Зовнішньоторгівельна діяльність підприємства

    У лютому-липні поточного року, коли ринок був на підйомі, українським  компаніям завдяки високій рентабельності і логістичних переваг вдавалося  компенсувати цей недолік. Проте у міру падіння цін і посилення конкуренції, більш висока собівартість металопродукції стала причиною витіснення українських компаній з ринку. Найбільш суттєве падіння експорту торкнулося сегменту довгомірного прокату, об'єм якого в порівнянні з серпнем скоротився на 34% до 300 тис. тонн. Невеликий розрив в зниженні фізичного і грошового об'єму поставок прокату в умовах близько 30-32% падіння цін пояснюється тим, що у вересні багато підприємств здійснювали постачання по контрактах, ув'язненим ще в липні і серпні. Очевидно, що у міру виконання жовтневих договорів, в яких зафіксовані нові ціни, розрив між зниженням фізичного і грошового об'єму експорту виросте до 1,6-1,8 разів.

    Таке  сильне падіння експортних постачань  довгомірного прокату обумовлене зниженням будівельних робіт в країнах Близького Сходу, Середньої Азії і Північної Африки, а також південно-західних регіонах Росії. Зменшення попиту негативно вплинуло, передусім, на імпортерів, тоді як місцеві виробники практично не понизили обсяги виробництва, підтримавши попит на напівфабрикати. Більш висока вартість продукції не дозволяє Україні конкурувати з китайським, турецьким і європейським прокатом не лише за якістю, але і за ціною.

    Європейські і азіатські компанії знижують виробництво металопрокату плавніше, тому ринок напівфабрикатів звузився не так сильно. У вересні експорт сталевих напівфабрикатів зменшився усього на 7% до 0,9 млн. тонн. При цьому, виручка від експорту скоротилася на 13,6%, або на 121,69 млн. долл. Основними покупцями української металопродукції залишаються країни, які розвивають передільну металургію - Італія, Саудівська Аравія, Туреччина, Єгипет, ОАЭ, Великобританія.

    Трохи несподіваним виявився показник експорту чавуну, який в порівнянні з серпнем  у вересні збільшився на 69,3% до 82 тис. тонн. Ця тенденція була обумовлена нижчою динамікою падіння цін на сировину, чим на готовий прокат. При цьому, у вересні ціна на готовий прокат дуже часто знижувалась, ніж на напівфабрикати. В той же час позитивна динаміка у вересні, швидше виключення. Затребуваність українського чавуну зараз залежить більшою мірою від дефіциту цієї сировини на ринку, оскільки при збалансованому ринку через більш високого витрачання коксу і газу, а також низької якості ЖРС він програє конкурентам. У міру зниження виробництва і зменшення споживання чавуну у світі, позиції українців ослаблятимуться. Зокрема, у кінці жовтня "Донецксталь" через відсутність попиту вже припинила випуск товарного чавуну.

    Менше всього спад цін торкнувся експорту рівного прокату. У вересні його об'єми зменшилися усього на 1,6% до 631,8 тис. тонн. При цьому, за підсумками січня-вересня 2008 року порівняно з січнем-вереснем 2007 р. експорт даного сегменту зовсім зберігає позитивну динаміку, збільшившись на 1,9% до 6 779,11 тис. тонн (у грошовому вираженні - на 5 716,01 млн. долл).

    У листопаді виробництво металопродукції зменшилось на 50% до рівня листопада 2007 року. Так, у тому числі виплавка чавуну скоротилася на 57% - до 1,2 млн. т., сталі - на 55%, до 1,5 млн. т., випуск прокату - на 51%, до 1,5 млн. т.

    При цьому, рентабельність українських  металургів за 2008 р. знизилася в три-чотири рази. Ряд провідних сталевих гігантів країни балансує на межі зупинки виробництва. Найприбутковіша галузь України  може втратити привабливість. Фактично спостерігається повільне, але упевнене витіснення українських металургів із займаних раніше зовнішніх ринків збуту. При цьому внутрішній ринок складає усього лише близько 30% (у Росії - 50%), що робить рентабельність в галузі дуже залежною від зовнішніх чинників. Спад світових цін на метал при збереженні високої вартості сировини повалив більшість українських сталеварів з небес на землю.

    Отже, в умовах низьких цін на металопродукцію, українські компанії програватимуть ринки  довгомірного прокату із-за більш високої собівартості продукції. Ринок напівфабрикатів характеризується меншою інтенсивністю конкуренції, оскільки економічно розвинені країни давно зробили ставку на передільну металургію, а ті, що розвиваються, свідомо стримують вивезення продукції з низькою доданою вартістю.

    Що  стосується імпорту, то за 9 місяців 2008 року в Україну імпортовані 1,700 млн. тонн металопродукції, що майже на 34% більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Звичайно ж, імпорт металопродукції в Україну був завжди, проте до останнього часу імпортувалася в основному металопродукція та номенклатура металопродукції, яка не робиться в Україні. На сьогодні ситуація змінилася не в бік вітчизняних металургів (із загального об'єму імпорту з початку року, 880 тисяч тонн доводиться на ту номенклатуру металопродукції, яку роблять українські підприємства). Основні постачальники металопродукції в Україну - Росія і Китай, не виключено, що найближчим часом до них приєднається Туреччина.

    Таким чином, підводячи підсумок, можна виділити ряд чинників, які вплинули на розвиток експортної діяльності металургійних підприємств: постійне збільшення об'ємів експорту в цінових і кількісних показниках упродовж аналізованого періоду; експортна спрямованість економіки; переваги в товарній структурі експорту продукції з низькою мірою обробки і досягнень науково - технічного прогресу (домінування сировинного експорту); перевага в географічній структурі експорту частини країн з відносно невисоким рівнем розвитку економіки (за рахунок обмеженого доступу на ринки країн ЄС і США). 

3. Оцінка  ефективності експортної і імпортної діяльності на підприємствах металургії.

    Для України властивий "постачальницько-збутовий" і "посередницько - торгівельний" менталітет виходу на зовнішні ринки. Вітчизняні підприємства виступають на зовнішньому ринку в ролі своєрідного резерву, який викликаний найвищим рівнем попиту, але безжально дискримінований в період спаду кон'юнктури.

    Українські  металургійні підприємства, які традиційно були орієнтовані в основному  на російського споживача, знаходяться в даний момент у скрутному становищі у зв'язку з недосконалістю цінової політики нашої країни. В той же час високі тарифи на транспортні послуги в Україні зумовили зміну траєкторії основних потоків вантажів в західному напрямі через порти і транспортні магістралі Білорусії і країн Балтії. Обмеженість обігових коштів вітчизняних експортерів металопродукції, відсутність оперативної ринкової інформації, примушує їх звертатися до допомоги посередників (трейдерів), які забезпечують необхідну фінансову і правову підтримку експортних операцій. При цьому посередник найчастіше визначає збутову і цінову стратегію, виробник же практично втрачає зв'язок із споживачем. Внаслідок цього не реалізується один з головних принципів сучасної роботи на світовому ринку - виробництво конкретного продукту для конкретного споживача. Отже, для металургійних підприємств особливе значення має аналіз ефективності експортно - імпортних операцій і оптимальна система фінансового управління підприємством. Розглянемо базові поняття, характерні для металургійних підприємств, здійснюючих ЗТД. Кожне металургійне підприємство при експорті товарів несе такі витрати:

• собівартість товару, що експортується;
• транспортні витрати;
• організаційні витрати.

    Під собівартістю товару розуміють витрати на виробництво товару підприємства, транспортні витрати включають витрати на транспортування товару, які несе підприємство - експортер. Ці витрати залежать від ціни контракту (CIF, FOB і так далі). При експорті прийнято використати ціну FOB товару. Організаційні витрати - це витрати підприємства на складання контракту, митного збору під час транспортування товару через митний кордон і так далі [11, 182].

    Експортний  прибуток підприємства від експорту товарів - це валютний прибуток, який поступає на розрахунковий рахунок підприємства. У більшості випадків експортний прибуток має бути представлений в гривневому еквіваленті. Перерахунок в гривні здійснюється або по курсу Національного банку України на день отримання валютного доходу або на день складання контракту (це залежить від умов контракту), або по курсу продажу іноземної валюти на центральних біржах України.

    Для того, щоб експорт товару був ефективний, необхідно, щоб експортний прибуток перевищував експортні витрати. Проте ця умова не є достатньою. Експорт товару є доцільним, якщо експортний прибуток перевищує внутрішній прибуток підприємства від продажу товару усередині країни. Експортний прибуток дорівнює експортному прибутку за вирахуванням експортних витрат, а внутрішній прибуток - внутрішньому доходу за винятком собівартості товару. При цьому внутрішній доход - це доход від продажу, призначеного на експорт товару в гривнях.

    При операціях імпорту товарів підприємство прагне вигідно закупити товари за кордоном з метою їх подальшого використання у своїй країні. У зв'язку з цим призначення товарів має велике значення. Підприємство може закупити товари для їх подальшого продажу на території України. Такі товари класифікуються як товари споживання (ТС). Підприємство може також придбати товари для використання у власному виробничому циклі (устаткування, сировина). Такі товари розглядаються як товари виробництва. У разі імпорту товарів споживання, підприємство несе такі витрати:

    - вартість товару;

    - транспортні витрати;

    - організаційні витрати.

    Вартість  товару - це контрактна ціни товару, що імпортується. Транспортні і організаційні  витрати являють собою аналогічні експортним, транспортним і організаційним витратам.

    Імпортні  витрати дорівнюють сумі вартості товару, транспортним і організаційним витратам. Імпортний прибуток - це гривневий прибуток за товар, що імпортується. Як і у випадку з експортом товару, імпорт товару вигідний, якщо імпортний прибуток перевищує імпортні витрати. Проте ця умова також не є достатньою. Необхідно встановити, чи вигідна закупівля товару за кордоном або ж вигідніше закупити усередині країни. Якщо імпортний прибуток перевищує внутрішній прибуток, то імпортувати товари вигідно. Імпортний прибуток є різницею імпортного доходу і імпортних витрат. Внутрішній прибуток, відповідно, - різниця внутрішнього доходу і внутрішньої вартості товару. Оскільки припускається, що ціни на імпортний і вітчизняний аналогічний товар є однаковими, імпортний прибуток дорівнює внутрішньому доходу, а внутрішня вартість - це гуртова ціна на цей товар, усередині країни.

    При імпорті товарів виробництва  ситуація ускладнюється. У такому разі необхідно враховувати прибуток, який отримало підприємства від використання товару, що імпортувався, а також витрати, пов'язані з використанням цього товару. Таким чином, прибуток від товару виробництва дорівнює гривневому прибутку від продажу товарів, зроблених з використанням товарів виробництва (без витрат на реалізацію). Витрати на товар виробництва - це сума вартості сировини і енергії, витрати на обслуговування і робочу силу. Прибуток від товару виробництва додається до імпортного прибутку, а витрати на товар виробництва - до імпортних витрат. Подальші розрахунки аналогічні розрахункам при імпорті товару споживання.

    Як  і у разі експорту, так і у  разі імпорту витрати на зберігання товару, його подальший розподіл по території країни, реалізацію не враховуються. При необхідності вони можуть бути включені в експортні і імпортні витрати відповідно. При цьому ці ж витрати необхідно враховувати і у внутрішніх витратах, тобто в собівартості товару при експорті і його внутрішній вартості при імпорті. На основі цих теоретичних положень розроблені коефіцієнти ефективності експорту і імпорту товарів:

    1. Коефіцієнти ефективності експорту  товару. Експорт товару є ефективним, якщо експортний прибуток перевищує експортні витрати. Це відображає базовий коефіцієнт ефективності експорту:

    Квекс = Вєкс/Зпр

Квекс - базовий коефіцієнт ефективності експорту;

Векс – валютна виручкавід реалізації;

Зпр –  витрати на виробництво товару.

    При цьому слід пам'ятати, що усі витрати  і доходи мають бути представлені в гривневому еквіваленті. У разі, якщо обидва коефіцієнти більше одиниці, то експорт товару не є ефективним. Якщо < 1, а > 1, то експорт є неефективним, тому що експортні витрати перевищують експортний прибуток. Якщо > 1, і < 1, то в цьому випадку експорт також є неефективним, тому що прибуток від продажу товару усередині країни буде вищий, ніж від його експорту. У разі, якщо обидва ці коефіцієнти менше одиниці, то експорт товару неефективний по вищеназваних причинам.

    2. Коефіцієнти ефективності імпорту  товару. При розгляді ефективності  імпорту важливе значення має  призначення товару, що імпортується. Розглянемо коефіцієнти ефективності  імпорту товарів споживання.

    Для того, щоб імпорт товару споживання був вигідним, необхідно, щоб імпортний прибуток перевищував імпортні витрати. Якщо > 1, імпорт товару ефективний.

    Методика  аналізу ефективності імпорту товарів  виробництва являється аналогічній  методиці аналізу ефективності імпорту товарів споживання. Для оцінки ефективності використання експортного потенціалу підприємств і їх ЗТД можуть бути використані такі показники, як [12, с. 245]:

    1) частка експорту в загальному  об'ємі продажів підприємства - це  відношення об'єму експортних поставок до загального об'єму реалізації, виражене у відсотках, таке, що вказує на рівень експортної орієнтації підприємства, зовнішнього попиту на вироблювані їм товари;