Сукупний попит та сукупна пропозиція

     Ефективність інвестицій оцінювали за допомогою коефіцієнта, що розраховується як відношення приросту обсягу виробництва в абсолютному виражені до приросту інвестицій в основний капітал. Даний коефіцієнт показує, на скільки гривен збільшився (зменшився) обсяг виробленої промислової продукції при зростанні (падінні) вкладених інвестицій на 1 гривню.

     В таблиці 1 представлений розрахунок коефіцієнта віддачі інвестицій в промисловому комплексі України. При розрахунку обсяг промислової продукції прийнятий в цінах 2002 р., а інвестиції в цінах 1996 р. В період з 1991 по 1994 рр. в промисловості України на 1 грн. зниження інвестицій обсяг виробництва знизився на 12,21 грн., а за період з 1995 по 1998 рр. на 6,02 грн. Це свідчить про те, що прискорене падіння обсягів виробництва на першому етапі (1990-1994 рр.) уповільнюється до 1998 р. Після досягнення найнижчої точки падіння виробництва віддача інвестицій змінює знак. При цьому на першій стадії відновлюваного процесу (1999-2001 рр.) на 1 грн. приросту інвестицій припадає 25,4 грн. приросту промислового виробництва, на другій стадії (2002-2003) - 22 грн. Динаміка зміни коефіцієнта віддачі інвестицій свідчить про оздоровчу роль кризи.

     Наступним ключовим показником розвитку економіки в перехідному періоді є валова додана вартість, що розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. В додатку представлена частка доданої вартості в промисловості України. Як видно частка доданої вартості в до кризовому (1990) році становила 0,345. Далі відбулось значне зниження її рівня, так в 1996 році вона знизилась до 0,306, в 2001 році до 0,3 та в 2003 році 0,248. Таким чином в період з 1990 по 2003 рік в Україні відбулось погіршення даного якісного показника, що говорить про нераціональне використання ресурсів, недостатність коштів для оновлення основних фондів, низький рівень оплати праці і низьку прибутковість підприємств промисловості13].

     Головними факторами, які привели до зростання обсягів виробництва майже в усіх галузях економіки, стали: підвищення завантаження обладнання й устаткування, що підтверджує динаміка фондовіддачі; збільшення обсягу інвестицій та оновлення матеріально-технічної бази підприємств; широке впровадження енергозберігаючих технологій. Під дією цих факторів знизився рівень витрат енергоносіїв на виробництво одиниці продукції, що зменшило залежність економіки України від коливань ринку енергоносіїв.

     Прорахунки, які спричинили значне падіння темпів росту ВВП у 2002 році, зосереджуються, здебільшого, у грошово-фінансовому блоці економічних проблем. Так, дефляційний характер розвитку 2002 року, коли замість запланованих Урядом України 9% інфляції на рік відбулася штучна дефляція в 0,6%, підставою для чого стало завищення курсу гривні, вдарив по експортному сектору економіки, який в сучасній структурі виробництва є таким, що найбільш динамічно розвивається і забезпечує життєво важливі валютні вливання. Наслідком цього стала втрата експортерами майже 5 млрд. грн. прибутку, півтора з яких передбачалося спрямувати в бюджети всіх рівнів, а також на технологічне оновлення експортних виробництв.

     Негативну роль у суспільно-економічних процесах, динаміці обсягів і структури ВВП, наповнюваності бюджетів усіх рівнів, відіграла також жорстка монетарна політика. Рівень монетаризації економіки, який упродовж 2001-2002 рр. зріс з 15,5% до 24% (але порівняно з розвиненими країнами, де цей показник становить не менш як 60%, є недостатнім), призвів до ревальвації гривні, що відразу негативним чином позначилося на підприємствах-учасниках зовнішньоекономічної діяльності.

     Через процес дефляції зазнали також втрат внутрішньо орієнтовані виробництва. Динаміку ефективності підприємств 2002 року можна охарактеризувати таким чином - зростання частки збиткових підприємств і падіння рентабельності та загальної суми прибутків у прибуткових.

     Оскільки провідником грошово-кредитної політики в Україні є Національний банк, перспективи економічного зростання значною мірою залежатимуть від урахування помилок минулого року і прийняття рішень, що стимулюватимуть підприємницьку діяльність усіх секторів економіки, підвищуватимуть добробут і купівельну спроможність населення. 

Позитивні зміни  в політиці уряду вже спостерігаються. Такими, зокрема, є рішення про  використання бюджетного дефіциту як додаткового стимулу активізації  економічних процесів, а також  підвищення мінімальної заробітної плати.

2.2 Сучасні тенденції  економічної динаміки України.

     Економіка України у 2007 р. продовжувала зростати швидкими темпами. Приріст ВВП за підсумком року склав 7,3 %, що не відрізняється від аналогічного минулорічного показника 14]. При цьому, незважаючи на щомісячне зменшення темпів приросту ВВП, вони все одно залишалися вищими за показники аналогічних періодів минулого року (рис. 3.1).

     В структурному поділі основними рушіями динамічного збільшення ВВП слід вважати прискорення темпів зростання в переробній промисловості, додана вартість в якій збільшилася за 11 місяців року на 12,9 %, будівництві (11,3 %) та оптовій і роздрібній торгівлі (17,4 %). Натомість, порівняно з попереднім роком, суттєво погіршилося становище в сільському господарстві (спад на 5,2 %), сповільнився приріст у добувній промисловості, виробництві та розподілі електроенергії, газу та води, транспортній галузі (рис. 3.2).

     На відміну від попереднього року, який позначився випереджаючими темпами зростання добувних галузей, у 2007 році першість у промисловому зростанні належала переробній промисловості. Роль «локомотивів» відіграли харчова промисловість та машинобудування, які разом забезпечили 46,2 % приросту промислової продукції (у співставних цінах). Внесок металургії в зростання промисловості дещо зменшився порівняно з попереднім роком та склав лише 17].

     Наведена галузева структура економічного зростання засвідчує комбінацію внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту та експортного фактора як чинників економічного зростання у 2007 році. 

Внутрішній споживчий  попит у 2007 р. був одним з провідних чинників економічного зростання. Згідно зі статистичними даними, темпи приросту кінцевого споживання у січні-жовтні склали 12,4 %, в т.ч. споживчих витрат домашніх господарств - 15,2 %. Загалом, частка споживчих витрат у ВВП склала 78,3 %, що на 0,1 в.п. більше, ніж рік тому.

Рис. 3.1. Темпи  приросту ВВП в Україні у 2005-2007 рр., кумулятивно, % до аналогічного періоду попереднього року

Темп приросту кінцевих споживчих витрат у січні-жовтні 2007 р. в 1,7 разу перевищив загальний темп приросту ВВП (у співставних цінах) 16].

     Активізація споживчого попиту знайшла відображення в структурній динаміці промислового виробництва: відзначено помітне прискорення приросту виробництва в харчовій промисловості, припинився спад у легкій промисловості. Серед підгалузей машинобудування випереджаючими темпами зростало транспортне машинобудування: зокрема, випуск легкових автомобілів зріс за 10 місяців року (в натуральному вимірі) на 42,5 %. Значну роль споживчого попиту засвідчує також прискорення динаміки роздрібного товарообороту: за рік він збільшився на 28,8 %, що на 2,3 в.п. більше, ніж торік.

    Підґрунтям зростання споживчого попиту стало продовження традиційної для останніх років тенденції випереджаючого зростання доходів населення порівняно з основними макроекономічними показниками. Цьому сприяли як загальне пожвавлення економічної динаміки, так і заходи державної політики - зокрема, внесення в березні 2007 р. змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали більш динамічне зростання соціальних стандартів. Номінальні доходи, отримані населенням за 11 місяців 2007 року, в порівнянні з відповідним періодом 2006 р. зросли на 29,9 %. Середньомісячна заробітна плата збільшилася на 29,6 % і становила у вересні 1485 грн. Соціальні допомоги та трансферти зросли в номінальному вимірі на 27,5 %. Кошти, що надходили до найменш забезпечених прошарків громадян, обумовили зростання платоспроможного попиту на продукцію широкого вжитку, насамперед - харчову. Додатковий імпульс зростанню споживчого попиту на таку продукцію надали підвищення соціальних виплат у літньо-осінній період, а також (значною мірою неофіційні) виплати, пов'язані з передвиборчими процесами.

Рис. 3.2. Темпи  приросту основних складових ВВП  у 2006-2007 рр., % до аналогічного періоду попереднього року

     Фінансове зміцнення домогосподарств та динамічне зростання депозитів населення у комерційних банках (на 53,9 % за 2007 рік) сприяли подальшому прискоренню кредитної активності банків на споживчому ринку. За загального зростання на 74,1 % обсягів банківських кредитів, наданих в економіку, кредити фізичним особам збільшилися на 97,8 %. Це сприяло підвищенню попиту насамперед на товари тривалого користування. Водночас вивільнені кошти домогосподарств було додатково спрямовано на потреби поточного споживання.

     Активний внесок у формування зростання споживчого попиту здійснили видатки Державного бюджету. За підсумками 11 міс. 2007 р. загальний рівень фінансування видатків склав 99,8 % запланованих на січень-листопад за загальним фондом, при цьому видатки Державного бюджету за цей період на 27,6 % перевищували рівень аналогічного періоду 2006 р.

     Як наслідок зазначених процесів, темпи зростання витрат населення за 11 місяців 2007 року склали 31,3 % та вперше за останні п'ять років перевищили приріст доходів.

     Водночас, варто враховувати, що цей приріст частково було абсорбовано збільшенням витрат населення на оплату житлово-комунальних послуг. Зокрема, середні нарахування за житлово-комунальні послуги на одного власника особового рахунку зросли на початку року на 89 %.

     Суттєве посилення в 2007 р. інвестиційної складової економічного зростання засвідчене випереджаючим зростанням валового нагромадження основного капіталу. За підсумками трьох кварталів валове нагромадження основного капіталу сягнуло 25,6 % ВВП, що на 2,5 в.п. більше, ніж торік. При цьому приріст зазначеного показника склав 22,3 %, в півтора разу перевищував темп приросту кінцевого споживання та забезпечив 67,0 % приросту ВВП у січні-вересні 2007 р. (у співставних цінах). Реальний приріст інвестицій в основний капітал склав за 3 квартали року 28,5 % (проти 16,1 % за аналогічний період минулого року), що наклало помітний відбиток на динаміку промислового виробництва.

     Активізації інвестиційної діяльності значною мірою сприяло динамічне зростання фінансового результату прибуткових підприємств, яке склало за 11 місяців року 64,5 %, що більш ніж у 3,2 разу більше індексу оптових цін в промисловості (20,0 % у листопаді 2007 до листопада 2006 рр.). Фінансування інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів зросло за 9 місяців 2007 р. на 28,1 %, проте їхня частка в загальних капіталовкладеннях знизилась до 7,7 % проти 8,9 % за аналогічний період попереднього року17]. Якщо в цілому фінансування видатків загального фонду державного бюджету становило за 9 місяців 66,1 % річних призначень, а поточних трансфертів населенню - 76,0 %, то капітальних видатків - менше 40 %.

     Потужним чинником економічного зростання у 2007 р. слід також вважати стрімке підвищення експортної активності. Якщо за підсумком одинадцяти місяців 2006 р. приріст експорту складав 11,6 %, то за аналогічний період 2007 року цей показник сягнув 27,9 %. При цьому, якщо у 2006 р. приріст експорту відбувався за рахунок цінового чинника (за даними Держкомстату, за підсумком року у фізичному вимірі експорт товарів і послуг був меншим на 4,9 %, ніж торік), то у першому півріччі 2007 р. ситуація суттєво поліпшилась: обсяг експорту товарів і послуг у фізичному вимірі збільшився на 5,1 %.

     В третьому кварталі цей показник скоротився до 0,5 %. Експорт промислової продукції за 11 місяців 2007 року склав 39,3 % загального обсягу реалізації в промисловості, що засвідчує його високу роль як чинника економічної динаміки. Це чітко простежується у зростанні провідних галузей промисловості: за 11 місяців на зовнішніх ринках було реалізовано понад 70 % продукції металургії, понад 50 % - машинобудування, понад 20 % - харчової промисловості.

      Збільшення частки продукції з більш високим рівнем доданої вартості в експорті (зокрема, частка продукції машинобудування збільшилася з 13,6 % до 16,9 %) дозволяє зробити висновок про посилення системного впливу зовнішньої торгівлі на внутрішню економічну динаміку. При цьому у вартісному вимірі приріст експорту машинобудівної продукції становить понад 80 % приросту виробництва у галузі, відтак, за винятком орієнтованого переважно на внутрішній ринок автомобілебудування, можна говорити про переважно експортну природу активного зростання в галузі. Значним є експортний чинник економічного зростання і в харчовій промисловості: збільшення обсягів експорту відповідної продукції склало понад три чверті приросту реалізованої продукції харчової промисловості за 11 місяців 2007 року. Водночас обумовлена експортною спеціалізацію диспропорційність українського промислового виробництва при динамічному збільшенні внутрішнього попиту обумовила синхронні з економічним зростанням високі темпи приросту товарного імпорту.

     Останній зріс за 11 місяців 2007 року на 34,2 %. Це підтримало тенденцію 2005-2006 рр. щодо зростання негативного сальдо торговельного балансу.

     При цьому варто відзначити галузеву нерівномірність поділу ринків між імпортованою та вітчизняною продукцією. Так, якщо імпорт харчової продукції сягнув лише 14,4 % обсягів продукції вітчизняних виробників цієї галузі, що свідчить про збереження конкурентоспроможності українських компаній - виробників харчової продукції, імпорт продукції машинобудування на 16 % перевищив виробництво відповідної продукції на території України, текстильної продукції та одягу - в 1,9 разу. Це свідчить про обмеженість позитивного імпульсу від динамічного зростання внутрішнього попиту для низки вітчизняних галузей. Власне, саме випереджаюче зростання імпорту зробило можливим одночасне зростання часток споживання і нагромадження у сукупному ВВП України. Еволюція структури імпорту в 2007 р. свідчить про посилення впливу зростання як споживчого, так і інвестиційного попиту. Між тим роль внутрішнього попиту як чинника економічного зростання посилилася. Сукупний приріст імпорту за підсумками 11 місяців 2007 р. дорівнює загальному приросту ВВП (у спів ставних цінах).