Значення і напрямки іноземних інвестицій

     Ознакою розподілу інвестицій за формами  вважається виділення фінансових та реальних інвестицій.

     Фінансові інвестиції – це вкладання коштів у різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін.

     Реальні інвестиції – це вкладання (внески) у виробничі (засоби) фонди (основні  та оборотні). Переважно це вкладання  в матеріальні активи – будівлі, обладнання, споруди та інші товарно-матеріальні  цінності, а також нематеріальні  активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

     Останнім  часом в економічній літературі визначили нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій – інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції.

     Інноваційні інвестиції – це вкладання в нововведення. Взагалі, при стабільній економіці  всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями. За умов кризи можливі  інвестиції на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів.

     Інтелектуальні  інвестиції – це вкладання в об’єкти  інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького  і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

     Що  стосується поняття «інвестиційна  діяльність», то воно визначається Законом  України «Про інвестиційну діяльність» (ст.2) як сукупність практичних дій  громадян, юридичних осіб і держави  щодо реалізації інвестицій, тобто  вона здійснюється на основі:

• інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
• державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, АР Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;
• іноземного фінансування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
• спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

     До  суб’єктів інвестиційної діяльності, відповідно до вищеназваного Закону (ст.5) віднесені інвестори та учасники.

     Інвестори – суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про  вкладання власних, позичкових і  залучених майнових та інтелектуальних  цінностей в об'єкти інвестування.

     Залежно від функцій, які виконує суб'єкт  господарювання в інвестиційному процесі, він може бути інвестором, учасником, або тим і іншим одночасно.

     Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної  діяльності.

     Що  стосується кредиторів, то вони перетворюються на інвесторів у разі конвертації  позичок у власність (акції).

     Учасниками  інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень  або на підставі доручення інвестора.

     Суб’єктами  інвестиційної діяльності є держава  через свої інституції, господарські товариства (компанії) і корпорації, фінансово-кредитні установи, інші функціональні  учасники.

     За  характером участі в інвестуванні виділяються  прямі та непрямі інвестиції.

     Під прямими інвестиціями розуміється  безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

     Під непрямими інвестиціями розуміється  інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими  посередниками).

     Державні  інвестиції можуть здійснюватись і  з метою регулювання розвитку економіки.

     Основними цінностями інвестицій є:

• рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
• кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;
• майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;
• право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.

     За  обсягом та значущістю капітальні вкладення  є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

     Головними етапами інвестування є:

• перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);
• перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;
• приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

     Початковий  та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи  новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального  кругообігу інвестицій на підприємстві.

     Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої  у капітальне майно від моменту  акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування  прибутку або пільгових норм амортизації). 

     1.2 Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності 

     Інвестиційний процес розпочинається з відносин його суб'єктів на ринку інвестицій. Інвестору  зазвичай не вистачає власних коштів для запровадження проекту, тому він прагне залучити найбільш привабливі інструменти фінансування.

     Інвестиції  відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний  ріст економіки держави. В результаті інвестування засобів в економіку, збільшуються обсяги виробництва, росте  національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед, в економічній  конкуренції, галузі народного господарства та підприємства, що в більшій мірі задовольняє попит на ті чи інші товари та послуги.

     Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопичується, проходить  подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином  інвестиції, що утворюються за рахунок  національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При  чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри  накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо  високій ефективності інвестицій приріст  національного прибутку може забезпечити  підвищення частки накопичення при  абсолютному рості споживання.

     Інвестиційний ринок спонукає суб'єктів інвестиційного процесу до компромісу, який закріплюється  у засновницьких угодах, статутах підприємств та кредитних договорах, де визначається та узгоджується вартість і структура капіталу відповідно до джерел фінансування.

     Інвестиційна  діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави  та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

     Серед них слід насамперед відзначити Закон  України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в  Україні", Закон України "Про  цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

     Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної  діяльності незалежно від форм власності  та господарювання мають рівні права  в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають  для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної  діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

     Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні  є:

• новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
• цінні папери (акції, облігації та ін,);
• цільові грошові внески;
• науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

     Аналогічні  об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству  України. Іноземні інвестори мають  право здійснювати інвестування на території України шляхом:

• пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;
• створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;
• придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;
• придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;
• надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

     Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

• інвестори (замовники);
• виконавці робіт (підрядники);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
• юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
• громадяни України;
• іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

     Суб'єкти інвестиційної діяльності діють  в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

     До  складу інвестиційної сфери включаються:

• сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);
• екологічна сфера;
• інноваційна сфера;
• сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);
• сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

     Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного  інвестування. Інвестори мають право  виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

     Інвестиційна  діяльність є найважливішою складовою  частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

     Основною  метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії  компанії (фірми), підприємства на окремих  етапах їх розвитку.

     У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших  завдань розвитку економіки:

• визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.
• забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.
• забезпечення максималізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.
• забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.
• забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії (фірми), підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.
• Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені.