Загальна характеристика фінансово – господарської діяльності підприємства ПАТ «Пиво – безалкогольний комбінат «Радомишль»

 

                                                  Вступ

 

Процес ринкової трансформації  започаткований в Україні зі здобуттям  незалежності, зумовив появу різних форм власності та суб’єктів господарювання. Незважаючи на суттєві труднощі та перешкоди поступово впроваджуються такі ринкові механізми як конкуренція, вільне підприємництво, ринкове ціноутворення.

Це в свою чергу, змушує суб’єктів  господарювання здійснювати свою діяльність максимально ефективно. Сучасне  підприємство не може дозволити собі нераціонально використовувати власні та залучені ресурси.

В складних умовах жорсткої конкуренції  економічний аналіз, дає можливість правильної, точної та оперативної  оцінки реального стану підприємства та орієнтують на прийняття оптимальних  і ефективних рішень у сфері операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

На сьогоднішній день розроблено та відпрацьовано достатньо  методів проведення економічного аналізу  стану підприємства. Цей розвиток проходив в основному в країнах  з розвинутою ринковою економікою.  

Водночас, вітчизняна наука  вносить свій вклад в дану область, пристосовуючи інструменти фінансового  аналізу до вітчизняних умов, що характеризуються досить високими темпами  інфляції, нестабільністю податкового  законодавства та інше.

Підприємство, в умовах ринкової економіки, діє на засадах комерційного розрахунку, один з принципів якого є самофінансування. Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами зумовлюють його здатність здійснювати ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового стійкості є ліквідність та платоспроможність. Неефективна діяльність підприємства, насамперед збиткова діяльність, призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками. Крім того низька ліквідність та платоспроможність підривають довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька ліквідність та платоспроможність, на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості, становлять реальну загрозу існуванню підприємства. З цієї точки зору є зрозумілим актуальність та важливість теми.

Метою даної курсової роботи є розробка пропозицій для удосконалення платоспроможності підприємства.

Об’єкт дослідження – процес управління платоспроможністю підприємства.

Предмет дослідження  – сукупність методів і прийомів управління платоспроможністю підприємства.

Методи дослідження  – методи логічного узагальнення, аналізу, синтезу використано для дослідження теоретичних основ оцінки аналізу платоспроможності та ліквідності підприємства. Методи фінансового аналізу, зокрема, коефіцієнтний, групування даних використано при дослідженні фінансового стану об’єкта дослідження. Факторний аналіз використовується для виявлення основних факторів, що впливають на ліквідність і платоспроможність підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО –  МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1.  Економічна сутність та значення показників платоспроможності на підприємстві.

 

В системі економічних  категорій, що характеризують фінансовий стан підприємства, особливе місце  належить платоспроможності підприємства.

У спеціальній літературі існує значна кількість підходів щодо тлумачення сутності поняття „платоспроможність”[1].

Платоспроможність – це наявність у підприємства грошових коштів, достатніх для своєчасного погашення своїх короткострокових боргових зобов’язань. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

- наявність у достатньому  обсязі коштів на розрахунковому  рахунку;

- відсутність простроченої кредиторської  заборгованості.

Аналіз платоспроможності  здійснюється шляхом зіставлення наявності  і надходження коштів з платежами  першої необхідності (податки, розрахунки з органами соціального страхування, пенсійного фонду та інші нарахування, погашення позик, сплата комунальних послуг і послуг сторонніх організацій, оплата праці) [4, с.96].

Показники статичної  платоспроможності:

• коефіцієнт загального покриття (потенційної платоспроможності) –

показник, що характеризує рівень покриття активами підприємством своїх зобов'язань. Коефіцієнт покриття визначається відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов'язань за формулою

                                                                                                            (1.1)

де ПА — поточні  активи, грн;

ПЗ — поточні зобов'язання, грн.

Нормативне значення коефіцієнта К > 1. Якщо значення К  відповідає нормативному, підприємство може своєчасно погасити свої зобов'язання, а якщо К < 1, підприємство має неліквідний баланс.

 

• коефіцієнт проміжної ліквідності (розрахункової платоспроможності);

 

        _(1.2)

  

Показник, який обчислюють відношенням грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості до поточних пасивів.

Характеризує спроможність підприємства в установлені терміни розрахуватися  за свої короткотермінові боргові зобов'язання.

Теоретичне значення К.п.л. становить 0,7-0,8.

• коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності); Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов'язань за формулою

                                                                                                                (1.3)

Значення коефіцієнта  абсолютної ліквідності К > 0,2 достатнє, щоб підприємство своєчасно розрахувалось  за своїми боргами з кредиторами. Зменшення цього коефіцієнта  відображає зовнішню причину неплатоспроможності  підприємства.

Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності К<0,2, а коефіцієнта покриття К<0,5, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна [5]. .

• коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (розраховується відношенням дебіторської заборгованості до кредиторської);

Показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства.

Позитивним є стабільність показника, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів [8]. Доцільно вивчити структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за строками погашення, а також порівняти даний показник з середньогалузевим рівнем. Рекомендоване значення 1.

• коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами –

показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних  активів, тобто показує, скільки  власних джерел формування оборотних  активів підприємства припадає на одиницю  цих активів. Розраховується цей  коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів. Розрахунок виконується за формулою.

                                                                                                (1.4)

де К — коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

П1— сума підсумку за першим розділом пасиву балансу, грн;

А1, А2— сума підсумків  відповідно за першим та другим розділами  активу балансу, грн.

Нормальним вважається К > 0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є  надлишкові джерела формування оборотних  активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.

Динамічна платоспроможність  – наявність платоспроможності  протягом усього періоду, що досліджується.

Показники динамічної платоспроможності [4]:

• коефіцієнт відновлювання (втрати) платоспроможності –

                                                                          _(1.5)

де  - коефіцієнти поточної ліквідності відповідно на кінець і початок періоду;

6 (3) – періоди відновлення (втрати) платоспроможності, міс.;

Т – тривалість звітного періоду, міс.;

 - нормативний коефіцієнт поточної ліквідності.

Якщо коефіцієнт К_в.в > 1, то протягом 3 (6) місяців підприємство зможе відновити свою платоспроможність, якщо К_в.в <  1 – неможливість підприємства найближчим часом виконати свої зобов’язання перед кредиторами.

• коефіцієнт достатності формування грошових активів (коефіцієнт виконання бюджету готівки) – характеризує ступінь покриття платіжних потреб підприємства за рахунок грошових коштів, що знаходяться і в його розпорядженні.

де ЗГК – залишки  грошових коштів на початок періоду;

ГН – грошові надходження  за період;

ВГ_Ф – фактичне витрачання грошей за період;

ВГ_відкл – відкладення витрачання грошових коштів;

Сприятливою ситуацією є утримання  цього показника на рівні 1,2, що є  ознакою відсутності дефіциту грошових коштів та наявність їх мінімального залишку на рахунках [5];

• синхронність надходження та витрат грошових коштів –

де, N₁ – надходження грошей;

V₁ – витрати грошей.

Показує відповідність  у часі та за обсягами вхідних та вихідних грошових потоків. Оптимальною  є ситуація, коли значення показника  дорівнює або максимально наближається до 0, що свідчить про збалансованість грошових потоків підприємства.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність  підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у  бюджет, позабюджетні фонди тощо у  зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність.

Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення  незадовільної структури балансу.

Незадовільна структура  балансу — це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.

Аналізуючи стан платоспроможності  підприємства, необхідно розглянути причини фінансових труднощів, частоту їх виникнення, тривалість прострочених боргів. Причинами незадовільної платоспроможності можуть бути невиконання плану виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку, в результаті чого має місце нестача власних джерел самофінансування підприємства, високий процент оподаткування [10].

Погіршення платоспроможності  може також бути викликане неефективним використанням оборотних коштів, подовженням терміну погашення  дебіторської заборгованості, вкладенням коштів у надпланові запаси та інші цілі, котрі тимчасово не мають джерел фінансування [8].

Результатами аналізу  платоспроможності підприємства користується не лише керівництво підприємства, а і зовнішні споживачі інформації (партнери, інвестори, банки, державні установи тощо). Їх цікавить не так поточна платоспроможність, як перспективна [10].