Сучасні проблеми національної конкурентоспроможності в Україні

Швейцарія також  розвинула своє інституційне середовище, яке вважається однією з найефективніших  і прозоріших в світі (3-е місце), забезпечуючи однорідне конкурентне середовище і зміцнювану впевненість бізнесу, зокрема незалежне судочинство, суворе верховенство закону і відповідальний державний сектор. Конкурентоспроможність також підкріплюється чудово розвиненою інфраструктурою і ринками праці, які є одними з найгнучкіших в світі, займаючи 4-е і 3-е  місце, відповідно. В порівнянні з США і деякими іншими індустріальними країнами макроекономічне середовище Швейцарії зайняло досить високе 22-е місце за рахунок збалансованого бюджету, високого рівня національних заощаджень і одного з найнижчих рівнів інфляції в світі. Враховуючи ключову роль інновацій в стимулюванні зростання продуктивності Швейцарії, сферою діяльності, яка вимагає поліпшення, є низький рівень зарахування у вузи (47%), яка ставить країну на 37-е місце по цьому показнику. Слід підсилити елемент вищої освіти з метою підготовки більшого числа "доморослих" талантів для здійснення інноваційної діяльності. 

 Далі, у звіті по рейтингу йдуть Швеція і Сінгапур — друге і третє місця, відповідно. Сполучені Штати за минулий рік, опустилися на дві позиції (в торішньому рейтингу країна поступово займала друге місце) і нині займає четверте місце. Зниження позицій США автори дослідження остаточно пояснюють послабленням фінансових ринків і зменшенням макроекономічної стабільності, і, як наслідок, послабленням в цілому державних і приватних установ.

Сполучені Штати Америки

США знаходиться на 4 місці світового рейтингу.  Це підкріплено прекрасною системою вузів і тісною співпрацею між секторами освіти і бізнесу в області наукових досліджень. Такі характеристики разом з широкими можливостями, які можна вже оцінити, аналізуючи тільки розмір внутрішньої економіки, роблять США країною з, мабуть, самим ефективним і інноваційним потенціалом в світі.  Як і Швейцарія, США має в своєму розпорядженні високоякісні науково-дослідні інститути і багато витрачає на наукові дослідження.

 У складнику "Інновації"  США займають перше місце, маючи  науково-дослідні інститути світового  класу (2-е місце), високі інвестиції бізнесу в наукові дослідження (2-е місце), і тісну співпрацю між секторами бізнесу і освіти у сфері наукових досліджень (1-е місце). Ця культура інновацій підтримується іншими важливими чинниками, такими як високий рівень зарахування до вузів, і високий ступінь захисту інтелектуальної власності.

Для підтримки даної діяльності ринки країни демонструють високу ефективність використання трудових і фінансових ресурсів. Зокрема, ринки праці займають перше місце серед всіх країн  за рахунок високого рівня створення робочих місць, якому сприяють простота і доступність найму працівників, а також істотна гнучкість системи оплати праці. Фінансові ринки надають необхідний капітал для відкриття бізнесу, розробок і впровадження інновацій за допомогою безлічі джерел, але, найчастіше, за допомогою венчурного капіталу, за який США отримали перше місце. Товарні ринки країни також характеризуються низьким рівнем деформації в контексті висококонкурентного середовища, надаючи споживачам великий вибір якісних товарів, що своєчасно поставляються, за розумними цінами. 

Проте, ряд слабких сторін в основних галузях, що частіше відносяться  до макроекономічних дисбалансів і  деяких аспектів інституційного середовища, продовжують ставити під загрозу  загальне положення конкурентоспроможності країни.

США займають досить низьку 35-у позицію за якість діяльності державних інститутів. При цьому  особливий неспокій виражає бізнес-співтовариство щодо спроможності уряду підтримувати довгострокові відносини з приватним сектором (45-е місце за фаворитизм в ухваленні рішень державними чиновниками). Але найзначніша слабка сторона країни стосується макроекономічної стабільності. У цьому доданку країна займає 75-е місце.  У США за останні роки накопичилися крупні макроекономічні дисбаланси, дефіцит бюджету, що при цьому повторюється, приводить до зростання державної заборгованості.

Німеччину, яку нині прийнято заздалегідь вважати «локомотивом єврозони», піднялася за минулий рік з сьомої на п'яту позицію. Услід за нею йдуть: Японія (6 місце), Фінляндія (7), Нідерланди (8), Данія (9). Першу десятку країн-лідерів замикає Канада.

Європейські країни продовжують переважати в першій половині рейтингу серед найбільш конкурентоспроможних економік. Без сумніву так, Великобританія, яка по-особливому останніми роками детально здавала свої позиції в рейтингу, цього року поспішно піднялася на одну строчку і поступово займає 12 місце. Іншими словами францію також успішно піднялася на одну строчку і постійно зайняла 15 місце.

Країни  Північної Європи продовжують утримувати привілейовані позиції.

 Швеція займає 2 місце, за якою слідують Фінляндія (7-е місце),Нідерланди (8-е місце) і Данія (9-е місце)  . У деяких областях діяльності країни Північної Європи перевершують США і Швейцарію. Наприклад, вони отримали вищі бали за розвиток макроекономічного середовища, оскільки мають профіцит бюджету і досягли низького рівня державного боргу. У Фінляндії і Данії знаходяться найефективніші інститути в світі (1-е і 2-е місце, відповідно), за якими майже услід знаходиться Швеція (6-е місце). Фінляндія, Данія і Швеція займають три перші позиції в сфері "Вища освіта і професійна підготовка", при цьому Фінляндія займає тут перше місце вже декілька років підряд. Ці країни приділяли багато уваги вищій освіті за останні десятиліття, що підкріплювалося чудовими програмами навчання без відриву від виробництва. Такі програми дають можливість персоналу оволодіти навиками, що допомагають їм швидко адаптуватися до середовища, що змінюється, і заклали основу високого рівня впровадження сучасних технологій. Всі три країни демонструють високий ступінь технологічної готовності (Швеція займає тут 1-е місце), особливо в області впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.  

 З іншого  боку, у Фінляндії і Швеції  не так добре йдуть справи  в області гнучкості ринків  праці, як у США, Швейцарії  і Данії (5-е місце). Оскільки  це ж явище спостерігається  і у ряді інших європейських  країн, компанії у Фінляндії і Швеції не дуже гнучкі у встановленні заробітної плати, непрямі витрати на робочу силу по колишньому залишаються дуже високими, а звільнення і, отже, наймання персоналу вважається надмірно дорогим. До того ж, система оподаткування згубно впливає на ухвалення рішень про роботу в цих країнах або інвестуванні в них. 

РОЗДІЛ 3.  ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ  ГАЛУЗЕЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

3.1. Сучасний  етап економічного розвитку та перспективи галузевої конкурентоспроможності національної економіки

Свого часу конкурентоспроможність держави  значною мірою  залежала  від наявності  в ній  трьох  основних чинників виробництва –  природних ресурсів, трудових ресурсів і капіталу. З розвитком виробництва  і під впливом технічного прогресу конкурентоспроможність почали визначати чинники вищого рівня, насамперед,  інфраструктура країни, її науковий потенціал, рівень освіченості населення.

В  умовах  глобалізації  основною  конкурентною перевагою  є  технологічний відрив від конкурентів, тобто здатність провідних кластерів даної країни створювати нові технології і високотехнологічні, наукоємкі продукти.

Дослідники  вважають, що найважливішу конкурентну перевагу України складає наявність величезного людського капіталу. Проте наявність людського капіталу – тільки потенційна конкурентна перевага, яка перетворюється на реальну в процесі  інноваційної діяльності, тобто створення принципово нових  технологій,  високотехнологічних  продуктів,  нових форм  організації виробництва та реалізації цих продуктів. Саме у поєднанні науки і виробництва знаходиться найслабкіше місце української економіки [18].

Україна,  як  активний  суб’єкт  світового  господарства,  відчуває  на  собі  всі позитивні та негативні наслідки світових  інтеграційних та глобалізаційних  процесів. В умовах  відкритості  економіки  особливо  загострюється  питання  її конкурентоспроможності. 

Угрупування  наведених  даних (Додаток Б) дозволило проаналізувати  динаміку зовнішньої торгівлі України  товарами (рис. 3.1.1.).

Рис.3.1.1. Динаміка структури зовнішньої торгівлі України товарами за 2006-2010роки.,млн..дол. США [19]. 

Аналіз  темпів  зростання  зовнішньої  торгівлі  України,  структури  експорту  та  імпорту  показав,  що  динаміка  зовнішнього товарообороту України  до 2008 р. мала стійку тенденцію до зростання. З 2006 р. темпи зростання імпорту товарів та послуг перевищують темпи зростання експорту [19].

Україна  посідає  одне  з  перших  місць  у  світі  за  показником  відношення зовнішньоторговельного  обороту  до  ВВП.  Обсяг  експорту  або імпорту до  ВВП становить в останні роки  в середньому 40-60%.   Чим вище  рівень  експортної  квоти (відношення  експорту  до  ВВП),  тим вищий   рівень  спеціалізації національної економіки та  рівень  її  залучення до  світової  торгівлі.  Але збільшення  експорту вітчизняної продукції не  означає зростання конкурентоспроможності  вітчизняної продукції на світових ринках. Такі високі показники відкритості економіки призводять до певних загроз економічної безпеці країни. Для  комплексної оцінки  характеру зовнішньої  торгівлі  доцільно  використання додаткових  якісних показників,  таких як:  обсяги  імпорту паливно-енергетичних ресурсів  з однієї  країни (зокрема нафта та  нафтопродукти,  природний газ);  якісна структура  експорту  й  імпорту,  частка  експорту  наукомісткої  продукції  у  товарному експорті та ін.

Статистичні  дані  показують  високу  залежність   української  економіки  від імпортерів  паливно-енергетичних  ресурсів.  Так,  питома  вага  Росії,  як  основного постачальника  паливно-енергетичних  ресурсів  в  Україну,  складала  в  останні  роки близько 30 %.  Структура  українського  експорту  свідчить   про  високу  частку сировинної складової.

Історично склалося так, що виробництво сталевого прокату – кінцевого продукту гірничо-металургійного комплексу (ГМК) набагато перевищує  власні  потреби України,  тому  переважна частина прокату йде на експорт [20-24] (рис.3.1.2).

Рис.3.1.2. Експорт недорогоцінних металів і виробів з них, тис. дол. США

Значна  частка –  українського  експорту (біля 40%)  представлена  експортом металів,  що  звичайно  робить  українську  економіку  дуже  вразливою  до  подій  на світових ринках (Додаток В).  У той же час головним чинником, який визначає присутність українських компаній у тих чи інших сегментах світового ринку металів є собівартість продукції [25].

Проте  українські  виробники  втрачають  до 30%  чистого  прибутку  оскільки має  місце  висока  матеріалі-,  енерго-  і  трудомісткість  продукції  з-за  використання застарілих  технологій,  зношеності  основних  фондів  і  соціального  навантаження  на підприємства.  Українські  металурги  витрачають  майже  вдвічі  більше  енергії,  ніж  їх конкуренти. Продуктивність виплавки стали на українських підприємствах у вимірі "виплавлено стали на зайнятого працівника" в 2 рази менше, ніж у РФ і в 4 менше, ніж у Японії [26]. 

Низька  продуктивність  праці  та  висока  матеріало-  та  енергоємність металургійного виробництва пояснюється застарілими  технологіями. На даний момент в Україні домінуючим способом виробництва сталі залишається плавка в мартенівських печах (45%). Європейські країни  вже кілька  десятків  років тому  відійшли  від такого збиткового  способу виробництва.  У розвинених  країнах мартенівським  способом виробляється всього лише 3%, а у Росії 25%. Даний спосіб є ресурсозатратне і не може конкурувати з сучасними способами плавки металу, наприклад, такими, як безперервне розливання  сталі  на  МБЛЗ (машина  безперервного  розливання  сталі)  і електросталеплавильне  виробництво.  На  даний  момент  в  Україні  на  електросталь доводиться тільки 20% всієї виплавки сталі, у той час як у Росії - 25%, а в розвинених країнах цей показник  становить 57%. За даними  статистики, у світі за допомогою безперервного розливання сталі на МБЛЗ розливається 93,1% сталі, в Росії - 70%, а в України - всього лише 57% [27]. 

Основними  покупцями  українського  прокату  до  недавнього  часу  були Китай  і  Індія, проте  в даний час  ситуація  змінилася. Китай, який  за виробництвом чорних металів  вийшов на перше місце  у  світі, не  тільки повністю відмовився від імпорту українського прокату , але й у широких масштабах почав експортувати свій прокат в країни Південно-Східної Азії, позбавляючи українських металургів ринків, які вже стали для них традиційними.

 Проте попит  на недорогоцінні метали і  вироби з них (чорні метали, мідь, нікель, алюміній, цинк, олово,  вироби з металів)  в  Україні   має  тенденцію  до  зростання.  Вступ  до  Світової  організації   торгівлі  має для України низку позитивних моментів: відкриття для українських товарів деяких ринків, обмеження антидемпінгових процедур, можливість порівняно просто вирішувати конфлікти у сфері зовнішньої торгівлі, придбання нових технологій [28-30].

Провідною галуззю оброблювальної промисловості України є машинобудування, яке має величезні перспективи. Це природний напрям міжнародної спеціалізації України. Перспективи розвитку даної галузі можна прослідкувати на графіку (рис.3.1.3).

Рис.3.1.3. Динаміка експорту механічного устаткування, машин і механізмів України, тис. дол. США. 

Згідно з  представленими даними, в період з 2006 по 2010 роки, найбільший обсяг експорту механічного устаткування, машин і механізмів зафіксований на 2008р. В цілому за аналізований період обсяг експорту збільшився на (5670416,3 – 3330484,4) 2339931,9 тис. дол., що свідчить про реальні можливості такої галузі економіки як машинобудування конкурувати на світовому ринку товарів, але тільки за умови достатньої підготовки рівня виробництва, який забезпечить докорінну технічну модернізацію, що, у свою чергу, дозволить виготовляти високотехнологічні, наукоємні вироби, конкурентоспроможні на ринках не тільки країн, що розвиваються, але  і найрозвиненіших країн.