Аналіз та планування позикового капіталу

 

3. ОБҐРУНТУВАННЯ ПЛАНОВОГО ОБСЯГУ ТА ФОРМ ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИКОВИХ КОШТІВ НА ВАТ «КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД». 

      Потреба в додатковому фінансування задовольняється за рахунок позикових ресурсів, що дозволяє підприємству найбільш ефективно використовувати власні обігові кошти.

      Потреба в кредиті також виникає у  зв’язку із необхідністю створення  запасів, виникнення ускладнень зі своєчасним розрахунком з постачальниками товарів та здійснення інвестиційної діяльності.

      Використання  різних форм кредитування дозволяє прискорити рух грошових та матеріальних ресурсів підприємства шляхом забезпечення своєчасних розрахунків, перерозподілу коштів, що дозволяє максимально ефективно здійснювати свою діяльність.

      Розрахунок  потреб торговельного підприємства в банківських позиках здійснюється за напрямами їх використання: для  фінансування оборотних та необоротних  активів та інвестиційних потреб. Потреба підприємства в інвестиційних коштах визначається на основі інвестиційної програми, за окремими етапами реалізації, а також з урахуванням власних джерел фінансування потреби в коштах на капітальні вкладення.

      Визначення  планової потреби ВАТ «Київський радіозавод» в формуванні обігових активів залежить від обсягу товарообороту, тривалості  періоду обороту оборотних активів. Розрахунок планового обсягу товарообороту та періоду обороту здійснюється на основі ланцюгових темпів росту.

 

Таблиця 16

Планові показники

 

      ОАпл=(ВРпл*ПОпл)/360,  (15)

      ОАпл=29643,39*223,56/360=18409 (тис. грн.)

      Так як темпи зростання виручки від  реалізації на ВАТ «Київський радіозавод»  незначні і не планується розширення діяльності підприємства, то плановий обсяг необоротних активів розрахуємо через ланцюговий темп росту:

Таблиця 17

Плановий  обсяг необоротних активів

 

      ЗПа=Поа+Пна=18409+44127,775=62536,542 тис. грн..

Таблиця 18

Залишки активів на початок 2011 року.

 

      Залишок необоротних активів покриває заплановану  потребу в необоротних активах:

      Знап>Пна

      45785 тис. грн. > 44128 тис. грн. 

      Тому  підприємство не потребує залучення  додаткових довгострокових ресурсів на фінансування необоротних активів.

      Зпоа<Поа

      16464,5 тис. грн < 18409 тис. грн.

      Як  видно з проведених розрахунків, на підприємстві виникає потреба в додатковому фінансуванні оборотних активів в обсязі, що дорівнює:

      Ппроа=Поа-Зпоа (16)

      Ппроа= 18409-16464,5= 1944,5 (тис. грн.)

      Необхідно визначити, чи можливо здійснити фінансування за допомогою власних джерел.

      Здійснивши  прогноз обсягу прибутку та додаткового вкладеного капіталу на основі ланцюгових темпів росту, отримаємо такі результати:

Таблиця 19

Планування  фінансових результатів діяльності ВАТ «Київський радіозавод»

      Плановий  обсяг власних джерел фінансування:

      ВКпл=1637,8+721,4-8275,5=-5916,3 тис. грн.

      Як  видно, власні джерела фінансування не здатні покрити потребу в прирості оборотних коштів тому виникає необхідність залучення коштів із зовнішніх джерел фінансування:

      Для фінансування оборотних активів:

      Ппроа= 18409-16464,5= 1944,5 (тис. грн.)

      Та  для покриття нерозподіленого збитку від діяльності підприємства в обсязі, що дорівнює 5916,3 тис. грн.

      Загальна  потреба в кредитних ресурсах дорівнює:

      ЗПпк=1944,5+5916,3=7860,8 (тис. грн.).

      Оскільки  потреба в коштах з часом змінюється, її забезпечення тільки за рахунок  власних коштів, з економічної  точки зору є недоцільним. Застосування лише власних коштів для фінансування діяльності обумовило б необхідність їх формування з розрахунку на максимальну потребу, що призвело б до уповільнення швидкості обертання обігових коштів та зниження ефективності їх використання.

      В умовах розвитку ринкових відносин, підприємство, розробляючи стратегію залучення кредитних ресурсів, має можливість вільного вибору кредиторів, виходячи з умов надання та погашення кредитів. Для фінансування цих потреб доцільно обирати короткострокові джерела у грошовій формі, адже логічно, щоб період обороту активів збігався з періодом обороту кредиторської заборгованості що дозволяє підприємству сплатити відсотки за кредит і раціонально використовувати позикові ресурси.

      Враховуючи  нестабільність економіки країни доцільним  було б залучити позикові кошти з розрахунком платежів за фіксованою процентною ставкою, сума і відсотки за користування якими та вся сума позикових коштів сплачувалася б в момент його погашення.

      Можна додати, що будь-які кредитні відносини, в які вступатиме підприємство, можуть бути оформлюватися різноманітними засобами, наприклад, кредитним договором, договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу і т.д., в залежності від бажань обох сторін. 

 

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ

      Позиковий капітал з економічної точки зору – сукупність різних за формою та умовами залучення зовнішніх фінансових ресурсів, які отримуються підприємством на умовах строковості та платності, поверненості, забезпеченості та цільового використання.

      Позиковий капітал за бухгалтерським підходом – зобов’язання, які характеризують заборгованість підприємства, виникають внаслідок минулих подій і погашення яких, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

      Метою управління формуванням позикового капіталу підприємства є визначення його найбільш раціонального джерела запозичення, що сприяє підвищенню вартості власного капіталу підприємства.

      Позиковий капітал характеризує в цілому обсяг фінансових зобов’язань підприємства. Фінансові зобов’язання можуть бути класифіковані за різними ознаками.

      Використання  залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал  і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити  ринкову вартість капіталу.

      Існує два способи залучення позикового капіталу, які в свою чергу можуть мати різні джерела формування: зовнішні джерела та внутрішні джерела позикових коштів

      Основна мета формування капіталу – задоволення  потреби у придбанні нематеріальних активів і оптимізації його структури  з позиції його виконання.

      Оптимальною структурою капіталу, при якій досягається  найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтами фінансової рентабельності та фінансової стійкості

      Щоб мінімізувати фінансові ризики під  час діяльності підприємства потрібно дотримуватися відповідної структури активу та пасиву.

      Враховуючи  нинішні підходи до оптимізації  структури капіталу підприємств  доцільно проводити комплексні заходи, які містять збалансованість  критеріїв.

      Традиційно  структура капіталу розглядалася винятково  як співвідношення власного (акціонерного) та довгострокового позикового капіталу. Однак при розширенні сфери практичного використання концепції структури капіталу окремі економісти пропонують включати в склад позикового капіталу різні види короткострокових фінансових зобов'язань.

      Одним з основних завдань фінансових аналітиків є здійснення раціональної політики залучення позикових коштів. Вона визначається за допомогою визначення фінансового левериджу, яким користується підприємство; застосування різних стратегій  фінансування поточних активів в залежності від відношення фінансового менеджера до вибору джерел покриття варійованої частини оборотних активів: ідеальної, агресивної, консервативної та компромісної та  шляхом визначення мінімальної вартості залучення капіталу, що включає співставлення вартості власного функціонуючого капіталу, власного капіталу, що додатково залучається, банківського кредиту, фінансового лізингу, облігаційної позики та товарного кредиту

      Прогнозування обсягу фінансових ресурсів підприємства в розробці стратегії фінансування  може бути спрямоване на вирішення наступних завдань:

      - розрахунок обсягу фінансових ресурсів, який є необхідним для забезпечення реалізації корпоративної стратегії;

      -  оптимізація структури джерел формування фінансових ресурсів;

      - визначення мінімальної та максимальної меж можливої потреби в ресурсах, які обумовлюються ступенем необхідної фінансової гнучкості підприємства та можливими сценаріями його розвитку. 

      За  ступенем формалізації методи прогнозування  класифікують на експертні (інтуїтивні) та формалізовані