар до-

даткових фінансових зобов’язань. Тим часом державні гарантії належать до арсеналу

методів інвестиційної політики держави, тому ігнорувати цей інструмент за наявності

структурних диспропорцій в економіці, низького рівня інноваційної діяльності та кри-

тичного стану об’єктів матеріально-технічної інфраструктури економічно недоцільно.

Для забезпечення повернення кредитних ресурсів позичальниками та підвищення

їх заінтересованості в прибутковій діяльності надзвичайно важливе значення має роз-

поділ кредитних ризиків між урядом, кредитором і позичальником. В Україні при на-

данні державних гарантій у більшості випадків усі ризики одноосібно бере на себе

уряд, що є одним з факторів нерентабельності проектів, які реалізуються з використан-

ням інструменту державних гарантій, і значного тиску гарантованих зобов’язань на

державний бюджет. Тому гарантії уряду України повинні покривати лише частину

зобов’язань боржника; доцільним є встановлення верхньої межі відповідальності уряду

при настанні гарантійного випадку – 50–70% залучених коштів.

Повертаючись до проблем  загального рівня боргового навантаження, слід зазна-

чити: для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забезпечення

платоспроможності держави в середньостроковій перспективі державний борг України

не повинен перевищувати 35% ВВП. Пріоритетами фінансової політики держави в

середньостроковій перспективі повинні виступати здійснення зваженої боргової полі-

тики й утримання стабільного співвідношення державного боргу та ВВП, зведення

бюджету з помірним дефіцитом і контролювання умовних зобов’язань держави.

З метою забезпечення стабільності державних фінансів України в середньостро-

ковій перспективі та запобігання різкому зростанню боргових зобов’язань уряду в пе-

ріод економічного спаду необхідно запровадити моніторинг і оперативний облік усіх

видів фінансових зобов’язань держави, які потенціально можуть впливати на розмір

державного боргу України, а також систему заходів, спрямованих на зменшення обсягу

позикового фінансування ризикових і потенційно небезпечних форм.

Для забезпечення повного врахування фінансових ризиків, пов’язаних з нагрома-

дженням умовних зобов’язань, уряду доцільно на регулярній основі готувати “Звіт про

умовні зобов’язання, податкові витрати та інші фіскальні ризики”. Прикладом для

наслідування щодо цього може слугувати відповідна звітність в Австралії, Канаді, Но-