Зовнішньоторгівельна діяльність підприємства

ПЛАН  
Вступ

  
Розділ 1. Теоретичні основи зовнішньоторгівельної діяльності підприємств. 

1.1 Поняття  і принципи зовнішньоторгівельної діяльності підприємств.

1.2 Основні форми зовнішньоторгівельних зв'язків та їх характеристика.

1.3 Організація  імпортних - експортних операцій. 

     Розділ 2. Методологічні основи дослідження експортно-імпортної діяльності металургійної галузі, України.  

2.1 Характеристика  металургійної галузі України.

2.2 Аналіз  зовнішньоторгівельної діяльності металургійних підприємств.

2.3 Оцінка ефективності експортної і імпортної діяльності на підприємствах металургії.

 
Розділ 3. Рекомендація з удосконалення зовнішньоторгівельної діяльності металургійних підприємств. 

3.1 Основний напрям удосконалення потенціалу металургійних підприємств України.  
3.2 Прогнозування розвитку зовнішньої торгівлі України металургійною продукцією. 

Заключення. 

Список  використаної літератури. 
 
 

Вступ

     Процес  глобалізації міжнародної економіки  не обходить і Україну, яка поступово  займає своє місце в системі нового міжнародного економічного порядку. Особливістю сучасних міжнародних торгівельних відносин є те, що їх основним суб'єктом виступає підприємство як ключова ланка ринкової економіки. Зовнішньоторгівельна діяльність підприємства є найважливішою і невід'ємнішою сферою господарської діяльності, яка при ефективному використанні усього комплексу сучасних форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективність виробництва, його технічний рівень, якість вироблюваної продукції. Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських стосунків, формування економіки відкритого типу. Саме тому розвиток зовнішньоторгівельної діяльності підприємств - це істотний чинник підвищення ефективності господарської діяльності, як на рівні мікроекономіки так і в масштабах усього народного господарства. Незважаючи на різноманітність видів зовнішньоекономічної діяльності, провідну роль серед них по іншому грає стара форма зовнішньоторгівельних зв'язків - міжнародна торгівля, за допомогою якої країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг виробництва, а також забезпечувати задоволення потреби в тих продуктах, виробництво яких усередині країни украй неефективно або неможливо взагалі. Необхідно відмітити, що для України, ще більшою мірою характерне домінування зовнішньої торгівлі. Металургійна промисловість - основна експортна галузь України і основне джерело надходжень іноземної валюти в країну, що дозволяє Національному банку України накопичувати валютні резерви, а уряду виконувати зовнішні боргові зобов'язання. Основні експортери металургійної галузі в Україні - великі інтегровані, фінансово - промислові структури: "Індустріальний союз Донбасу", "Приват", "Смарт-груп". На сучасному етапі обсяги виробництва металу в Україні у декілька разів перевищують поточні потреби української промисловості, тому стратегічним напрямом розвитку металургійних підприємств залишається іноземний ринок. Тому проблема удосконалення експортної діяльності металургійних підприємств є актуальною.

     Мета  курсової роботи - удосконалення експортної діяльності металургійних підприємств України. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розкрити  поняття і принципи зовнішньоторгівельної діяльності (ЗТД) підприємств;

     - розглянути основні форми зовнішньоторгівельних зв'язків;

- визначити  особливості організації управління імпортно - експортними операціями на підприємствах;

     - дати характеристику металургійній  галузі України;

     - провести аналіз ЗТД металургійних підприємств;

     - розкрити суть управління ЗТД на підприємствах металургії;

     - розробити рекомендації з удосконалення ЗТД металургійних підприємств, як на рівні підприємств, так і на рівні держави.

     Питанням  експортної діяльності України особливу увагу приділяли такі вітчизняні учені, як В. Козик, А.Кредисов, Ю.Макогон, І.Майорова, Ю.Чентукова та ін. Об'єктом дослідження є процес інтеграції України у світове господарство через ринок металопродукції.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Теоретичні основи зовнішньоторгівельної діяльності підприємств.   1.1. Поняття та принципи зовнішньоторгівельної дяльності підприємств. Економічні реформи, що проводяться в Україні, спрямовані на створення реальних ринкових умов господарювання, охоплюють також і зовнішньоторгівельну діяльність. Ймовірно, що зовнішньоторгівельна діяльність об'єктивно є невід'ємною частиною економіки будь-якої в тій чи іншій мірі економічно розвиненої держави.  
Під зовнішньоторгівельною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів України і іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами.  
Практика здійснення зовнішньоторгівельної діяльності в сучасних умовах відтворюється за допомогою зовнішньоторгівельних зв'язків суб'єктів господарювання, які у свою чергу, здійснюються по таких напрямах: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території України; міжнародні об'єднання і організації; консорціуми; концесії; лізинг; співпраця на компенсаційній основі; співпраця на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробнича кооперація; науково - технічна співпраця; торгівля ліцензіями і технологією; прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співпраця у банківській сфері; іноземний туризм; співпраця у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торгові палати; асоціації)[1, с. 37]. Зовнішньоторгівельну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, із здійсненням експортних і імпортних торгових операцій, оскільки на такі операції доводиться майже 80% усіх здійснюваних в зовнішньоторгівельній діяльності операцій [2, с. 80]. Загальна характеристика зовнішньоторгівельної діяльності включає розгляд і обгрунтування існуючих форм і видів зовнішньоторгівельних операцій, визначення змісту і особливостей складання зовнішньоторгівельних договорів (контрактів), а також виконання зобов'язань, які виникають в результаті здійснення фінансово - кредитних стосунків на зовнішньому ринку.

    Засобами, які допомагають визначитися  з оцінкою (позитивною або негативною), є маркетингові важелі і прийоми, впровадження яких для аналізу поточної ситуації на зовнішньому ринку дає можливість використати ефективні управлінські рішення і розробляти комплекс заходів, які можуть стати вирішальними при формуванні позитивного іміджу як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому ринку.

    Зовнішньоторгівельна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності регулюється такими нормативними документами:

- Законом  України від 16.04.1991 року № 959 - ХII "Про зовнішньоекономічну діяльність", зі змінами і доповненнями;

- Законом  України від 23.09.1994 року № 185/94 - ВР "Про порядок здійснення  розрахунків в іноземній валюті", зі змінами і доповненнями;

- Законом  України від 23.12.1998 року № 351 - XIV "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в сфері зовнішньоторгівельної діяльності";

- Указом  Президента України від 04.10.1994 року № 567/94 "Про використання  Міжнародних правил інтерпретації  комерційних термінів", зі змінами і доповненнями.

    Загальний зміст поняття "принцип" пов'язано з певними загальновизнаними правилами тієї або іншої діяльності, які можуть бути закріплені в законодавчих актах і регламентують певну галузь бізнесу. У Законі України "Про зовнішньоторгівельну діяльність" (стаття 2) закріплені шість принципів цієї діяльності:

1) принцип  суверенітету народу України  в здійсненні ЗТД;

2) принцип  свободи зовнішньоторгівельного підприємництва :

    - господарські суб'єкти України  самостійно здійснюють ЗТД;

    - вони мають право займатися  будь-якими дозволеними видами ЗТД.

3) принцип  юридичної рівності і недискримінації  :

    - перед законом рівні усі суб'єкти  ЗТД;

    - заборонені нормативні акти, що забороняють права суб'єктів ЗТД;

    - забороняється втручання інших суб'єктів ЗТД в діяльність суб'єктів ЗТД.

4) верховенство закону :

    - ЗТД регулюється законами України;

    - усі підзаконні акти, що створюють  перешкоди для суб'єктів ЗТД, не діють.

5) принцип  захисту інтересів суб'єктів ЗТД : Україна захищає українські суб'єкти і інші суб'єкти, діючі в Україні.

6) принцип  еквівалентності обміну і неприпустимості демпінгу при ввезенні і вивезенні.

    Ці  принципи є результатом діяльності вітчизняних законодавців, які на початку 1991 року узагальнили деякі  загальновизнані міжнародні основи організації зовнішньоторгівельної діяльності.

    Таким чином, зовнішньоторгівельна діяльність є сукупністю виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій экспортноорієнтованих підприємств з урахуванням зовнішньоторгівельної стратегії, форм і методів роботи. 

    1.2. Основні форми зовнішньоторгівельних зв'язків та їх характеристика.  

    Зовнішньоторгівельна діяльність вітчизняних підприємств ототожнюється, передусім, зі здійсненням експортно - імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції. У зв'язку з цим слід чітко розрізняти поняття виду і форми здійснюваних підприємством зовнішньоторгівельних зв'язків.

    Вид зовнішньоторгівельних зв'язків - це сукупність зв'язків, об'єднаних однією ознакою, наприклад, напрямом товарного потоку і структурною ознакою [2, с. 83]. Класифікаційна ознака, пов'язана з напрямом товарного потоку, визначає рух товару (роботи, послуг) з однієї країни в іншу. За цією ознакою зовнішньоторгівельні зв'язки можно поділити на:

- експортні;

- імпортні.

    Структурна  ознака класифікації зовнішньоторгівельних зв'язків визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мету зовнішньоторгівельної діяльності, як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:

- зовнішньоторговельні;

- фінансові;

-виробничі;  
- інвестиційні.

    Форма зв'язку - цей засіб існування  певного виду зв'язку, зовнішній  прояв (оформлення) суті який - або конкретному  зв'язку. До форм зовнішньоторгівельних зв'язків відносять: торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг та ін.

    Зовнішньоторгівельна діяльність багатономенклатурна: вона об'єднує, здавалося б, на перший погляд, несумісні операції, які можна здійснювати і на локальному рівні, не виходячи за межі національних стосунків усіх суб'єктів господарювання. Так, консалтингові, туристичні послуги, інжинірингові, реінжинірингові, транспортні операції цілком можливо здійснювати у рамках конкретного підприємства. Проте поширення їх і на зовнішньоторгівельну сферу дозволяє підвищити загальну ефективність функціонування вітчизняних підприємств в умовах трансформації економіки України в ринкову. Зовнішньоторговельна діяльність є підприємницькою діяльністю в області міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, у тому числі винятковими правами на них (інтелектуальна власність).

    При цьому під товаром розуміється  будь-яке рухоме майно (включаючи  усі види енергії) і віднесені  до нерухомого майна повітряні, морські судна, судна внутрішнього плавання і космічні об'єкти, що є предметом зовнішньоторговельної діяльності. Транспортні засоби, використовувані при договорі про міжнародне перевезення, товарами не є.

    Міжнародна  торгівля послугами називається  також невидимим експортом. Послуги - це підприємницька діяльність, спрямована на задоволення потреб інших осіб за винятком діяльності, здійснюваної на основі трудових правовідносин [2, с. 41].

    Франчайзинг (англ. franchise - привілей, право) – система передачі або продажі ліцензій на технологію і товарний знак [4, с. 57]. Міжнародна асоціація франчайзингу IFA визначає франчайзинг як тривалі стосунки, при яких франчайзер передає виняткові права, засновані на ліцензійній угоді, займатися підприємницькою діяльністю, плюс допомога в навчанні, маркетингу, управлінні в обмін на фінансову компенсацію від франчайзиата. В нашій вітчизняній літературі франчайзинг означають ще термінами: франчайзинг, франшизинг, френчайзинг. Суть франчайзингу знаходиться в тому, що фірма (франчайзер), що має високий імідж на ринку, передає на певних умовах не відомій споживачам фірмі (франчайзиату) право, тобто ліцензію (франчайз) на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком і отримує за це певну компенсацію (доход). Основний принцип франчайзингу: поєднання ноу - хау франчайзера з капіталом франчайзиата.

    Інжиніринг (англ. engineering - винахідливість, знання) представляє собою інженерно - консультаційні послуги із створення підприємств і об'єктів [5, с. 28]. Інжиніринг є важливим методом підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Він розглядається як певна форма експорту (послуг) передачі знань, технології і досвіду з країни виробника в країну замовника.