Значення і напрямки іноземних інвестицій

n="justify">       Пріоритетними зонами для іноземних  інвестицій в Україні є: .Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Волинська  області), де ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих  природних ресурсів -сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також   розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

      .Донецько-Придніпровський регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська  області), де необхідно здійснити  реконструкцію та технічне переобладнання  шахт,   металургійних, хімічних  виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно  чистих технологій; дати потужний  імпульс розвитку малоенергомістких  виробництв   середнього та  точного машинобудування, автомобіле - та літакобудування.

      .Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найбільш  вигідним  є проведення реконструкції  та технічного переоснащення  портового господарства,  розвиток  виробництва обладнання для харчової  промисловості, розширення мереж  оздоровчих курортно-туристичних  комплексів.

       .Регіони України забрудненні  внаслідок аварії на Чорнобильській  атомній електростанції, у яких, поряд із запровадженням унікальних  наукових досліджень, необхідно  впровадити найновіші технології  та здійснити комплекс заходів  щодо екологічного, економічного  та соціального відродження територій. 

     Одночасно з пріоритетними сферами та зонами для іноземного капіталу визначаються об'єкти з особливими умовами інвестування, куди іноземні інвестиції залучаються  з дозволу уряду України. До таких  об'єктів належать:

     - підприємства атомного машинобудування; 

     - підприємства та об'єднання паливно-енергетичного  комплексу, у тому числі вугільно-, нафто- та газопереробні підприємства;  

     - об'єкти нафтопродуктозабезпечення,  нафтосховища міжобласного та  республіканського значення;

     - підприємства залізничного, морського,  річкового, авіаційного та автомобільного  транспорту загального користування;

     - підприємства та об'єкти електроенергетики,  гідростанції, теплоелектростанції;

           - об'єкти освіти, науки, що фінансуються з державного  бюджету;

     - автомобільні дороги загального  користування;

     -метрополітени;

     - магістральні лінії електропередач;

     - нафто- та газопроводи, трубопровідний  транспорт;

     - соледобуванні підприємства та  багато інших;

       До числа пріоритетних  напрямків  іноземного інвестування слід  віднести й  створення в  Україні сучасної інфраструктури, включаючи транспорт, технічно  оснащене   складське господарство, телекомунікації,  ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри банки   даних та інші об'єкти) та побутовий  сервіс. Без цього практично не  можливі перехід до повноцінного  ринку та широкий розвиток  міжнародної інвестиційної діяльності. Розвиток цієї сфери не тільки  актуальний, але й досить привабливий  для зарубіжних інвесторів, оскільки  в ній, як правило, у відносно  короткі строки окупаються початкові  затрати й одночасно створюється  сприятлива матеріальна основа  для подальшої ділової активності  іноземного капіталу.

     Акцент  на коротких строках окупності початкових витрат при розгляді пріоритетів  іноземного інвестування продиктований  відомими причинами. Сьогодні, як ніколи, потрібна швидка віддача від вкладених  коштів з тим, щоб максимально  сприяти найшвидшому виходу економіки  з кризового стану. У той же час це буде підтримувати авторитет  міжнародної інвестиційної співпраці  на території СНД. Проте така орієнтація в жодному разі не спрямована проти довгострокових інвестиційних програм та проектів з високим потенційним ефектом у перспективі. Наприклад, були б дуже корисними розробка та реалізація у межах інвестиційної співпраці проекту енергетики 21-го сторіччя зі створенням якісно нових енергетичних технологій та видів палива для світового і внутрішніх ринків. Подібні проекти необхідні не тільки для вирішення великих науково-технічних, економічних та екологічних завдань, але й для підтримання сталості інвестиційної діяльності та зовнішньоекономічних  зв'язків на тривалу перспективу. Інтеграція зусиль та інвестиційних ресурсів зарубіжних і вітчизняних інвесторів на реалізацію великих довгострокових проектів дозволить і тим, й іншим заощадити не тільки матеріальні та фінансові ресурси, але й час.         

     Поруч із зазначеними сферами, зонами та об'єктами для пріоритетного залучення  іноземного капіталу все більшого значення та актуальності набувають екологічні проблеми національного, регіонального  та глобального характеру.

     Інвестиції  формують виробничий потенціал на новій  науково-технічній базі й зумовлюють конкурентні позиції на світових ринках. При цьому далеко не останню  роль для багатьох держав, особливо тих, що вириваються з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у  вигляді  прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших  активів.

      

3.2 Фактори, що перешкоджають притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку України.

 

     Особливого  значення для посилення інвестиційної  активності набувають законодавчі  гарантії для інвесторів. Закон про  іноземні інвестиції гарантує захист їх від примусових вилучень (націоналізації, реквізиції або конфіскації), окрім передбачених законодавчими актами виняткових випадків і тільки в суспільних інтересах.

     Проте механізми реалізації правових  гарантій  поки що недостатньо  відпрацьований.  До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних  інвесторів більш приваблива така інстанція  для вирішення суперечок, яка  не залежала б від уряду країни-господаря. У зв'язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами  інших країн. Конвенція передбачає можливість звернення іноземних  інвесторів до юрисдикції Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних  спорів.

       Особливу роль в активізації  інвестиційної діяльності повинно  мати  страхування  інвестицій  від не комерційних ризиків.  Важливим кроком у цьому напрямку  стане приєднання України   до Багатостороннього агентства  по  гарантіях  інвестиціям  (БІГА), що здійснює їх страхування  від  політичних та інших  некомерційних ризиків. Капітал,  що інвестується в Україну,  зможе застрахуватись  від ризику  громадянської війни та експропріації,  втрат від переведення українського  карбованця в іншу валюту, від  недотримання українським урядом  узятих зобов'язань. Гарантії  БІГА поширюються на  прямі  та портфельні інвестиції, середньо- та довгострокові позики.

     Важлива умова, необхідна для приватних  капіталовкладень (як вітчизняних, так  і  іноземних),- постійний та загальновідомий  набір норм та правил, сформульованих таким чином, щоб  потенційні інвестори  могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись  до їх  діяльності. В Україні ж, яка перебуває у стадії безперервного  реформування влади, правовий режим  непостійний.

       Донедавна на різних рівнях  влади безперервно вводились  у дію закони та правила,  що  часто суперечили один одному. Додатковим джерелом нестабільності  було надання законам та інструкціям   зворотної сили. Така практика  серйозно турбувала іноземних  інвесторів, особливо коли законодавство   зачіпало вже існуючі капіталовкладення.

       У найближчій перспективі законодавча  база функціонування іноземних  інвестицій буде  вдосконалена  прийняттям нової редакції закону  про інвестиції, Закону про концесії  та Закону про  вільні економічні  зони. Велике значення матиме  також законодавче визнання прав  власності на землю.

       Для забезпечення доступу іноземних  інвесторів до інформації про  становище на  українському ринку  інвестицій необхідне створення  державного інформаційного центру  сприяння   інвестиціям, що  формує банк пропозицій української  сторони щодо об'єктів інвестування. Створення   такого банку даних  особливо важливе для регіонів, яким самостійний пошук зарубіжного  інвестора не  під силу через  нерозвиненість їх ділової інфраструктури.

       Залишається невирішеною проблема  забезпечення зарубіжних інвесторів  інформацією про  чинне стосовно  іноземних інвестицій законодавство.  Тексти законів та інструкцій  недосяжні для   ознайомлення. Практично немає єдиного підходу   до статусу та відміни попередніх  законів, тому важко  визначити,  які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб  дати зарубіжним інвесторам уявлення  про правовий режим в Україні  стосовно іноземного капіталу, потрібно  організувати регулярний  випуск  бюлетеня, що містить відповідну  інформацію кількома мовами.

       В Україні інвестиції можуть  здійснюватись шляхом:

       - створення підприємств з пайовою  участю  іноземного  капіталу  (спільних  підприємств);

       - створення підприємств, цілком  належних  іноземним інвесторам, їх філіалів;

       - придбання прав користування  землею та іншими природними  ресурсами, а також інших майнових  прав;

       - придбання іноземним інвестором  у власність підприємств, майнових  комплексів, будівель, споруд, паїв  участі в підприємствах, акцій,  облігацій та інших цінних  паперів;

       - надання позик, кредитів,  майна  та  майнових прав і та ін.

        Однак, незважаючи на всі зусилля  (або, швидше, заклики) державних  органів, притік  підприємницького  капіталу в Україну невеликий.

        Проблема полягає у стимулюванні  ефективного притоку іноземного  капіталу. У зв'язку з цим постає  два питання: по-перше, у які  сфери притік має бути обмежений,  і, по-друге, у які галузі  та в яких  формах слід насамперед  його залучати.

        Україна дуже зацікавлена у  притоці прямих інвестицій, оскільки  вони не збільшують зовнішній  борг (а навпаки, сприяють одержанню  коштів  для його погашення), забезпечують  ефективну  інтеграцію національної  економіки у світову  завдяки  виробничій та науково-технічній  кооперації,  слугують джерелом  капіталовкладень, причому у формі  сучасних засобів виробництва,  залучають вітчизняних підприємців  до передового  господарчого досвіду.

       На мій погляд, іноземний  капітал  може мати доступ у всі сфери  економіки (за винятком  тих,  що перебувають у державній  монополії) без шкоди для національних  інтересів. Галузеві обмеження  повинні поширюватись тільки  на притік прямих інвестицій  у галузі, пов'язані з безпосередньою  експлуатацією національних природних  ресурсів (наприклад, трубопроводи, видобувні галузі, придбання у  власність землі), у виробничу  інфраструктуру (енергомережі, дороги  і т. ін.), телекомунікаційний та  супутниковий зв'язок, галузі ВПК.  Подібні обмеження закріплені  в законодавствах багатьох розвинених  країн, зокрема США.

       У перелічених галузях доцільно  використати альтернативні прямим  іноземним інвестиціям  форми  залучення іноземного капіталу. Це можуть бути зарубіжні кредити та позики. Хоча вони й збільшують  тягар державного боргу, залучення їх є виправданим, по-перше, з точки зору національних інтересів, а по-друге, маючи на увазі швидку окупність капіталовкладень у названі сфери. Проте для цього потрібно  створити ефективну систему управління та контролю їх використання. Альтернативою прямим іноземним інвестиціям  може стати одержання фінансових ресурсів та прогресивних технологій через підписання  компенсаційних угод на бартерній основі. Перспективним напрямком є залучення у стратегічні галузі  приватних портфельних інвестицій.