Аналіз та планування позикового капіталу

      1. Визначення можливого обсягу формування фінансових ресурсів з внутрішніх джерел.

      2. Визначення можливого обсягу формування власних фінансових ресурсів з зовнішніх джерел.

      3. Визначення можливого обсягу залучення позикового капіталу з врахуванням співвідношення власних та позикових коштів.

      4. Визначення можливого сумарного обсягу фінансових ресурсів.    

      Методи  оптимізаційного моделювання спрямовані на оптимізацію прогнозованого показника  залежно від певних керованих  факторів. Вони набули значного поширення  в прогнозуванні обсягу та структури капіталу.

      Сутність  оптимізації потреби підприємства в капіталі полягає в розрахунку реально необхідного обсягу фінансових ресурсів, які можуть бути ефективно  використані в прогнозному (плановому) періоді. Так, недостатній обсяг капіталу гальмуватиме інвестиційні програми підприємства, не дозволить йому вийти на оптимальний обсяг діяльності з точки зору частки ринку та співвідношення змінних і постійних витрат. А надлишковий обсяг капіталу призведе до подальшого неефективного використання активів, зниження норми доходності капіталу [13,с.451]. 

      Поширене  також використання оптимізаційних методів в завданнях, пов’язаними  з визначенням обсягу та структури  капіталу:

      1. Забезпечення максимальної рентабельності власного капіталу в умовах обмежень фінансових ризиків.

      2. Мінімізація фінансових ризиків при забезпеченні мінімального рівня доходності власного капіталу.

      Визначаючи  потреби в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у  коштах і наявності таких [28].

      Планування  потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким чином. На першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.

      На  другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку  на покриття збільшення потреби в  оборотних коштах. Для цього можна  користуватися формулою:

      К_о.б = ОК – ОК_н – ОК_пр + КЗ, де:  (14)

      К о.б — необхідний  розмір  кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

      ОК  — потреба в оборотних коштах;

      ОКн — власні оборотні кошти на початок  періоду;

      ОКпр  — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

      КЗ  — зменшення кредиторської заборгованості.

      Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

      Власні  кошти для фінансування інвестиційних  програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

      Після проведення розрахунків потреби  підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів — це час з  моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту визначається банком. Практика свідчить, що нині в Україні у зв’язку з високою інфляцією цей строк не перевищує 3 місяців.

      У банківській практиці для визначення розмірів кредиту використовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, виходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування.

      Отже, підводячи підсумок вищесказаного, можна виділити безліч методів щодо планування майбутніх обсягів позикового капіталу та здійснення обґрунтування потреби у їх залучені. Вибір оптимального варіанту має здійснюватись з врахуванням специфіки діяльності підприємства та стадії життєвого циклу та базуватись на тому, щоб обсяг позикових коштів відповідав реальним потребам підприємства. При визначенні необхідного обсягу позикового капіталу необхідно враховувати зовнішні фактори, темпи зміни базових результативних показників, та необхідність в оптимізації структури капіталу.

 

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИКОВИХ РЕСУРСІВ ТА ОЦІНКА ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ВАТ «КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД».

2.1. Аналіз складу  та структури позикового  капіталу ВАТ «Київський радіозавод». 

      ВIДКРИТЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КИЇВСЬКИЙ  РАДIОЗАВОД".

      Юридична  адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

      Зареєстрований: Дарницька районна державна адміністрація, 20.08.2003 КОАТУУ: 8036300000 (Дарницький р-н).

      Керівник: Сторожук Микола Колітратович.

      ВАТ "Київський радіозавод" спеціалізується на виробництві таких видів продукції: - високоточні деталі, збірки, вузли (ДЗО) для апаратури стикування космічних об’єктів, апаратури управління космічних об’єктів; - окремі прилади для апаратури космічного призначення; - деталі збірок для виготовлення обладнання вугледобувної промисловості; - електронно-касові апарати; - комплектуючі вироби до пральної машини; - нестандартне обладнання та інші.

      Товариство  складається з головного підприємства та структурних госпрозрахункових комплексів - виробництв та служб, а саме: КВЦ "Спецточмеханiка", ВТК "Ливарник", ВТК "Металіст", ВТК "Механік", ВТК "Спецштамп", ВГСП "Техсервiс", ВТП "Готель", ВГП "Сонячний бір", ВТК "Візит" та магазин "Фея". Дочірніх підприємств, філій та представництв Товариство не має.

      Облікова  політика підприємства ведеться згідно Закону України "Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в  України" від 16.07.99р. №996 - ХIУ i "Положеннями  бухгалтерського обліку" (ПБО), наказом Мінфіну України "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку" i "Інструкції про його застосування" від 30.09.99р. №291.

 

Таблиця 4

      Результати діяльності ВАТ «Київський радіозавод».

Таблиця 5

      Динаміка доходів  ВАТ «Київський радіозавод»

 

Таблиця 6

      Структура доходів  ВАТ «Київський радіозавод»

 

Таблиця 7

      Динаміка витрат ВАТ «Київський радіозавод»