Аналіз та планування позикового капіталу

 

      Виділення даних ознак найповніше характеризує сутність капіталу підприємства. Відповідно до названих ознак можна сформувати функції, які виконує капітал  підприємства та, відповідно, позиковий  капітал. Функції капіталу обґрунтовують роль капіталу та визначають його значення для соціально-економічного розвитку. Крім того, виділення функцій капіталу забезпечить прийняття ефективних управлінських рішень, щодо управління позиковим капіталом. Функції капіталу можемо згрупувати в таблицю 3.

  
 
 

Таблиця 3

Функції капіталу.

 

      З одного боку, залучення позикових засобів - це фактор успішного функціонування підприємства, який сприяє швидкому подоланню дефіциту фінансових ресурсів, свідчить про довіру кредиторів і забезпечує підвищення рентабельності власних коштів. З іншого боку, підприємство обтяжується фінансовими зобов’язаннями. Одна з головних оціночних характеристик ефективності управлінських фінансових рішень - величина і ефективність використання позикових засобів.

      Позиковий капітал може використовуватися як для формування довгострокових фінансових засобів у вигляді основних фондів (капіталу), так і для формування короткострокових (поточних) фінансових засобів  
для кожного виробничого циклу.

      Метою управління формуванням позикового капіталу підприємства є визначення його найбільш раціонального джерела запозичення, що сприяє підвищенню вартості власного капіталу підприємства.

      Позиковий капітал являє собою частину вартості майна організації, придбаного за рахунок зобов’язання повернути постачальнику, банку, іншому позикодавцю гроші або цінності, еквівалентні вартості такого майна. Позиковий капітал характеризує в цілому обсяг фінансових зобов’язань підприємства. Ці фінансові зобов’язання можуть бути класифіковані наступним чином:

      1. за часом виникнення:

      - теперішнє зобов’язання;

      - майбутнє зобов’язання.

      2. за формою існування:

      - монетарні зобов’язання;

      - немонетарні зобов’язання.

      3. за характером участі у діяльності підприємства:

      - забезпечення;

      - поточні зобов’язання;

      - довгострокові зобов’язання;

      - доходи майбутніх періодів.

      4. за видами:

      - банківська позика;

      - фінансовий лізинг;

      - товарний (комерційний) кредит;

      - облігаційна позика;

      - кредиторська заборгованість за розрахунками.

      5. За джерелами формування:

      - сформовані із зовнішніх джерел;

      - сформовані із внутрішніх джерел (поточні зобов’язання за розрахунками).

      6. За терміном залучення:

      - довгостроковий (більше одного року: довгострокові кредити банків, довгострокові кредити і позики небанківських установ, інші довгострокові зобов’язання);

      - короткостроковий (до одного року: короткострокові кредити банків, короткострокові кредити та позики небанківських установ, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками, інші короткострокові зобов’язання).

      7. за механізмом повернення:

      - в кінці терміну залучення;

      - протягом терміну користування.

      8. за формою забезпечення:

      - незабезпечені;

      - забезпечені гарантією або ж порукою;

      - забезпечені заставою або закладом.

      9. за цілями залучення:

      - для забезпечення відтворення необоротних активів;

      - для поповнення оборотних активів;

      - для задоволення інших господарських чи соціальних потреб

      Переваги використання позикового капіталу організаціями для фінансування своєї діяльності:

      • позиковий капітал володіє широкими можливостями обсягів залучення, особливо при високому кредитному рейтингу позичальника;

      • небажання власників збільшувати число акціонерів, засновників;

      • значний позитивний вплив на збільшення активів і зростання обсягів діяльності.

      Недоліки використання позикового капіталу організацією:

      • залучення позикових коштів пов’язане з ризиками для організації;

      • активи, утворені за рахунок позикового капіталу, формують нижчу норму прибутку на капітал, так як виникають додаткові витрати з обслуговування боргу перед кредиторами;

      • відносна складність процедури залучення позикових коштів, особливо на тривалий термін;

      • зниження фінансування

      Визначну роль у нормативно-правовому регулюванні позикового капіталу підприємства відіграють Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

      П(С)БО № 2 форма 1 „Баланс" розкриває сутність, структуру пасивів; перелік статей та їх взаємозв’язок з планом рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств. [1].

      За  П(С)БО № 2 пасиви підприємства складаються  з п’яти розділів:

      - І. Власний капітал.

      - ІІ. Забезпечення наступних витрат  і платежів.

      - ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

      - ІV. Поточні зобов’язання підприємства.

      - V Доходи майбутніх періодів.

      Чотири  останні розділи пасиву формують позиковий капітал .

      П(С)БО 11 „Зобов'язання" визначає методологічні  засади формування зобов’язань в  бухгалтерському обліку та їх розкриття  у фінансовій звітності.

      Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність  зменшення економічних вигод  у майбутньому внаслідок його погашення.

      Якщо  на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

        З метою бухгалтерського обліку  зобов'язання поділяються на:

      - довгострокові;

      - поточні;

      - забезпечення;

      - непередбачені зобов'язання;

      - доходи майбутніх періодів.

        До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; й відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

      Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються  відсотки, відображаються у балансі  за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

      Поточні зобов'язання включають: короткострокові  кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;короткострокові  векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

      Поточні зобов'язання відображаються в балансі  за сумою погашення. Забезпечення створюються  для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток  працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

      Забезпечення  створюється при виникненні внаслідок  минулих подій зобов'язання, погашення  якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути визначена розрахунково. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

      Таким чином, позиковий капітал характеризує обсяг фінансових зобов’язань підприємств. Позиковий капітал формують забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання та доходи майбутніх періодів підприємства.

      Характеристика  джерел залучення  позикового капіталу підприємством.

      Використання  залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал  і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити  ринкову вартість капіталу.

      Залучений капітал, у вигляді позикових коштів можливо здобувати, використовуючи зовнішнє та внутрішнє залучення [5, с.106-112]. 

      Рисунок 2: Способи залучення позикового капіталу.

       Отже, є два способи залучення позикового капіталу, які в свою чергу можуть мати різні джерела формування.

      Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу (рис. 3) .