Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні

    Протягом 2008 року для збільшення обсягів кредитування фізичних осіб неодноразово переглядалися  та оптимізувалися умови кредитування, переглядалися підходи та кредитні процедури.

    Обсяг споживчих кредитів, наданих Банком «Київська Русь» надано в дод. Л, М. В 2007 році об’єм наданих споживчих  кредитів зменшився на 21%, порівняно  з 2006 р., але в 2008 р. ситуація в області  споживчого кредитування в АБ «Київська Русь» стабілізувалась, обсяги кредитування збільшилися на 65 %. З них забезпеченими були 85%, або 626 665. Протягом 2008 року відбулися певні зміни в розрізі забезпечення споживчих кредитів АБ «київська Русь»: забезпеченість кредитів зросла загалом по всі статтям в середньому на 2%, що позитивно характеризує діяльність АБ «Київська Русь» [див. дод. Н, О].

    В 2009 році АБ «Київська Русь» не втрачає  своїх позицій на ринку споживчого кредитування України навіть в умовах кризи. За даними квартальної звітності за ІІІ квартал (1 жовтня 2009 року) АБ «Київська Русь» обсяг споживчих кредитів сягає 743 129 тис. грн., що на 14% більше, ніж відповідний показник минулого року [31].

    Але, на жаль, такі позитивні тенденції  характерні для не багатьох банків України. На протязі 2009 року кількість споживчих кредитів загалом на споживчого ринку України значно зменшилась. Така негативна динаміка пов’язана насамперед з труднощами в банківській сфері. Значно зросла також кількість неповернень за кредитами. В умовах економічної кризи число позичальників, неспроможних вносити щомісячні платежі за кредитами в колишньому розмірі, значно зросла і розміри щомісячних платежів виявляться непосильним тягарем для 30—40% позичальників. Неповернення збільшилися не тільки унаслідок падіння доходів населення, але й унаслідок девальвації гривні. У нинішніх умовах популярні раніше позики в доларах США все частіше стають проблемними. Якщо в 2008 році неповернення за кредитами складали приблизно 1,5%, то у першому кварталі 2009 року кількість проблемних кредитів досягає 7—8% і на початок 2010 року може досягти 30-40%.

    Для стимулювання повернення кредитів в  нинішніх умовах банки розробляють  так звані програми лояльності. Більшість кредитних установ, перш ніж звертатися до послуг колекторів, готові розглянути різні варіанти зниження кредитного навантаження на позичальників, що відчувають фінансові труднощі. Якщо клієнт відразу повідомляє банку про наявність проблем з виконанням зобов’язань за кредитом, як правило, банк йде на поступки, пропонуючи різні схеми реструктуризації. В першу чергу банки розглядатимуть варіанти, при яких клієнт продовжує оплачувати і тіло кредиту, і відсотки, а зміни зачіпають схему погашення і терміни кредитування. Якщо подібні заходи не приведуть до достатнього зниження платежу за кредитом, клієнтові запропонують піти на «кредитні канікули», під час яких виплачуються тільки відсотки і обговорять можливість зниження процентної ставки. Також запроваджується спеціальна програма, що дозволяє повністю уникнути валютних ризиків і рефінансувати кредити в доларах і євро в гривну. Банки надають пролонгацію, максимальний термін якої складає від двох до десяти років залежно від блоків програм; перерахунок графіка платежів або зміна способу погашення. У банку «Київська Русь» пролонгують позичальникам терміни дії кредитних договорів, надають відстрочення на погашення тіла кредиту або знижують суму шляхом зміни схеми погашення на аннуітетну. В Індекс-банку розроблені програми реструктуризації кредитів, які дозволяють позичальникам зменшити щомісячне фінансове навантаження і, відповідно, зберегти платіжну дисципліну.

    Проте політика лояльності по відношенню до клієнтів приносить банкам прямі вигоди у вигляді мінімізації об’ємів проблемної заборгованості. Якщо банк вчасно почав проводити роботу з реструктуризації заборгованостей з позичальниками, ризики неповернень зводяться до розумного мінімуму [13].

    Отже, проаналізувавши дані кредитної  діяльності українських банків, можна  сказати, що споживче кредитування, незважаючи на скрутне становище в країні, а саме  несприятливу економічну ситуацію як в країні, так і в банківській системі, кредитування фізичних осіб все ж таки проводиться, хоча й не рівномірно у всіх банківських установах. 
 
 

5. Досвід  розвитку споживчого кредитування в зарубіжних країнах

    Споживчий кредит набув значного поширення  у промислово розвинутих країнах  у першу чергу тому, що через  використання даної технології фінансування покупок різко збільшується місткість  ринку стосовно цілої низки споживчих  товарів та нерухомості. Цілі фрагменти споживчого ринку функціонують лише завдяки використанню різних схем споживчого кредитування.

    Споживче  кредитування населення почало розвиватися  у 20-ті роки ХХ століття в США і  одержало широке поширення в перше  післявоєнне десятиліття у США, Канаді, Англії, Австралії, із середини 50-х років – у ФРН, Франції, Італії й інших європейських країнах, а трохи пізніше й у Японії під впливом посилення розриву між зростаючими можливостями виробництва й обмеженими рамками платоспроможного попиту населення. З розвитком суспільства роль споживчого кредиту у покритті споживчих витрат зростає, досягши в даний час відчутних значень у економічно розвинених країнах (від 80% у Франції до 133% річних споживчих витрат у Японії) [5].

    Багато  з фахівців, визначаючи необхідність вивчення економічного досвіду розвинутих країн, підкреслюють важливість аналізу банківських систем США, ФРН і Японії, які займають об'єктивно домінуюче становище на світовому фінансовому ринку.

    Найбільшу групу депозитних установ США  становлять комерційні банки. Головна їх відмінність як депозитних установ — переважне використання депозитів на ринку кредитів для розвитку бізнесу, де на даний час переважають короткотермінові комерційні кредити.

    Крім  того, комерційні банки практикують  надання споживчих кредитів (під майбутні доходи) і кредитів під нерухомість (заставні кредити). До початку реформування законодавства про банківську систему наприкінці 70-х — початку 80-х років комерційні банки США були монополістами в багатьох сегментах фінансового ринку.

    Банки США, пройшовши початковий етап процесу  реорганізації національної фінансової системи, постійно вдосконалюють і  розширюють свої можливості як на національному, так і на міжнародному ринку.

    Американські  банки, вийшовши з кризи національної фінансової системи, розширюють власні можливості, поширюючи свій вплив на нові галузі діяльності [29].

    У США й інших ринкових країнах  існують спеціальні юридичні норми  і правила, що регулюють використання споживчих кредитів. Кредитори не мають права здійснювати дискримінацію потенційних позичальників: за расовими, релігійними ознаками, національністю, сімейним станом, статтю (якщо останні задовольняють основні критерії відносно кредитних ризиків). Однак кредит може отримати тільки громадянин даної країни. Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є невідємною частиною роботи банку по визначенню можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності повернення у відповідності з кредитним договором. Аналіз кредитоспроможності клієнта дозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти його від банкрутства, а при неможливості цього оперативно призупинити кредитування. Оцінка кредитоспроможності клієнта проводиться в кредитному відділі банку на основі інформації, яка характеризує здатність клієнта отримувати прибуток, який є достатнім для своєчасного погашення кредиту, наявність у позичальника майна, яке при необхідності може виступити забезпеченням даного кредиту і т.д. Крім того, працівник банку зобовязаний аналізувати ринкову коньюктуру, тенденції її змін, ризики, які випробовують банк і його клієнт. Джерелами інформації про індивідуального позичальника можуть бути відомості з міста роботи, місця проживання і т. п. Найчастіше вивчення кредитоспроможності індивідуальних позичальників здійснюється за бальною системою оцінки надійності клієнтів [11, с.55].

    Правила і принципи функціонування кредитно-фінансової сфери, які десятиліттями складалися в розвинутих країнах, через низку обставин не  можуть беззастережно використовуватися в перехідних економіках. По-перше, відносний розмір грошової маси, банківських ресурсів, відхилення курсу національної валюти від паритету купівельної спроможності значно відрізняються від відповідних параметрів у розвинутих країнах. По-друге, багато ринкових інститутів у перехідній економіці недостатньо розвинуті. По-третє, такі явища, як інфляція, доларизація в перехідних економіках перевищують допустимі межі. Окрім того, практика застосування таких трьох класичних інструментів грошово-кредитного регулювання, як облікова ставка, норматив обов’язкового резервування, операції на відкритому ринку показала їх недостатню ефективність в умовах перехідної економіки.

    Існує і інший бік проблем щодо використання державами з перехідною економікою, зокрема і Україною, досвіду банківської  системи ринкових країн. Банківська системи України, як і інші банківські системи, є залежною від зовнішнього  світу і відчуває вплив міжнародної фінансової кризи, що розпочалася восени 2007 року. Вважається, що поглиблення кризи на фінансовому ринку в США може призвести до скорочення кредитування в Україні та зростання кредитних ставок, а це, в свою чергу, - позначитися на темпах економічного зростання. У зв’язку з обмеженими можливостями запозичень на зовнішніх ринках унаслідок фінансової кризи можна очікувати зниження темпів зростання обсягів активних операцій вітчизняних банків. Адже високі темпи зростання обсягів діяльності банків у 2007 році на третину були забезпечені за рахунок ресурсів запозичених на зовнішніх ринках. У І кварталі 2008 року дійсно спостерігалося зниження темпів приросту активних операцій (7,8%) порівняно з І кварталом 2007 року (11,2%), яке відбулося в основному внаслідок скорочення обсягів наданих міжбанківських кредитів.

    Що  ж до скорочення кредитування суб’єктів  господарювання та населення, то такої  тенденції в І кварталі 2008 року не спостерігалося. Обсяги кредитів, наданих  суб’єктам господарювання, збільшилися на 11,8 % (за І квартал 2007 року – на 10,1%), кредитів фізичним  особам – на 14,4 % (13,7%).

    Міжнародна  фінансова криза – це насамперед попереджувальний сигнал про необхідність посилення контролю за ризиками при  кредитуванні населення. Криза в  США виникла внаслідок надання «легких» кредитів фізичним особам, котрі мали граничний рівень доходів. Тому українські банки мусять посилити вимоги щодо надійності позичальників, їх кредитоспроможності. З іншого боку, як свідчить зарубіжний досвід, мають бути посилені й регулятивні вимоги, зокрема щодо підвищення рівня відрахувань у резерви на покриття ризиків за такими кредитами, встановлення підвищених обов’язкових економічних нормативів, зокрема нормативів капіталу для банків, які проводять небезпечну ризикову політику [9, с. 62].

    Отже  можна підсумувати, що не дивлячись  на те, що за кордоном обсяг кредитних  операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, розвиток споживчого кредитування в Україні  дещо загальмувався в умовах кризи, але, тим не менш, є банки, які продовжують займатися кредитуванням населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки  та пропозиції

     В результаті дослідження теми курсової роботи можна зробити наступні висновки. У роботі розглянуті економічна сутність, класифікація і характеристика споживчих кредитів комерційних банків України. Споживчий кредит займає властиве тільки йому місце у системі кредитних відносин і в практичній діяльності представлений великою сукупністю різноманітних видів, які можна класифікувати за різними ознаками, у тому числі: за ступенем ризику, по забезпеченню, за строками використання, за терміном погашення. Розглянуті механізм здійснення споживчого кредитування, певні особливості в умовах надання споживчого кредиту, користування ним та погашення.

    В курсовій роботі розглянутий сучасний стан ринку споживчого кредитування на прикладі таких українських банків: АБ «Київська Русь», «Правекс Банк» та ПАТ «Індекс-Банк». Банки ефективно проводили свою діяльність на протязі 2006-2008 років, доки не змінилася економічна ситуація в країні. В умовах кризи протягом 2009 року більшість банків перестали надавати споживчі кредити. На даний момент населення кредитують тільки два банки - АБ «Київська Русь» та ПАТ «Індекс-Банк».

     Розглянуто  основні причини проблем споживчого кредитування на сучасному етапі розвитку ринкових відносин та напрямки удосконалення функціонування банківської системи в частині посилення її дієвості щодо забезпечення належного економічного зростання в Україні.

     В роботі також розглянутий ринок споживчого кредитування в зарубіжних країнах і його вплив на ринок споживчого кредитування в Україні.

     Практичне значення цієї курсової роботи полягає  в тому, перегляд позицій відносно існуючої системи кредиту пов'язаний насамперед із перевагами, що несе в собі споживчий кредит, порівнюючи з кредитуванням промисловості чи торгівлі. На відміну від коштів підприємств, кошти населення не мають таких суттєвих обмежень зростання, тому що існують дуже значні резерви покращання життєвого рівня населення України, а звідси збільшення можливостей заощаджувати частину коштів.

Для покращення ситуації на ринку споживчого кредитування в Україні необхідно застосовувати  такі технології:

• обґрунтування доцільності певних видів споживчого кредиту;
• сегментація потенційних клієнтів нової послуги за рівнем доходу та іншими ознаками й розробка програм кредитування для кожного ринкового сегмента;
• розробка тарифів послуг залежно від строку кредитування фізичних осіб, виду застави, а також кредитної історії позичальника;
• впровадження методики визначення максимальної суми кредиту, розміру обов'язкового авансового внеску позичальника за рахунок власних коштів, порядку погашення заборгованості із застосуванням різних схем сплати основної суми кредиту та відсотків за нього. Наявність декількох схем погашення кредиту допоможе врахувати інтереси як банку, так і його клієнтів;
• створення механізму довіри клієнта банкові і навпаки. Фізичні особи, маючи розрив між їхніми можливостями і бажанням купити, з радістю беруть кредит в банках і особливо на довгі терміни. Банки, хоча і з радістю отримують проценти за надані кредити, все ж ризикують.