Антикризове управління підприємством при загрозі банкрутства

Виявлення всіх кредиторів та санаторів. Щоб виявити всіх кредиторів та осіб, які мають намір узяти участь у санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати за свій рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети «Голос України» чи «Урядовий кур'єр») оголошення стосовно порушення справи про банкрутство. Мета зазначеного оголошення — виявити всіх кредиторів і можливих санаторів. Заявник зобов'язаний подати арбітражному суду примірник газети з надрукованим оголошенням.

Кредитори в місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Заяви з майновими вимогами до боржника можуть подавати всі кредитори незалежно від настання термінів виконання зобов'язань. Наприклад, банки можуть подавати заяви про повернення кредитів, навіть якщо термін їх повернення за договором кредиту не настав. Боржник разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів [77].

Працівники підприємства-боржника, які припинили трудові відносини  до порушення провадження у справі про банкрутство, також мають  право звертатися з вимогами про  погашення виниклої з трудових відносин заборгованості. Аналогічні вимоги працівників підприємства-боржника, які не припинили трудових відносин, мають бути задоволені насамперед.

Кредитор, за заявою якого  порушено справу про банкрутство, вправі заявити додаткові вимоги до боржника в межах місячного терміну, навіть якщо ці вимоги спірні. Кредитори, чиї майнові вимоги забезпечені заставою, мають право висунути до боржника вимоги на суму, не забезпечену заставою, або на суму різниці між розміром повної вимоги і фактичної виручки від реалізації предмета застави [31].

Ставка державного збору  для заяв кредиторів стосовно порушення  справи про банкрутство, а також  заяв кредиторів, що звертаються із майновими вимогами до боржника після  опублікування оголошення про порушення  справи про банкрутство, встановлена в розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Заяви боржників та санаторів державним митом не обкладаються.

Коли здійснюється процедура  розпоряджання майном, боржник має  право задовольнити тим часом  вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. Це дозволяється лише в тому разі, якщо одночасно задовольняються вимоги всіх кредиторів згідно з відповідним реєстром, за згодою кредиторів та за погодженням з розпорядником майна.

Заяви кредиторів про  грошові вимоги, щодо яких є заперечення  боржника, розглядаються арбітражним судом під час провадження справи про банкрутство [68, 50].

Громадяни та юридичні особи, які мають намір узяти участь у санації боржника, у той самий  строк, що й кредитори, мають подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також зазначити умови санації юридичної особи — боржника!

4. Попереднє засідання  арбітражного суду

Попереднє засідання  арбітражного суду проводиться не пізніш як через 3 місяці після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні арбітражний суд:

• • розглядає реєстр вимог кредиторів;
• • вивчає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; • виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, що включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (затвердження реєстру), та призначається дата проведення зборів кредиторів [2].

Ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредиторові, коли приймається рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Копію ухвали арбітражний суд надсилає сторонам та і іншим учасникам провадження у справі про банкрутство, а також  державному органу з питань банкрутства.

Реєстр вимог кредиторів має містити:

а) усі визнані судом  вимоги кредиторів;

б) відомості про кожного  кредитора,

в) розмір вимог за грошовими  зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів щодо кожного кредитора;

г) черговість задоволення  кожної вимоги.

5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів і організовує їх проведення.

Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості  голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всі кредитори отримали письмове повідомлення про час і місце проведення зборів. Кредитори мають на зборах кількість голосів, пропорційну до суми їхніх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну 1000 грн. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього висловилась більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах[31,68].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

 

1.3 Задоволення претензій  кредиторів

 

Кошти, виручені від продажу  майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів. Проте грошових засобів, виручених від продажу ліквідаційної маси, може не вистачити для задоволення претензій усіх заінтересованих осіб. Саме тому, у даній сфері потрібне докладне законодавче регулювання черговості задоволення претензій. Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом» у процесі розподілу виручки від продажу ліквідаційної маси, у першу чергу покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою [41].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

- дозволяє відстежувати діяльність  компанії в часі (моменти занепаду і відродження). PAS-коефіцієнт (Performans Analysys Score) - це відносний рівень діяльності компанії, виділений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік і виражений в % від 1 до 100.

Застосування обчислювальної техніки  для побудови ліній тренда.

Переваги: дозволяє визначати "рейтинг  ризику банкрутства".

Тренд Z-коефіцієнта по числу років  по п'яти бальній шкалі

1 - "ризик, але незначна ймовірність  негайної біди"

5 - "абсолютна неможливість збереження колишнього стану" [37,35].

 

1.4 Система показників У. Бівер для діагностики банкрутства.

Метод обробки даних: дослідження тренда рекомендованих показників.

Переваги:

• дозволяє визначати "рейтинг ризику банкрутства";
• прогноз банкрутства не тільки по кількості, але і по тимчасовому характеру;

Система показників

1. Коефіцієнт Бівера = (чистий прибуток - амортизація) / (довгострокові + короткострокові зобов'язання).
2. Рентабельність активів = Чистий прибуток / активи.
3. Фінансовий лівередж = (довгострокові + короткострокові зобов'язання) / активи.
4. Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом = (власний капітал – необоротні активи) / активи
5. Коефіцієнт покриття = оборотні активи / короткострокові зобов'язання

 

1.5 Чотирьохфакторна модель (учені державної академії Іркутська).

Метод обробки даних: апарат мультиплікативного дискримінантного аналізу.

Переваги:

• застосування у вітчизняних умовах.

 

R=0,838*К1+К2+0,054*К3+0,63*К4,          (1.6)

 

К1 - оборотний капітал / активи;

К2 - чистий прибуток / власний  капітал;

К3 - виручка від реалізації / активи;

К4 - чистий прибуток / інтегральні  витрати.

Ймовірність банкрутства:

Значення R: менше 0 - Максимальна (90-100 %); 0 - 0,18 - Висока (60-80 %); 0,18 - 0,32 - Середня (35-20%); 0,32 - 0,42 - Низька (15-20 %); більше 0,42 - Мінімальна (до 10%) [86].

 

1.6 Рейтингове число  Р.С. Сайфулін і Г.Г. Кадиків.

Переваги:

• застосування в цілях класифікації підприємств по рівню ризику.

Недоліки:

• - не дозволяє оцінити причини попадання підприємств в зону неплатоспроможних;
• - не враховує галузевої особливості підприємства.

 

R = 2*К1+0,1*К2+0,08*К3+0,45*К4+К5,  (1.7)

 

К1 - коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К1>1);

К2 - коефіцієнт поточної ліквідності (К2>2);

К3 інтенсивність обороту капіталу, що авансується = об'єм реалізованої продукції / засоби, вкладені в діяльність підприємства (К3>2,5);

К4 - коефіцієнт менеджменту  або рентабельність продажів = прибуток від реалізації / виручка від реалізації (К4>(n-1) /r, де r- облікова ставка Центробанку);

К5 - рентабельність власного капіталу = балансовий прибуток / власний  капітал (К5>0,2);

R<1 - фінансовий стан не задовільний.

 

2. Метод експертних  оцінок.

 Багатокритеріальна  модель.

Джерела інформації: моделі загального стану на основі експертного досвіду; дані фінансового, статистичного і управлінського обліку.

Метод обробки даних: метод номінальних груп, метод експертних оцінок..

Переваги:

• розробляється для конкретної організаційної системи, з участю його працівників;
• має широке застосування, для різних рівнів управління;
• оперативність і висока продуктивність отримання інформації для вироблення управлінського рішення.

Недоліки:

• залежить від кваліфікації учасників розробки моделі (вплив людського чинника);
• - залежить від знань і досвіду експерта (вплив інтуїтивних характеристик).

 

R = b1Х1 + b2Х2 + b3Х3 + … + bnXn,   (1.8)

 

R - інтегральний показник  стану діяльності;

Х1, Х2 … Хn - значущі  чинники, що впливають на стан діяльності, увійшли до моделі;

b1, b2 … bn - вага відповідно  чинників, що характеризують стан Х1, Х2 … Хn (b1 + b2 +…+ bn =1) [5].

 

3. Метод аналогій.

Модель "життєвий цикл проекту".

Джерела інформації: дані статистики галузевої і по підприємству, управлінського обліку.

Переваги:

• проект розглядається як “живий” організм, що має певні стадії розвитку;
• можливість оцінити кожен етап, виявити причини небажаних наслідків, класифікувати і оцінити ступінь ризику.

Недоліки:

• використовується для визначення ризиків нових проектів;
• на практиці важко зібрати відповідну інформацію.

Життєвий цикл проекту = Етап розробки + Етап виведення на ринок + Етап зростання + Етап зрілості + Етап занепаду.

 

4. Метод оцінки фінансового  стану

     4.1 Інтегральна  бальна оцінка.

Джерела інформації: дані бухгалтерської звітності.

• Вырезано.
• Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

• • критичні значення цих критеріїв повинні бути деталізовані по галузях і підгалузях, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних. Як приклад можна привести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудиту (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. В.В. Ковальов, обґрунтувавши на розробках західних аудиторських фірм і заломлювати ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував наступну дворівневу систему показників [37,38,25].

Критерії прямої і  непрямої дії на фінансовий стан підприємства

 

Перший рівень

Пряма дія:

 

• істотні втрати, що повторюються, в основній виробничій діяльності 
  - перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;  
  - надмірне використовування короткострокових позикових засобів як джерела фінансування довгострокових вкладень;
• стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;
• хронічний брак оборотних коштів;
• частка позикових засобів, що стійко збільшується до небезпечних меж, в загальній сумі джерел засобів;
• неправильна ре-інвестиційна політика;
• перевищення розмірів позикових засобів над встановленими лімітами;
• хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (відносно своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);
• висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
• наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;
• погіршення відносин з установами банківської системи;
• використовування (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
• застосування у виробничому процесі устаткування з минулими термінами експлуатації;
• потенційні втрати довгострокових контрактів;
• несприятливі зміни в портфелі замовлень.