Внутрішньо – фірмове планування на підприємстві та методи його вдосконалення

Планова наукова та практична діяльність на вітчизняних підприємствах тісно  пов'язана з широкими економічними цілями і діями і, природно, з багатьма навчальними дисциплінами як загально, так і спеціального циклу підготовки сучасних економістів - менеджерів. Це перш за все такі основні предмети навчального плану, як маркетинг, менеджмент, економіка підприємства, організація виробництва, нормування праці, технологія галузі, управління витратами, бухгалтерський облік, статистика та інші, що формують рівень кваліфікації молодих фахівців. Між ними та плануванням існує тісний багатостороння залежність. Маркетингову та планову діяльність практично неможливо відокремити одну від іншої в сучасному виробництві та підприємництві. Маркетинг, як процес передбачення, управління та задоволення попиту на товари, послуги та ідеї за допомогою обміну, розглядається в умовах ринку основою прийняття всіх інших планових, організаційних та управлінських рішень.

У ході планування діяльності підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони в сфері  виробництва, технології, персоналу, фінансів, збуту і т.д. Плани маркетингу і виробництва повинні пов'язувати цілі підприємства, вимоги споживачів, ресурсні можливості, вплив як зовнішньої, так і внутрішнього середовища, вплив конкуренції, державне регулювання і т.п.

3 загальноекономічної точки зору  планування розглядається як  механізм, що замінює ціни та ринок у внутрішньому середовищі підприємства. У межах ринкової системи господарювання головним координатором дій її учасників є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців і покупців обсяги та способи виробництва й споживання товарів. Підприємство як учасник ринкової системи також вимушене підкорятися ціновому механізму, закону попиту і пропозиції, оскільки воно не має можливості скасувати їх дію. Але у внутрішньому середовищі кожного підприємства механізм цін витіснений свідомими діями та авторитетними рішеннями власників та менеджерів. Керівники свідомо визначають головні напрямки внутрішньої діяльності підприємства. Підприємство ґрунтується на системі планових рішень. Поведінка та діяльність працівників визначаються та контролюються керівництвом підприємства.

У вільних ринкових відносинах внутрішньо - фірмове планування все тісніше  пов'язується з маркетингом і  менеджментом. Майбутнє, за прогнозами вищих керівників американських  фірм, швидше за все належить маркетингу і спробам захопити велику частку обмеженого ринку. Плановики змушені, як вчить сучасна школа маркетингу, «сходити зі своїх п'єдесталів в траншеї практики» .

Для підвищення ефективності внутрішньо - фірмового управління необхідно цілеспрямовано систематично формувати стратегічні альтернативи і приймати економічно цілеспрямовані управлінські рішення, адекватні можливостям підприємства.

Для ефективності економічного управління слід виконувати економічний  аналіз, що дозволяє оцінити основні  показники зростання, рентабельності, платоспроможності та ліквідності активів підприємства.  Управлінські рішення необхідно приймати на основі комплексного фінансово-економічного аналізу.

Система планування, згідно з теорією систем, може розглядатися із двох точок зору. Якщо елементами системи вважаються суб'єкти планування (керівники і розробники планів) та процеси обробки інформації, то система планування виступає як цілеорієнтована множинна сукупність суб'єктів планування або цілеорієнтована множинна сукупність процесів планування, між якими існують специфічні взаємозв'язки [14,ст.67].

 

 

 

 

 

 

1.2 Сутність, мета, завдання, функції та принципи планування  на підприємстві

 

 Сутність планування в умовах  ринкової економіки полягає в  науковому обгрунтуванні на підприємствах  майбутніх економічних цілей їх розвитку та форм господарської діяльності, вибору найкращих способів їх здійснення, на основі найбільш повного виявлення необхідних ринком видів, обсягів і термінів випуску товарів, виконання робіт і надання послуг і встановлення таких показників їх виробництва, розподілу і споживання, які при повному використанні обмежених виробничих ресурсів можуть привести до досягнення прогнозованих у майбутньому якісних та кількісних результатів. На нинішньому етапі розвитку для більшості підприємств головною метою планування є отримання максимального прибутку. За допомогою планування керівники підприємств забезпечують напрямок зусиль усіх працівників, які беруть участь у процесі виробничо-господарської діяльності, на досягнення поставлених цілей.

До завдань планування як до процесу практичної діяльності відносяться:

- формулювання складу майбутніх  планових проблем, визначення  системи очікуваних небезпек  або передбачуваних можливостей  розвитку підприємства;

- обгрунтування висунутих стратегій,  цілей і завдань, які планує здійснити підприємство в майбутній період, проектування бажаного майбутнього організації;

- планування основних засобів  досягнення поставлених цілей  і завдань, вибір або створення  необхідних коштів для наближення  до бажаного майбутнього;

- визначення потреби ресурсів, планування обсягів і структури  необхідних ресурсів і термінів  їх надходження;

- проектування впровадження розроблених  планів і контроль за їх  виконанням [58,ст.146].

У вивченні економічної поведінки  виробників і споживачів знаходять своє застосування два взаємопов'язаних методу наукових досліджень. Перший називається індуктивним і передбачає створення економічних теорій і принципів на основі збору та аналізу фактів. Другий - дедуктивний, або гіпотетичний, він означає формування нових економічних принципів, положень, починаючи з рівня теорії, яка потім за допомогою фактів підтверджується або спростовується. У ринковому плануванні дедукція та індукція - не протистоять, а взаємодоповнюючі методи економічних досліджень, які є орієнтиром при збиранні та систематизації емпіричних даних. Отже, сучасні економічна теорія та наукові методи дослідження, перш за все аналіз і синтез, служать фундаментом планування на підприємстві та перспективного прогнозування розвитку підприємств.

Планова наукова та практична діяльність на підприємствах тісно пов'язана з економічними цілями і діями і природно з багатьма навчальними дисциплінами циклу підготовки економістів-менеджерів. Це, перш за все, такі дисципліни, як маркетинг, менеджмент, економіка підприємства, організація виробництва, нормування праці, технологія галузі, управління витратами, бухгалтерський облік, статистика та інші.

У практиці планування можна  виділити три напрями планування: прогресивне, ретроградне і кругове.

Прогресивне планування (спосіб "знизу-вгору"). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

Ретроградний  метод ("зверху-донизу"). У цьому випадку процес планування здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізації його показників зверху донизу по ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надходять, у плани своїх підрозділів.

Круговий  метод ("зустрічне планування").Він являє собою синтез вище зазначених методів. Круговий метод передбачає розробку планів у два етапи. На першому; етапі ("зверху-вниз") виробляється поточне планування за основними цілями. На другому етапі ("знизу-вгору") розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів. При цьому, в плани включаються найбільш позитивні рішення [54,ст.15].

Процес планування як доцільна діяльність людей має свою технологію, яка є послідовністю робіт, що виконуються при складанні планів.

Процес планування складається  із наступних етапів:

Визначення  цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

Аналіз  проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.

Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка планується.

Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення [58,ст.93].

Допоміжними засобами, що забезпечують процес планування, є  засоби, які дозволяють автоматизувати технологічний процес розробки планових рішень. Сюди входить технічне, інформаційне, програмне, організаційне і лінгвістичне забезпечення. Комплексне використання цих інструментів дозволяє створити автоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).

Побудова системи планування повинна відповідати цілій низці  принципів, основними з яких є: цілеспрямованість, єдність і повнота, інтегрованість за змістом у часі, гнучкість, точність. Р. Акофф пізніше обґрунтував ще один принцип планування - принцип участі.

Принцип єдності полягає в тому, що планування повинно носити системний характер, тобто означає існування сукупності елементів планування їх взаємозв'язок, наявність єдиного напряму їх розвитку, орієнтованого на загальні цілі. Елементами планування на підприємстві є окремі підрозділи, що входять до нього та окремі складові процесу планування. Плани і процеси планування, які є в їх основі, повинні бути інтегрованими з орієнтацією на цілі, тобто вони мають бути змістовно пов'язаними. Змістова орієнтація досягається відповідністю системи планування і орієнтаційної структури підприємства. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється на основі координації на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (виробничого відділу, відділу маркетингу тощо). Єдиний напрямок планової діяльності, загальні цілі всіх елементів підприємства стають можливими у рамках вертикальної єдності вш підрозділів (наприклад, підприємство - цех - бригада) та їх інтеграції.

Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається) в тому, що планування жодної частини підприємства не можна здійснювати ефективно, якщо воно не буде пов'язане з плановою діяльністю його окремих одиниць. Крім того, зміни в планах одного із підрозділів повинні бути відображенні і в планах іншій підрозділів.

Інтеграція планової діяльності виражається в тому, що:

1) Кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприємства, окремий план - це частина плану більш високого підрозділу й підприємства в цілому.

2) Всі плани – це  не просто сукупність, набір документів, а їх взаємопов'язана та узгоджена система.

Узгодження планів може здійснюватися послідовно або паралельно (синхронно). Необхідність узгодженості планів усіх рівнів управління у всіх структурних підрозділах підприємства обумовлює послідовний характер узгодження. На великих підприємствах зі складною організаційною структурою процес планування здійснюється комбіновано "зверху-донизу" і "знизу-вгору" відповідно до так званого принципу "зустрічного потоку". Процедура планування у такому випадку передбачає багаторазовий процес узгоджень на кількох рівнях управління.

Принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності і полягає в тому, що кожний працівник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і від виконуваних функцій. Тобто, в процесі планування повинні брати участь усі ті, кого і воно безпосередньо стосується. При цьому, кожний із учасників планування одержує більш глибоке розуміння цілей підприємства, він отримує більш повну і об'єктивну інформацію про підприємство, про різні сторони його діяльності. Особиста участь працівників підприємства, в тому числі і рядових, призводить до того, що плани підприємства стають їх особистими планами. Застосування принципу участі сприяє тому, що працівники, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість, у кожного із них з'являються нові мотиви до ефективної праці, а підприємство набуває додаткові ресурси для вирішення своїх майбутніх завдань. Планування, засноване на принципі участі, ще називають парсипативним, оскільки воно поєднує дві функції: оперативне керування і планування. Плани перестають бути "чимось" для керівників, керівники самі залучаються до їх складання.

Принцип безперервності передбачає здійснення процесу планування на підприємстві в рамках встановленого циклу і так, щоб розроблені плани безперервно змінювали один одного.

Процес планування повинен  бути безперервним, виходячи з важливих передумов:

- невизначеності зовнішнього  середовища та наявності непередбачених  змін, що і роблять необхідним постійне коригування планів підприємства відносно змін зовнішніх умов і відповідне їх виправлення та уточнення;

-   змінюються не  лише фактичні передумови, але  й уявлення підприємства про свої внутрішні цінності та можливості. Якщо підприємство не буде враховувати такі і зміни, запланований та отриманий результат може виявитися нікому не потрібним.