Сучасні проблеми національної конкурентоспроможності в Україні

Могутню конкуренцію  світовим ринкам складає ресурсний  потенціал України. В Україні  налічується 7667 родовищ мінеральних  ресурсів і всього тільки 3222 з них  експлуатуються. 98% паливних ресурсів знаходиться на Донбасі, Придніпровський  і Прикарпатський басейни багаті газом  і нафтою. Такі корисні копалини, як марганець і хром в Україні видобуваються в Кіровоградській області. Титанові руди зосереджені в Київській і Житомирській областях.

Не менш багатий  мінеральними ресурсами і Крим. І  це всього лише мала частина ресурсної бази нашої країни. Проблема лише в тому , що з кожним роком фінансування розробок нових родовищ корисних копалин знижується, а старі родовища поступово вичерпують себе.

Зрозуміло  що  структура  української  економіки  потребує  істотних  структурних зрушень, в бік збільшення випуску конкурентної продукції високого ступеня обробки а також високотехнологічної продукції  На  даний  час  в  Україні  не  створена  база  для  прискореної  капіталізації  та технологічної модернізації  економіки. У  промисловості  й  аграрному  секторі  виникли нові структурні диспропорції. Поряд зі швидким зростанням сфери послуг, в товарному виробництві  більш,  ніж  удвічі  зменшилась  частка машин  та  обладнання,  збільшилась частка галузей чорної металургії  і хімічної промисловості. Особливо значним є спад у сфері наукоємного виробництва  – ставку на розвиток якого ставлять як провідні країни світу, так  і країни що розвиваються, навіть  за відсутністю  такого науково-технічного потенціалу який сформований в Україні. Це стосуються, в першу чергу, таких галузей, як електроніка, випуск станків з програмним управлінням, літако- та суднобудування та іншої високотехнологічної продукції.

Отже, проведений  аналіз  галузей  економіки  України  показує,  що реальними  конкурентоспроможними  товарами  є  товари  чорної  металургії. Реальну конкуренцію світовим ринкам складають ресурсний потенціал України, зокрема мінеральні ресурси.

Цілком конкурентоспроможною галуззю економіки України є  оброблювальна промисловість, зокрема машинобудування.

Сільське господарство України – галузь економіки, яка  перебуває в занепаді. Потенційними можливостями  володіє  паливно-енергетичний  комплекс України, сировинна і ресурсна база країни.

Підсумовуючи  слід  зазначити,  що  в  умовах  світової  кризи  для  України  гостро окреслились  накопичені  за  попередні  роки  проблеми  імпортозаміщення,  товарної диверсифікації та недосконала структура української економіки (висока частка енерго-, ресурсно-  і  сировинно  поглинаючих  галузей); високі  питомі  витрати сировини  та енергоресурсів  на  одиницю ВВП;  низький рівень  конкурентоспроможності  більшості видів української продукції на світовому ринку; відсутність ефективного економічного механізму стимулювання  зовнішньоекономічної  діяльності;  неефективна  участь держави  в  міжнародних  економічних  відношеннях. 

 

 

 

3.2. Україна в міжнародному рейтингу національної конкурентоспроможності. Основні фактори негативного впливу на рейтинг країни

 

Для прийняття  ефективних управлінських рішень щодо впровадження стратегії сталого розвитку важливе значення мають міжнародні оцінки, які показують відповідність діяльності держави певним принципам і показникам. Такі оцінки визначаються за допомогою системи індикаторів, що якісно та кількісно характеризують процес переходу держави до екологічно зрівноваженого розвитку. Кожний індекс є середньозваженим показником, що розраховується на основі системи індикаторів. Міжнародні рейтинги є зручним інструментом для визначення місця країни у світовій системі координат.

За допомогою  світових досліджень можна подати та проаналізувати становище України  в аспекті економічної, екологічної  та соціальної сталості. Аналітичне узагальнення матеріалів міжнародних рейтингів дасть можливість побачити ситуацію, що склалася під впливом соціально'економічних та еколого-природних чинників. Одними з вагомих економічних показників є індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index).

Загальновідомий рейтинг конкурентоспроможності національних економік, що укладається за індексом глобальної конкурентоспроможності (GCI), щорічно репрезентується Світовим економічним форумом [31].

Починаючи з 2006 року кількість країн, що приймає  участь у дослідженні , постійно зростає.

Зміну українських  позицій на світовому ринку за 2006–2010 рр. відображено в таблиці 3.2.1.[32-36].

 

 

 

 

Таблиця.3.2.1.

Динаміка  рейтингу України за індексом конкурентоспроможності економіки  у 2006 – 2010 рр.

Показник	2006	2007	2008	2009	2010
Місце у міжнародному рейтингу	78	73	72	82	89
Загальна кількість місць у рейтингу	122	131	134	133	13

 

Головним показником, що визначає місце національних економік у світовій системі координат є індекс глобальної конкурентоспроможності, який включає 12 складових, що представлені у табл.3.2.2 .

Таблиця 3.2.2.

Результат України у розрізі складових індексу глобальної конкурентоспроможності 2005-2006рр.

№	Складова індексу глобальної конкурентоспроможності	Рейтинг України 2006р. (серед 131 країни)	Рейтинг України 2007р. (серед 134 країни)	Рейтинг України 2008р. (серед 134 країни))	Рейтинг України 2009р. (серед 133 країни)	Рейтинг України 2010р. (серед 139 країни)
1	Державні та приватні інституції	97	115	115	120	134
2	Інфраструктура	71	77	79	78	68
3	Макроекономічна стабільність	80	82	91	106	132
4	Охорона здоров’я та початкова освіта	88	74	60	68	66
5	Вища освіта та професійна підготовка	54	53	43	46	46
6	Ефективність товарного  ринку	85	101	103	109	129
7	Ефективність ринку  праці	62	65	54	49	54
8	Розвиток фінансового  ринку	63	85	85	106	119
9	Технологічна готовність	86	93	65	80	83
10	Розмір ринку	26	26	31	29	38
11	Конкурентоспроможність  бізнесу	76	81	80	91	100
12	Інновативність	61	65	52	62	63

 

Детальний  огляд  показників  для  України ,  що  складають  компоненти Індексу глобальної конкурентоспроможності, наведений у (Додатку В).

Репрезентація та висвітлення загальної проблематики України в міжнародних рейтингах  сталого розвитку варті поглибленого аналізу.

У 2010 році  Україна  з  індексом  3,9  знову  значно  втратила  у  рейтингу Всесвітнього  економічного  форуму (ВЕФ),  посівши  серед 139  країн  світу 89-е місце перед Гамбією  та Гондурасом  (Додаток А). Україна залишилася позаду  таких країн,  як  Естонія, Чехія, Польща, Литва, Азербайджан, Словацька Республіка, Російська Федерація та Казахстан, демонструючи значне відставання від  середньосвітового  індексу (4,18).  Ще  більшим  є  відставання  України  від інноваційних  економік. Минулого  року  Україна посідала 82  місце з індексом 4,0 серед 133 країн світу .

З кожним роком  ситуація з інституційним розвитком України визнається ключовою проблемою. На протязі п’яти років, за цим компонентом України щорічно погіршує свій результат. І в минулому році Україна опинилась майже наприкінці рейтингу.

За  оцінками  Звіту показники  України  за складовими  групи “Інститути” мають  вельми  низькі  рейтинги: захист  прав  міноритарних власників (138  місце), ефективність  законодавчих органів  в  регуляторній  сфері (138  місце),   захист  прав власності (135  місце), незалежність  судової  влади (134),  марнотратство державних коштів (131),  етична  поведінка підприємств (130), марнотратство суспільних фондів (129),  фаворитизм  в прийнятті рішень  державних     службовців (127),  платежі  та  хабарі (127 місце),  тягар  державного  регулювання (125),  довіра  до  правоохоронних  органів (122),  суспільна довіра  до  політиків Погіршення  макроекономічної  ситуації  стало одним із   чинників,  що катастрофічно погіршив  позицію України у рейтингу (погіршення  на  26 позицій!). 

За  фактором “Макроекономічна  стабільність” Україна посіла 132 позицію (106 у 2009), що є другим найгіршим її результатом серед 12 складових Індексу глобальної  конкурентоспроможності.  При цьому значний негативний внесок  спричинило    погіршення  ситуації  у  сфері державних фінансів (дефіцит бюджету – 134 місце або погіршення на 66 позицій та державний борг – 52 місце або погіршення на 25 позицій) та рівень національних заощаджень (96 місце або погіршення  на 24  позиції).  Традиційно  низьку  оцінку  отримала  ситуація  з   інфляцією в Україні (134 місце).

Не  оцінюється  обнадійливо ситуація  і  на  фінансових ринках  України  (119  місце, 106 –  у 2009).  Результати  за складовими  групи “Розвиненість  фінансового ринку”  є низькими: надійність банківської  системи (138 місце –  найнижчий  показник  серед країн  у  рейтингу),  легкість отримання  кредиту (130), регулювання  фондового  ринку (127),  обмеження  на  рух капіталу (125),  доступність (за ціною) фінансових послуг (122) тощо.

У  Звіті  зазначається,  що  новий  уряд  поставив  перед  собою  амбітні  завдання – провести  необхідні   реформи.  Реформи,  серед  іншого,  мають  бути  також спрямовані  на  підвищення  ефективності  товарних  ринків,  де   досягнення України є незначними (129 місце, 109 – у 2009). Найгірших результатів у цьому блоку питань Україна досягла за такими показниками як: ефективність податкової системи (136 місце),  витрати на  аграрну  сферу (135),  застосування  торгівельних бар’єрів (126),  домінування  ринкових  відносин (128),  ефективність антимонопольної  політики (126),  тягар  митних  процедур (131),  вплив  ринкових правил на ПІІ (128), кількість процедур, необхідна для початку бізнесу (99) тощо.

Огляд складових  компонентів індексу глобальної конкурентоспроможності дасть змогу визначити основні фактори, які негативно впливають на рейтинг країни.

 Ці дослідження  проводяться на основі опитувань,  у ході яких респонденти повинні  вибрати із 15 факторів 5 найбільш  проблематичних і дати їм оцінку  від 1 (сильний вплив) до 5 балів. Цього  року  ВЕФ  шляхом опитування  провів дослідження  щодо  оцінки топ-менеджерами компаній  факторів,  які перешкоджають  веденню бізнесу  в  країнах. Рис.3.2.1.

 

Рис.3.2.1.Фактори, що гальмують сталий розвиток України (оцінка Світового економічного форуму),%.

 

З рис.3.2.1 видно, що 19,6% респондентів  в Україні визначили податкове законодавство фактором, який  переважно перешкоджає веденню бізнесу. 

Більшість позицій займають фактори політичного характеру, такі як: політична нестабільність (15.6%), корупція (13,9%), доступ до фінансування (10,8%), урядова нестабільність (9,8%). Ця група чинників отримала найбільший відсоток відповідей респондентів. Це свідчить про короткозорість політики сталого розвитку. До другої групи факторів можна віднести інфляцію (8,8%), податкові ставки (8,4%), неефективна державна бюрократія (8,2%).

Зокрема, чинна  податкова система є досить незбалансованою, оскільки значно збільшує вартість праці (робочої сили) серед інших економічних  факторів – в Україні соціальні податки на фонд заробітної плати сягають 40% від розміру зарплати. Значно впливають на рейтинг сталого розвитку України соціальні фактори, основні з них – злочини та крадіжки (2,5%), низька етика праці (0,8%), невідповідність освіти (1,4%), низьке здоров’я нації (2,8%). Таким чином, маємо низку взаємозалежних факторів, що перебувають у кореляційному зв’язку з політикою нашої держави.

Кожний фактор можна охарактеризувати з точки  зору негативного впливу на рейтинг  сталого розвитку України. Загострення  цієї проблеми призвело до формування потреби в політиці, яка органічно поєднає прагнення політичної та економічної свободи, соціальної справедливості та екологічної безпеки.