Моделювання финансовой стийкости пидприэмства

Баланс грошових надходжень і витрат підприємства погоджує бухгалтерський баланс із фінансовими результатами роботи, наявністю коштів на рахунках, обіг коштів. Він дозволяє реально оцінити, скільки коштів і на якому етапі потрібно підприємству, а також дає наочне подання про склад і структуру грошових доходів і витрат, факторах, що вплинули на зміну грошових залишків на рахунках. При необхідності інформація про доходи й витрати може бути розширена й деталізована по кожній статті.

Також досить часто використовують балансову модель оцінки фінансової стійкості підприємства [22, с. 175].

Балансової модель в умовах ринку має такий вигляд:

F + Е_з + R_д = Д_в + С_кк + С_дк + К_о + R_р,                           (2.6)

де F – основні  засоби й вкладення;

Е_з – запаси та витрати;

R_д – кошти, короткострокові фінансові вкладення, розрахунки (ДЗ) та інші активи;

Д_в – джерела власних коштів;

С_кк – короткострокові кредити й позики;

С_дк – довгострокові кредити й позики;

К_о – позички, не погашені в строк;

R_р – розрахунки (КЗ) та інші пасиви.

З огляду на те, що для ефективної діяльності підприємства довгострокові кредити й позикові засоби повинні направлятися переважно на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, вихідна балансова формула перетворюється таким чином:

Е_з + R_д = ((Д_в + С_дк)–F) + (С_кк + К_о + R_р).                           (2.7)

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових  джерел їхнього формування визначає стійкість фінансового стану  підприємства. Забезпеченість запасів  і витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає зовнішні її проявом. У той же час, ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами є причиною того чи іншого ступеня платоспроможності (або неплатоспроможності), що виступає як наслідок забезпеченості.

Найбільш узагальнюючим  показником фінансової стійкості є  надлишок або дефіцит джерел засобів  формування запасів і витрат, одержуваний  у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і  витрат.

При цьому мається  на увазі забезпеченість певними видами, оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу й пасиву балансу.

Сутність фінансової стійкості визначалася як забезпеченість запасів і витрат джерелами формування засобів, тобто:

Ез<=(Дв+Сдк) – F.                                              (2.8)

Таким чином, оцінка фінансової стійкості підприємства здійснюється виходячи зі ступеня покриття запасів і витрат джерелами засобів та виходячи зі ступеня покриття основних засобів й інших позаоборотних активів джерелами засобів. При цьому, вкладення капіталу в основні засоби й матеріальні запаси не повинні перевищувати величину власного й прирівняного до нього капіталу.

Для інтегральної моделі оцінки фінансової стійкості  підприємства рекомендується застосувати  алгоритм класичного варіанта побудови узагальнюючого(інтегрального) показника [26, с. 128]. Він складається з таких етапів:

1-й етап: стандартизація  значень показників 

2-й етап: формування еталона.

3-й етап: обчислення узагальнюючого показника.

Реалізація  даного алгоритму здійснюється в  програмному середовищі MS Excel. Після  розрахунку значень узагальнюючого показника фінансової стійкості, їх зміну протягом досліджуваного періоду ілюструють на графіку. Далі будують функцію(модель) тренда і обчислюють та оцінюють значущість коефіцієнта детермінації. На графіку відображають вихідну лінію тренда та лінією. На основі визначеної функції моделі здійснюють короткостроковий прогноз. Останнім кроком обчислюють довірчий інтервал прогнозних значень, тобто їх верхню і нижню межу.

Процес прогнозування  на основі інтегральної моделі фінансової стійкості підприємства забезпечує зменшення невизначеності. Побудова лінії прогнозу дає змогу виявити тенденцію показників фінансової стійкості до негативних змін, що вказує на необхідність детального аналізу, які показники фінансової стійкості підприємства погіршилися, а які покращилися. Використання запропонованої методики щодо реальних значень показників фінансової стійкості промислового підприємства дає змогу отримати результати аналізу, які мають практичну цінність у вирішенні актуальних питань прогнозування фінансової стійкості підприємства з метою розроблення своєчасних заходів щодо її підвищення.

Для порівняння значень фінансової стійкості різних підприємств, їх ранжування, а не тільки для визначення рівня фінансової стійкості, використовують рейтингову модель оцінки фінансової стійкості  підприємств, яка дозволяє визначити ефективність їх діяльності порівняно з нормативом і стосовно один до одного. Ця система є ефективною, адже дозволяє визначити місце підприємства серед інших підприємств певної галузі, виділити найкращі й стимулювати гірші до покращення своєї діяльності.

Рейтингова  система оцінки дозволяє отримати інтегральну  оцінку фінансового

стану підприємств  у балах, які присвоюються йому за кожним із вибраних  показників. За сумарною кількістю балів визначається місце підприємств в рейтингу [17, c. 177].

Рейтингова  система оцінки фінансової стійкості  підприємств виробництва дозволяє інвесторам вибрати саме те підприємство, яке відповідає їх критеріям, допомагає  правильно розмістити свої вільні фінансові  ресурси, забезпечити збереження своїх вкладів та отримати найбільші можливі прибутки.

 

3. Аналіз і оцінка ефективності моделей фінансової стійкості

 

При оцінці фінансової стійкості підприємства не існує  яких-небудь нормованих підходів. Власники підприємств, менеджери, фінансисти самі визначають критерії аналізу фінансової стійкості підприємства та обирають моделі для її оцінки залежно від переслідуваних цілей.

Трифакторна модель за абсолютними показниками  дозволяє дослідити на надлишок або  нестачу коштів для формування запасів. Аналіз фінансової стійкості на певну дату дозволяє встановити, на скільки раціонально підприємство керує власними та запозиченими коштами на протязі періоду, який передував цій даті.

Аналіз  за відносними показниками вивчає динаміку зміни фінансових коефіцієнтів за певний період. Тим самим дає можливість порівняти фінансову стійкість певних періодів діяльності підприємства.

На  основі оцінки за комплексом абсолютних і відносних показників можна  не тільки здійснити оцінку стану  і тенденцій фінансової стійкості, а й визначити вузькі місця, за рахунок яких можливо підвищити ці показники. Тобто результатом такого аналізу є виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності й конкурентоздатності.

Матричні баланси  істотно розширюють інформаційну базу для фінансового аналізу підприємства. З його допомогою можна:

- визначити взаємозв’язок статей активу (майна підприємства) і статей пасиву балансу (джерела засобів);

- розрахувати структуру й визначити якість активів по балансу підприємства й достатність джерел їхнього фінансування;

- розрахувати весь набір показників і коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової стійкості, платоспроможності, використання ресурсів підприємства;

- об’єктивно оцінити фінансову стійкість підприємства, з’ясувати причини її зміни за звітний період; встановити параметри, що характеризують наближення підприємства до порога неплатоспроможності (банкрутству).

Балансова модель пропонує певне перегрупування статей бухгалтерського  балансу для виділення однорідних, з погляду строків повернення, величин позикових засобів.

Матрична і балансова  моделі оцінки аналізу фінансової стійкості  підприємства використовуються найбільш часто, але не є єдиними та остаточними. Їх логічно використовувати в  комплексі, поєднуючи на різних етапах діяльності, планування, в залежності від цілей та потреб керівництва підприємства. Оскільки для успішної діяльності підприємства необхідно постійно досліджувати стан його фінансової стійкості, то саме балансові моделі дають змогу швидко вирішувати дане завдання.

Надзвичайно ефективним є  застосування методики рейтингової  оцінки фінансового стану для  оцінки фінансової стійкості. Оцінка фінансової стійкості підприємств за допомогою  рейтингової моделі допомагає швидко зорієнтуватися інвесторам і спонсорам в їх різноманітті, визначити, які з них є надійними, ліквідними, платоспроможними та незалежними. Проте вона підходить лише для встановлення рейтингу фінансової стійкості підприємств, а не для визначення стану фінансової стійкості одного досліджуваного підприємства. 

Визначення рейтингу фінансової стійкості підприємств за допомогою  рейтингової моделі є досить швидким  і легким, проте вона може не враховувати  всі нюанси фінансового стану  вибраного підприємства.

 Реально  оцінити фінансовий стан та  динаміку фінансової стійкості на лише основі коефіцієнтів та даних балансу дуже складно. Тому використовують інтегральну модель, яка є комплексною i системною, забезпечує отримання інтегральних показників і збільшує інформативність результатів розрахунків.

Інтегральна модель оцінки фінансової стійкості підприємства будується на основі побудови узагальнюючого показника. Алгоритм побудови складається з таких етапів:

1-й етап алгоритму:  стандартизація значень показників:

z_ij= ,                                                         (2.9)

де  - значення показників фінансової стійкості підприємства

i = – кількість періодів дослідження;

j =   – кількість показників;

=   – середнє значення показника;

– – середнє квадратичне відхилення показника, що забезпечує вирівнювання дисперсій і значень показників.

2-й етап: формування еталона. Для цього множина показників розподіляється на стимулятори і дестимулятори. Еталоном обирається точка , де – максимальні значення показника в межах обраної сукупності величин, якщо показник є стимулятором, – мінімальні значення показника в межах обраної сукупності величин, якщо є дестимулятором.

3-й етап: обчислення узагальнюючого показника:

  ,                                                    (2.10)

  ,                                                        (2.11)

де  – відстань між точками-показниками, які відображають фінансову стійкість підприємства, й точкою-еталоном;

 – середнє значення величин відстані;

 – середнє квадратичне відхилення відстані;

– нормування відстані.

Звідси, якщо інтегральний показник фінансової стійкості підприємства має високі значення при близьких до еталона значеннях показників та низькі – при далеких. Такий підхід до формування узагальнюючого показника дає можливість запобігти суб’єктивному оцінюванню ваги або значущості окремих показників у процесі становлення результату.

Побудова інтегрального показника здійснюється в програмному середовищі MS Excel на основі даних бухгалтерської звітності підприємства за досліджуваний період.

Наступним кроком є побудова моделі. Для моделювання фінансової стійкості можна використати ряд Фур’є, загальний вигляд якого наступний:

                          (2.12)

де Y – модельоване значення узагальнюючого показника фінансової стійкості,

 – параметри моделі,

– порядковий номер гармоніки,

 – кількість гармонік,

 – час, переведений у радіани.

Наведені параметри  моделі знаходять з наступних формул:

                                                        (2.13)

;                                           (2.14)

;                                           (2.15)

Оскільки в  рядах Фур’є використовують функції  та , необхідно від факторної величини в натуральному масштабі перейти до факторів записаних в радіанах:

,                                                       (2.16)

де  - кількість спостережень в моделі,

- натуральний ряд чисел  від нуля до  .

Для визначення моделі, що найкраще описує фінансову стійкість, обчислюють параметри моделі для ряду Фур’є з однією, двома і трьома гармоніками.  Для наочності будують 3 графіки, на кожному з яких зображують зміну значень узагальнюючого показника фінансової стійкості підприємства і один з рядів Фур’є. З графіків видно, яка з моделей найкраще описує фінансову стійкість. Крім того обчислюють коефіцієнт детермінації та критерій Фішера для кожного ряду: