Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні

      Споживчий кредит має багато специфічних  рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

      По-перше, цей вид позики відображає відносини  між  кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну  від позик, які надають суб`єктам  господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. Акцій, облігацій тощо).

      По-друге, на відміну від інших видів  кредиту, якими користуються переважно  суб`єкти господарювання, споживчі кредити  одержують, як правило, фізичні особи. 

      По-третє, споживчий кредит є засобом  задоволення  споживчих потреб населення, тобто  особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання  певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у  майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

      По-четверте, всі види споживчого кредиту мають  соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем –  підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми  доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

      В загалі, для населення споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших [27, с. 150].

      Споживчий кредит  - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору [26, с.283].

      Суб’єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ), а в особі кредитора виступають  банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).

      Між банком та населенням може існувати й  посередник, наприклад торгівельна  організація, однак при цьому  зміст споживчого кредиту не змінюється.

      Об’єктом кредитування є витрати, пов’язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного)  характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

      Надання споживчого кредиту населенню, з  одного боку, збільшує його поточний платоспроможний  попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну  суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов’заний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

    Кредит  як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється в його структурі, закономірностях  руху, формах і видах, а й активно  взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (некредитними) процесами  в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції.

     Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме: 
- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва; 
- вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже - одержання вищих прибутків.

    Що  стосується функції кредиту, пов'язаної із забезпеченням потреб обороту  в платіжних засобах, то вона не набула однозначного тлумачення в літературі. Одні автори називають її просто емісійною функцією (Б.С. Івасів), другі - функцією утворення в обороті додаткової купівельної спроможності (А.С. Гальчинський), треті - функцією заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями (О.І. Лаврушин). Такий різнобій взагалі породжує сумнів у тому, чи виконує кредит подібну функцію. Адже функцію емісії грошей насправді виконує банківська система. А той факт, що банківська система здійснює і кредитну діяльність, не дає жодних підстав поширювати її емісійну функцію на кредит як економічну категорію.

    Окремі  дослідники визнають також контрольну функцію кредиту, вбачаючи сутність її в тому, "що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди". Контрольна складова кредиту відзначається високим стимулюючим ефектом і обмеженістю адміністративно-вольового впливу на контрагента, тоді як у контрольній складовій інших економічних інструментів (фінансів, податків, страхування тощо) переважає адміністративно-вольовий, а не економічний вплив.

    Контрольно-стимулююча функція кредиту не обмежується відповідними заходами кредитора відносно позичальника. Контрольно-стимулюючий вплив відчуває на собі і кредитор. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання, підвищення своєї кваліфікації щодо розміщення вільних ресурсів тощо.

    Заслуговує  на увагу ще одна функція кредиту, сформульована А.С. Гальчинським, - функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух та платність кредиту. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу.

    Свої  функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту і закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно [20, с. 389].

      Недостатня  увага українських комерційних  банків до роботи з населенням має  нині як об`єктивні, так і суб`єктивні  причини. Основні з них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні [8, c. 223].

      Що  стосується більш детального регулювання  споживчого кредиту зі сторони держави  в порівнянні з іншими формами  кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появ’я заний з потребами населення, рівнем його життя.

     Споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи, а кредиторами – кредитні установи, а також підприємства і організації різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій так і в товарній формі.

     В країнах з ринковою економікою споживчий  кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни. Тому він підвернутий активному регулюванню зі сторони держави. Регулювання здійснюється як на рівні видачі кредиту так і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первинну участь власними коштами в кредитній операції, або шляхом створення більш жорстокого режиму кредитування .

      В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування індивідуальних позичальників, однак  їх об`єднує спільна мета: заради підвищення рівня життя споживчий  кредит повинен бути доступний в  необхідному об`ємі [20, c.375].

      Отже, крім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.  
 
 

2. Види  споживчого кредиту  та їх характеристика

     Згідно  Положення Національного банку  України  “Про кредитування” №246 від 28.09. 1995р., комерційні  банки надають своїм клієнтам різні види  кредитів, які можна класифікувати за наступними ознаками [3].

     Схема класифікації споживчих кредитів наведена в Додатку А.

     За  сроками використання:

• короткострокові – терміном до 1-го року;
• середньострокові – терміном до 3-х років;
• довгострокові – терміном більше 3-х років.

     Необхідно окремо відмітити срок кредитування – “До запитання”. Такий срок має на увазі, що позичальник повинен  повернути кредит наданий банком на протязі 7 днів з дня письмового повідомлення його кредитором.

     По  забезпеченню:

• забезпеченні заставою (майновими правами, майном, цінними паперами);
• з іншим забезпеченням (майновими правами, майном, цінними паперами);
• бланковий (надається банком тільки в межах існуючих власних засобів (без застави майна або інших видів забезпечення – тільки під зобов`язання повернути кредит) з розрахунку підвищеної процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевіриний авторитет в банківських колах).

За ступенем ризику:

• стандартні кредити – 2%
• нестандартні кредити – 20%
• сумнівні – 50%
• небезпечні – 75%
• безнадійні – 100%

За  способом надання:

• одноразові – однією повною сумою, яка передбачена кредитним договором;
• у вигляді кредитної лінії – декількома частинами, загальна сума яких не перевищує суму договору;
• у вигляді відновлювальної кредитної лінії – клієнт може неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному договорі. Клієнтами по даній формі кредитування можуть виступати фізичні особи з стабільним графіком надходження доходів (в першу чергу працівникам банку). Список клієнтів, які не є працівниками банку затверджується кредитним комітетом. Суму ліміту вираховують як ½ від сукупного доходу, який отримує позичальник (заробітна плата, премії, інші виплати) за останні три місяці.

     Грошові споживчі кредити за термінами погашення  класифікуються на:

• кредити в розстрочку платежу;
• револьверні (відновлювальні) кредити;
• кредити без розстрочки платежу.      

     Кредити на будівництво житла виділені в  окрему категорію і мають назву  іпотечних кредитів, надаються вони під заставу нерухомості.

     Кредит  у розстрочку платежу передбачає погашення його і відсотків  за ним щомісячно рівними частинами. Терміни погашення таких кредитів – від двох до п’яти років, суми кредиту залежать від об’єкта  кредитування, кредити надаються під забезпечення гарантів.

     Кредит  з розстрочкою платежу основна  частина споживчого кредиту. У країнах Західної Європи та США кредити в розстрочку поділяються на прямі і непрямі банківські споживчі кредити. При прямому кредитуванні укладається договір між банком і позичальником. При непрямому посередник має договір з банком, одержує кредит від банку та передає його споживачеві.

     У групу револьверних кредитів включають кредити, надані позичальником за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту чи кредитною карткою. Надання овердрафту здійснюється під забезпечення ощадним вкладом чи цінними паперами або без забезпечення шляхом видачі чекової книжки.