Зовнішня заборгованість країни

 

 

Міністерство  фінансів України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни "Міжнародна економічна діяльність України"

на тему:

 

"Зовнішня заборгованість країни"

 

 

 

Виконав:

Студент факультету

міжнародної економіки та

менеджменту

очної форми навчання

Гр.БдМЕ-4-2

Гамаля Даніїл Вікторович

 

 

Керівник: к.е.н., доц.

Коровайченко

Наталя Юріївна

Київ - 2011

 

 

ЗМІСТ

 

ЗМІСТ 2

РОЗДІЛ 1. Економічна сутність державного зовнішнього боргу 5

1.1 Зовнішній державний борг та його складові 5

1.2 Управління зовнішнім  державним боргом та його обслуговування 7

1.3 Вплив зовнішнього державного боргу на фінансове становище держави 10

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Аналіз зовнішнього державного боргу України 13

2.1 Роль міжнародних фінансових  організацій у регулюванні 

зовнішнього боргу України 15

2.2 Динаміка державного боргу України 20

2.3 Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем 27

Висновки до розділу 2 30

РОЗДІЛ 3. Можливості розв’язання боргової проблеми в Україні 32

3.1 Напрямки та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями 32

3.2 Механізми та стратегії подолання боргової кризи в Україні 39

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 44

ВИСНОВКИ 45

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ 48

 

 ВСТУП

 

 

Враховуючи, що розмір державного боргу країни та його структура є  важливим показником макроекономічного  аналізу та планування, а також  прогнозування економічної динаміки країни важливе значення має оцінка динаміки державного боргу та його вплив на економіку країни.

В умовах фінансової глобалізації розвиток міжнародної фінансової системи характеризується значним зростання обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України за роки її незалежності можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки.

Актуальність обраної теми для України обумовлена як глобальними тенденціями розвитку боргових відносин, так і підсилена дією взаємопов’язаних між собою внутрішніх факторів. По-перше, перехід до ринкової економіки та подолання трансформаційної кризи (у першій половині 90-х рр.), в умовах дефіцитності фінансових ресурсів, зумовили необхідність залучення і використання зовнішніх запозичень. По-друге, неефективний механізм залучення позик та їх непродуктивне використання зумовили досить стрімке накопичення боргу та концентрацію платежів щодо його обслуговування у вузькому часовому інтервалі. Як наслідок – загострення боргової кризи ліквідності й загрози дефолту у кінці 90-х рр., що зумовили трансформацію зовнішньої заборгованості держави із потенційної загрози фінансовій безпеці у реальну. По-третє, фінансовий стан України у кінці 90-х рр. характеризується безперервними реструктуризаціями, обтяжливими переговорами з кредиторами, відсутністю перспектив щодо повного та своєчасного обслуговування зовнішнього державного боргу у найближчому майбутньому. По-четверте, на сучасному етапі від характеру врегулювання боргової проблеми у значній мірі залежатиме бюджетна дієздатність держави, стабілізація її фінансового стану і загальноекономічної ситуації в Україні, створення умов для виходу вітчизняної економіки на траєкторію сталого економічного зростання. Тому для підвищення рівня фінансової безпеки і зовнішньої кредитоспроможності надзвичайно важливе значення має розробка ефективних форм і методів зниження боргового тягаря, застосування інструментів активного управління зовнішнім державним боргом, активізація менеджменту зовнішнього боргу, як обов’язкового атрибуту державних фінансів.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності зовнішнього державного боргу як складової фінансової системи держави й особливостей його формування в Україні та розробка найбільш ефективних методів управління зовнішнім державним боргом у сучасній вітчизняній фінансовій системі.

Завданнями роботи є розгляд питання впливу державного боргу на економіку і здійснення статистичного аналіз державного боргу Україні, дослідження особливості управління державним боргом та його складовими, здійснення оцінка ризиків, пов’язаних з державним боргом та пошук необхідних шляхів поліпшення ситуації в країні пов’язаної з міжнародною заборгованістю.

 Об’єктом дослідження  є основи та загальні риси  міжнародної заборгованості. Предметом дослідження виступає зовнішній борг України.

 

РОЗДІЛ 1. Економічна сутність державного зовнішнього боргу

 

          1.1 Зовнішній державний борг та  його складові

Державний борг – важлива  складова державних фінансів. Під  державним боргом розуміють всю  суму випущених і непогашених  боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх) включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються  іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. До появи державного боргу призводить існування державного кредиту. Призначенням державного кредиту є мобілізація  державою коштів для фінансування державних  видатків, особливо коли державний  бюджет є дефіцитним. Державний борг підрозділяється на внутрішній і  зовнішній.

Зовнішній державний борг виникає в зв’язку з залученням державою зовнішніх позик. Державний  зовнішній борг класифікується по наступних  ознаках: по видах кредитів (банківські і фірмові); по формах надання (валютні  і товарні); в залежності від цільового  використання (інвестиційні і не інвестиційні позики); по умовах надання (пільгові, за сплатою високих процентів, на компенсаційній основі); по строках повернення заборгованості; по умовах повернення боргу (одночасно, рівними чи не рівними частинами).

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних  джерел. Він виступає у вигляді  зовнішніх фінансових зобов'язань  держави перед нерезидентами. Тобто  держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих  кредитів (позик) іншими позичальниками. Отже, до складу державного зовнішнього  боргу входять:

1) прямий державний зовнішній  борг, що формується через залучення  іноземних кредитів, безпосереднім  позичальником за якими є держава,  та випуск державних цінних  паперів у вигляді зовнішніх  державних позик. Обслуговування  цієї частини зовнішнього державного  боргу здійснюється за рахунок  коштів державного бюджету;

2) умовний державний зовнішній  борг, який формується за рахунок  іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг). Відповідальність щодо обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, який самостійно погашає іноземні кредити за рахунок власних коштів, тому фінансові зобов'язання держави щодо погашення таких кредитів мають умовний характер. Але у разі невиконання безпосереднім позичальником своїх боргових зобов'язань перед нерезидентом згідно з умовами угоди про позичання набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов'язання стають прямими [1, C. 201].

Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим державою зовнішнім боргом створюють  валовий зовнішній борг країни.

Серед боргів розрізняють такі:

 • позики на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

 • позики на підтримку національної валюти;

 • позики на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

 • гарантії іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

 • державні гарантії, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України [2, C. 157].

 Відповідно до Закону  України про Державний бюджет  на відповідний рік, визначається  граничний розмір дефіциту бюджету  та джерела його покриття за  рахунок внутрішнього та зовнішнього  фінансування, а також встановлюється  граничний розмір державного  внутрішнього та зовнішнього  боргу України на 1 січня наступного  за бюджетним роком з визначенням  напрямів використання фінансових  ресурсів [3].

 

 

 

1.2 Управління зовнішнім  державним боргом та його обслуговування

Ефективність використання державних запозичень значною мірою  залежить від системи управління боргом. Управління державним боргом — одне з пріоритетних завдань  фінансової політики держави, важлива  умова її фінансової стабільності. Процес управління боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплата  відсотків.

Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в  контексті бюджетного процесу, де законом "Про державній бюджет" на відповідний  рік встановлюються граничні розміри  боргу і державні гарантії його повернення. Мета політики управління боргом —  одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів  і проблем платіжного балансу  в майбутньому.

Довгострокова мета управління зовнішнім боргом полягає в утриманні  зростання зовнішніх зобов'язань  країни у межах її спроможності обслуговувати  борг. Реалізація цієї мети потребує ефективного  використання позичених ресурсів. Короткострокова  мета управління зовнішнім боргом –  регулювання обсягів зовнішніх  запозичень таким чином, щоб сукупний попит відповідав станові внутрішніх та зовнішніх розрахунків країни. Реалізація цієї мети дозволяє забезпечити  відповідність зовнішніх запозичень загальним цілям макроекономічної політики. Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення  фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система  управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма  стадіями і охоплює:

• аналіз кредитоспроможності  – можливості країни позичати кошти;

• оцінку платоспроможності  – здатності обслуговувати борг;

• контроль рівня зовнішньої заборгованості;

• контроль за складом зовнішнього  боргу.

З цією метою використовуються показники заборгованості – індекси  заборгованості, які вимірюють різні  складові зовнішнього боргу. До стандартних  показників заборгованості належать:

• відношення розміру боргу (сплаченого або несплаченого) до експорту та до ВВП;

• відношення загальної  суми платежів з обслуговування боргу  до експорту та державних доходів;

• коефіцієнт обслуговування боргу (співвідношення між сумою  виплат по обслуговуванню боргу і  величиною експорту товарів та послуг).

Обслуговування зовнішнього  боргу є одним з елементів  процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії  управління зовнішнім боргом, зокрема  державним зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є  багатогранною проблемою. Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії  всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління на всіх його етапах: від вироблення стратегій  зовнішнього запозичення, обслуговування накопиченого зовнішнього боргу  до моніторингу, аналізу і прогнозування  обсягів зовнішнього боргу, спроможності країни забезпечити майбутні платежі  з його обслуговування та оцінки механізму  впливу зовнішнього запозичення  на макроекономічну ситуацію в країні [4].

Зважаючи на це, під час  розгляду питання обслуговування державного зовнішнього боргу необхідно  виділити два аспекти:

— перший будується на бюджетному підході, тобто з погляду забезпечення своєчасності виплат за зовнішніми борговими  зобов'язаннями держави. В основі цього  підходу лежить облік і контроль усіх державних зовнішніх зобов'язань, як прямих, так і умовних, та операцій щодо обслуговування державного зовнішнього  боргу;

— другий пов'язаний з тим, що державний зовнішній борг розглядається  як невід'ємна частина валового зовнішнього  боргу країни, управління яким є  одним із найважливіших елементів  економічної політики держави. Раціональна  макроекономічна політика та ефективне  управління зовнішнім боргом при  цьому розглядаються як взаємозв'язані  процеси.

Згідно з чинним законодавством України управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави під час виконання всіх фінансових операцій, пов'язаних із цим завданням. Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити, залучені як від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними особами. На підставі цієї інформації здійснюється статистичний облік усіх державних зовнішніх зобов'язань, ведеться моніторинг державного зовнішнього боргу, готується детальний графік платежів з його обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом України на вказані цілі.