Сучасні проблеми національної конкурентоспроможності в Україні

Багато років  наші звіти були для бизнес-лідерів  і високопосадових політиків  тим стандартом, за допомогою якого  вони визначали перешкоди, що заважають підвищувати конкурентоспроможність, і обговорювали стратегії по їх подоланню. 

Методологія оцінки національної конкурентоспроможності розвивалася 

з часом, оскільки необхідно брати до уваги найостанніші підходи до вивчення факторів, що впливають на конкурентоспроможність і зростання. Саме у цьому контексті в 2004році Всесвітній економічний форум запропонував Глобальний індекс конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI) – дуже широкий індекс для оцінки національної конкурентоспроможності, який бере до уваги мікроекономічні і макроекономічні основи національної конкурентоспроможності. 

ІГК був розроблений  для оцінки потенціалу зростання  країн у середньостроковій та довгостроковій перспективі, з огляду на поточний рівень розвитку та з усвідомленням того факту, що конкурентоспроможність – «це набір інституцій, політик і факторів, які визначають рівень продуктивності країни»[14].

ІГК увібрав  у себе основні новітні економічні ідеї щодо конкурентоспроможності й, з  урахуванням складності процесу економічного зростання, бере до уваги зважене середнє значення великої кількості різних складників, кожний з яких відображає  один з аспектів конкурентоспроможності. Складники, згруповані у 12 складових конкурентоспроможності, котрі наведені нижче (Рисунок 2.1.1).

 

Базові вимоги Державні та приватні інституції Інфраструктура Макроекономічна стабільність Охорона здоров'я та початкова освіта	Основа  Факторно-орієнтованих                                      економік
Підсилювачі ефективності Вища освіта та професійна підготовка Ефективність ринку товарів Ефективність ринку праці Рівень розвитку фінансового ринку Оснащення новітніми технологіями Розмір ринку	Основа                                       орієнтованих на                                     ефективність                                                                        економіки
Фактори розвитку та інноваційного  потенціалу Рівень розвитку бізнесу Інновації	Основа Інноваційно-орієнтованих                                      економік

 

Рисунок  2.1.1.Дванадцять складових конкурентоспроможності

 

Складова 1: Державні та приватні інституції.

 Інституціональне середовище формує базу, у межах якої приватні підприємці, компанії та уряди взаємодіють один з одним з метою отримання доходу та збагачення економіки, таким чином суттєво впливаючи на конкурентоспроможність та економічне зростання.

Складова 2: Інфраструктура.

Високорозвинена інфраструктура має велике значення для ефективного функціонування економіки, оскільки вона є важливим чинником, що визначає місце розташування економічної діяльності, а також види діяльності або сектори, що можуть набути високого рівня розвитку в економіці. Високоякісна транспортна інфраструктура зменшує вплив відстаней між регіонами, що забезпечує реальну інтеграцію національного ринку та зв’язок з ринками інших країн і регіонів. Вона також стимулює рух робочої сили в країні у пошуку найбільш придатних робочих місць.

Складова 3: Макроекономічна стабільність

Макроекономічна стабільність сама по собі не може збільшити  продуктивність країни. Однак, макроекономічний хаос серйозно шкодить економіці. Компанії не в змозі прийняти обґрунтовані рішення при нестійкому рівні цін, фінансовий сектор не може функціонувати, якщо в державі спостерігається гігантський дефіцит бюджету. Держава не може ефективно надавати послуги, якщо вона повинна виплачувати величезні відсотки за попередні борги.

Складова 4: Охорона здоров’я та початкова  освіта.

Здорова та освідчена  робоча сила має життєво важливе  значення для конкурентоспроможності й продуктивності країни. Хворі працівники створюють значні додаткові витрати для бізнесу, оскільки відсутні або працюють менш продуктивно. Інвестиції в охорону здоров’я надзвичайно важливі як з економічного, так і з морального погляду. Крім здоров’я,

ця складова також враховує рівень та якість початкової освіти населення.

Складова 5: Вища освіта та професійна підготовка.

Якісна вища освіта та професійна підготовка мають  вирішальне значення для економік, які намагаються рухатися вперед ланцюгом створення додаткової вартості, не обмежуючись простими виробничими процесами та продукцією. Для урахування такої концепції у цій групі факторів оцінюється рівень зарахування до середніх шкіл і ВНЗ, а також якість освіти.

Складова 6: Ефективність ринку товарів

Країни з  ефективними ринками виробляють необхідний асортимент товарів та послуг з урахуванням умов попиту-пропозиції. Крім того, такі ринки гарантують, що товари продаватимуться та купуватимуться найефективнішим чином. Здорова ринкова конкуренція на внутрішньому та зовнішньому ринках важлива для підвищення ринкової ефективності та, відповідно, продуктивності бізнесу. Вона гарантує виживання найефективнішим фірмам.

Складова 7: Ефективність ринку праці

Ефективність  і гнучкість ринку праці вкрай  важливі для забезпечення швидкого переміщення працівників з одного сектора в інший, що стимулює найбільш ефективне їх використання в економіці та створює необхідну ініціативу для максимальної самовідданості на робочому місці. Крім того, гнучкість ринку праці передбачає, що бізнес може незалежно змінювати заробітну плату працівникам, і що у результаті відносини між роботодавцем та працівником стабільно добрі. Ефективність ринку праці забезпечує рівність між жінками і чоловіками та можливість утримувати таланти від виїзду за кордон.

Складова 8: Рівень розвитку фінансового ринку

Ефективний  фінансовий сектор дає можливість розміщення ресурсів, зекономлених громадянами  країни або інвестованих іншими країнами, там, де ці ресурси використовуються найбільш продуктивно. Розвинений фінансовий сектор спрямовує ресурси не тим, хто має політичні зв’язки, а найбільш ефективним підприємцям або інвестиційним проектам з найбільшим очікуваним прибутком, що передбачає ретельну оцінку ризиків. Функціонуючи належним чином, фінансовий ринок створює продукти та методи відповідно до їхніх потреб з таких джерел, як позики, ринок цінних паперів та венчурний капітал.

Складова 9: Оснащення новітніми технологіями

У цій групі  оцінюється швидкість, з якою економіка  переймає і використовує, але не обов’язково розвиває, новітні технології для підвищення продуктивності секторів своєї економіки . У сучасному світі, що взаємодіє, можливість переймати та використовувати новітні технології стала однією з найбільших важливих конкурентних переваг фірм. Зокрема, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) еволюціонували в технології «загального застосування» нашого часу, поширились в інші економічні сектори та відіграють роль ефективної інфраструктури для комерційних операцій.

Складова 10: Розмір ринку

Розмір ринку  впливає на продуктивність, оскільки великі ринки дозволяють компаніям використовувати переваги ефекту масштабу виробництва. Традиційно, ринки, доступні компаніям, обмежувалися кордонами їхньої країни. В епоху глобалізації міжнародні ринки прийшли на заміну внутрішнім, більшою мірою це стосується невеликих держав. Саме цьому при аналізі 10-ї складової економічної конкурентоспроможності враховується розмір як внутрішнього, так і зовнішнього ринку.

Складова 11: Рівень розвитку бізнесу

Рівень розвитку бізнесу стосується загальної якості бізнес-мереж країни, а також складності операцій і стратегій окремо взятих фірм. Це впливає на рівень ефективності при виробництві товарів і послуг, що, у свою чергу, збільшує продуктивність і підвищує конкурентоспроможність всієї країни.

Складова 12: Інновації

Остання складова конкурентоспроможності – технологічні інновації. У довгостроковій перспективі підвищення ефективності та рівня життя можливе лише завдяки технологічним інноваціям. Особливе значення інновації мають для розвинених країн, де працюють за найбільш передовими технологіями, тому можливість адаптації та інтеграції зовнішніх технологій, що зазначені у 9-ій складовій, достатньообмежена.

Взаємозв’язок 12 складових.

Всі 12 складників конкурентоспроможності, не є незалежними: вони не тільки взаємозв'язані, але і мають тенденцію доповнювати один одного. Наприклад, інновації (№12) неможливі в світі без інститутів (№1), які гарантують права інтелектуальної власності. Це неможливо реалізувати в країнах з низьким рівнем освіти і професійної підготовки робочої сили (№5). Інновації ніколи не виникнуть в економіках з неефективними ринками (№6, №7, і №8) або без розвиненої і ефективної інфраструктури (№2). Хоча створення індексу само по собі вимагає об'єднання 12 складників в єдиний індекс, ми описуватимемо вимірювання по 12 складникам окремо, оскільки аналіз окремих елементів може бути кориснішим країнам і практикуючим фахівцям.

Такий аналіз докладніше зупиняється на тих сферах, які  необхідно поліпшити в тій  або іншій країні. 

Висвітлюючи та визначаючи пріоритети щодо проведення заходів для розвитку економіки, а також сильні сторони, на які потрібно спиратися, цей аналіз формує основу для майбутнього вибору економічної політики.

Зрозуміло, що різні  фактори впливають на країни неоднаково. Метод, що був би оптимальним для підвищення конкурентоспроможності Камеруну, не був би прийнятним для Франції, оскільки Камерун та Франція знаходяться на різних етапах розвитку. У процесі розвитку економіки заробітні плати зростають і для підтримки високого рівня прибутків необхідно підвищувати продуктивність праці.

Збереження  конкурентоспроможності на цій стадії розвитку економіки залежить в основному  від стабільного функціонування державних і приватних інституцій (перша складова), добре розвинутої інфраструктури (друга складова), макроекономічної стабільності (третя складова), а також від здоров’я та освіченості робочої сили (четверта складова).

У міру зростання  заробітних плат та подальшого економічного розвитку, країни переходять до на ступної  стадії, де економічне зростання залежить від ефективності. На цій стадії необхідно впроваджувати більш ефективні виробничі процеси покращувати якість продукції [15].

На цьому  етапі підвищення рівня конкурентоспроможності більшою мірою залежить від якості вищої освіти та професійної підготовки (п’ята складова), ефективного ринку товарів та послуг (шоста складова), надійного функціонування ринку праці (сьома складова), розвиненості фінансового ринку (восьма складова), розмірів внутрішнього та зовнішнього ринків (10-а складова), а також здатності впроваджувати новітні технології (9-а складова).

Нарешті, коли країни переходять до стадії розвитку економіки, що залежить від інновацій, вони здатні підтримувати високий рівень заробітних плат і відповідний рівень життя  тільки за умови, що компанії конкурують за рахунок нової й унікальної продукції. На цій стадії компанії повинні конкурувати завдяки інноваціям (12-а складова), виробляючи нові й різноманітні товари завдяки високорозвиненим виробничим процесам (11-а складова).

Концепція стадій економічного розвитку інтегрована в індекс глобальної конкурентоспроможності наступним чином: більша питома вага надається тим складовим, які відносно більш важливі для поточної стадії економічного розвитку країни. Це означає, що всі 12 складових певною мірою важливі для всіх країн, але важливість кожної з них залежить від конкретної стадії розвитку економіки країни.

 

2.2. Рейтинги  конкурентоспроможності провідних  країн світу.

Для комплексної  оцінки конкурентоспроможності будь-якої національної економіки використовують такі підходи:

• ресурсний (оцінка рівня технологій, наявності капіталу для внутрішнього і зовнішнього інвестування, чисельності та кваліфікованості людських ресурсів, наділеності країни природними ресурсами та її економіко-географічне положення);
• факторний (моніторинг змін позицій країни на міжнародних ринках) і
• рейтинговий (інтегральне оцінювання стану економіки за тією чи іншою системою показників).

Для нас найбільш інформативно показовим є останній, оскільки він надає доступні можливості оцінити параметри національної конкурентоспроможності у динаміці міжкраїнових порівнянь.

Досягнення країн у  рейтингу глобальної конкурентоспроможності за 2009, 2010 роки можна проаналізувати, згідно звітів глобальнії конкурентоспроможності країн 2009-2010, 2010-2011, який складає Всесвітній економічний форум  (World Economic Forum), рейтинг глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Report) (Додаток А) [16, 17].

Згідно зі звітом глобальної конкурентоспроможності країн 2010-2011, рейтинг глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Report) 2010-2011 очолила Швейцарія, яка в торішньому рейтингу також займала перше місце.

Швейцарія на протязі останніх 5-ти років з 2006 роком поступово піднімалась на вищу позицію. Країна характеризується високим рівнем впровадження інновацій і дуже розвиненою бізнес культурою, яка займає 1-е місце в підіндексі інновацій і розвиненості. Швейцарія має в своєму розпорядженні високоякісні науково-дослідні інститути і багато витрачає на наукові дослідження, що особливо вражає, враховуючи розміри країни. Тісна співпраця між секторами освіти і бізнесу забезпечує перетворення більшості досліджень на корисну продукцію і процеси на ринку, що підкріплюється високим захистом інтелектуальної власності. Інноваційна діяльність характеризується високим рівнем патентування в країні, за що Швейцарія отримала 3-е місце з розрахунку на душу населення.