Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні

    7. Копії контрактів, угод та інших  документів, що стосуються кредиту: контракти на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг та виконання робіт, накладні, митні декларації тощо.

    8. Завірений податковою адміністрацією  бухгалтерський баланс, звіт про  фінансові результати, звіт про  рух грошових коштів, звіт про власний капітал на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності підприємства, при необхідності - розшифровка окремих статей балансу.

    9. Документи, що стосуються забезпечення  кредиту:

• застава майна - опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених ТМЦ, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони - у разі застави транспортних засобів);
• застава нерухомості - довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;
• гарантія (поручительство) - угода гарантії (поручительства), а також відповідні документи по гаранту;
• страхування - страховий поліс, угода страхування, умови страхування, а також необхідні документи по страховій компанії.

    10. Довідку з обслуговуючого банку  про наявність рахунків позичальника, наявність (відсутність) заборгованості  за кредитами та картотекою.

    11. Відомості за кредитами, отриманими  в інших банках.

    До  документів, перерахованих у пп. 2 - 4, 7 додаються також оригінали  для звіряння.

    У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання  кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та інші.

    Після ознайомлення з документами працівник  банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення споживчого кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання споживчого кредиту.

    Другий  етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких:

• матеріали, отримані безпосередньо від позичальника;
• матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку;
• відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел.

    Важливе значення мають архіви банку. Якщо клієнт вже отримував кредит у цьому  банку, то в архіві містяться відомості про можливі затримки в погашенні боргу або інші порушення.

    Із  зовнішніх джерел найбільш важливим є відомості, отримані з інших  банків, які обслуговують даного клієнта, та в його ділових партнерів.

    Третій  етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

    Банк  визначає параметри позички: суму кредиту, строк, спосіб видачі і погашення  кредиту, забезпечення, рівень процента, інші моменти. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

    Розробляється також графік погашення кредиту  у відповідності зі строками оборотності  того виду капіталу, на формування якого видається позичка.

    Четвертий етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору.

    Після підписання кредитної угоди працівник  кредитного відділу оформляє бухгалтерські  документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку  та видачі кредиту. Ці документи повинні  містити дозвільні підписи керівника  банку або уповноважених ним  для виконання зазначених операцій посадових осіб. Оформлені згідно банківських вимог документи передаються в обліково-операційний відділ для виконання.

    У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх  коштів у межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

    П’ятий  етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється платіжним дорученням з поточного рахунку позичальника. Черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг. Погашення кредиту може здійснюватись одночасно або частинами. Позичальник по узгодженні з банком може достроково повернути отриманий кредит.

    У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті  рішення щодо пролонгування споживчого кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід’ємною частиною кредитної угоди.

    Однією  з форм споживчого кредитування є  кредитна картка. Вона являє собою  пластинку з ідентифікатором  власника (володаря), виготовлену з  матеріалу, який важко підробити. Картки емітуються банками і видаються клієнтам, як правило, безкоштовно, або за невелику щорічну плату. Умовою їх одержання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.

      Власника кредитної картки обслуговує банк, який її видав, і торговельна організація. Для останньої кредитна картка слугує гарантією відкриття покупцеві кредиту в банку. Обслуговування клієнта за допомогою кредитної картки здійснюється за такою схемою. Торговельні організації передають у банк, який видав кредитну картку, рахунки за товари, продані власнику карток. Банк їх сплачує, тобто перераховує кошти на поточний рахунок торговельної організації. За цю послугу стягується плата у вигляді комісії від вартості сплачених рахунків. Паралельно торговельна організація щомісячно передає власнику картки рахунки за куплені протягом місяця товари. Протягом певного строку (звичайно 25 діб) рахунки можуть бути сплачені безпроцентно, а пізніше — конвертуються в позичку. Отже, виникають зобов’язання власника кредитної карточки перед банком. Позичка повинна періодично погашатися клієнтом, тому що при непогашенні боргу вичерпується ліміт кредитування. Цей ліміт може бути збільшеним або скороченим залежно від регулярності погашення клієнтом заборгованості банку.

    Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається  з:

• комісії, яка стягується з торговельної організації при сплаті рахунків за відпущені власнику кредитної картки товари;
• щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона стягується);
• процентів за кредит, що надається власникам карток у межах ліміту кредитування [19].

    Отже, правильна організація механізму  споживчого кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління  кредитними операціями  виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості  комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів). 
 
 
 
 
 
 
 

4. Аналіз  сучасного стану  ринку споживчого кредитування в Україні

    На  сьогоднішній день ситуація на ринку споживчого кредитування в Україні є досить складною. Дуже невелика частка банківських установ надає кредити на споживчі цілі. Це пов’язано, насамперед, з кризовою економічною ситуацією в країні і, в першу чергу, у банківському секторі. Основною причиною скорочення споживчого кредитування населення є, по-перше, збільшення ризиків неповернення кредитів. Це, в свою чергу, пов’язано з збільшенням безробіття в країні. Так рівень безробіття населення в Україні у І кварталі 2009 року становив 9,5%, проти 7,1% у відповідному періоді минулого року. Клієнти банків можуть в будь-який момент позбутися робочого місця і будуть не в змозі надалі сплачувати кредит і, так як споживчі кредити є незабезпеченими, це збільшує ризик неповернення і створює додаткові проблеми банку. Також важливим фактором зменшення споживчого кредитування є низька ліквідність банків. У них немає навіть власних ресурсів для надання великого обсягу кредитів. А отримання мінімального прибутку, що було програмою мінімум, у таких умовах може стати програмою максимум [35, 12].

    Також такий вид кредитування потребує надання повного пакету документів, серед яких необхідними є трудова  книжка та довідка про доходи. А  у нинішніх умовах люди погоджуються працювати не по трудовій книжці, що лишає їх змоги отримати кредит.

    У міру зростання неповернень за кредитами, виданими населенню в 2004 - 2008 р. (у деяких фінустановах - до 35-40% портфеля), банкіри в червні-вересні активно посилювали вимоги до потенційних позичальників. Так, наприклад, у АБ "Київська Русь" при розгляді кредитних заявок, банк висував умову, що чистий дохід позичальника повинен у два рази перевищувати його щомісячний платіж за кредитом мінімум у півтора-два рази. Чистий дохід розраховується як сукупний дохід за винятком всіх витрат. Істотною вимогою стала офіційно підтверджена платоспроможність клієнта. Труднощі з таким підтвердженням істотно знижують шанси позичальника на позитивне рішення банку про видачу кредиту.

    Не  гарантує одержання позики і надання  офіційно завіреної довідки про солідну зарплату. У міру зростання безробіття і збільшення в Україні кількості компаній-банкрутів банкіри почали ранжувати претендентів не тільки за галузями, які представляють компанії, на які вони працюють, але і за спеціальностями [6, с. 27].

    Для того, щоб охарактеризувати стан ринку споживчого кредитування України, проаналізуємо динаміку зміни обсягів наданих споживчих кредитів банками Правекс Банк, Індекс-Банк і Банк Київська Русь. Протягом 2006-2008 рр. найбільше кредитував фізичних осіб «Правекс Банк». Об’єми кредитування перевищували показники інших банків більш, наж на 50% (див. рис. 4.1, дод. Б, В).

    Рис. 4.1 Динаміка обсягів наданих споживчих  кредитів банками України 

    У 2006 році обсяги наданих споживчих  кредитів «Правекс Банком» перевищували обсяги наданих споживчих кредитів «Індекс-Банком» на 38,2%, а у порівнянні з АБ «Київська Русь» - на 76,6%. У 2007 році простежується схожа динаміка – «Правекс Банком» надано на 26,8% і 82% більше відповідно. У 2009 році також цілком лідирує «Правекс Банк»: обсяги наданих споживчих кредитів більше на 62%, ніж у «Індекс Банк», і на 84,3%, ніж АБ «Київська Русь».

    Але з настанням економічної кризи  ситуація на ринку споживчого кредитування в Україні кардинально змінилась. На сьогоднішній день припинені операції з видачі усіх видів споживчих кредитів «Правекс Банком», але він надає можливість залишити заявку на оформлення споживчого кредиту, і у випадку зміни політики, банк зв'яжеться з клієнтом для її оформлення.

    Таким чином, споживчі кредити в гривні на початок вересня 2009 року видають лише два банки, тоді як місяць тому їх було чотири. За всю історію кризи 2008-2009 року кількість банків, що пропонують такий продукт терміном на рік, жодного разу не було нижче чотирьох установ [37].

    За  даними компанії Простобанк Консалтинг, з 50 банків-лідерів за активами нецільові кредити готівкою в гривні сьогодні пропонують лише два банки:

• ПАТ «Індекс-Банк»  кредитує терміном на один, два і три роки, під 55,69%, 56,8%, 60,69% реальних річних, максимальна сума 15 000 гривень, потрібен поручитель, крім того, мінімальний вік позичальника та поручителя повинен бути не менше 25 років.
• АБ «Київська Русь» кредитує під реальну ставку в 47,46% терміном на один рік на максимальну суму до 10 000 гривень, при бажаній сумі кредиту більше 5 000 гривень необхідна порука однієї платоспроможної фізичної особи [38];