Антикризове управління підприємством при загрозі банкрутства

Тема: Антикризове управління підприємством при загрозі банкрутства.

 

Зміст

Реферат                                                                                               4     Вступ                                                                                                                 5           

 

Розділ 1. Теоретичні основи антикризового управління.                       6   

1.1 Необхідність, функції  та завдання інституту                               

банкрутства підприємств  у системі антикризового управління.  6 

1.2 Порядок оголошення  підприємства банкрутом.     9 

1.3 Задоволення претензій кредиторів.      23 

1.4 Порівняльна характеристика методів

прогнозування банкрутства.                                                                          25                                                                   

 

Розділ 2. Банкрутство підприємств як інструмент природного відбору ринкової економіки.                                                                                                      43

2.1 Економічна сутність  санації підприємства.     43 

2.2 Форми та джерела фінансової санації підприємства.   50 

2.3 Реструктуризація – інструмент оздоровлення

організаційно-правової структури  підприємства.                                       58

 

Розділ 3. Дослідження тенденцій розвитку ВАТ "SELMI" на предмет кризових                                          ситуацій, та їх подолання .                                                                             72 

3.1 Аналіз можливості кризи неплатоспроможності  ВАТ 

“SELMI” на основі методів прогнозування банкрутства.            72  3.2 Альтернативні методи реструктуризації ВАТ “SELMI”.           79

3.3 Формування нової фінансової  стратегії підприємства.             84

 

Висновки            95

Список використаної літератури                97

Реферат

Дипломна робота містить 102 сторінки друкованого тексту, 3 розділи, 3 таблиці, 13 формул, 6 рисунків. При написанні даної роботи було використано 85 джерел літератури, серед яких закони, підручники, статті з періодичної літератури, Інтернет видання.

Метою написання даної  роботи являється поглиблене вивчення інституту банкрутства в Україні, його проблематику, а також фінансового  аспекту діяльності підприємств, методи антикризового управління підприємством, недопущення банкрутства, та шляхи виходу з кризових ситуацій на підприємстві.

Об’єктом досліджень є сфера фінансового стану  підприємства ВАТ “SELMI”, правове поле в напрямку інституту банкрутства, механізми виходу з кризових ситуацій.

В першому розділі  було розглянуто: необхідність інституту  банкрутства, основні засади функціонування, проаналізована нормативно-правова  база банкрутства, а також розглянуто основні методи його прогнозування .

В другому розділі розглядались теоретичні аспекти антикризового управління підприємством через санаційні заходи, які включають реструктуризацію та методи фінансової санації.

В третьому розділі  було проаналізовано ситуацію на предмет  загрози банкрутства господарчої  діяльності ВАТ “SELMI”, розроблені рекомендаційні заходи щодо виходу підприємства з кризи.

Основні поняття дипломної роботи: банкрутство, санація, фінансова стійкість  підприємства, реструктуризація, недопущення  банкрутства, ліквідність і платоспроможність, потоки грошових коштів.

 

 

 

 Вступ

Вся економіка  України і промисловий сектор зокрема сьогодні перебувають у  глибокій структурній кризі. Уже  протягом майже десятиріччя численні уряди намагаються подолати негативні  тенденції падіння ВНП тільки за рахунок косметичних реформ, які вочевидь не дають очікуваного результату.

Українські виробники  зіткнулися з цілим комплексом загальноекономічних  проблем, які часто не залишають  жодних шансів на поліпшення законним шляхом фінансового становища підприємства та його подальший розвиток. Порівняння статистичних даних останніх років України та інших країн Східної Європи переконливо свідчать, що без глибокої лібералізації державної політики у сфері оподаткування, промислової реформи, приватизації, підтримки приватного підприємництва і формування фондового ринку українцям годі сподіватися на будь-яке поліпшення економічної ситуації в країні.

Все вищесказане  говорить про неабияку актуальність теми, яка розглядається в даній  дипломній роботі. Адже вміння проаналізувати фінансовий стан підприємства, зробити належні висновки, та своєчасно вплинути на ситуацію, якщо вона цього вимагає, являється безпосереднім завданням кожного керівника. Банкрутство річ звичайна, не тільки в нашій країні, а його недопущення та пошук шляхів виходу з кризи є необхідною метою функціонування кожного підприємства.

Отже, метою цієї роботи є поглиблене вивчення інституту  банкрутства України, законодавства  по банкрутству, а також отримання  навиків по своєчасному виявлення  підґрунтя банкрутства, його недопущення, виділення шляхів виходу з кризових ситуацій.

 

 

 

 

    Розділ  1. Методичні основи антикризового управління. 

 

1.1 Необхідність, функції  та завдання інституту банкрутства  підприємств у системі антикризового управління.

    З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були милосердними до неспроможних боржників. Так, у Київській Русі злісний банкрут прирівнювався до злодія, кредитори могли продати неспроможного боржника разом з усім його майном. У середньовіччі гарантом забезпечення повернення боргу було не стільки майно, скільки сама особа боржника: його життя, особиста свобода та недоторканність. У Франції, наприклад, у середньовіччі діяв указ ,згідно з яким винних у банкрутстві належало піддавати покаранню, надіти нашийник і помістити біля ганебного стовпа.

Розвиток капіталістичних  відносин потребував інших засобів  боротьби з явищем банкрутства. Поступово  в цивільному та торговельному законодавстві  більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задовольнити позови та претензії кредиторів. Вид покарання неспроможного боржника тепер значною мірою залежить від того, з яких причин боржник став банкрутом. Якщо банкрутство настало внаслідок дії об'єктивних обставин, то покарання є мінімальним, а якщо воно є результатом шахрайства, недбалості чи халатності, то винні в цьому особи підлягають адміністративним та кримінальним покаранням. У результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств до нього дедалі більше вносилося норм, спрямованих не стільки на ліквідацію боржника, скільки на його фінансове оздоровлення [ 8, 68].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

• • запроваджено положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не задоволених боржником;

• • змінено строк, після закінчення якого у кредитора виникає право на звернення в арбітражний суд із заявою про порушення справи;

• • змінено характер події, від якої відраховується строк, після закінчення якого кредитор може звернутися із заявою (3 місяці з дня, установленого для виконання зобов'язань, замість одного місяця після визнання претензійних вимог) [73].

Справа про банкрутство порушується  за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі ознаки:

1. Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів.

2. Загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає свою неспроможність виконати платіжні зобов'язання в разі настання строку їх погашення. З формального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на основі оперативного фінансового плану боржника [31,68].

У законодавстві про  банкрутство переважної більшості  країн виокремлюють ще одну, третю  ознаку фінансової неспроможності, яка може бути підставою для порушення справи про банкрутство боржника — це перевищення заборгованості підприємства над його активами (майном). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов'язань.

У першому випадку маємо справу із зовнішньою ознакою фінансової неспроможності (фактична неплатоспроможність). У другому та третьому — із припущенням (прогноз неплатоспроможності) [77].

Зрозуміло, що кредитор може звернутися із заявою про порушення справи лише в разі неплатоспроможності боржника, оскільки загрозу неплатоспроможності може виявити лише сам боржник. Кредиторами, які мають право порушувати справу про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, котрі мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, чиї майнові вимоги повністю забезпечені заставою.

Кредитор, чия вимога забезпечена заставою, може звернутися із заявою про порушення справи про  банкрутство стосовно вимог, не забезпечених заставою, або якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. В даному разі, кредитор має навести докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою.

Боржник у разі неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності та за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи із заявою про порушення справи про своє банкрутство за таких умов:

• якщо задоволення вимог  одного чи кількох кредиторів унеможливить виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами; якщо в разі ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства боржник не має змоги задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

• за наявності ефективної концепції санації та відсутності необхідного часу для її реалізації (необхідних відстрочок платежів можна досягти, уклавши мирову угоду під час провадження справи про банкрутство).

2. Ухвала про порушення  справи про банкрутство.

Суддя, прийнявши заяву  стосовно порушення справи про банкрутство, не пізніш ніж на п'ятий день від дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення справи про банкрутство. В ухвалі має йтися про таке:

• прийняття заяви  до розгляду;

• упровадження процедури  розпоряджання майном боржника;

• призначення розпорядника майна;

• заходи, спрямовані на забезпечення грошових вимог кредиторів;

• упровадження мораторію на задоволення  вимог кредиторів;

• дату проведення підготовчого засідання  суду. Арбітражний суд в ухвалі стосовно порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі арбітражного суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, зазначається про впровадження процедури розпоряджання майном боржника і призначається розпорядник майна [77].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Зрозуміло, що коли заявником  є боржник, то він не подає відгуку про власну заяву. Основні відомості, які є у відгуку, подаються ним разом із заявою про порушення справи. На підготовчому засіданні, яке має відбутися не пізніш ніж на 30-й день від дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та обґрунтованість заяви кредитора про наявність і безперечність боргу і неплатоспроможність боржника. У разі звернення до суду самого боржника на підготовчому засіданні встановлюються ознаки його реальної або потенційної неплатоспроможності [70,8].

За результатами розгляду заяви кредитора та відгуком боржника на підготовчому засіданні приймається ухвала, в якій визначаються:

• • розмір вимог кредиторів, які подали заяву стосовно порушення справи про банкрутство;
• • дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів (має бути поданий до арбітражного суду на затвердження не пізніш як через 2 місяці та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду);
• • дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніш як через 3 місяці після дати проведення підготовчого засідання суду;
• • дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніш як через 3 місяці і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
• • дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника (визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) або припинення провадження справи про банкрутство.