Значення і напрямки іноземних інвестицій

      Портфельні  інвестиції утворюються вкладенням капіталу в цінні папери підприємств  у розмірах, які не забезпечують права власності або контролю над ними. Такими цінними паперами можуть бути акції підприємств, боргові  цінні папери – облігації, прості векселі, інструменти грошового  ринку (казначейські векселі, депозитні  сертифікати, банківські акцепти), фінансові  деривативи (опціони,  ф’ючерси, свопи).

      Слід  зазначити, що обсяги інвестицій, як прямих, так і портфельних, в економіку  України є незначними, що обумовлено, в першу чергу, світовою глобальною системною проблемою (табл. 1) [4]. Прибутковість  капіталу, інвестованого в будь-який проект, має значно перевищувати вигоду від розміщення цього капіталу під  банківські відсотки. Саме тому неможливо  повною мірою реалізувати життєво  необхідні екологічні і соціальні  проекти або малоприбуткові проекти  на місцевому рівні. Особливо це відчувається в нашій країні при сучасному  спекулятивному рівні відсотків  на кредитні позики [2, c.28-31]. 
 
 

      Таблиця 1

      Обсяги  прямих інвестицій в Україну та з  України [4]

      Як  видно з даних табл. 1, обсяги прямих інвестицій в Україну та з України (з урахуванням даних Національного  банку України та Фонду державного майна України) зростають, особливо в останні роки, але вони залишаються  доволі незначними порівняно з загальносвітовими  тенденціями.  

      Таким чином, іноземні інвестиції відіграють важливу роль у становленні та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Обсяг іноземних інвестицій є  одним із показників інтегрованості країни у світове господарство, що в сучасних умовах для України  є досить важливим. Тому одним з  першочергових завдань на сучасному  етапі розвитку України є формування сприятливого інвестиційного клімату. 

     2.1 ВАЖЛИВІСТЬ ВКЛАДЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ.

          Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебуває в центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції порушують самі глибинні основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому.

         Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

           Термін "інвестиції" (від лат. investio – вдіваю) означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці  інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення. Під іноземними інвестиціями мається на увазі вкладення іноземного капіталу в економіку нашої держави.

               Для здійснення перетворень   в  економіці  України   потрібні значні капітальні вкладення.  Потреба в інвестиціях для  реформування й перебудови економіки  постійно зростає  внаслідок   необхідності  відновлення  діючих  виробничих фондів. У  такій   ситуації  при практично повній  відсутності власних коштів, здобувають  значення іноземні інвестиції, як  додаткове не інфляційне джерело  фінансування. Загальна потреба  тільки першочергових іноземних  інвестицій у нашу економіку  становить більше 40 мільярдів доларів  США.

              Одним із шляхів заохочення  іноземних інвесторів та формування  міжнародних економічних відносин  є створення спільних підприємств.  На кінець вересня 1992 р. в  нашій державі було зареєстровано  понад 500 спільних підприємств  з кількістю працюючих понад  20000 чоловік, а на початку 1994 р. їх налічувалось  близько  1775. Найбільше підприємств створено  за участю таких країн як: США,  Німеччина, Канада, Франція, Японія.

      Загальний зовнішньоторговельний оборот СП з  участю всіх фірм цих країн сягнув у 1993 р. – 251 млрд. доларів. Прямі інвестиції в економіку України у 1996 р. становили  близько 1,2 млрд.доларів.

               СП, які створені у промисловості  та сільському господарстві оподатковуються  за ставкою 22%, а якщо частка  іноземного капіталу перевищує  у статутному фонді 30%, то ставка  оподаткування  складає 18%. Якщо  СП займаються посередницькою  діяльністю,  то ставка оподаткування  прибутків – 70%. Залежно від інвестицій збільшується період звільнення від податку на прибуток. До СП застосовують також норми прискореної амортизації машин та устаткування, що означає отримання додаткових пільг в оподаткуванні прибутків. 

     2.2 ПРОБЛЕМИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.

       Інвестиційний процес в Україні  гальмується в силу суб'єктивних  й об'єктивних факторів, серед   яких виділяють:

             1) політичну та економічну нестабільність;

             2) часті зміни законодавства.  В Україні так часто переглядалися  закони, що стабільною можна вважати  лише постійну їх зміну. Тому, відповідно до оцінок міжнародних  експертів, за створенням надійного  інвестиційного клімату посідає  140 місце;

              3) відсутність налагодженого надійного  митного контролю та недоліки  у Митному кодексі України;

              4) корумпованість влади в Україні;

              5) повільні темпи  приватизації;

              6) нерозв'язаність питань земельної  власності й т.п..

              Все це жадає  від Уряду  України  проведення  вивіреної,  науково-обґрунтованої й, у той  же час, активної інвестиційної  політики, основою якої повинне  бути в першу чергу створення  чіткої й стабільної нормативно-правової  бази господарської діяльності  як вітчизняних, так й іноземних  інвесторів.

               В Україні порядок державного  управління  інвестиційною  діяльністю  й іноземним інвестуванням,  як  її складовою частиною,  викладені  в Концепції регулювання інвестиційної  діяльності в умовах ринкової  трансформації економіки,  затверджений   Постановою Кабінету Міністрів  України  від  1 червня  1995 року,  де іноземні інвестиції згадуються нарівні з іншими джерелами інвестування,  і в Програмі діяльності уряду України, затвердженою Верховною Радою України 15 жовтня 1996 року .

          Відповідно до Концепції державна  інвестиційна         підтримка буде надаватися  переважно   на розвиток  пріоритетних напрямків  в економіці. При цьому напрямками  пріоритетного інвестування є  розвиток паливно-енергетичного  комплексу й впровадження энергозберігаючих  і ресурсозберігаючих технологій, соціальна сфера, розширення й  нарощування обсягів виробництва  товарів широкого вжитку й  послуг населенню,  а  також  конкурентноздатної продукції,  що призначається на експорт,  розвиток агропромислового комплексу,  прискорення розвитку медичної  й мікробіологічної промисловості;  подолання наслідків Чорнобильської  катастрофи . 

     2.3 ОРГАНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ КЕРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ІНОЗЕМНИМ ІНВЕСТУВАННЯМ. 

      Органами  державного управління загальної компетенції,  у функції яких входить керування  іноземним інвестуванням, в Україні  є Кабінет Міністрів України  й  місцеві державні адміністрації .

      Президент також бере активну участь у здійсненні державного керування іноземним  інвестуванням в Україні. Так, згідно Указу Президента України від 08.08.1995р.  створена Українська   державна   кредитно-інвестиційна  компанія. З  метою підготовки пропозицій по забезпеченню сприятливих умов для розвитку економіки  України, прискорення й інтеграції у світову економіку й залучення  іноземних інвестицій  при   Кабінеті Міністрів України  створена  Консультативна рада з питань іноземних  інвестицій  в Україні  (  Указ  Президента  України   від 27.01.1996р.).   Указом  Президента України від  02.07.1996р. було створено Національне агентство України реконструкції й розвитку,  у функції якого входить формування  й реалізація державної політики по залученню й використанню кредитів, грантів, міжнародної технічної й гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій. Укази Президента також регламентують окремі питання в сфері оподатковування, митного контролю, валютного регулювання, зовнішньоекономічної діяльності,  які безумовно,  поширюються й на діяльність  іноземних інвесторів.

         У Кабінеті Міністрів України функції по керуванню іноземним  інвестуванням  безпосередньо виконує відділ іноземних  інвестицій  і  вільних економічних  зон,   що організаційно  входить  до  складу  Головного  управління  з  питань зовнішньоекономічних зв'язків.

      У повноваження місцевих державних адміністрацій  входять: розробка  програм соціально-економічного розвитку відповідних територій,  внесення пропозицій по створенню вільних  економічних зон, сприяння створенню  підприємств з іноземними інвестиціями, здійснення  керування  інвестиційною  діяльністю,  у  тому числі й  при участі іноземних інвесторів, винесення на розгляд відповідних  органів пропозицій по залученню  іноземних інвестицій  до економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обов'язкова реєстрація іноземних  інвестицій, ведення їхнього обліку , проведення на місцевому рівні  переговорів з потенційними стратегічними  інвесторами,  облік частини іноземних  інвестицій при складанні місцевих бюджетів  і  т.д.

         Органами  функціональної ( міжгалузевий )  компетенції ,  у  функції  яких тією  або  іншою  мірою  входить керування процесом залучення й використання іноземних інвестицій, є: Валютно- кредитна рада при Кабінеті Міністрів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерство економіки України,  Міністерство  фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Українська державна  кредитно-інвестиційна компанія, Національне агентство України реконструкції й розвитку, Фонд державного майна України, Державний митний комітет України  й  Головна податкова адміністрація України. Вони мають повноваження над відомчого (міжгалузевого) характеру. Їхня діяльність полягає не просто у виконанні спеціальних функцій, а й у функціях координуючого змісту.

      Слід  зазначити, що  хоча за останні роки система державного керування іноземним  інвестуванням в Україні  не раз  піддавалася змінам, але,  як правило, ці кроки є недостатньо далекоглядними й відповідно, малоефективними. Так,  наприклад,  аналіз  завдань  Національного  агентства України реконструкції  й розвитку, що має статус міністерства і є правонаступником ліквідованого  Агентства координації міжнародної  технічної  допомоги  показує, що  по  суті  створений   аналогічний   орган  державної виконавчої влади. Це свідчить про те, що в державному регулюванні всіх видів зовнішніх  надходжень в економіку  України (іноземних інвестицій, іноземних  кредитів і технічної допомоги) знову  прийшли до того, що було напрацьовано раніше, зокрема   до об'єднання  функцій державного керування в  згаданих напрямках у рамках одного міністерства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТНІ  НАПРЯМКИ ЗАЛУЧЕННЯ  ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВА 

     Україна потенційно може бути однією з провідних  країн по залученню іноземних  інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована  і водночас дешева робоча сила, значний  науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

     Проте притоку в інвестиційну сферу  іноземного та приватного національного  капіталу перешкоджають політична  нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини - корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склалася негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування  і ось ми маємо результат - Україну  віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.