Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні

     Кредитна  картка представляє собою пластинку  з ідентифікатором  власника. Умовою отримання картки є платоспроможність  клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.

     Від операцій з кредитними картками банк отримує прибуток, який складається з:

• комісійні, що справляються  з торгівельних організацій при сплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар (в основному від 1 до 4% об`єму продаж по кредитній картці);
• щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона справляється);
• відсотка за кредит, що надається власникам карток в рамках ліміту кредитування [19, с. 247].

     Кредитні  картки пердбачають участь трьох  сторін: банка-емітента кредитної картки, її власника і торгівельної організації, яка приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен надати банку встановлену банком суму грошових коштів. Оплата товарів та послуг може бути проведена і при відсутності грошових коштів на рахунку клієнта, тобто за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги отримує відсоток від суми кожної операції. Користувачі кредитної картки також повинні перераховувати визначену суму коштів за обслуговування картки та її щорічне поновлення.

Даний варіант постійного надання споживчого кредиту  отримує все більше поширення за кордоном. Такі міжнародні фінансові асоціації, як “ВИЗА”, “Америкен Експрес”, “Мастеркард”,  надають  власникам пластикових карток практично будь-яку послугу в будь-якій сфері обслуговування. Дані кредитні картки акцептуються приблизно в 220 країнах [25, с.247].

     Банківські  кредитні картки є  зручними інструментами  і надають клієнту револьверну  кредитну лінію, якою можна користуватися  по мірі необхідності. Однак банкіри  зарубіжних банків дійшли висновку, що в зв`язку з зростанням числа неплатоспроможних позичальників, збільшення числа вкрадених чи таких, які використовуються в цілях шахрайства кредитні картки життєво важливим для банку є ретельне керування і контроль за програмами випуску кредитних карток. Існують свідчення  на користь того, що даній області властивий ефект масштабу, оскільки звичайно вигідними є операції з кредитними картками тільки найкрупніших банків. Але не дивлячись на це,  кредитні картки мають  гарні перспективи в зв`язку з розвитком технології, що дозволяє їх власникам отримувати доступ до повного набору фінансових послуг.

     Овердрафт – при користуванні ним оплата чеків відбувається з рахунку  клієнта. Якщо ж кошти відсутні на рахунку банк покриває від'ємне сальдо кредитом в рамках встановленого ліміту. Погашення кредиту відбувається за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів [16, c. 43].

       Спеціальні чекові рахунки використовуються  деякими банками, які випускають  для своїх клієнтів спеціальні  чеки визначеного номіналу. Банк встановлює клієнту ліміт кредитування і на його величину видає чеки. Використання клієнтом чеків веде до вичерпання ліміту кредитування, а надходження на чековий рахунок відновляють ліміт. Плата за чековий кредит справляється у відсотках від використаної суми. Див. рис.2.1 
 
 
 
 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 2.1 Суть револьверного кредиту за кредитною карткою 

     Доходи  банки за цей кредит отримують  із відсотків, що стягуються з торговельних підприємств за оплату торговельних рахунків, відсоткової суми за кредит і плати за картку.

     Третя група кредитів, позички без розстрочки платежу, характерна тим, що  погашення  боргу і відсотків за ним здійснюється одночасно. Ці  кредити називаються  бріджинг-позички.   Це короткострокові кредити приватним особам або сім`ям на покриття поточних потреб в грошових коштах, які повертаються єдиною сумою в кінці терміну кредитування або ж на момент погашення боргової розписки позичальника. За даним кредитом можуть надаватися відносно невеликі суми з терміном погашення, як правило, в межах 30 діб, або іншого незначного періоду часу.

      Крім  вказаних кредитів, індивідуальним позичальникам  надають також обліковий короткостроковий кредит (дисконт векселя), кредит з  індивідуальними умовами для  придбання дорогих товарів, навчання дітей, персональні позички студентам тощо.

        Кредити, що надають фізичним особам вітчизняні можна поділити на дві групи. Перша об’єднує позички, надані для поліпшення житлових умов і домашнього господарювання. Вони порівняно великі за обсягом і надаються на відносно тривалий строк. До першої групи належать позики, видані:

      -   на будівництво індивідуальних  будинків із надвірними будівлями;

           - на купівлю у громадян індивідуальних  житлових будинків із надвірними  будівлями;

     -   на реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних   будинків;

     -   на будівництво надвірних будівель;

     -   на будівництво та купівлю  садових будинків;

     -   на купівлю незаселених будинків  у сільській місцевості;

     - на капітальний ремонт садових  будинків і будинків у сільській  місцевості;

      -   на будівництво гаражів;

      -   на купівлю квартир і капітальний  ремонт власної квартири;

      - на початковий внесок до житлового  або житлово-будівельного кооперативу.

До  другої групи належать позики  на нагальні потреби і під заставу  цінностей та цінних паперів [16, с.42].

     Банк  надає кредити фізичним особам у  розмірах, що визначаються виходячи з  вартості товарів та послуг, які  є об`єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю  і ремонт жилих будинків, садових  будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які  можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов`язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об`єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

     Строк освоєння кредитів, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом об’єктів, неповинен перевищувати 2-х років. Строк освоєння кредитів, наданих на придбання будинків, квартир тощо, не повинен перевищувати 2-х місяців.

    Фізичні особи погашають кредити у  терміни, встановлені строковим  зобов’язанням, шляхом перерахування  коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

інших ознак [23, c.245].

    Таким чином, у своїх проявах споживчий кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд видів споживчого кредиту. Їм властиві свої особливості. Споживчі кредити класифікуються за певними ознаками: за строками використання (короткострокові, середньострокові, довгострокові), по забезпеченню (забезпечені заставою, з іншим забезпеченням, бланкові), за ступенем ризику (стандартні кредити, нестандартні кредити, сумнівні, небезпечні, безнадійні), за способом надання (одноразові, у вигляді кредитної лінії, у вигляді відновлювальної кредитної лінії) та за терміном погашення (кредити в розстрочку платежу, револьверні (відновлювальні) кредити, кредити без розстрочки платежу). З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид споживчого кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства споживчий кредит відіграє досить важливу роль.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Механізм  здійснення споживчого кредитування в Україні

 

    Споживчі  кредити є одним із видів банківських  кредитів. Вони надаються виключно в національній валюті фізичним особам — громадянам України. Найбільшого  поширення кредитування споживчих  потреб населення набуло в установах  Ощадного банку України. Установи цього банку надають населенню короткострокові й довгострокові споживчі кредити. [4]

    Споживче  кредитування здійснюється на умовах, визначених принципами кредитування. Принципи банківського кредитування становлять головний елемент системи кредитування, оскільки вони відбивають сутність і зміст кредиту та вимоги об'єктивних економічних законів, зокрема, стосовно сфери кредитних відносин.

    До  принципів кредитування відносяться: поворотність, терміновість, диференційованість, забезпеченість і платність.

    Поворотність є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Поворотність є невід'ємною рисою кредиту, його атрибутом.

    Терміновість кредитування — це необхідна форма досягнення поворотності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит має бути не тільки повернений, а повернений у суворо визначений термін, тобто в ньому міститься конкретно виражений фактор часу.

    Диференційованість кредитування означає, що комерційні банки повинні формально (однозначно) підходити до проблем надання кредиту своїм клієнтам, які претендують на позику. Кредит доцільно надавати лише тим претендентам, котрі в змозі своєчасно його повернути. Тому диференціація кредитування має здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, здатності позичальника робити кошти для погашення боргу в ході його поточної виробничої, інвестиційної та інших видів діяльності, достатності власного капіталу, які адекватно відбивають спроможність і схильність позичальника до повернення кредиту в обумовлені контрактом (договорі) терміни.

    Оцінка  кредитоспроможності суб'єктів, що прагнуть отримати кредит, здійснюється банками до укладання кредитних  угод, дає їм можливість, у певній мірі, підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту (та пов'язаних із цим збитків, завданих банкові) і, отже, сприяє виконанню (в певній мірі) принципу терміновості кредиту. Диференційованість кредитування, виходячи з кредитоспроможності потенційних позичальників, є необхідною умовою нормального функціонування кредиту на засадах поворотності і платності.

    Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у позичальників юридично оформлених зобов'язань щодо позик, котрі гарантують своєчасне повернення кредиту: зобов'язання щодо застави; угоди-гарантії; угоди-поруки; угоди зі страхування відповідальності за непогашення кредиту. Наявність зобов'язань за банківськими позиками в одній чи одночасно кількох формах передбачається обома сторонами кредитної угоди в тексті цієї угоди.

    Принцип платності кредиту означає, що юридична чи фізична особа-позичальник зобов'язана внести до банку певну плату за тимчасово взяті (позичені) у нього для своїх потреб кошти. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється за допомогою механізму, яким є банківський відсоток. Ставка банківського відсотка — це своєрідна «ціна» кредиту. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує покриття його витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за залучені в депозити кошти, і витрат на утримання свого апарату, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів кредитування та використання на інші власні потреби [39].

    Механізм  здійснення споживчого кредитування визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо. Згідно статті 29 Закону “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють в межах своєї діяльності [1].

    У банківській практиці механізм споживчого кредитування здійснюється на таких  етапах:

    Перший  етап. До банку подається заявка (клопотання) на споживчого отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи:

    1. Анкету позичальника (стислі відомості  про позичальника) за формою, визначеною  банком.

    2. Копії установчих документів, а  також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта.

    3. Копію статуту.

    4. Копію свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію).

    5. Копії ліцензій, передбачених законодавством.

    6. Техніко-економічне обгрунтування  одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об’єкта кредитування із зазначенням спрямування позичкових коштів та розрахунку затрат та надходжень на весь термін користування позикою.