Сукупний попит та сукупна пропозиція

     Динамічне економічне зростання на підґрунті підвищення внутрішнього попиту обумовило активне підвищення в Україні платоспроможного попиту на кредитні ресурси. Кредити в економіку за 2007 р. збільшилися на 74,1 %, при цьому кумулятивний темп приросту кредитних вкладень був найбільшим, починаючи з 2001 р. - в 1,7 разу. Це значно активізувало інвестиційну діяльність та розвиток внутрішнього споживчого попиту, стимулювало діяльність галузей, орієнтованих на внутрішній ринок. Між тим, відставання темпів капіталізації вітчизняних банків, нерозвиненість фінансового ринку, високий рівень вилучення коштів на потреби споживання та відсутність належних механізмів спрямування заощаджень громадян на потреби інвестування, посилили залежність української банківської системи від зовнішніх джерел надходження коштів.

     Поєднання м'якої монетарної політики з від'ємним сальдо торговельного балансу, активізацією зовнішнього фінансування по каналах як прямих інвестицій, так і боргових запозичень приватного сектора, стрімким зростанням соціальних видатків та доходів населення стало одним із чинників посилення загроз макроекономічній стабільності. За підсумками 2007 р. приріст споживчих цін становив 16,6 %. Випереджаюче зростання цін на продукти харчування (23,7 %, приріст цін на продукти харчування забезпечив близько 80 % загального показника інфляції) суттєво посилило негативний соціальний ефект від інфляції, оскільки завдало головного удару по домогосподарствах з низьким рівнем доходів, в яких значною є частка витрат на продовольство.

     Таким чином, результати розвитку української економіки у 2007 р. демонструють ознаки того, що в Україні поступово формується модель економічного зростання на основі споживчого та інвестиційного попиту. В умовах політичної невизначеності, поєднання м'якої монетарної політики зі стрімким зростанням соціальних видатків та доходів населення веде до зміни споживчої поведінки, стимулюючи зростання норми споживання. Істотне збільшення потоків капітальних ресурсів в реальний сектор економіки засвідчує, що як зростаючий споживчий попит, так і активна експортна динаміка мультиплікуються на сектори, які беруть участь у формуванні національного капіталу, але водночас активно стимулюється приплив імпорту в Україну. Це відповідним чином змінює напрям грошових потоків і впливає на структуру грошової пропозиції, посилює вплив структурних чинників інфляції, загострює проблему невідповідності між динамікою доходів економічних суб'єктів, з одного боку, і динамікою споживання й інвестицій - з іншою.

     Відтак, попри загалом позитивну динаміку, яку продовжує демонструвати реальний сектор економіки, нагромадження суттєвих суперечностей та загроз подальшої дестабілізації ситуації, яке знаходить вияв у грошово-валютній сфері, засвідчує необхідність змін у моделі соціально-економічного розвитку країни та відповідної модифікації соціальної та економічної політики держави. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. Основні  ризики подальшого розвитку та орієнтири  соціально-економічної політики України.

     Як було показано вище, хоча в 2007 р. в Україні було зафіксовано продовження тенденцій швидкого економічного зростання, природа цього зростання залишалася переважно екстенсивною. Воно не супроводжувалося цілеспрямованою державною політикою щодо подолання суттєвих структурних диспропорцій, які можуть негативно відбитися на конкурентоспроможності національної економіки в середньо- та довгостроковій перспективах. Виявом цих диспропорцій стало формування значних ризиків макроекономічної стабільності, які становлять безпосередню загрозу подальшому економічному та соціальному розвитку, а відтак - мусять бути врахованими при формуванні майбутньої політики держави.

     В останні роки все більшої вкоріненості в Україні набувають соціальні критерії оцінки легітимності державної політики та економічного розвитку. Це є природним, за затяжного трансформаційного процесу зі слабким соціальним ефектом економічних реформ, та в умовах високого рівня політичної та соціальної напруженості в країні.

Відтак, нова модель соціально-економічної політики може базуватися лише на пріоритетності соціальних складових суспільного розвитку.

     Постійне зростання світових соціальних стандартів, яке буде особливо відчутним для України в контексті її євроінтеграційних орієнтирів, невпинно підвищуватиме ресурсні потреби соціальної сфери. Це вимагає інтегрованості соціальної політики з цілями диверсифікації джерел доходів громадян на основі зростання ВВП, продуктивності праці та ефективності виробництва. Підвищення ефективності видатків на фінансування соціальної сфери вимагатиме структурного реформування управління нею, підвищення повноважень та зміцнення фінансової бази місцевих територіальних громад, диверсифікації системи надавачів соціальних послуг та інтеграції їх до загальної системи соціальної політики держави.

     Сконцентрувати соціальну допомогу та підвищити її ефективність дозволить зміщення акцентів політики держави на сприяння динамічному зростанню рівня доходів економічно активних громадян. При цьому, за умов тотального зростання вартості основних ресурсів, значного обмеження можливостей формування прибутку в умовах високого тиску з боку міжнародної конкуренції, темпи приросту заробітної плати в Україні об'єктивно обмежені, насамперед, темпами зростання продуктивності праці.

     Відтак, критичного значення для досягнення позитивних структурних зрушень у джерелах доходів громадян України набуває ресурсне забезпечення підвищення продуктивності людського капіталу.

    Слід наголосити, що без цілеспрямованих заходів державної політики у зазначеному напрямку, збереження наявних темпів економічного зростання, навіть у середньостроковому періоді, не видається можливим.

     З метою активізації процесів національного ресурсотворення економічна політика держави має бути зосереджена на поступовому зменшенні надто високого рівня залежності України від зовнішньоторговельних чинників та системному розвитку внутрішнього попиту, що потребуватиме концентрації на наступних пріоритетах:

     * сприянні активізації інвестиційної та інноваційної діяльності шляхом концентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямках шляхом розвитку інвестиційного кредитування, запровадження стимулів інвестиційної та інноваційної діяльності;

     * сприянні розвиткові та втіленню підприємницької активності шляхом заохочення розвитку малого бізнесу, ринкового реформування відносин в АПК, розширення сектору послуг тощо;

     * забезпеченні підтримки експортної діяльності з метою сприяння поліпшенню структури експорту;

     * забезпеченні розвитку транспортної, комунікаційної, інформаційної, торговельної, фінансової та ін. інфраструктур;

     * забезпеченні послідовного послаблення політичних, інституційних, інфляційних, валютних, кон'юнктурних та інших ризиків підприємницького клімату в Україні.

     В даному контексті вкрай важливим є забезпечення макроекономічної стабільності. Стабільність монетарної та курсової динаміки має позитивно впливати як на оцінку соціально-економічних процесів широкими верствами населення, так і на підприємницький клімат в країні. Відтак, засоби такого забезпечення не повинні перешкоджати процесам ресурсотворення.

     Системне зростання цін на продовольство у світі вимагає цілеспрямованих зусиль щодо усунення загроз продовольчій безпеці держави. Засоби послаблення інфляційної динаміки мають концентруватися насамперед, у реформуванні та впровадженні ринкових засад у сільськогосподарському виробництві, перебудові системи державної підтримки сільського господарства, структурній перебудові продовольчих ринків, розвитку їхньої логістики, оптової та роздрібної мереж тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     Дослідивши динаміку сукупного попиту та сукупної пропозиції в Україні, можна зробити наступні висновки:

     1. Відкрита економіка - це економічна система, яка зв'язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій. Беручи до уваги ринок продуктів, можна встановити що обсяг національного виробництва (національний дохід) залежить від: споживчих витрат домашніх господарств (сукупних витрат); інвестиційних витрат фірм; державних витрат (державних закупок); впливу економічних систем інших країн, який показником чистий експорт і визначається як різниця між експортом та імпортом.

     2. Сукупний попит - це реальний обсяг національного виробництва, який готові купити за кожного рівня цін макроекономічні суб'єкти. На сукупний попит впливає ряд факторів. До цінових факторів, які впливають на сукупний попит, належать: ефект процентної ставки, ефект багатства, або реальних касових залишків, ефект імпортних купівель. До нецінових факторів належать: зміни в споживчих витратах: добробут населення; очікування споживача; заборгованість споживача; податки; зміни в інвестиційних витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін); очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності; зміни в державних витратах; зміни у витратах на чистий обсяг експорту.

     3. Сукупна пропозиція - обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти протягом року за кожного рівня цін. На сукупну пропозицію впливає ряд факторів, які поділяються на цінові (зміна процентної ставки, зміна рівня цін) та нецінові (зміна економічних правових норм, зміни цін на ресурси, зміни в продуктивності праці). 

     4. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції ґрунтується на припущенні, що економіка складається з недосконалих ринків і функціонує в умовах неповного використання факторів виробництва. Обсяг сукупної пропозиції звичайно нижчий від потенційного випуску і залежить не від факторів виробництва, яких достатньо, а від сукупного попиту. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу виробничих можливостей економіки.                                                                                                  5. Аналізуючи динаміку показників ВВП, обсягу тіньової економіки та інвестицій в основний капітал України, встановлено, що співвідношення їх темпів приросту (падіння) не однакові на протязі всього перехідного етапу. В той час, коли ВВП України та інвестиції в основний капітал в 2003 році проти 1990 року відповідно склали 54,6 та 44,5 %, обсяг тіньової економіки 109,6 %

     6. Економіка України у 2007 р. продовжувала зростати швидкими темпами. Приріст ВВП за підсумком року склав 7,3 %, що не відрізняється від аналогічного минулорічного показника. Внутрішній споживчий попит у 2007р. був одним з провідних чинників економічного зростання. Згідно зі статистичними даними, темпи приросту кінцевого споживання у січні-жовтні склали 12,4 %, в т.ч. споживчих витрат домашніх господарств - 15,2 %. Загалом, частка споживчих витрат у ВВП склала 78,3 %, що на 0,1 в.п. більше, ніж рік тому.

     7. Хоча в 2007р. в Україні було зафіксовано продовження тенденцій швидкого економічного зростання, природа цього зростання залишалася переважно екстенсивною Відтак, нова модель соціально-економічної політики може базуватися лише на пріоритетності соціальних складових суспільного розвитку. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Варфоломєєв О. Аналіз еволюції сезонності в динаміці реального ВВП в Україні// Статистика України.- 2005.- №3.- С. 22-25.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук. думка, 1992. - 472 с.

Економіка України  в 2002 році, підсумкові та прогнозні  макропоказники // http://www.refine.org.ua.

Литвицький В. ВВП: динаміка зростання// Урядовий кур`єр.- 2006.- №134.- с.5.

Маккопнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. -- М.: Республика, 1992.

Малиш Н.А. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К.:МАУП, - 2004, -184 с.

Общая экономическая  теория (политэкономия): Учеб-ник/Под  общей ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. - М.: Промо-Медіа, 1995.- С. 391-418.

Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Либідь, 2001.

Перепелиця В. Можливості вивчення динаміки реального  ВВП в Україні// Економіка України.- 2003.- №9.- С.29-33.

Попова В. Динаміка структури ВВП України// Статистика України.- 2006.- №1.- С. 35-41.

Сакс Дж. Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ.- М.: Дело, 1996.- С. 67-95.

Семьюельсон П. Нордгауз В. Макроекономіка: Пер. с англ. - К.: Основи, 1995.- С. 156-212

Статистичний  щорічник України 2003 рік / За ред. Осауленко  О.Г. - К.: „Консультант”, 2004

Україна у цифрах 2007. Статистичний збірник / За ред. О.Г. Осауленка.- К., 2008