Управління фінансовою безпекою підприємства

 

ЗМІСТ  
ВСТУП 3 333  
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА  
1.1. Особливості фінансової діяльності підприємств в умовах нестабільного зовнішнього середовища  
1.2. Фінансова безпека і її роль у забезпеченні економічної безпеки підприємства  
1.3. Огляд існуючих методів і моделей аналізу фінансової безпеки підприємства  
Висновки до 1 розділу 57  
РОЗДІЛ 2 РОЗРОБКА І РЕАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛЕЙ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА  
2.1. Концептуальна модель механізму управління фінансовою безпекою підприємства  
2.2. Моделі оцінки рівня фінансової безпеки підприємства 74  
2.3. Реалізація моделей оцінки рівня фінансової безпеки підприємства  
Висновки до 2 розділу 110  
РОЗДІЛ 3 МОДЕЛІ ВИБОРУ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА  
3.1. Комплексна модель оцінки й аналізу загроз фінансовій безпеці підприємства  
3.2. Моделювання пролонгованої дії загроз фінансовій безпеці підприємства  
3.3. Алгоритмічний опис вибору стратегії і тактики забезпечення фінансової безпеки підприємства  
Висновки до 3 розділу  
ВИСНОВКИ  
ДОДАТКИ  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ  МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ  ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Особливості фінансової діяльності  підприємств в умовах нестабільного  зовнішнього середовища

 

У сучасних умовах фінанси стають важливою сферою грошових відносин. Це обумовлено тим, що в ринкових відносинах гроші (основа фінансів), виконуючи  функцію засобу обігу, стають капіталом. Перехід країни на нові економічні відносини призвів до посилення ролі фінансів підприємств і організацій у фінансовій системі держави. Відбувається зміна пріоритетів: поступове зниження ролі фінансів на макрорівні і збільшення значення фінансів на рівні підприємств.

Взаємозв'язок і взаємозалежність фінансів і народного господарства були вперше згадані в XVIII столітті основоположником школи фізіократів Ф. Кене [118], і далі досліджувалися багатьма зарубіжними і вітчизняними економістами, такими як А. Сміт [117], І.І. Янжул [150] та іншими [13, 14, 16, 25, 26, 31, 33, 46, 55, 134, 135, 139].

(ВЫРЕЗАНО)

Фінанси підприємницького сектора є основною ланкою народногосподарського комплексу. Стан фінансів підприємства впливає на забезпеченість загальнодержавних, регіональних і місцевих бюджетів. Чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіші ці фонди, більш повно задовольняються соціальні, культурні й інші потреби. Без нормального функціонування фінансового механізму ринкова економіка працювати не в змозі. Забезпечення стабільності економіки і громадського життя в країні – найважливіші цілі функціонування підприємств, які досягаються в процесі оптимізації розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни за допомогою бюджету і позабюджетних фондів. Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних і грошових фондів, призначених для споживання і нагромадження. Забезпечення такої збалансованості в значній мірі впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві [13, 16,  124, 148].

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного валового внутрішнього продукту, забезпечуючи формування і використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями і інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни і управління нею. 

Таким чином, фінанси  є суттєвою складовою системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругообіг виробничих фондів, впроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки. Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи держави займають визначальне місце в структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюються основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова безпека країни [27, 30, 41, 47, 48, 63, 90, 96].

Вся господарська діяльність підприємств поділяється на звичайну діяльність і надзвичайні події. Останні є подіями чи операціями, що мають разовий, випадковий характер. Звичайна діяльність підприємств має  три складові: операційну діяльність, інвестиційну діяльність і фінансову діяльність [135, 136].

Операційна діяльність – це основна діяльність суб'єкта підприємництва, у якій реалізуються його статутні завдання; вона містить  всі види діяльності, крім тих, які законодавчо віднесені до інвестиційної і фінансової діяльності [136].

Інвестиційна діяльність – це придбання чи реалізація основних засобів, нематеріальних активів, вкладення  капіталу в акції, облігації, їхня реалізація, одержання дивідендів, відсотків  тощо.

Фінансова діяльність зводиться  до сукупності операцій, що спричиняють  зміну величини чи складу власного і позикового капіталу підприємства.

Господарська діяльність підприємств  складається з багатьох процесів суспільного виробництва і відтворення, що переплітаються і взаємно обумовлюють один одного. Це і суто технічні процеси, пов'язані з оснащенням його матеріально-технічної бази, конструкторською і технологічною підготовкою виробництва, використанням матеріальних і трудових ресурсів, збутом продукції тощо; це, звичайно, і економічні процеси, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів підприємств, їхнім розміщенням в активи, розподілом нагромаджень, забезпеченням платоспроможності виробництва тощо; це також соціальні процеси, тобто процеси життєдіяльності трудового колективу [146].

Прибуток підприємства, його рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі на ринку істотно залежить від  того, як воно змогло розпорядитися  своїм капіталом за весь попередній період діяльності. Тому фінансова  діяльність підприємства є основною і забезпечує всі інші сфери діяльності підприємства, і саме забезпечення нормальної фінансової діяльності є запорукою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому [7, 18, 35, 136, 137].

Таким чином, фінансова діяльність може бути визначена як система використання різних форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення поставлених ними цілей [34].

Фінансовій діяльності підприємств  властиві певні загальні і специфічні ознаки, які відображають у тому числі й особливості, обумовлені функціонуванням підприємств у різних сферах економіки [43]. Загальною ознакою фінансової діяльності підприємств є вираження сукупності економічних відносин, пов'язаних з розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансової діяльності підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу валового внутрішнього продукту, формування і використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Фінансова діяльність підприємств  охоплює наступні групи фінансових відносин [73]:

пов'язані з формуванням  статутного фонду суб'єктів господарювання;

пов'язані з утворенням і розподілом грошових доходів: виручки, валового і чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

відносини, що виникають в підприємств із державою з приводу податкових і інших платежів у бюджет і цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

відносини, що виникають  між суб'єктами господарювання в  зв'язку з інвестуванням у цінні  папери й одержанням за ними доходів, здійсненням пайових внесків і участю в прибутку від спільної діяльності, одержанням і оплатою штрафних санкцій;

відносини, що формуються в підприємств із банками, страховими компаніями в зв'язку з одержанням і погашенням кредитів, оплатою відсотків за кредит і інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення і збереження коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами і відшкодуваннями за різними видами страхування;

відносини, що формуються в підприємств у зв'язку з внутрівиробничим розподілом доходів.

Фінансова діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської  діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності і платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань  перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для  фінансування виробничого і соціального  розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним цільовим розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Таким чином, об'єктом  фінансової діяльності підприємств  є економічні відносини, пов'язані  з рухом засобів, формуванням  і використанням грошових фондів.

В організаційній і управлінській  роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність і повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності і розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами господарювання.

(ВЫРЕЗАНО)

Серед економічних чинників виділяють стан кризи в країні, загальний спад чи обсяг виробництва, рівень інфляції, нестабільність фінансової системи, зміна цін на ресурси, зміну  кон'юнктури ринку, неплатоспроможність  і банкрутство партнерів, рівень і обґрунтованість системи оподатковування.

До політичних чинників, що впливають на фінансову систему  підприємства, належать: рівень політичної стабільності суспільства; зовнішньоекономічна  політика держави; ефективність існуючих економічних зв'язків і ринків збуту; зміна умов експорту й імпорту; ступінь досконалості законодавства в області господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.

Демографічні чинники  включають склад народонаселення, рівень добробуту населення, культурний устрій суспільства, що визначають розмір, структуру потреб і платоспроможний попит населення.

До науково-технічних  чинників належать науково-технічний  прогрес і як його наслідок –  посилення міжнародної конкуренції.

Внутрішні чинники, що впливають на фінансову діяльність підприємства, безпосередньо залежать від організації  роботи самого підприємства. До них  належать: номенклатура продукції і  технологія виробництва (від цього  залежить величина витрат підприємства, і, отже, фінансові результати), оптимальний склад і структура активів, методи управління активами (стійкість і результативність діяльності підприємства в значній мірі залежать від ефективності управління активами, інтенсивності залучення оборотних коштів, величини запасів і грошових активів), склад і структура фінансових ресурсів, методи управління ними (чим більше власних фінансових ресурсів, тим стійкіше підприємство) і інші [121, 122, 135, 136].

Визначальними внутрішніми чинниками, які мають вплив на фінансову діяльність підприємства, є такі [134]:

галузева приналежність підприємства;

структура виробництва продукції  чи послуг, що випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

величина і структура витрат, їх динаміка в порівнянні з грошовими доходами;

склад майна і фінансових ресурсів, у тому числі запасів і  резервів, їх склад і структура.

Крім цього, вплив перерахованих чинників на фінансову діяльність підприємства залежить не тільки від впливу чинників і співвідношення між ними, але і від стадії життєвого циклу підприємства,  відповідності їй управлінських дій із забезпечення нормальної фінансової діяльності.

Сучасні умови функціонування українських  підприємств характеризує значне число чинників, які мають негативний вплив на його фінансову діяльність [91]. Загальною причиною фінансової дестабілізації економіки України є істотний спад виробництва валового внутрішнього продукту при загальному падінні фізичного обсягу товарної продукції і послуг, пов'язаної з низьким рівнем їхньої конкурентноздатності. В умовах спаду виробництва послаблення фінансів на мікрорівні привело до виникнення кризових тенденцій в розвитку фінансової сфери на макрорівні. Як наслідок, виникла розбалансованість між реальною структурою економіки, її якісними характеристиками, і основними макроекономічними регуляторами структурних і фінансових зв'язків – ціновими, грошовими, кредитними, бюджетними, податковими. Фінансова криза в Україні пов'язана з інфляційними процесами, викликаними деформацією національної системи грошового і кредитного обігу, штучним звуженням ємкості внутрішнього ринку при безпричинному обмеженні доходів більшості юридичних і фізичних осіб. Сформована ситуація насамперед викликана випереджаючими темпами спаду національного товаровиробництва, слабкими імпортними можливостями, недосконалістю державної політики регулювання ринкової рівноваги і діяльності банківської, кредитної і фінансової систем [90, 91, 115, 130].

Фінансова криза в Україні характеризується ослабленням налагоджених зв'язків між елементами фінансової системи держави, незбалансованістю бюджетних доходів і  витрат, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових стягнень при формуванні бюджетів усіх рівнів. Наслідки такої діяльності, з одного боку, впливають на функціонування окремих підприємств, а з іншого - формують середовище їхньої діяльності, до якого необхідно адаптуватися. Виступаючи основною ланкою народногосподарського комплексу країни, підприємства й організації різних форм власності і різної галузевої спрямованості є джерелами виникнення і розвитку як негативних, так і позитивних тенденцій загального розвитку економіки [91].