Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи

1.  Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи

 

Основний напрям сучасної науки — комплексне дослідження суб'єкта господарювання як системи. Тому системний підхід у дослідженні економічних явищ і процесів систем господарювання є стрижнем методології економічного аналізу. Системний підхід використовує такі елементи діалектичної логіки:

• об'єктивність і повноту розгляду проблем і явищ;

• аналіз соціально-економічних процесів у динаміці їх розвитку;

• вивчення явищ у їх взаємозв'язку і взаємозалежності;

• історичний підхід до вивчення явищ.

Системним економічним аналізом вважається сукупність наукових методів  і практичних прийомів вирішення  складних економічних проблем. Він  ґрунтується на використанні категорії  системи як єдності взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють для досягнення загальної мети.

Економічна система має такі властивості:

• ієрархічність;

• багатокритеріальність;

• автономність;

• динамічність (інерційність);

• невизначеність;

• самоорганізованість;

• адаптація.

Ієрархічність методики аналізу означає такий алгоритм аналітичного забезпечення управління, за якого формується вихідна інформація для прийняття рішень на різних ієрархічних рівнях економічної системи в межах компетенції та функціональних можливостей керівників. Уникається дублювання функцій управління та досягається інтегрованість дій у досягненні поставленої глобальної мети.

Багатокритеріальність передбачає наявність багатьох шляхів досягнення мети діяльності, і для визначення найкращого варіанта її реалізації треба виконати оптимізаційні розрахунки, для чого визначальними є виробничі та фінансово-економічні критерії. Багатокритеріальність методики аналізу передбачає формування сукупності можливих шляхів досягнення успіху, порівняльну оцінку альтернативних варіантів та їх рейтингову характеристику.

Автономність характеризується відносною самостійністю у виборі форм, методів та організації виробничо-господарської діяльності в умовах ринку. Автономність методики економічного аналізу передбачає пошук індивідуальної моделі аналітичних досліджень, що враховує специфіку інформаційної системи об'єкта дослідження, його генетики, стратегії та тактики розвитку.

Динамічність (інерційність) функціонування економічної системи полягає в тому, що у процесі обґрунтування аналітичних результатів треба врахувати їхні кінцеві наслідки для всього внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності підприємства, розглядати (імітувати) результативність аналітичних висновків протягом тривалого періоду. Враховуючи інерційність динаміки суб'єктів господарювання, варто створювати аналітичне забезпечення з високим рівнем маневреності управлінських рішень у досягненні тактичних і стратегічних цілей.

Невизначеність виявляється у неоднозначності вихідних даних діяльності суб'єктів господарювання. Значна частина вхідної інформації про перспективи розвитку (стійке забезпечення ресурсами, параметри виробництва і реалізації) залишається невизначеною. Це, з одного боку, робить неможливим однозначний розрахунок майбутнього стану на ринку, а з іншого — ускладнює прийняття рішень про зміну і розвиток.

Самоорганізованість і  адаптація — це можливість пристосування виробничої системи до зміни ринкового середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Адаптованість означає, якщо не здійснюється управління економічною системою за цільовим спрямуванням, то вона використовує можливості уникнення регулюючого впливу та розвитку за внутрішньо вигідним сценарієм

Методологія системного економічного аналізу передбачає таку послідовність реалізації окремих етапів аналітичного процесу, що визначені як принципи системних досліджень.

На першому етапі визначають мету, завдання та умови функціонування економічної системи. Його діяльність розглядають у виробничому та фінансовому аспектах. У виробничому аспекті виокремлюють три елементи: витрати, виробництво та результати виробництва; у фінансовому аспекті — авансування капіталу, оборот виробничого і комерційного капіталу, віддачу (дивіденди) авансованого капіталу..

На другому етапі виокремлюють технічні, економічні, соціальні, екологічні та інші параметри діяльності, тобто системи показників (синтетичних, аналітичних, абсолютних і відносних, кількісних та якісних), які визначаються методикою аналізу.

На третьому етапі складають загальну модель аналітичних досліджень, визначають її головні компоненти, функції, взаємозв'язки, виокремлюють окремі підсистеми, які характеризують підпорядкованість її елементів. В умовах переходу до ринкових відносин загальна аналітична модель зазнає суттєвих змін, розширюється зона аналітичних досліджень, виявляються і оцінюються нові фактори та умови економічного зростання.

На четвертому етапі проводять факторний аналіз при-чинно-наслідкових зв'язків, класифікацію факторів, розподіл пайової участі та ін.

 На п'ятому етапі проводять синтез результатів аналітичного дослідження, формують аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень.

Методику економічного аналізу  розробляють відповідно до таких основних вимог:

• необхідність здійснення аналізу  на основі ранжованих показників залежно  від об'єкта аналітичних досліджень. Це дасть змогу забезпечити необхідну глибину аналітичного пошуку за всіма аналітичними періодами, створити раціональну інформаційну базу з урахуванням можливості автоматизації аналітичних робіт;

• проведення економічного аналізу  шляхом моделювання процесів, які  становлять економічне середовище, і  управління ним через налагодження алгоритмів зв'язку між різними показниками з урахуванням реальних зв'язків. Це допоможе проектувати відповідні аналітичні модулі в умовах використання ЕОМ;

• моделювання господарської діяльності за допомогою показників, які забезпечують потреби менеджменту.

Визначальним етапом розроблення методики економічного аналізу є процес його моделювання. Він полягає у визначенні задач, їх сукупностей та алгоритму розв'язання для реалізації системного підходу при виконанні функцій аналітичного забезпечення управління. Моделювання дає змогу визначити оптимальну структуру інформаційних потоків для розв'язання всієї сукупності задач, передбачених методикою аналізу; забезпечити максимальну оперативність та економічність аналітичного процесу; виявити взаємозв'язки у розв'язанні задач за видами економічного аналізу; досягти максимальної адаптації методики аналізу до запитів користувачів.

Вимоги системного підходу і комплексного визначення економіки реалізують у структурі методики економічного аналізу, у складі і зв'язках між окремими елементами, їх змісті. Виокремлюючи елементи методики аналізу, варто зауважити, що у загальній і спеціальній літературі, яка присвячена проблемам методології аналітичних досліджень, немає однозначного визначення його структури. Можна вважати, що вона охоплює такі основні елементи:

• мету і завдання економічного аналізу;

• сукупність синтетичних та аналітичних  показників, їх взаємозв'язки;

• фактори, які впливають на зміну  показників;

• джерела інформації;

• конкретні методи аналізу;

• послідовність оформлення результатів та їх оцінку;

• організаційне та технічне забезпечення виконання аналітичних робіт.

Базовим структурним елементом  є формування завдань економічного аналізу. Складність цього процесу  полягає в тому, що в умовах ринкових відносин збільшується зона невизначеності в результаті дії факторів ринкової кон'юнктури, реалізується орієнтація не лише і не стільки на проміжні, скільки на кінцеві виробничо-фінансові результати, соціально-економічні пріоритети, спадковість стосовно цільових програм. Також проводиться обґрунтування ресурсного забезпечення досягнення цілей. Великою мірою мета і завдання економічного аналізу визначаються цілями менеджменту.

Другий структурний елемент  методики економічного аналізу —  система синтетичних та аналітичних  показників. Для кожного блоку  аналітичних задач, враховуючи принцип  їх достатності для відповідної  глибини аналітичних досліджень, формується окрема підсистема узагальнюючих (синтетичних) і аналітичних показників.

                        2.  Аналіз реалізації продукції

 

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати.

Темпи зростання  обсягу реалізації продукції безпосередньо  впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення. Його основні завдання:

• оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації продукції;
• визначення впливу різних факторів на зміну величини цих показників;
• розроблення заходів для збільшення обсягів реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу є бізнес-план підприємства, оперативні плани-графіки, звітність ф. 5-ЗЕЗ «Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування», ф. 2 «Звіт про фінансові результати», відомість 16 «Рух готових виробів, їх відвантаження та реалізація» та ін.

Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією.

У чинному законодавстві  України операція з продажу (реалізації) продукції жорстко не прив’язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення платежу; вона розглядається як господарська операція з передання права власності на продукцію в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань. Обсяг реалізованої продукції визначається продажною вартістю відвантаженої продукції, зазначеною в оформлених для сплати розрахункових документах, і не залежить від фактичного надходження грошової виручки.

Реалізація продукції — це ланка зв’язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають  також натуральні показники обсягів реалізації продукції (штуки, метри, тонни та ін.). Їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

Аналіз починається з вивчення динаміки реалізації продукції, розрахунку базисних та ланцюгових темпів зростання та приросту. Для прикладу (табл. 11.1) розглянемо діяльність умовного АТ «Квант», що випускає широкий асортимент продукції: товари промислового призначення, освітлювальні прилади, медичну техніку, споживчі товари та ін. Підприємство належить до перспективної галузі промисловості України. Проблеми реалізації продукції, на які натрапило АТ, є типовими для більшості підприємств України на етапі перехідного періоду.

З табл. 11.1 видно, що за три роки обсяг реалізації всіх видів продукції, крім медичної апаратури, скоротився в кілька разів. Особливо різко обсяг реалізації впав у 2000 році. Це призвело до значного збільшення залишків нереалізованої продукції на складах, погіршання фінансового стану АТ. Так, сумарні обсяги залишків на складах становили в 2000 році близько 300 тис. грн, що за фактичного середньомісячного рівня реалізації в 2000 році створює запаси більше ніж на сім місяців. Тільки щодо засобів обчислювальної техніки запаси становлять трохи менше місячного обсягу реалізації. За такими асортиментними групами, як «Індикатор 2», залишки дорівнюють півтора-, а посуд — майже дворічному обсягу реалізації.

Таблиця 11.1

ДИНАМІКА  РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ВИДІВПРОДУКЦІЇ У  ДІЮЧИХ ЦІНАХ

Вироби	Обсяг реалізації продукції, тис. грн			Темпи зростання (зниження), %
	рік			базисні		ланцюгові
	2009	2010	2011	2009 до2010	2011 до 2009	2010 до 2009	2011 до 2010
Індикатор 1	552,2	338,1	263,9	64,7	50,5	64,7	78,0
Індикатор 2	343,8	228,3	121,2	6,4	35,2	66,4	53,0
Індикатор 3	47,1	10,3	2,7	21,8	5,7	21,8	26,2
Вироби квантової  електроніки	7,3	7,0	—	—	—	—	—
Обчислювальна техніка	320,0	132,8	63,0	41,5	19,7	41,5	47,4
Медична апаратура	3,0	4,5	3,1	150,0	103,3	150,0	68,8
Ревербератори	399,6	885,8	20,6	221,6	5,2	221,6	2,3
Посуд	5,8	6,5	1,9	112,0	32,8	112,0	29,2
Годинники	346,2	132,9	26,1	38,3	7,5	38,3	19,6
Інші вироби	104,2	72,4	2,3	69,4	2,2	69,4	3,1