Сучасні проблеми національної конкурентоспроможності в Україні

Міністерство  освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Політична економія»

на тему:

«Сучасні  проблеми національної конкурентоспроможності в Україні»

 

 

 

 

Виконав:

Студент 2 курсу 7 групи ФЕМП

Козачок Богдан Валерійович

Науковий керівник:

                                                                  Кандидат економічних наук,

                                                                              доцент кафедри економічної теорії

                                                                  Новікова Наталія Леонідівна

 

 

Київ 2011

Зміст

 

 

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3-4

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕН- ТОСПРОМОЖНОСТІ  НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ . . . . . . . . . . . . . . . 5-14

1.1. Конкурентоспроможність національної економіки: поняття та теоретичні підходи. Сучасні концепції конкурентоспроможності національної економіки . .5-9

1.2. Умови формування  конкурентоспроможності національної  економіки на  макро- та мікроекономічному  рівні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9-14

РОЗДІЛ 2. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОВІДНИХ КРАЇН

СВІТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .15-25

2.1.Глобальний індекс конкурентоспроможності. Складові  конкурентоспроможності  і  стадії економічного розвитку. . . . . . . . . . . . . . . . . 15-21

2.2. Рейтинги  конкурентоспроможності провідних країн світу. . . . . . . . . . . . . .21-25 РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ КОНКУРЕНТОСПРО-МОЖНОСТІ  ГАЛУЗЕЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ . . . . . . . . . . . . .26-42

3.1.Сучасний  етап економічного розвитку та  перспективи галузевої конкурентоспроможності національної економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26-32

3.2.Україна в міжнародному рейтингу конкурентоспроможності. Основні фактори негативного впливу на рейтинг країни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33-39

3.3.Підвищення  конкурентоспроможності як основа  виходу України з економічної  кризи . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40-42

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43-45

 Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46-50

Додатки

 

 

 

ВСТУП

На сьогоднішній день проблема конкурентоспроможності є важливим аспектом досліджень міжнародної  економіки, практично значимою як для  країн лідерів світової економіки, так і для країн, які тільки стають на шлях свого розвитку і ще зовсім недавно долучилися до міжнародної ринкової конкуренції.

Актуальність  цієї теми є досить значимою, адже забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є основним пріоритетом кожної держави, яка піклується про своє економічне зростання та про імідж країни на світовому ринку.

Нині питання  конкурентоспроможності економіки  України потребує ретельного вивчення і трактування у спектрі сучасних економічних процесів, тому що незважаючи на різноманітність підходів та критеріїв оцінки, відчувається дефіцит наукових праць, у яких розкривається саме сутність проблем конкурентоспроможності на загальнодержавному рівні та на рівні окремих регіонів, що зумовлює можливість подальшого швидкого нагромадження соціально-економічних негараздів, зниження темпів економічного зростання, падіння рівня добробуту населення.

У розвиток проблематики конкуренції та конкурентоспроможності значний внесок зробили такі вітчизняні і закордонні вчені: Я. Базилюк, Б.Губський, Ю.Полунєєв, Б.Кваснюк, Т. Гончарук, Л. Лісогор, С. Смерічевська, Дж.Сакс, М. Портер, А. Сміт, С.Л. Брю, А. Курно, Ф. Еджуорт,  К.Р. Макконел, та ін. Усі вони використовували різні підходи до визначення умов конкурентного середовища та чинників конкурентоспроможності.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є економіка України.

Предметом дослідження є сучасний стан конкурентоспроможності національної економіки країни.

Методи  дослідження: у курсовій роботі методологія дослідження ґрунтується на таких загальнонаукових методах: теоретичного узагальнення, індукції, дедукції, синтезу й аналізу (для дослідження сутності конкурентоспроможності); статистичного аналізу (для визначення тенденцій економічного розвитку України та провідних країн світу); порівняльного аналізу (для встановлення особливостей управління конкурентоспроможністю національних економік у світовій економіці). У процесі дослідження використано економіко-статистичні методи, графічний метод (для побудови графіків, діаграм), системний підхід для обґрунтування концептуальних напрямів підвищення конкурентоспроможності національної економіки, основних напрямів удосконалення стратегії розвитку національної інноваційної системи; метод структурного аналізу факторів, що впливають на рівень конкурентоспроможності національної економіки.

Інформаційною основою дослідження були наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, матеріали статистичної звітності Держкомстату України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України й інші законодавчі та нормативні акти України, що регулюють процеси управління конкурентоспроможністю національної економіки, матеріали статистичної звітності Держкомстату України, а також аналітичні звіти про Конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є дослідження сучасного стану конкурентоспроможності національної економіки України та дослідження основних напрямків підвищення конкурентоспроможності економіки України в ринкових умовах. Для досягнення цієї мети поставлені і вирішені наступні задачі:

• дослідити теоретичну суть поняття конкурентоспроможності національної економіки і визначити методологічні підходи у вивченні системи її чинників і показників;
• дослідити рейтинг конкурентоспроможності провідних країн світу;
• поаналізувати динаміку конкурентоспроможності економіки України за 2006-2010роки;
• дослідити стан України в міжнародному рейтингу конкурентоспроможності та визначити основні фактори негативного впливу на рейтинг країни;
• визначити шляхи підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ  НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1. Конкурентоспроможність національної економіки: поняття та теоретичні підходи. Сучасні концепції конкурентоспроможності національної економіки

 

Конкурентоспроможність національної економіки як одна з базових економічних категорій є предметом численних фахових та публічних дискусій, часто фігурує в науковій та публіцистичній літературі як характеристика спроможності країни виживати в агресивному середовищі світової економіки.

Конкурентоспроможна економіка постійно згадується серед  пріоритетних завдань соціально-економічної  політики держави, неодноразово закріплених  Посланнями Президента України, програмами урядів,  іншими документами високого рівня. Мету утвердження України  як  конкурентоспроможної  високотехнологічної  країни  визначено  в стратегії економічного і соціального розвитку України (2004–2015 рр.)  «Шляхом Європейської інтеграції» базовим принципом стратегічного курсу [1]. Метою розроблення концепції Державної програми  підвищення конкурентоспроможності національної економіки України є формування концептуальних засад нового  інструмента реалізації  економічної політики  Уряду України – довгострокової  Програми  на (2007-2015 рр.),  розроблення та  реалізація  якої  дозволить вирішити  декілька  актуальних  задач,  а саме:  підвищити конкурентоспроможність економіки України,  активізувати  інноваційно-інвестиційну  складову  розвитку  із позитивним  впливом на  структурні  процеси у   реальному секторі економіки та  в розширенні  перспективної складової "економіки на  базі  знань”,  чим забезпечити динамічне економічне зростання із підвищенням рівня та якості життя населення.  

Попри широку вживаність цього поняття, в наукових дослідженнях досі немає єдиного усталеного визначення конкурентоспроможності національної економіки. Українські та зарубіжні автори роблять акценти на різних складових цієї багатовимірної категорії, висуваючи їх як основні критеріальні ознаки.

Конкурентоспроможність – багатопланова економічна категорія, яку можна розглядати на різних рівнях:

• конкурентоспроможність країни;
• конкурентоспроможність галузі;
• конкурентоспроможність товаровиробника;
• конкурентоспроможність товару.

 Між усіма цими рівнями конкурентоспроможності  існує досить тісна внутрішня і зовнішня залежність і взаємозалежність.

Конкурентоспроможність  країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному  підсумку  залежать  від  здатності  конкретного  товаровиробника випускати конкурентоспроможний товар [2].

Конкурентоспроможність  національної економіки є результатом  взаємодії всіх суб'єктів економічних  відносин у країні, формується в  органічному поєднанні реалізації інтересів суб'єктів різних рівнів під впливом таких чинників, як товар, підприємства, галузі  (кластер), економіка в цілому  і залежить від того, наскільки інтегрованими є орієнтири підвищення ефективності використання суспільних ресурсів на цих рівнях.

Країну можна  кваліфікувати як конкурентоспроможну, якщо вона здатна нарощувати темпи економічного зростання, збільшувати зайнятість та реальні доходи громадян [3].

Національна конкурентоспроможність є однією з центральних проблем  в економічному житті кожної країни. Існують різні концептуальні підходи до її трактування.

Сучасні концепції конкурентоспроможності національної економіки.

1. Конкурентоспроможність національної економіки розглядається як здатність окремих підприємств перемагати в конкурентній боротьбі на внутрішньому та на зовнішньому ринках.

Деякі економісти трактують конкурентоспроможність національної економіки як здатність  її підприємств, організацій та галузей  випереджувати суперника в завоюванні і зміцненні позицій на зовнішніх  ринках, що обумовлено економічними, соціальними, політичними та іншими чинниками в середині країни[4]. Ю.В. Полунєєв стверджує, що конкурентоспроможність певної країни можна розглядати як «суму» конкурентоспроможностей національних підприємств-експортерів на світовому ринку. Звідси випливає, що національна конкурентоспроможність безпосередньо визначається наявністю у країни конкурентоспроможних галузей і підприємств. Це передусім означає необхідність проведення ефективної конкурентної політики, яка повинна працювати на «два фронти»: на зовнішній ринок – шляхом сприяння вітчизняним підприємцям у їх високотехнологічному експорті, і на ринок внутрішній – через підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції по відношенню до імпортної [5].

2. Обумовленість конкурентоспроможності національної економіки економічними, соціальними політичними та іншими чинниками в самій країні є другим поглядом на сутність цієї категорії.

На думку  Б.Є.Кваснюка,  конкурентоспроможність країни є не чим іншим, як сукупністю притаманних конкретній національній економіці факторів, здатних забезпечити пропозицію товарів і послуг, які виготовленні за умов застосування новітніх технологій, вільного і справедливого ринку, зростанням доходів населення і ін. Дія цієї сукупності чинників повинна мати своїм наслідком позитивну динаміку випуску продукції, зайнято сі та факторних доходів, а також зміцнення позиції національної економіки на світовому ринку [6].

3. На думку деяких авторів конкурентоспроможність національної економіки базується на таких властивостях як: ефективне державне регулювання, здатність уряду країни підтримувати макроекономічну стабільність, створювати сприятливий інвестиційний клімат, конкурентне середовище та ін.

Економіст Дж. Сакс, розглядає конкурентоспроможність як передумову та інструмент сталого  економічного розвитку країни [7]. На його думку, конкурентоспроможність національної економіки визначається наявністю в країні здорового ринку, чинників виробництва ті інших характеристик, які формують потенціал для досягнення стабільного економічного зростання.

З цієї точки  зору конкурентоспроможність національної економіки – це і конкурентоспроможність системи державного та суспільного устрою країни, і здатність держави до продуманих, доцільних та цілеспрямованих дій стратегічного характеру, її спроможність забезпечити сталий, динамічний розвиток національної економіки .

4. Поширеною є концепція конкурентоспроможності національної економіки, що ґрунтується на дослідженні шляхів підвищення продуктивності. В даному підході продуктивність вважається головним чинником, що впливає на добробут країни.

На необхідності забезпечення високого рівня  конкурентоспроможності національної економіки як засобу підвищення добробуту суспільства наголошував  один із сучасних провідних дослідників  проблем конкурентоспроможності у  світі М. Портер, який зазначав, що конкурентоспроможність  не є самоціллю. «Головна мета держави, - писав він, - забезпечити власним громадянам достатньо високий та зростаючий рівень життя. Спроможність держави зробити це залежить від того, наскільки продуктивно використовуються національні ресурси – праця та капітал» [8].