Ринок праці

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження данної теми зумовлена тим, що в сучасних умовах  розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Ринок праці  є важливою складовою всієї ринкової системи, є однією з найважливіших  ланок ринкової системи. Він функціонує лиш у взаємозв'язку з іншими типами ринків, забезпечує рух товарів і  послуг, спрямовуючи та вилучаючи  ресурси з галузей народного  господарства відповідно до руху капіталів  і товарів.

Проблеми  зайнятості і безробіття набувають  дедалі більшої актуальності. Методологічною основою дослідження зайнятості і безробіття є теоретичні положення  класичної і кейнсіанської теорій, технологічної і марксистської  теорій безробіття.

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти  актуальних проблем ринку праці  дістали значного розвитку  в  роботах  українських вчених  економістів Л.К.Безчасного, Д.П.Богині, Л.І.Воротіної, М.І.Долішнього, С.М.Злупка, Є.П.Качана, І.І.Лукінова,   Ю.В.Ніколенка,   Ю.І.Палкіна,   О.М.Уманського,   О.А.Устенка, Д.М.Черваньова, А.А.Чухна, А.Г.Горілого.

Зростання ролі людського фактора у виробництві  підтверджено результатами економічних  досліджень ведучих американських  учених. Починаючи з 1929 року головним  джерелом росту продуктивності праці  і національного доходу США в тріаді    «праця - земля – капітал» є перший фактор, що охоплює сукупність освітніх, кваліфікаційних, демографічних і культурних характеристик робочої сили. Вкладення засобів у людські ресурси і кадрову роботу стають  довгостроковим фактором конкурентноздатності і виживання фірми в умовах ринкової економіки. Не випадково прямі витрати  приватного бізнесу в США на усі виды навчання зросли вже до початку 80-х років до 30 млрд. дол., а повні приватні і державні витрати з урахуванням виплат компенсацій за время навчання досягли 100 млрд. дол.

В епоху високорозвиненої ринкової цивілізації роль ринку  праці в еволюції економіки безупинно  зростає. Зв'язано це з тим, що в  міру розширення і поглиблення, особливо в останні два десятиліття, науково - технологічної революції, освоєння високоскладних технологій і поширення  ЕОМ народне господарство вже  не може обходитися без масової творчої  діяльності.

У нових, більш  ефективних організаційних умовах відбувається з'єднання робочої сили і робочих  місць, включення в інноваціно-виробничий процес творчого потенціалу трудящих, підготовка і перепідготовка кадрів, рішення проблем соціального  захисту трудящих і т.п.

Інтенсивна  економіка, що живе в режимі періодичного технологічного й організаційного  відновлення, поступово перетворюється в економіку безупинного розвитку, для якої характерно практично постійне удосконалювання методів виробництва, принципів керування, експлуатаційних  характеристик товарів і форм обслуговування населення.

На етапі  економічного зростання  набуває  особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості. Зусилля  органів державної влади, і насамперед уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення  нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці  підприємництва і само зайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.

Основною  рисою сучасних тенденцій розвитку ринку праці є формування єдиного  механізму задоволення пропозиції робочої сили поза залежністю від  конкретного місця проживання тієї чи іншої людини (групи людей) в  контексті загального процесу глобалізації ринку праці і формування єдиного  загальносвітового ринку.

Ринок праці  стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси  творчого типу, що здійснюють повсякденну  еволюцію суспільства. Мова йде про  ту чи іншу форму ініціативи, виробничої самостійності, прагненні до удосконалювання  технології і методів обслуговування населення.

В даній курсовій роботі планується дослідити такі питання  як місце ринку праці в економічній  системі, різновиди ринків праці, сучасний стан ринку праці в Україні.

Об’єкт дослідження  – стан ринку праці в Україні.

Предмет дослідження  –  зміст ринку праці в Україні  і перспективи його розвитку.

 Мета  дослідження – аналіз стану  ринку праці в Україні в  сучасному економічному становищі  України та розробка пропозицій  щодо його дієздатності.

Завдання  – комплексне дослідження ринку  праці України та перспектив його розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

 МІСЦЕ РИНКУ ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

1.1. Значення праці у виробничо-господарській діяльності

Праця є найважливішою  сферою життєдіяльності людини та провідним  чинником матеріального і духовного  виробництва, основою економіки  загалом. Всі аспекти економічної  діяльності так чи інакше пов'язані  з працею, інтересами людей, їх взаємовідносинами, тому без глибоких знань у сфері  праці та соціально-трудових відносин неможливо в сучасних умовах успішно  вирішувати проблеми в будь-якій галузі діяльності, на всіх рівнях структури  суспільства.

Робоча сила — це сукупність фізичних та розумових  здібностей людини, її здатність до праці. Як головна умова  виробництва у будь-якому суспільстві  робоча сила має весь час діяти. Цей  процес дістав назву її споживання. Інакше кажучи, споживання робочої сили є сама праця, її ще називають «живою працею».

Праця —  діяльність людини, спрямована на зміну  предметів та сил природи з  метою задоволення її потреб. Вона є винятково якістю людини. Тварини також виконують окремі трудові операції, користуються природою і вносять в неї певні зміни. Проте вони роблять це інстинктивно. Праця ж як усвідомлена діяльність властива лише людині. Наприклад, архітектор, на відміну від бджоли, яка з Інстинкту створює соти, спочатку в уяві складає ідеальний образ майбутньої будівлі, а згодом з допомогою креслень, малюнків, розрахунків створює її. У процесі праці змінюється не лише природа, а й сама людина, нагромаджуючи знання, досвід, уміння. У цьому розумінні праця створила людину і є головним чинником її розвитку і вдосконалення [8, c.190].

Унікальною  особливістю праці, на відміну від  інших факторів виробництва, є те що вона невіддільна від людини–працівника.

Засоби виробництва (речовий фактор) самі по собі - це купа мертвих речей. Для того, щоб почався процес виробництва, їх необхідно поєднати з робочою силою (особистий фактор).

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами  економічного розвитку полягає в  тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність  людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб  ефективно використовувати людську  працю, потрібно завжди враховувати  потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і гуманізація  суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей  працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються  людиною лише за сприятливих умов.

Ринок праці  не може розглядатися ізольовано, у  відриві від типу економічної  системи, тобто сукупності всіх економічних  процесів і явищ, що відбуваються у  суспільстві на основі діючих майнових відносин і організаційних форм. Ринок  праці є похідним від цієї моделі, а його регулятори — органічна  складова системи господарювання.

Для того, щоб  заглибитись в тенденції розвитку ринку праці, слід визначити деякі  терміни, що використовуються сучасною економічною школою, зрозуміло, виключно ті терміни, які безпосередньо стосуються ринку праці.

Отже, ринок  праці є системою суспільних відносин, соціальних – в тому числі, юридичних  – норм та інститутів, які забезпечують нормальне відтворення і ефективне  використання праці, кількість і  якість якої відповідним чином винагороджуються. Тобто ринок праці є конкретним проявом системи суспільної організації  найманої праці в умовах товарно-грошових відносин. У вужчому трактуванні  ринок праці розглядається як система соціально-економічних відносин між роботодавцями – власників  засобів виробництва – та населенням – власниками робочої сили –  щодо задоволення попиту перших на працю, а других – на робочі місця, які є їх джерелом засобів існування.

Ринок праці  являє собою відкриту підсистему, що через міжрегіональні міграції органічно  взаємодіє з ринками праці  інших регіонів. Як і кожний інший, ринок праці характеризується видом  товару, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропозицією. Відмінність  ринку праці від всіх інших  полягає в тому, що в результаті купівлі-продажу товар не відокремлюється  від його попереднього власника, тобто  фактично об’єктом купівлі-продажу  є право на використання робочої  сили (здатності до праці), при чому предметом торгу є не тільки певний вид здатностей виконувати трудові  функції, а і тривалість і умови  виконання цих функцій.

 

1.2. Поняття ринку праці, його елементи і функції

Ринкова система являє собою  сукупність взаємозв'язаних ринків, які  охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють  між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і  пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові  ціни є тією інформацією, що дає змогу  постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення  та погоджувати їх.

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних  робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і 

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

За своїм  змістом ринок праці складається  із трьох частин:

1. Потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця (особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарстві; студенти та учні старших класів, що навчаються з відривом від виробництва; військовослужбовці; фермери; підприємці та інше працездатне населення).

2. Циркулюючого, тобто сфери купівлі-продажу робочої сили (продавець своєї робочої сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітним: особи, які перебувають у фрикційному, структурному та циклічному безробітті; звільнені військовослужбовці з лав армії та флоту; пенсіонери, які шукають роботу; особи, що перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах).

3.Внутріфірмового (особи, що переміщуються безпосередньо на підприємствах у зв’язку з появою вакансій за рахунок звільнення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщень на робочих місцях).

Особливість ринку праці полягає  в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманії й працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі  соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з  боку держави.

У ринковій економіці ринок праці  охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють  такі групи працездатних людей:

• особи, що не працюють, але бажають  працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які  шукають зайняття після перерви  в роботі);

• особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають  друге місце основної або додаткової роботи;

• особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи [3, c.17].

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Отже, ринок праці — це ринок  найманої праці. Він охоплює відносини  від моменту наймання працівників  на роботу до їхнього звільнення.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні  умови. Насамперед мають бути забезпечені  правові умови функціонування цього  ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода  працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте  цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього  немає всього необхідного для  ведення свого господарства як джерела  для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.