Абстрактна  праця – це праця товаровиробника, що характеризується витратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є суспільною формою праці за умов товарного виробництва, а її результатом є вартість (або мінова вартість)

    Розглянемо  основні риси кожного виду праці

Риси  конкретної праці:

1. Передбачає наявність певних засобів і предметів праці.
2. Характеризує певний вид діяльності товаровиробників.
3. Кількісним виразом є певна кількість різноманітних благ, споживчих вартостей, цінностей.
4. Переносить “стару” вартість засобів виробництва на створюваний продукт.
5. Виступає у формі приватної праці, має прихований суспільний характер.

Риси  абстрактної праці:

1. Затрата робочої сили взагалі, що стирає індивідуальність виробників.
2. Матеріальною основою є затрата праці у фізіологічному розумінні – те спільне, що міститься у всіх видах конкретної праці.
3. Байдужна до особливого продукту – споживчої вартості.
4. Виступає у формі суспільної праці, якісно однорідної частки суспільної праці.
5. Створює вартість товару в умовах вільної конкуренції за товарообміну.

    Перераховуючи риси конкретної та абстрактної праці, ми зазначили такі поняття як індивідуальна і суспільна праця, у яких виступають конкретна й абстрактна праці відповідно. Двоїста природа вартості розкривається у суперечливій єдності, що передбачає боротьбу її сторін, індивідуальної і суспільної вартостей, внаслідок різниці індивідуальних і суспільно необхідних витрат, таких як, наприклад, робочий час.

Індивідуальний  робочий час – це робочий час, витрачений на виробництво певного товару виробником, а вартість, що створена ним, називається індивідуальною вартістю

    Проте на ринку товари однакової споживної  вартості оцінюються покупцями (споживачами) однією мірою, яка не збігається з  індивідуальним робочим часом. Це означає, що ринок у процесі обміну враховує лише суспільну вартість, величина якої визначається суспільно необхідним робочим часом.

Суспільно необхідний робочий  час – це робочий час, потрібний на виготовлення певної споживчої вартості для задоволення потреб суспільства при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва і за середнього у даному суспільстві й у конкретному періоді рівні вмілості та інтенсивності праці

    Він тяжіє до індивідуального робочого часу на тих підприємствах, де виробляється основна маса продукції. Отже, вартість товару змінюється у залежності від  розвитку праці. Це означає, що з появою товарів такої ж якості, але таких, що виробляються через певний період часу з меншими витратами суспільно необхідного робочого часу, вартість попередніх товарів знижується і зменшується до вартості останньої партії товарів. Тобто суспільно необхідний робочий час і зумовлена ним величина суспільної вартості не залишаються незмінними і залежать від продуктивності праці та її інтенсивності.

Продуктивність  праці – це кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або ж кількість часу, що затрачений на виготовлення одиниці продукції (показник ефективності праці, її результативності): П=М/Зч, де М – маса товарів, Зч – затрати часу

    Продуктивність  праці залежить від наступних  факторів: масштабів розвитку виробництва, науки і впровадження її досягнень у виробництво; форм і методів організації праці; рівня освіти і кваліфікації працівників; природних умов. Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості й обернено пропорційно продуктивності праці, тобто, коли зростає кількість виробленої продукції – її вартість не змінюється, і чим вища продуктивність праці, тим нижча вартість товару.

    Один  з найважливіших показників, що характеризують працю, є її інтенсивність.

Інтенсивність праці – це витрати праці за певну одиницю часу; ступінь напруженості праці, збільшення витрат робочої сили за одиницю робочого часу

    Величина  вартості перебуває в оберненій  залежності від інтенсивності праці: загальна кількість продукції та її вартість зростають; вартість одиниці  продукції не змінюється (за певних умов).

    Під час інтенсивнішої праці одиниця  часу виражає більшу масу праці (а  отже, вартість продукції). Це свідчить про те, що сам по собі робочий  час не може дати повного уявлення про фактичні витрати праці, тому при різній інтенсивності він не може бути безумовним мірилом вартості. Суспільно необхідні витрати праці вимірюються робочим часом лише при її середній інтенсивності.

    Базовою величиною для вимірювання вартості товару є проста і складна праця.

Проста  праця – це праця, яка виробляє продукт без попередньої підготовки працівника, тобто не потребує освіти і кваліфікації

 

Складна праця – це праця, для виконання якої необхідна спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає оволодіння певною професією, тобто вимагає наявності певної освіти і кваліфікації

    За  одиницю складної праці створюється  більша вартість, ніж за одиницю  простої.

    Отже, наведемо основні характеристики споживчої вартості і вартості:

 

Таблиця 2.3 Властивості споживчої вартості і вартості

 
 
 
 

    Із  зазначеного вище можна побачити, що в основі товару лежать суперечності:

Таблиця 3.3 Суперечності товару

    Суперечність  між приватною і суспільною працею є основною суперечністю простого товарного виробництва, що супроводжується стихійним коливанням цін, розоренням одних і збагаченням інших виробників; розв’язується під час обміну одного товару на інший.

    Отже, вартість товару – категорія складна, багатопланова, динамічна і відіграє надзвичайно велику роль у процесі становлення і функціонування товарної форми виробництва.

Теорії  вартості, корисності, цінності

    Як  було зазначено, вартість і споживна вартість товару тісно взаємопов’язані. Цей зв’язок виражається у категорії цінності товару, яка перш за все спирається на вартість товару.

    В економічній теорії розрізняють  ряд теорій цінності. У цілому їх можна об’єднати у дві великі за основою групи:

1. теорії об’єктивної вартості;
2. теорії суб’єктивної корисності.

    Представники  теорії першої групи вважають, що вартість товару у своїй основі об’єктивна і джерелом її утворення є затрачена на виробництво товару праця. Представники теорій другої групи розглядають вартість як суб’єктивну категорію і виводять її з оцінки людьми корисності певного товару порівняно з корисністю інших благ. У теоріях першої групи вартість аналізується як існуюча незалежно від відчуттів людини, від її суб’єктивних оцінок корисності товару. У теоріях другої групи вартість виводиться із інтенсивності бажань споживача із наявного ринкового запасу певного товару, як суб’єктивна корисність.

    Зародки теорій обох названих груп вчені знаходять  ще у видатного давньогрецького  мислителя Аристотеля (384 – 322 рр. до н. е.). Від нього і до наших днів у трактуваннях вартості – фундаментальної проблеми економічної науки – відбувається розвиток теорій об’єктивної вартості і суб’єктивної корисності. При цьому досить часто навіть у працях видатних вчених-економістів ці теорії мирно розташовувалися поряд.

    Розглянемо  деякі теорії вартості, які є основними  в економічній науці.

    Вартість  належить до фундаментальних, вихідних категорій економічної науки, від  неї, як на генеалогічному дереві, виростають інші категорії, у тому числі ціна, прибуток, попит, пропозиція та інші. Вона пронизує весь комплекс економічних зв’язків, що виникають у процесі суспільного відтворення матеріальних і духовних благ, їх виробництва, розподілу, обміну і споживання. Охоплюючи всі клітинки економіки, вартість визначає мотиви і цілі діяльності економічних суб’єктів, сприяє ефективному розподілу і використанню ресурсів і доходів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості.

    Водночас  вартість виконує важливу обліково-інформативну функцію. Вся статистика, комерційна і виробнича інформація стосовно процесів, що відбуваються в економіці, подається через вартісні показники в їх грошовому вираженні. Нарешті, сучасна інтернаціоналізація економічних відносин зумовлює і відповідну інтернаціоналізацію категорій вартості.

    Тому  аналіз теорій вартості, оцінка їх надбань та окреслення перспектив мають важливе значення не тільки для вдосконалення системи економічних знань, а й для розв’язування суспільно-господарських проблем країн.

    В економічній науці існує кілька основних теорій вартості, у тому числі: трудової вартості, граничної корисності (суб’єктивна теорія вартості), неокласична теорія вартості, трьох факторів виробництва, попиту і пропозиції, витрат виробництва і сучасна теорія вартості. От і зосередимо на них основну увагу та дамо їм характеристику.

    Вагомий і ґрунтовний внесок у розробку теорії трудової вартості зробили представники англійської класичної політичної економії У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Згідно з нею, кінцевою основою ціни і кінцевим джерелом усіх доходів є затрати праці у процесі виробництва (тобто є єдиним джерелом вартості й основою обміну і прирівнювання товарів). За Давидом Рікардо, вартість товарів прямо пропорційна кількості праці, затраченої на їхнє виробництво, та обернено пропорційна продуктивності праці.

    Класична політична економія дала початок новій гілці подальшого її розвитку – економічній теорії марксизму. К. Маркс не лише зберіг класичну традицію прихильності до трудової вартості, визнання вартості первісною категорією економічного аналізу, а й зробив новий, якісний внесок в її подальшу розробку. У працях К. Маркса розроблено вчення про подвійний характер праці, втіленої у товарі, розкрито суперечності між приватною і суспільною, конкретною й абстрактною працею, споживною вартістю і вартістю товару, досліджено історичний процес розвитку обміну і форм вартості, розкрито природу, сутність і функцію грошей як загального еквівалента, розв’язано “проблему трансформації ” (тобто перетворення вартості у ціну виробництва і, як істотна її ланка, перетворення доданої вартості у прибуток). В економічному вченні марксизму трудова теорія вартості, незалежно від її особливих форм – прибутку, відсотка, земельної ренти тощо, посідає центральне місце.