Сучасні тенденції у розвитку готельного господарства світу

Питанням координації функціонування готельних ланцюгів і асоціації  незалежних готелів і ресторанів у Європі займається Конфедерація національних асоціацій готелів і ресторанів Європейського економічного співтовариства (ХОТРЕК).

Кількісний ріст готельних ланцюгів, їхнє злиття й об’єднання справляють помилкове враження про зниження різноманіття пропозиції та відпочинку. Проте на практиці спостерігається  інша тенденція: поширення ланцюгів не може задовольнити всіх різноманітних вимог туристів (через деяку знеособленість, стандартизованість обслуговування), що створює підгрунтя для розвитку малих незалежних готелів, які роблять ставку на унікальність і неповторність. Такі готелі спеціалісти вважають прототипами готелів XXІ ст.: комфортабельні, без ресторану (передбачається, що ресторан знаходиться поруч), побудовані в сільському стилі, пропонують послуги за помірну ціну і мають все необхідне для роботи та відпочинку, де клієнти можуть одержати вишукане персоніфіковане обслуговування. Саме унікальність малого готелю є головним інструментом ринкової політики.

Як свідчить практика, малі готелі у своїй більшості – це незалежні  готелі, тобто вони перебувають у  вільному володінні, розпорядженні і користуванні володаря, що одержує прибуток від такої власності. Наявність договірних зобов’язань з іншими компаніями в питаннях управління або використання чужого знака обслуговування на призводить до зміни статусу підприємства як незалежного стосовно інших суб’єктів ринкових відносин.

Географія і статистика. За даними ВТО, у 1997 році у світі нараховувалось 2,9 млн. готельних місць. За період з 1980 до 1997 року їх кількість збільшилась на 80 %. [1; 254]. (Див. додаток 4). Розподілення готельного фонду по туристським регіонам світу співпадає з просторовою структурою міжнародного туризму.

У останні десятиліття розподілення готельної бази у розрізі відбувалося  нерівномірно. В цілому у світі  щорічні темпи приросту кількості  готельних місць з 1980 до 1997 року склали 3,5 %. Близькими до загальносвітових темпами розширювалася готельна база Європи й Північної Америки. Найбільш динамічним є фонд у країнах Східної, Південно-східної Азії та Океанії збільшувався у середньому на 13,7 % за рік. За 18 років у експлуатацію додатково було введено біля 6 млн. місць.

Різниця у динаміці місткості готельної  бази обумовила зміни її регіональної структури у 90-х роках по зрівнянню  з 80-ми.

У 1997 році 44 країни світу мали готельний  фонд, який перебільшував 100 тис. міст у кожній країні. У їх числі США, Італія, Німеччина, Франція, Іспанія та інші. Середній розмір готелів трішки менше у традиційних туристських країнах порівняно з тими, яки лише нещодавно вийшли на ринок й заявили про себе як про нові туристські напрямки. Це пояснюється некрупною забудовою у попередні роки, коли закладалася матеріальна база прийому відвідувачів у старих туристських центрах, і відповідно високою часткою у них невеликих готелів.

Крім місткості об’єктів розміщення, вираженої у койко-місцях, ВТО використовує інші показники для оцінки стану сектора розміщення: кількість готелів і номерів у них, обсяг доходів, кількість персоналу. Доходи готельної індустрії світу складали у 1995 році 253 млрд. дол. США. Більше 70 % їх приходиться на Європу (100 млрд. дол. США) і Америку (81 млрд. дол. США). Вони також лідирують за кількістю готелів, але розрив між ними за цим показником значніший. У 1995 році у Європі було зареєстровано 171 тис. готелів (55 % від загальної їх кількості у світі), тоді як у Америці нараховувалося 88 тис. (28 %). Азіатсько-тихоокеанський регіон займає скромне місцева кількістю готелів (37 тис., або 12 %). Доля же номерів, яка приходиться на цей регіон, декілька вище (14 %) внаслідок більш крупних розмірів об’єктів розміщення.

У 1995 році світова готельна індустрія  забезпечила робочими місцями 11,3 млн. чол. Чверть обслуговуючого персоналу, або 2,9 млн. чол., була зайнята у готелях  й подібних закладах Азіатсько-тихоокеанського  регіону. Доля Європи не перевищувала 24 %.

Особливої уваги заслуговує ринок розміщення туристів у країнах Центральної і Східної Європи. Залежно від залучення їх у міжнародний туристський обмін розширюється готельна база. Якщо за своєю місткістю вона ще не може порівнятися з аналогічними базами країн ЄС, то за темпами росту значно їх випереджує. У 1985 році вона нараховувала417,2 тис. номерів і 876,3 тис. місць, а у 1996 році 570,9 тис. і 1,7 млн. відповідно.

   Серед окремих  країн лідерами світової готельної  індустрії є: США (біля 3,5 млн.  номерів), Японія (1,65 млн.), Італія (1 млн.), Франція, Іспанія, Англія, Китай, Австралія ( біля 0,5 млн.), Австрія, Мексика, Канада, Греція (0,3 млн.), Таїланд, Росія, Індонезія, Туреччина (0,15-0,23 млн.), Швейцарія, Бразилія, Аргентина ( менше 0,15 млн.). [13;173].

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ТЕНДЕНЦІЇ  РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОЇ СПРАВИ

 

2.1. БУДІВНИЦТВО  ГОТЕЛІВ

 

 

         У теперішній час в усьому  світі продовжує здійснюватись  будівництво готелів, як правило,  висотних. У той ж час відмічається  тенденція збільшення їх місткості й поверховості. Наприклад, готель “В’ю Отані” (Японія) являє собою 33-поверхову будівлю на 1005 місць, готель “Вашингтон-Плаза Готель” (США) – 40-поверхову будівлю на 1000 місць. Будівництво готелів підвищеної поверховості пояснюється багатьма факторами, а саме прогресом будівної техніки, густотою міської забудови, загальним зростом поверховості міст, великою вартістю земельних дільниць, розміри яких значною мірою обумовлюють об’ємно-просторові рішення будівель.

Як наша, так і зарубіжна  практика показує, що не тільки з урахуванням економічних показників, але й з точки зору створення набору послуг не доцільно будівництво дрібних готелів у великих містах. Найбільш ефективною вважають експлуатацію готелів на 750-1000 місць, бо вони  високоекономічні і можуть забезпечити повний комплекс послуг і сервіс.

Тенденція, яка стає все  яснішою у міжнародній практиці будівництва готелів – це їх включення  у склад суспільних, культурних, ділових центрів. Так, наприклад, готельний  комплекс “Март Плаза Готель”  у Чикаго займає дев’ять останніх поверхів з двома атриумами^* у 33-поверховому багатофункціональному суспільному центрі.

Функцію суспільного  центру у багатьох випадках безпосередньо  виконують готельні комплекси. Такий  приклад ілюструє готельний комплекс “Хайетт Редженсон” у Атланті (США). Він знаходиться у новому діловому комерційному центрі “Пічтрон Центра”, й частково взяв на себе функцію ділового центру, бо має приміщення для проведення конференцій, зборів, торгових виставок і т. п.

Прикладом з’єднання  готелю, конгрес-центру й студентських гуртожитків являє собою “Ікітуурі-Конгресцентр” (Фінляндія).

Цілковито зрозуміло, що у склад багатьох готелів включаються  приміщення різноманітних установ: конгрес-ценр, адміністративні, торгові, офіційні, учбові, концертні та виставочні зали. Наприклад, готель “Отель ля Тур Креді Ліоне” (Франція) являє собою 40-поверхову будівлю, у якому тільки десять поверхів займають номери, тобто 250 номерів, а на інших поверхах розташовані офісні приміщення та Ліонський кредитний банк.

Готельні комплекси, які входять у склад багатофункціональних центрів, як правило, мають оригінальне архітектурно-планувальні й об’ємно-просторові рішення. Так, наприклад, готельний комплекс “Хайетт Редженсі Ембаркадеро” у Сан-Франциско, який входить у склад багато-функціонального й адміністративно-суспільного й ділового “Емберкадеро-Центру”, знаходиться біля затоки Сан-Франциско, недалеко від мосту “Золоті ворота”.

Унікально спланована будівля  являє собою трапецію у формі. Це зумовлено цим, що будинок споруджено на трикутній ділянці, обмежено з  двох боків вулицями, а з третьої  – північною площею,  яка замикає  еспланаду^* центру. Повернена до площі частина будинку, починаючи з п’ятого поверху, має каскадну побудову під кутом 45° у двох напрямках. Таким чином, створені виступи даху використовують як тераси номерів. Складний об’єм спорудження пов’язаний з рішенням його внутрішнього простору. На рівні третього поверху розташований закритий двір-атриум висотою у 17 поверхів. Атриум освітлений зверху крізь вузьку, десь у 5 метрів шириною, скляну суцільну стрічку. Його оточують відкриті галереї, куди також виходять 840 номерів. Ідея безперервного внутрішнього простору з атриумом знайшла своє відображення в архітектурі багатьох готелів.

Атриумне планування будівлі обумовлено необхідністю створення  тиші, бо дуже часто ділянки готелів  розташовуються на шумних вулицях, намаганням  приблизити людину до природи, створити відчуття спокою.

Характерна риса таких  готелів – це організація внутрішнього простору приміщень вестибюльної групи  та внутрішнього дворику, перекритого  й упорядкованого, з рослинами  й водоймами, обладнаний невеликими архітектурними формами.

Так, наприклад, у готельному комплексі “Хайетт Редженсі О’Хер” поблизу Чикаго атриум розташований 50 ´ 50 і є композиційним центром усього внутрішнього простору. У його планувальну структуру включені декоративні елементи озеленювання та водойми. Згруповані у центрі скляні ліфти дають можливість милуватися простором атриума. Завершує вертикальну композицію ресторан та видові ділянки.

Частіше усього архітектуру будівель готелів формують об’єми, різні  за розміром. У оформленні фасадів  готельних комплексів широко використовують принцип контрасту, особливо за висотою.

Архітектурне рішення будівель готелів залежить від їх розміщення у плані міста. Фасади готелів, розташованих в історичній частині міст, як правило  стилізовані за стариною, хоча їх конструктивну  основу складають збірні колони й панелі.

Намічаються намагання до пошуків  нетрадиційних рішень будівель готелів. Так, наприклад, для цих цілей  використовуються різні демонтовані  спорудження. У Німеччині здійснена  спроба спорудження готелю-люкс у  водонапірній башті. Після реконструкції водонапірної башти у ній спорудили готель з триповерховим об’ємом холу з гвинтовими сходами, які з’єднують відпочиваючих з поверхами.

Незвичайна архітектура багатьох готелів, побудованих у рекреаційно-розважальному  комплексі “Світ Уолта Діснею”. Так, наприклад, фасад готелю “Свон” (лебідь) у Буена-Віста, Флорида (США) зроблений у постмодерному стилі. Будинок готелю прикрашено двома великими фігурами лебедів.

Тенденція, яка стає все більш  розповсюдженою у практиці будування  готелів – це їх спеціалізація, що обумовлює склад приміщень номерного фонду й суспільного призначення, розміри номерів й кількість меблів у них, види наданих послуг й якість обслуговування. Так, у складі номерного фонду ряду ділових готелів переважають одномісні номери. У туристських й курортних готелях склад номерного фонду характеризується максимумом двомісних номерів.

Розвиток автомобілізму також  відбився на рішеннях номерів готелів. З’явився новий тип штучно створеної  середи – “номер- машина”. У готелях  почали будуватись не тільки підземні гаражі. Наприклад, У Сан-Франциско було побудовано 27-поверховий готель, в якому до сьомого поверху можна по пандусу^* в’їхати до свого номеру на автомобілі й поставити його убік проти зайнятого номеру.

Останній час у практиці будівництва  й проектування готелів значна увага приділяється використанню усіх можливостей внутрішнього простору з метою створення рекреаційних зон. Так, наприклад, проектування дахів-садів, дахів-терас призначено для використання їх як соляріїв, аераріїв, місць відпочинку, кафе, кіно, що підвищує ефективність роботи готельних комплексів.

Такий спосіб використання дахів ілюструє готельний комплекс “Ялта” у Криму. Високий рівень упорядженості комплексу  готелю “Ялта” досягається засобами ландшафтної архітектури. Ціми ж  засобами забезпечується обмежене сполучення готельних комплексів із природною середою. Особливо ефективно виглядають готельні комплекси, запроектовані на схилах у виді терас.

Атрибути технічного віку – інженерно-технічне устаткування, автоматизація різних процесів, сприяли появленню принципово нових будівель у архітектурі готелів: готелей-автоматів, де автомати замінюють майже весь обслуговуючий персонал. Готелі “Формула-1” – це готелі-автомати. Вони незвичайні й позбавлені елементів зовнішнього декору, а їх номери надто скромні. Це самий дешевий ланцюг готелів на усю Францію, де клієнтам однак, надається усе саме необхідне. Обслуговуючий персонал готелів майже відсутній.

Інтер’єр. Поряд з архітектурою будівель, значну увагу приділяють й оформленню інтер’єра. Якщо архітектурні конструкції розраховані на 70 – 80 років, то інтер’єр, як декорацію, за кордоном змінюють кожні п’ять років і створюють його знову.

Інтернаціональність сучасної архітектури  й архітектури майбутнього визначається появою високих технологій, використанням натуральних і синтетичних матеріалів, вимогам їх екологічності.

Нові технології обов’язково зроблять свій вплив на розвиток архітектури. Сучасним технічним відкриттям вже  “тісно” в існуючих стильових  рамках: чотирьох кутів тепер вже  мало, а для стелі  не обов’язково чотири стіни.

В майбутньому народиться стиль, якому  буде притаманна тенденція наближення людини до природного початку, до натуральної  середи і матеріалів і виявлення  їх відповідних якостей. У розвитку архітектури буде домінувати “технобіоніка”, яка зближує “високі технології” і “біологічний організм”. [17; 50].

У вік високих технологій постійно зростає “моральна цінність”  екологічного стилю (використання натуральних  матеріалів: камінь, дерево, метал) і  етнічних мотивів національного  стилю. Повернення до коренів, до початкового – як способу самовираження, самозбереження народу через включення в інтер’єр витворів декоративного мистецтва.