Моделювання финансовой стийкости пидприэмства

Фінансову стійкість  можна поділити і на  такі типи відповідно до забезпечення запасами і витратами власних та позикових коштів:

1. абсолютна фінансова стійкість, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів і позаоборотних активів. Цей вид стійкості зустрічається на практиці дуже рідко.

З < ВОК                                                         (1.1)

2. нормально стійкий фінансовий стан, коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими зобов’язаннями (ДЗ).

З < ВОК + ДЗ                                                   (1.2)

3)      нестійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик (КК).

З < ВОК + ДЗ + КК                                          (1.3)

4. кризовий фінансовий стан,коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство знаходиться на межі банкрутства [8, 232-233].

З > ВОК + ДЗ + КК 4                                       (1.4)

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними форми фінансової звітності № 1 “Баланс” складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу. Алгоритм складання агрегованого балансу наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Агрегований баланс

Актив	На початок  звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На початок  звітного періоду	На кінець звітного періоду
Необоротні  активи (НА)			Власний капітал (ВК)
Запаси (З)			Довгострокові зобов’язання (ДПД)
Кошти, розрахунки та інші активи (К)			Короткострокові зобов’язання (КК) У тому числі: Короткострокові кредити і позики
Баланс			Баланс

 

На основі даних  агрегованого балансу проводиться  аналіз фінансової стійкості підприємства [26, с. 90].

Узагальнюючи  результати проведеного нами дослідження  наукових джерел, слід зазначити, що фінансова стійкість підприємства є комплексною, багатофакторною, статично-динамічною економічною категорією. Тому в процесі її аналізу необхідно поєднати усі елементи системи фінансових відносин підприємства.

 

2. Характеристики основних показників фінансової стійкості підприємства

 

Фінансова стійкість  характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм  майном і його використання. Цей  ступінь незалежності можна оцінювати  за різними критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);
• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям  відповідає сукупність абсолютних та відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні.

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять  наступні дві групи показників:

• для характеристики джерел формування запасів і витрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел :

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Цей показник розраховується за формою балансу згідно з П(С)БО 2 як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю [13, с. 222-226]:

НВОК = ПА – ПЗ,                                                (1.5)

де НВОК –  наявність власних оборотних  коштів,

     ПА  – поточні активи (сума другого  і третього розділів активу  балансу),

     ПЗ  – поточна кредиторська заборгованість (четвертий розділ пасиву балансу).

Цей показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або  що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської  заборгованості. В основному джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти – довгострокові пасиви). Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи – оборотний капітал (підсумки розділів 2 і 3 активу балансу) можна поділити на дві частини:

• змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;
• постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної  частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Тому для  визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує інший спосіб розрахунку наявності  власного оборотних коштів. Даний  показник розраховується як різниця  між перманентним (постійним) капіталом і величиною поза оборотних активів:

НВОК = ПА – НА,                                                (1.6)

де НВОК –  наявність власних оборотних  коштів,

     ПА  – поточні активи (сума другого  і третього розділів активу  балансу),

     НА  – поза оборотні(необоротні) активи (перший  розділ активу балансу).

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (3 розділ пасиву балансу).

ВДПД = НВОК + ДЗ,                                              (1.7)

де ВДПД - наявність  власних і довгострокових позикових  джерел формування запасів і витрат,

     НВОК  – наявність власних оборотних  коштів,

     ДЗ  – довгострокові зобов’язання (третій розділ пасиву балансу).

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

ЗВОД = ВДПД + КК,                                                   (1.8)

де ЗВОД - загальна величина основних джерел формування запасів і витрати,

     ВДПД - наявність власних і довгострокових  позикових джерел формування запасів і витрат,

     КК - короткострокові кредити і позикові  кошти (за виключенням позик,  не погашених у термін);

• показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

∆НВОК = НВОК – ЗЗ,                                                 (1.9)

де ∆НВОК  – надлишок або нестача власних  оборотних коштів,

     НВОК  – наявність власних оборотних  коштів,

     ЗЗ  – запаси і затрати (2 розділ  активу балансу).

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат:

∆ВДПД = ВДПД –  ЗЗ,                                               (1.10)

де ∆ВДПД  – надлишок або нестача власних  і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат,

     ЗЗ  – запаси і затрати.

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

∆ЗВОД = ЗВОД –  ЗЗ,                                                (1.11)

де ∆ЗВОД  – надлишок або нестача загальної  величини основних джерел формування запасів,

      ЗВОД – загальна величина основних  джерел формування запасів і  витрати,

      ЗЗ – запаси і затрати.

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно  обов’язково мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства не залишається власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами.

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності  власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників. Система даних показників дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства. У додатку Б наведено коефіцієнти фінансової стійкості з алгоритмами їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 «Баланс».

Коефіцієнти фінансової стійкості залежать від обсягу і  характеру розміщення в активах  власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з  формування необоротних активів, то його надходження до обороту буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості обертання оборотних активів: потреба в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи.

З вище наведеного критичне значення коефіцієнта автономії, який характеризується питомою вагою  власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних активів у сукупних активах і чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи застосовуються при обґрунтуванні критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових коштів підприємства.

Коефіцієнт мультиплікації капіталу є оберненим до коефіцієнта автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою є питома вага оборотних активів і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

Критерії оцінки коефіцієнтів фінансового лівереджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

Коефіцієнт  маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах.

Коефіцієнт  частки власного капіталу в оборотних  активах формується під впливом  чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта частки власного капіталу. Більш стійким чинником є оборотність оборотних активів, яка також сприяє або перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів пов'язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори віддадуть перевагу підприємствам з прискореною оборотністю, тобто коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим нижчим, чим вищою буде швидкість обороту активів.

Коефіцієнт  реальної вартості основних засобів  визначається питомою вагою основних засобів у загальних активах  підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у виробничому процесі дорогих високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба зважати на те, що чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.