Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2012 в 21:44, реферат
При розгляді попиту і пропозиції як мікроекономічних явищ передбачається, що на ринку конкретного товару (послуги) зустрічаються два контрагенти — покупець і продавець. Між ними зав'язуються товарні відносини, які проявляються у формуванні індивідуального попиту на окремий товар. Сукупність індивідуальних попитів на певний товар утворює ринковий попит на нього.
Вступ
При розгляді попиту і пропозиції як мікроекономічних явищ передбачається, що на ринку конкретного товару (послуги) зустрічаються два контрагенти — покупець і продавець. Між ними зав'язуються товарні відносини, які проявляються у формуванні індивідуального попиту на окремий товар. Сукупність індивідуальних попитів на певний товар утворює ринковий попит на нього.
Обсяги пропозиції та попиту на товарних ринках залежать від ціни, а ціна, в свою чергу, залежить від обсягів попиту та пропозиції.
На відміну від мікроекономічного рівня, макрорівень передбачає розгляд попиту та пропозиції як агрегованих показників в межах національного ринку. За цих умов обсяг товарів, що пропонуються, — сукупна пропозиція — набуває форми річного ВВП (річного обсягу національного виробництва), який може визначатись поточними або зіставними цінами.
Попит на макрорівні набуває форм сукупного платоспроможного попиту домогосподарств, підприємств, держави та закордону на запропонований річний вироблений національний продукт.
Залежність між сукупним попитом і рівнем цін обернена, а між сукупною пропозицією і рівнем цін — пряма, як і в залежностях попиту і ціни та пропозиції і ціни на окремий товар.
Сукупний попит
Покупцями на ринку благ виступають всі чотири суб'єкти макроекономіки: домогосподарства, фірми, держава, закордон.
У закритій економіці сукупний попит визначається як загальна кількість товарів та послуг, на які виявляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (/) та попиту держави (G). Взаємозв'язок складових сукупного попиту описується тотожністю:
AD = C + I + G,
У відкритій економіці сукупний попит визначається як загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і закордонні покупці. Структура сукупного попиту у відкритій економіці відображається тотожністю:
АD = С +1 + G + NЕ,
де NЕ — чистий експорт, який визначається як різниця між експортом та імпортом.
Складність визначення сукупного попиту у відкритій економіці полягає в тому, що на цей показник впливає ряд чинників:
Розглянемо складові сукупного попиту:
Споживчий попит домогосподарств є платоспроможним попитом домогосподарств на товари споживчого призначення. Залежність споживчого попиту (С) від рівня цін (Р) обернена. Це означає, що зі зростанням рівня цін (за інших однакових умов) споживчий попит зменшиться, і навпаки.
Графічно ця залежність зображена на рис 1. На осі абсцис відкладається значення реального обсягу споживання. На осі ординат — рівень цін (дефлятор, індекс цін). Будь-яка точка кривої споживчого попиту вказує на значення номінального обсягу споживчого попиту.
Рис. 1. Залежність споживчого попиту домогосподарств від рівня цін
Рух по кривій від точки M до точки N означає збільшення споживчого попиту на величину ∆Qc ( ∆Qc = QCN – QCM ), зумовлену зменшенням цін від PM до PN .
Якщо ж ціни зростатимуть від точки N до точки M, то споживчий попит зміститься ліворуч ( від точки QCN до точки QCM ) і означатиме зменшення його на величину ∆Qc. Наслідком зменшення споживчого попиту буде скорочення реальної грошової маси на руках у домогосподарств (реальних грошових залишків). Зниження рівня купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних грошових залишків називається ефектом реальних залишків, або ефектом багатства. Цей ефект пояснює від'ємний нахил кривої споживчого попиту.
Споживчий попит відчуває на собі вплив таких нецінових чинників: чисельності населення; рівня факторних доходів; рівня податків та трансфертних платежів; рівня добробуту, який визначається наявністю фінансових активів (акцій, облігацій та інших цінних паперів) і нерухомості (землі, будівель тощо) та доходами від них; наявності або відсутності заборгованості у споживачів; оптимістичних та песимістичних очікувань.
Розглянемо другий структурний елемент сукупного попиту — інвестиційний попит.
Інвестиційні витрати пов'язані зі збільшенням реального капіталу (засобів виробництва). Отже, інвестиційний попит залежить від рівня цін на засоби виробництва. Крім того, на нього впливають і нецінові чинники: обсяг виробництва, величина процентної ставки, величина податкової ставки, технологічні зміни, наявність надлишкових потужностей, коливання ділової активності, очікування.
Попит держави. Урядові витрати (G) виступають як екзогенна, наперед задана величина, визначена державним бюджетом. У найбільш загальному вигляді попит держави може мати такі складові:
Величина сукупного попиту перебуває у прямо пропорційній залежності від перших чотирьох елементів та у зворотній залежності від процентних платежів, пов’язаних з обслуговуванням зовнішнього боргу.
Попит закордону виявляється як попит на чистий експорт, за умови, що попит на імпорт входить у попередні компоненти сукупного попиту: споживчий, інвестиційний та попит держави. Попит закордону на благо певної країни залежить від реальних умов обміну (Ѳ), тобто від співвідношення цін на вітчизняні та закордонні товари та обмінного курсу національної валюти. Цей зв'язок виражається формулою:
де Ѳ – реальні умови обміну;
Чим більший цей показник, тим сприятливіші умови обміну для певної країни, оскільки за одиницю вітчизняних благ стає можливим отримання більшої кількості імпортних благ. Але для країн-імпортерів це означає відносне подорожчання товарів, що зумовлює зменшення експорту.
Крива сукупного попиту (AD)
Крива сукупного попиту (AD) (від англ. aggregate demand) показує, яку кількість товарів та послуг споживачі готові купити за певного рівня цін. Вона становить геометричне місце точок, коли кожна точка, що знаходиться на кривій, показує різну комбінацію обсягу випуску та величину попиту за даного загального рівня цін (рис. 4.4). На осі абсцис відкладають значення реального обсягу виробництва (ВВПр), яке на графіку позначено символом Q. На осі ординат — рівень цін (дефлятор, індекс цін). Будь-яка точка кривої АВ відображає значення номінального ВВП.
Рис. 2.
Рух по кривій АВ відображає зміни обсягу сукупного попиту залежно від зміни загального рівня цін. Як видно із графіка (рис. 4.4), ця залежність зворотна.
Сукупна пропозиція
Сукупна пропозиція (АS) (від англ. аggregate supply ) — це обсяг товарів та послуг, які фірми готові виробляти і пропонувати на ринку за певного рівня цін (за інших однакових умов).
В теоретичному осмисленні економічної природи сукупної пропозиції та конфігурації кривої АS різними школами є відмінності. Окрім того, спостерігається суттєва відмінність між сукупною пропозицією в короткостроковому та довгостроковому періодах. Короткостроковим періодом макроекономічна теорії вважає такий період, впродовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заробітна плата) залишаються незмінними навіть за умови зміни загального рівня цін. Довгостроковий період — це такий період, коли ціни на фактори виробництва (в тому числі і номінальна заробітна плата) реагують досить відчутно на зміни рівня цін.
Розглянемо спочатку таку ситуацію в економіці, коли вона перебуває у короткостроковому періоді й загальний рівень цін залишається незмінним. Тоді короткострокова крива сукупної пропозиції горизонтальна. Це означає, що за цінами, що відповідають Ро, фірми готові запропонувати стільки товарів та послуг, скільки споживачі готові купити за даного рівня цін. Інша ситуація, властива короткостроковому періоду економіки, полягає в тому, що, як вже зазначалося, рівень цін змінюється, а ціни на ресурси (в тому числі номінальна заробітна плата) залишаються незмінними (рис. 3). Нехай початковий для відрахунку рівень цін відповідає точці Р0*. В точці Е0 економіка функціонує при потенційному обсягу виробництва (Q0*) та рівні цін Р0*, який забезпечує повне і ефективне використання усіх видів ресурсів. Цій ситуації відповідає природний рівень безробіття.
Рис. 3.
Припустимо, що в силу непередбачених обставин рівень цін змінився. Розглянемо, яким чином зміни рівня цін вплинуть на обсяг національного виробництва. Нехай рівень цін зріс з Р0* до P1. Якщо ціни на ресурси залишилися незмінними, то вищі ціни забезпечать підприємцям більші прибутки, що вплине на поведінку підприємців, стимулюючи їх збільшувати обсяги виробництва, які зростуть з точки Q0* до точки Q1. Відповідно сукупна пропозиція зросте з точки Ео до точки E1. Слід зазначити, що в точці Q1 економіка буде знаходитись в умовах, коли рівень безробіття буде нижчим за природний, а обсяг виробництва вищим за потенційній. Пояснюється це тим, що домогтися такого зростання стає можливим завдяки понадурочній зайнятості, залученню до складу робочої сили дітей, пенсіонерів, структурно безробітних тощо.
Якщо ж рівень цін в економіці буде зменшуватись від точки Р0* до точки P2, за інших незмінних умов прибутки підприємців зменшаться або навіть зникнуть. Тому виробники зменшать виробництво і зайнятість. Сукупна пропозиція переміститься із точки E0 в точку Е2, а реальний обсяг виробництва скоротиться з Q0* до Q2. Це зменшення обсягу виробництва буде супроводжуватись зростанням рівня безробіття. Таким чином, зі сказаного вище можна зробити висновок, що крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді є горизонтальною або має висхідний нахил.
У довгостроковому інтервалі обсяг випуску визначається не рівнем цін, а обсягом капіталу, праці та наявними технологіями. Крива довгострокової сукупної пропозиції вертикальна. Вона фіксована на рівні потенційного обсягу випуску при повній зайнятості (природному рівні безробіття). Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді не залежить від рівня цін.
На сукупну пропозицію у довгостроковому періоді впливає величина процентної ставки. Зростання її обумовлює подорожчання і тому обмеження кредитних ресурсів, зменшуючи можливості розвитку виробництва і, відповідно, сукупну пропозицію.
На сукупну пропозицію впливають і нецінові фактори: зміна цін на ресурси, зміна продуктивності праці, зміна правових норм.
Класична крива AS
Класична модель сукупної пропозиції розглядає економіку в довгостроковому періоді. Ця модель ґрунтується на таких передумовах:
Класична крива сукупного попиту поділена на три відрізки і має такий вигляд:
Кожному із відрізків відповідає реальна ситуація в економіці.
Горизонтальний кейнсіанський відрізок відображає ситуацію депресії в економічній системі (неповна зайнятість та незмінні ціни).
Проміжному відрізку відповідає ситуація, що наближається до умов повної зайнятості, коли зростання реального обсягу національного виробництва супроводжується зростанням рівня цін, що пояснюється нерівномірним розвитком окремих галузей економіки.
Вертикальний (класичний) відрізок вказує на ситуацію в економіці, коли наявна повна зайнятість і повне та раціональне використання усіх видів ресурсів. За цих умов окремі фірми можуть розширити своє виробництво, пропонуючи вищі ціни за ресурси, але тим самим вони обмежують можливості збільшувати обсяги виробництва іншими фірмами. Зростання конкуренції на ринках ресурсів зумовлює інфляційне зростання цін, оскільки в короткостроковому періоді неможливо домогтися зростання обсягу випуску.
Кейнсіанська модель AS
Кейнсіанська модель сукупної пропозиції розглядає функціонування економіки в порівняно коротких часових межах. Аналіз сукупної пропозиції базується у цій моделі на таких засадах: