Основні загальні ознаки товарного способу  виробництва не залежать від специфіки  економічної системи. До цих ознак  належать:

1. суспільний поділ праці;
2. економічна відособленість виробників;
3. приватна власність на засоби виробництва та її захист;
4. еквівалентність відносин;
5. ринковий зв’язок між виробниками і споживачами;
6. визнання суспільного характеру праці через ринок;
7. здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;
8. виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;
9. конкуренція;відкритість системи відносин, існування таких категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо, і законів товарного виробництва та обміну;
10. стихійний та анархічний характер розвитку.

    Ці  ознаки мають такий самий об’єктивний характер, як і товарне виробництво та обіг.

Еволюція  товарного виробництва

    Специфіка товарного виробництва насамперед пов’язана з існуванням різних його типів. Товарний обмін зародився понад 70 тис. років тому і пройшов шлях від простого товарного виробництва (нерозвинутого), яке існувало при рабовласницькому і феодальному способах виробництва, до розвинутого (капіталістичного), коли ринок стає панівною формою організації суспільного виробництва. Еволюція і специфіка товарного виробництва й обміну на певному історичному етапі визначаються:

• ступенем, рівнем і характером розвитку продуктивних сил;
• панівною формою, видом, типом власності на засоби виробництва і відповідною системою соціально-економічних відносин;
• господарським механізмом функціонування (еволюцією ринкового механізму).

    Отже, як було зазначено вище товарне виробництво  поділяється просте і капіталістичне (або розширене, розвинуте). Дамо їм коротку характеристику:

Просте (нерозвинуте) товарне виробництво (ПТВ) – це виробництво товарів, яке ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва (трудовій приватній власності); це вихідна форма товарного виробництва, “передісторія суспільства ”; це дрібне виробництво самостійних виробників (селян, ремісників), що працюють на ринок

    Воно  є невеликим за своїм обсягом  і характеризується безпосереднім  і добровільним поєднанням виробника  із засобами виробництва, відсутністю  купівлі-продажу робочої сили як товару. У товарній формі виступають лише речові фактори виробництва і готова продукція.

Капіталістичне (розширене, розвинуте) товарне виробництво (КТВ) – це виробництво товарів, яке базується на використанні спільної найманої праці робітників, які відчужені від засобів виробництва і змушені продавати свою робочу силу на ринку праці, і засноване на великій приватній власності і машинній індустрії. Притаманне капіталістичному суспільству

    Проте яким чином відбувся перехід від  простого до розширеного товарного  виробництва? Цьому сприяли певні  умови. В основі перетворення простого товарного виробництва у капіталістичне лежить його головна суперечність – між приватною і суспільною працею. Формою прояву і засобом розв’язання цієї суперечності є дія законів анархії виробництва і конкуренції, що визначають виникнення якісно нового явища – капіталістичного виробництва як прогресивнішого способу виробництва, нової приватної власності – капіталістичної. Дамо цим законам коротку характеристику:

Закон анархії виробництва породжує хаотичний, стихійний розвиток суспільного виробництва як сукупності відокремлених виробників на невідомий ринок

 

Закон конкуренції – це антагоністична (та, яка базується на суперництві) форма економічної боротьби приватних власників за свої інтереси як у сфері виробництва, так і у сфері обміну за кращі умови виробництва і збуту продукції

    Наслідком дії законів є, з одного боку, розорення  дрібних власників, які втрачають  засоби виробництва, а отже, і засоби існування, що змушує їх продавати свою робочу силу, найматися до іншого виробника (робоча сила стає товаром); з іншого боку, переможці у конкурентній боротьбі збільшують розміри свого виробництва, змушені наймати робітників. Їхні засоби виробництва стають капіталом і засобом експлуатації найманої праці. Власники стають капіталістами. Виникає новий капіталістичний спосіб виробництва, товарне виробництво стає розвинутим, капіталістичним.

Капіталізмом називають такий устрій суспільства, коли земля, фабрики, знаряддя тощо належать невеликій кількості землевласників і капіталістів, а маса народу не має ніякої власності і тому змушена найматися у робітники

    Також зародження капіталістичного способу  виробництва почалося процесом первісного нагромадження капіталу.

Первісне  нагромадження капіталу – це історичний процес, етап відокремлення робітника, виробника від власності на умови його праці (засоби виробництва, предмети праці); процес, який перетворює, з одного боку, суспільні засоби виробництва і життєві блага у капітал, а з іншого, безпосередніх виробників – у найманих виробників. Це еволюційний процес нагромадження і концентрації капіталу, який базується на законах вільного ринку і відбувається повільно

    Процес  нагромадження може бути прискорений  насильством, яке є “повитухою історії” та економічним фактором, або ж законодавчо.

Фактори нагромадження капіталу

Насильницькі:

1. Работоргівля.
2. Колоніальні загарбання.
3. Загарбницькі війни.
4. Грабунки тощо.

Законодавчі:

1. Політика “обгороджування” в Англії у XV-XVI ст. (форма позбавлення селян прав на   власність або користування землею), експропріація земель (примусове позбавлення власності без відшкодування чи оплати).
2. Колоніальна політика.
3. Система державних позик (XVI-XVII ст.).
4. Податкова політика у ХVIII ст.
5. Політика протекціонізму (підтримка і захист внутрішнього ринку від зовнішнього імпорту) у XVII-XIX ст. і нині існує.
6. Роздержавлення (заміна державної власності на інші її форми: приватну, кооперативну, акціонерну), приватизація (політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів), націоналізація (вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових підприємств).

 

    Проста  і розвинута форми товарного  виробництва мають як і спільні  риси, так і відмінності.

Основні спільні риси двох типів товарного  виробництва

• Умови виникнення – суспільний поділ праці та економічна відокремленість виробників.
• Економічна основа – приватна власність на засоби виробництва.
• Продукти виробництва призначені для продажу.
• Форма суспільної організації – ринок і закони анархії, конкуренції, попиту і пропозиції тощо та основні елементи: товар, гроші, ціна, вартість, прибуток і т.п.

 

Відмінності між простим і капіталістичним  виробництвом

 

Просте  товарне виробництво (Т-Г-Т)

Пряме поєднання  виробника із засобами виробництва  – трудова приватна власність

 

Базується на особистій  праці власника засобів виробництва  – немає експлуатації

 

Метою простого товаровиробника є задоволення  особистих потреб шляхом обміну, продажу (це економіка за Аристотелем)

 

Товарами стає незначна частина продукції (засоби виробництва, предмети споживання). Робоча сила не є товаром

 

Дрібні масштаби виробництва, відстала техніка, технологія та організація (використання переважно  ручної праці і кустарної техніки

 

Виникнення особистої  залежності робітника від власника факторів і засобів виробництва, зародження експлуататорських способів виробництва – рабовласницького, феодального у межах простого товарного виробництва   

 

Розвинуте товарне виробництво (Г-Т-Г ')

Відокремлення виробників від засобів виробництва  – капіталістична приватна власність (нетрудова)

 

Базується на спільній колективній праці найманих робітників – виникає капіталістична експлуатація

 

Метою капіталістичного товаровиробника є отримання  прибутку і нагромадження капіталу (це “хремастика” (мистецтво робити гроші), нажива)

 

Товаром стає вся  продукція і робоча сила людини. Товарні відносини стають загальними, розвиненими. Усе продається і купується

 

Великі масштаби виробництва, машинне виробництво, механізація праці

 

Виникнення економічної  залежності робітника (за юридичної свободи) від власника засобів виробництва – капіталіста і розвиток капіталістичного способу виробництва і капіталістичної експлуатації

 

    Розрізняють ще два типи товарного виробництва: перший – зі стабільною, другий –  з безперервною обновлюваною номенклатурою товарів. Історія першого охоплює період від глибокої давнини до другої половини ХХ ст. А історія другого типу розпочалась у другій половині ХХ ст. і до сьогодення.

    Отже, ми розглянули еволюцію становлення  продукту у натуральному господарстві до його перетворення на товар у товарному господарстві.

 

Товар

    Основоположною  категорією товарного виробництва  є “товар”. Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія “благо”.

Благо – це все те, що здатне задовольнити людські потреби, наприклад, дари природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям і прагненням

    Блага поділяються на економічні та неекономічні.

Економічні  блага – це рідкісні обмежені блага економічної діяльності людини – засіб задоволення потреб, що існує в обмеженій кількості, а тому воно має розподілятися. Економічні блага поділяються на товари і послуги, на споживчі (прямі) та виробничі (непрямі)

 

Неекономічні  блага – це блага, які є у природі у необмеженій кількості, тобто надаються без прикладання праці, а тому не потребують певної системи розподілу серед бажаючих користуватися ними (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло і світло і т. п.). Ринкова ціна неекономічних благ є нуль

    Основну роль в економіці відіграють економічні блага. Вони є дуже різноманітні і залежно від критеріїв їх можна класифікувати на такі види:

Таблиця 1.2 Види економічних благ

    Дамо  їм коротку характеристику

    Матеріальні і нематеріальні економічні блага:

• Матеріальні блага – це блага, які людина використовує у процесі своєї життєдіяльності для задоволення своїх потреб. Вони в основному мають предметну форму і включають в себе дари природи (землю та її ресурси, воду, клімат і т. п.) і продукти виробництва (продукти харчування, різні будівлі, споруди, машини, устаткування і т. п.).
• Нематеріальні блага – це блага, які не мають матеріальної форми, що впливають на розвиток здібностей людини і створюються у невиробничій сфері (охорона здоров’я, освіта, мистецтво, кіно, музика і т. п.). Вони поділяються на внутрішні (ті, які дані людині природою і які вона може розвивати: голос, слух, здатність до наук, талант у мистецькій сфері та ін. ) і зовнішні (ті, які надає зовнішній світ для задоволення людських потреб: репутація, ділові зв’язки, соціальний статус, захист, можливість самореалізації і т. п.).