Зовнішня заборгованість країни

Ця Програма буде спрямована на:

• вирішення проблем у  фінансовому секторі шляхом:

а) підтримки ліквідності  та розширення гарантій стосовно депозитів;

б) посилення спроможності банківської системи, у тому числі  і державні фонди;

в) врегулювання питання  боргів домогосподарств та підприємницького сектору;

• зменшення впливу зовнішніх  шоків та скороченню рівня інфляції шляхом проведення відповідної макроекономічної політики.

Необхідно зауважити, що значна частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного  балансів (в тому числі закупок  по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні  підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову  реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий  рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї [30, с. 26].

Протягом 2007 - 2010 років Україну відвідували повномасштабні місії з метою надання технічної допомоги в сфері управління державним боргом та розвитку внутрішнього ринку цінних паперів, митного адміністрування, монетарної та податкової політики.

Експерти МВФ відзначили, що за умови забезпечення зростання  ефективності промислового виробництва, поглиблення фінансових ринків та вдосконалення  структури виробництва, економіка  України має величезний потенціал  для зростання на довгострокову  перспективу.

Новим імпульсом у сфері  співробітництва України та МВФ  стала фінансова криза, тобто  її наслідки, які негативно позначились  на економічній ситуації в державі. Україна стала третьою країною  в Європі (після Ісландії та Угорщини), яка знаходиться на межі дефолта. За таких умов врятувати ситуацію в країні може лише черговий кредит з боку МВФ.

Україна досягла домовленості з місією Міжнародного валютного  фонду щодо надання стабілізаційного кредиту stand-by у 16,5 млрд. дол. США для  подолання наслідків фінансово-економічної  кризи. Кредит буде наданий на умовах плаваючої процентної ставки, яка  зараз складає близько 4% річних, з щоквартальним погашенням відсотків [5, С. 137].

У відповідь Україна взяла  на себе зобов’язання відмінити ПДВ  для сільськогосподарських підприємств, здійснити рекапіталізацію постраждалих від кризи банків, два роки не збільшувати мінімальну зарплату до рівня прожиткового мінімуму, переглянути  умови індексації соціальних виплат і не підвищувати зарплати працівникам  бюджетної сфери.

У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 млрд. дол. США протягом чотирьох років. Обсяги щорічного кредитування визначатимуться низкою показників, зокрема таких, як поступ у проведенні структурних реформ, макроекономічна  стабільність та покращення впровадження нинішніх позик Світового банку [29, C. 267].

Нова Стратегія базується  на результатах аналізу ключових проблем розвитку України. Як зазначається у Стратегії, аби підтримати сталий розвиток у майбутньому, Україні  потрібно:

• поліпшити свою конкурентоспроможність на міжнародному рівні;

• реформувати свою систему  державних фінансів та державний  сектор для покращення якості державних  послуг і забезпечення підвищення добробуту  всіх громадян України;

• усунути вади у галузі управління у державному і приватному секторах.

Урядом 17 жовтня 2008 року схвалено нову постанову Кабінету Міністрів  України «Про порядок ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного та соціального розвитку України, які  підтримуються міжнародними фінансовими  організаціями». Цією постановою передбачено  низку змін, впровадження яких дозволить  суттєво прискорити процес ініціювання, підготовки та набуття чинності угодами  про позики, а також забезпечити  своєчасну вибірку коштів на етапі  реалізації спільних з МФО проектів. Зокрема, це дозволить синхронізувати цикл ініціювання та підготовки проекту з бюджетним циклом, що дозволить вкластися в 12-нний термін підготовки замість 28-30 місяців в середньому, що на сьогодні існує на практиці [14].

Введення в дію цієї Постанови відповідає нагальним  потребам як МФО, так і України  у забезпеченні ефективного залучення  та використання інвестиційних ресурсів для розвитку та надасть новий  поштовх для розвитку плідного співробітництва  між Україною та Світовим банком.

В контексті розвитку та поглиблення двосторонньої співпраці  Україна пропонує розглянути можливість надання фінансової підтримки зі сторони банку у таких пріоритетних напрямках:

• Енергетика та енергозбереження: Проект реабілітації ТЕС та Проект з передачі електроенергії 2 фаза.

• Розвиток транспортної інфраструктури: поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг за напрямами Київ-Чернігів-Нові Яриловичі; Кіпті-Глухів-Бачівськ; Київ-Харків-Довжанський; Київ-Луганськ-Ізварине; Київ-Чоп; Київ-Ковель-Ягодин; Харків-Щербаківка, будівництво та капітальний ремонт доріг за напрямами: Харків-Красноград-Перещепине-Новомосковськ; Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, будівництво та поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг, які  з’єднують пункти пропуску через  державний кордон з містами України, в яких передбачається проведення заходів  фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу.

• Муніципальний розвиток: забезпечення покращення функціонування та розвитку інфраструктури Північно-Кримського каналу як стратегічного пріоритету у сфері водопостачання АР Крим; Проект розвитку міської інфраструктури (2 фаза) поліпшення теплопостачання  міст.

Поглиблення співпраці зі Світовим банком є актуальним не тільки для подолання світової фінансової кризи, але й для вирішення  питання забезпечення зняття інфраструктурних обмежень для розвитку.

Україна зацікавлена в  одержанні фінансової підтримки  Світового банку для реалізації інфраструктурних проектів, насамперед у тих напрямах, де Україна має  найбільші потреби, а досвід співпраці  є найуспішнішим: це впровадження проектів у сфері розвитку державної міської  та транспортної інфраструктури, секторів енергетики та енергозбереження.

У вересні - жовтні 2009 року прийнято закони про ратифікацію угод з 3-х інвестиційних проектів за підтримки коштів МБРР, що дає можливість розпочати реалізацію 2 інфраструктурних та 1 інституціонального проектів на загальну суму 390 млн. доларів США ( триває набуття чинності угодами у проектах):

• Проект модернізації державних  фінансів;

• Проект міської інфраструктури;

• Проект з передачі електроенергії.

Також здійснюється ініціювання  та підготовка 4 інвестиційних проектів розвитку інфраструктури, що дозволить  залучити додаткові ресурси у  сферу енергетики та транспорту на загальну суму близько 1,4 млрд. доларів  США.

Так, Україна розраховує на проведення переговорів з Банком та затвердження Радою директорів Світового  банку до 30 червня 2012 року наступних проектів:

1). «Покращення автомобільних  доріг та безпеки руху»; 

2). «Реабілітація гідроелектростанцій»;

3). «Реабілітація та розвиток  системи електропостачання м.  Києва»;

4). «Підвищення пропускної  спроможності залізничного напряму  Знам’янка-Джанкой».

Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року після підписання Президентом України Указу “Про членство України в Європейському  банку реконструкції і розвитку”  № 379/92 від 14 липня 1992 року. За інформацією  Мінфіну станом на 1 грудня 2007 року портфель ЄБРР в Україні нараховує 133 проекти  із загальним обсягом фінансування 2,86 млрд. євро [31, C. 566].

На сьогодні співробітництво  України з ЄБРР відбувається відповідно до Програми співробітництва між  Урядом України та ЄБРР на 2007-2009 роки, підписаної у червні 2007 року.

Програмою співробітництва  на 2007-2009 роки між Урядом України  та Європейським банком реконструкції  та розвитку передбачено такі пріоритетні  напрями співробітництва, за якими  ведеться спільна робота щодо підготовки та реалізації проектів:

• транспорт та зв’язок (впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України; новий  проект державного сектору у галузі автомобільних доріг; розвиток портової інфраструктури; розвиток регіональних аеропортів та ін.);

• енергетика та енергозбереження (реконструкція Старобешівської  ТЕС; фінансування Української енергосервісної  компанії – УкрЕско; модернізація після  завершення будівництва енергоблоку  № 2 Хмельницької АЕС та енергоблоку  № 4 Рівненської АЕС; ядерна безпека  на Чорнобильській АЕС проект „Укриття”  та ін.);

• підвищення енергоефективності (спільне дослідження можливості для розвитку проектів енергоефективності: в секторі адміністративних та житлових будівель; в сфері виробництва  та використання нетрадиційних видів  палива; в сфері використання альтернативних джерел енергії для теплопостачання  населених пунктів України) та ін. [32, C. 97].

Ключовим інструментом організації  співпраці між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку для  самого банку є Стратегія ЄБРР в Україні. 18 вересня 2007 року, Радою  Директорів Банку було схвалено нову Стратегію, яка направлена на вирішення  основних ключових проблем перехідного  періоду України, зокрема, стосовно диверсифікації виробничої бази та загального покращення конкурентоспроможності країни, розвитку місцевих ринків капіталу, продовження  реформи енергетичного сектору  та покращення корпоративного управління.

Ще однією міжнародною  фінансовою організацією з великим  потенціалом співробітництва з  Україною є також Чорноморський  банк торгівлі та розвитку (ЧБТР), який утворений країнами-учасницями Організації  чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) [5, С. 280].

У зв’язку з тривалим процесом створення Чорноморського банку торгівлі і розвитку, його операційна діяльність розпочалася  лише 1 червня 2000 р. У своїй стратегії  стосовно України ЧБТР визначив такі напрями діяльності:

• розвиток енергетичної галузі;

• стимулювання українського експорту, насамперед в країни —  члени ЧБТР;

• фінансове підтримання  сільського господарства та промисловості;

• розвиток малого і насамперед середнього бізнесу в Україні.

Україна посідає пріоритетне  місце серед країн в операціях  ЧБТР. Обсяг зобов’язань ЧБТР в  рамках проектів в Україні становить 26 % від загального обсягу зобов’язань  Банку, тоді як відповідний показник для всіх інших країн — членів Банку становить лише 7 %.

Нині Міністерство фінансів розробило проект Указу Президента України «Про забезпечення членства України у ЧБТР», згідно з яким з метою ефективнішого забезпечення виконання Україною зобов’язань, передбачених Угодою про заснування ЧБТР, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції разом з Міністерством  фінансів уповноважували призначати заступника Керуючого у Правлінні ЧБТР, а  також Директора і заступника Директора від України у Раді Директорів Банку.

Позитивна динаміка діяльності Банку в Україні дає змогу  оцінити його як важливу міжнародну фінансову організацію в регіоні  Чорноморського басейну, а також  прогнозувати, що Банк, маючи значний  потенціал розвитку, може найближчим часом стати одним з провідних  інвесторів у вітчизняну економіку [14].

 

 

3.2 Механізми та стратегії подолання боргової кризи в Україні

Уроки світової фінансово-економічної  кризи і кризового розвитку подій  в Україні в умовах високого зовнішньоборгового навантаження засвідчили необхідність вдосконалення управління запозиченнями держави і підприємницького сектора, а також механізмів регулювання зовнішнього сукупного боргу на основі системного підходу. У даний час значні потреби у рефінансуванні боргів країн з високим рівнем боргового навантаження і слабкою базою інвесторів у державні цінні папери справляють негативний вплив на оцінку суверенних ризиків ринковими суб’єктами, посилюють загальний ступінь непевності на фінансових ринках, підвищують вартість залучення нових позик і посилюють їх нестійкий характер. В таких умовах об’єктивно постає необхідність вдосконалення управління національним боргом і розробки якісно нових боргових стратегій, у центрі яких знаходяться: 1) сильна система ризик-менеджменту; 2) активнее використання структури боргу для протидії впливу шокових ситуацій; 3) наявність резервних фондів і буферів ліквідності; 4) врахування нестабільності і мінливості бази інвесторів. Створення довгострокових умов для стабільності фінансової системи України вимагає зваженого управління борговими операціями уряду, фінансових і нефінансових підприємств та дотримання економічно безпечних розмірів боргових зобов’язань України. Стратегічними орієнтирами політики управління державним і корпоративним боргом України мають стати:

- досягнення достатнього ступеню міцності фінансової системи України для нівелювання негативного впливу глобальних чинників;

- забезпечення повноцінної інтеграції України до міжнародного ринку капіталів;