Зовнішньоторгівельна діяльність підприємства

ify">    - вивчення чинників, які впливають  на швидкість впровадження товару  на ринку, і вибір найбільш  оптимального підходу до ціноутворення при реалізації продукції підприємства;

    - аналіз стану цін на ринку.

    4. Вивчення рекламної діяльності:

    - розробка заходів, стимулюючих  попит на продукцію підприємства;

    - проведення аналізу заходів відносно  реклами продукції;

    5. Розробка планів і робіт по  складанню договорів на реалізацію продукції:

    - складання і продовження договорів, оформлення контрактів;

    - робота з біржами, брокерами,  дилерами і агентами по збуту;

    - пошук споживачів на основі  розроблених прогнозів збуту;

    - ведення картотеки по обліку споживачів;

    - переговори з потенційними споживачами;

    - робота з сервіс - центрами, забезпечення їх запасними частинами.

    При наростанні зовнішньоторгівельних операцій, їх ускладнення відбувається перетворення ОЗТС до департаменту ЗТД, що є порівняно відособленим підрозділом підприємства, але що не має самостійного балансу і організаційно-правового статусу, як зовнішньоторговельні фірми. Структура департаменту ЗТД ускладнюється, і штат співробітників включає: начальника департаменту, заступника, економіста по ЗТД, менеджерів по експорту (імпорту), експерта по митному оформленню, фахівців з міжнародного маркетингу, транспортного агентування, контролю якості експортної продукції, який взаємодіє з державними органами, бухгалтера по ЗТД, перекладача, юриста і так далі. Таким чином, організація ЗТД - дуже складна і копітка робота. Вона вимагає ретельного опрацювання таких питань як кон'юнктура ринку, потенційні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведення переговорів, укладення угод і т.д. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Методологічних основи дослідження експортно - імпортної діяльності металургійної галузі України. 

2.1. Характеристика металургійної галузі України. 

    Металургійний комплекс - це сукупність галузей, що виробляють різноманітні метали. Він складається з чорної і кольорової металургії. Виникнення більшості металургійних заводів України сталося, в основному, в останній чверті XIX ст. З 1872 по 1899 рр. було побудовано 14 металургійних заводів [7, с. 280].  
В радянський період розвиток чорної металургії в Україні відбувався швидкими темпами. Були реконструйовані і розширені старі малопотужні заводи: Алчевський, Макіївський, Єнакіївський, Донецький, Маріупольський ім. Ілліча, Дніпропетровський ім. Петровського та ін. Одночасно були побудовані такі гіганти чорної металургії, як "Азовсталь", "Запоріжсталь", Криворізький ім. В. І. Ленина.  
Вітчизняна чорна металургія зайняла 3-є місце за обсягом виробництва промислової продукції і грала значну роль у формуванні експортного потенціалу України.

    В Україні кольорова металургія почала швидко розвиватися в радянський період у зв'язку з інтенсивним розвитком енергетики і машинобудівництва. У післявоєнні роки були розвідані і почалося промислове освоєння родовищ руд важливих кольорових і рідкісних металів та їх виробництво. У той же час Україна залишалася великим імпортером кольорових металів.

    Спад  виробництва в металургійних галузях в період 1990 - 1995 рр. спричинив звуження внутрішнього ринку споживання металопродукції відповідно з 13 млн. т. в рік до 5,1 млн. т. в рік. Внутрішній ринок металопродукції в 1997 році, як і в попередні роки, продовжував скорочуватися і складав 4,8 млн. т. Проте, в металургійному комплексі динаміка змін темпів зменшення виробництва з 1992 по 1997 р. свідчила, що робота галузі стабілізувалася [7, с. 287].

    Сьогодні  металургійний комплекс України займає 6-е місце у світі по наявних виробничих потужностях, експортує більше 80% виготовленої продукції, щорічно об'єми експорту перевищують 5 млрд. дол. США.

    В металургійний комплекс входять  чорна і кольорова металургія усі стадії технологічних процесів, що охоплюють: від здобичі і збагачення сировини до отримання готової продукції у вигляді чорних і кольорових металів і їх сплавів.  
Металургійний комплекс України включає більше 400 підприємств, причому значну частину складає чорна металургія, у складі яких 14 металургійних комбінатів і заводів, 3 феросплавних, 18 коксохімічних, 6 трубних заводів, 8 гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗКом) і 3 заводи металоконструкцій. В порівнянні з чорною металургією, кольорова металургія в Україні розвинена менше і представлена лише деякими її галузями. Це обумовлено, передусім, відсутністю великих родовищ руд кольорових металів.

    Металургійний комплекс - це взаємообумовлене поєднання  наступних технологічних процесів [9, с. 58]:

    - здобич і підготовка сировини  до переробки (здобич, збагачення, агломерування, отримання необхідних концентратів та ін.);

    - металургійний переділ - основний  технологічний процес з отриманням  чавуну,

талі, прокату  чорних і кольорових металів, труб та ін.;

    - виробництво сплавів;

    - утилізація відходів і отримання з них різних видів продукції.

    Розвиток металургії, як інтегральної галузі промисловості, не міг бути забезпечений без одночасного інтенсивного розвитку пов'язаних з нею галузей і виробництв, які створюють разом потужний металургійний комплекс. Сучасний металургійний комплекс України майже повністю зосереджений в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійних районів світу.

    Динаміка виробництва основних видів продукції металургійного комплексу приведена в таблиці 2.1. 
 

     

Таблиця 2.1. Динамка виробництва основних видів продукції металургійного комплексу України.

 

    З даних, приведених в таблиці 2.1. ми бачимо, що об'єми продукції металургійного комплексу мають тенденції до збільшення. Проте потенційні можливості металургійного комплексу значно більше. Він характеризується більш високим рівнем концентрації виробництва чорних металів, ніж розвинені країни.  
Приведені дані породжують певну ілюзію благополуччя в цій галузі. Проте фахівцями, стан справ в вітчизняній чорній металургії, розцінюється як близьке до критичного. І такі висновки засновані, передусім, на оцінках інноваційного рівня виробництва і конкурентоспроможності Українських металургійних підприємств на зовнішньому ринку, глибокому аналізу чинників, що характеризують виробничі досягнення українських металургів останніми роками. Таким чином, металургійний комплекс - сукупність галузей, що виробляють різноманітні метали. Він складається з чорної і кольорової металургії. Специфікою металургійного комплексу є непорівнянний з іншими галузями масштаб виробництва і складність технологічного циклу. 

    2.2. Аналіз зовнішньоторгівельної діяльності металургійних підприємств. 

    З надбанням Україною незалежності підприємства чорної і кольорової металургії почали нарощувати об'єми експорту металопродукції, напівфабрикатів і сировинних матеріалів. Видатними імпортерами українського металу є Китай, Росія, Туреччина, Тайланд, Болгарія, Сирія; труб – Росія, Узбекистан, Туркменія, Болгарія; залізорудної сировини - Польща, Чехія і Словаччина. Особливе місце в зовнішньоторгівельній діяльності займає співпрацю з країнами СНД і Балтії. Частка експорту металопродукції в Росію в загальному обсязі поставок українського металу в країни СНД складає майже 80%. Українська металопродукція поставляється також у Білорусь, Узбекистан, Азербайджан, Грузію, Латвію, Естонію [9, с. 60].

    Зовнішня  торгівля металопродукцією займає головне  місце як по об'ємах експорту, так  і по отримуваних коштах. Аналіз експорту металопродукції представлений в табл. 2.2.  

Табл. 2.2. Показників експорту металопродукції за 2007 - 2010 рр.

 

    З таблиці 2.2. ми бачимо, що упродовж 2007 - 2010 рр. спостерігається тенденція до збільшення експорту металопродукції. У 2008 р. темп росту експорту металопродукції склав 8,4%, в 2009 р. по відношенню до 2008 р. - 16,95%, в 2010 р. по відношенню до 2009 р. - 26,54 %. При цьому в 2008 році спостерігається експорт дорогоцінних металів, але їх питома вага в загальній структурі експорту залишається практично без змін. Саме в 2008 році, на відміну від сприятливих 2006 - 2007 рр., в металургійному комплексі уперше з'явилися ознаки кризи. Якщо говорити про зовнішні чинники, які зумовили спад в галузі, то, передусім, варто відмітити травневу кризу. Вона була викликана рядом причин. По-перше, світовий ринок вийшов з фази "перегрівання" і увійшов до фази "корекції". У цей період обсяги виробництва і споживання металу стали вирівнюватися, а складські запаси - збільшуватися. Також варто відмітити, що разом зі змінами кон'юнктури світового ринку положення українських металургів в 2005 році посилила закритість американського і європейського ринків. Металопродукція, яка вирушала в США, обкладалася високими антидемпінговими митами. У таких умовах металургійним підприємствам залишалося тільки збувати свою продукцію в Південно - Східну Азію і на Близькому Сході.

    В той же час, на тлі такої ситуації з'явився ще один несприятливий чинник. Це - Китай. Безпрецедентний зріст виробництва в китайській металургії за декілька років різко змінив ситуацію на світовому ринку сталі. Якщо до кінця 2004 року КНР залишалася видатним імпортером сталі, то з 2008 р. на регіональні ринки стали поступати великі об'єми дешевої металопродукції. Проте, зростання цін на металургійну продукцію в 2008 році, дозволить українським металургійним підприємствам порівняно безболісно пережити майже 4-ьох кратне зростання цін на сталь. В цілому за 2007 року експорт продукції металургії збільшився на 26,54% в порівнянні з аналогічним періодом 2006 року. Високий темп приросту вартості об'ємів експорту як чорних металів, так і виробів з них був досягнутий за рахунок зростання цін. При цьому темпи росту імпорту в Україні завжди перевищували динаміку експорту металопродукції. Основні постачальники металопродукції в Україну - Росія і Китай, не виключено, що найближчим часом до них приєднається Туреччина.

    Слід  зазначити, що збільшення імпорту металопродукції  багато в чому пояснюється необгрунтованою  ціновою політикою українських  металургійних підприємств, які  реалізують продукцію на внутрішньому ринку за цінами вище за вартість аналогічної  продукції на зовнішніх ринках. У такій ситуації імпорт є ринковою мірою, стримуючою зростання цін на товари на внутрішньому ринку.  
В 2008 році спостерігається спад на ринку металопродукції. Головною причиною є висока собівартість продукції, обумовлена не лише технологічним відставанням українських підприємств від конкурентів, але і неефективною системою формування цін і тарифів на сировину, енергію, залізничні і морські перевезення і неадекватною державною промисловою політикою. Усі названі недоліки привели до того, що собівартість української продукції на 10-15% вища, ніж російської і на 24-27% вище за китайську.