Рентабеність та її види

7)  вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Останні три напрями чималою мірою  залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів.

При укладанні  угод з покупцями дуже важливо  домовитись про оптимальні ціни на товари, роботи, послуги, строки їх перегляду  у зв’язку з інфляційними процесами, змінами на ринку.

Важливо при визначенні показників прибутковості  підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для  інвестиційної діяльності. Ймовірність  прийняття помилкових інвестиційних  рішень в цей період різко зростає. І передусім тому, що в умовах високих темпів інфляції значно спотворюється  звітна бухгалтерська інформація підприємства. Використовуючи цю інформацію, інвестори  та інші користувачі бухгалтерської звітності підприємства проводять  його фінансовий аналіз, в тому числі  і аналіз показників рентабельності, ризикуючи отримати помилкові результати і далеку від реальної картину  фінансового стану підприємства. Щоб уникнути впливу інфляції на розрахунок фінансових коефіцієнтів прибутковості  підприємства, які є одними з найзначущіщих  показників при проведенні фінансового  аналізу, і для визначення їх реального  значення необхідно виконати:

-  коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін;

-  розрахунок реальних фінансових коефіцієнтів на основі скоригованої за рівнем інфляції бухгалтерської звітності;

-  порівняння фінансових коефіцієнтів, розрахованих до і після коригування.

Ці кроки  є дуже важливими при визначенні показників рентабельності, адже здійснюючи їх аналіз в період високих темпів інфляції одержують завищені значення цих показників, що не дає змогу  об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства. Тому підприємству потрібно проводити коригування бухгалтерської звітності підприємства відповідно до рівня цін за період часу, що досліджуються; використовувати об’єктивні й відповідні щодо коригованої статті індекси цін.

Проте коригування  бухгалтерської звітності підприємства має значення тільки в умовах високих  темпів інфляції. При низькій інфляції спотворення незначні і ними можна  нехтувати. Мінімально допустимий рівень інфляції для коригування бухгалтерської звітності підприємства становить 10% на рік. Оскільки в 2010 році рівень інфляції був нижчий за 10%, то потреби в коригуванні показників звітності для ПАТ «Конотопський арматурний завод» не виникало. 

Одним з  найважливіших шляхів підвищення рентабельності даного підприємства є наступні:

1)   покращення маркетингу, пов’язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу. Удосконалення роботи відділу маркетингу передбачає:

-   виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності і зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною, також потрібно удосконалювати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;

-   організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

-    постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;

-    приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. І ця реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного зв’язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до фірми-відправника інформації. Реклама є вагомим засобом, за допомогою якого підприємство зможе підвищити попит на свою продукцію, що призведе до збільшення обсягів продажу, прибутку і рентабельності. Бо та реклама, яка використовується підприємством, є не досить ефективною; 

2)   підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення якості продукції;

3)   усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);

4)   чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;

5)   підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції.

Рентабельність  використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає  того ж обсягу прибутку, але зменшує  при цьому суму коштів, які вкладені в основні і оборотні засоби (наприклад, реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знизить залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції,  товарів, вивільнить гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість). Це випливає з самої формули рентабельності виробничих фондів. Але для ПАТ “Конотопський арматурний завод” характерний високий ступінь зносу основних засобів і низький рівень придатних для виробництва засобів. Тому підприємству треба розширювати виробництво новим, модернізованим устаткуванням, що в недалекому майбутньому принесе більші доходи і це, в свою чергу, дасть змогу підвищити рентабельність підприємства.

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає  в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому  періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками  плану випуску продукції (виконання  робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних.

Планування  прибутку беруть участь – при організаційній відповідальності за цю справу фінансової служби – всі виробничі і функціональні  підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план буде правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

Рентабельність  продукції, яка досягнута підприємством  в базовому періоді повинна бути скоригованою з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Так ми розраховуємо базову рентабельність, але вона буде відображати лише цінові фактори, які слід брати до уваги  при плануванні прибутку. Далі можна  визначити резерви, які не були використані  підприємством у базовому періоді  для зростання прибутку, а саме за рахунок:

-         ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;

-         ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, і отже, прибутку від реалізації;

-         структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється і реалізується в бік випуску рентабельнішої продукції.

Враховуючи  ці резерви розраховують скориговану  базову рентабельність продукції підприємства.

Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного  контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів  сировини, матеріалів, інструменту  й інших цінностей. Фінансові  ресурси, вкладені в такі активи, уповільнюють обіговість коштів підприємства, і  природно знижують рентабельність виробництва.

Для підприємства важливо, щоб воно мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Маючи щоденні дані про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу:

1)   оперативно впливати на цей процес;

2)   оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку з точки зору потреб підприємства.

У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба у координації з юридичною  службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій  з боку партнерів по взаємних поставках  матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у  вигляді штрафів, неустойок тощо зменшують чистий прибуток, ускладнюють  фінансове становище підприємства, в тому числі вони негативно впливають  на рентабельність підприємства. Тому кожний факт збитків має бути оцінений з точки зору відповідальності конкретних посадових осіб, з чиєї вини вони скоїлися, і з точки зору розробки заходів щодо недопущення їх у  майбутньому.

Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі  шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної  продукції, що повинно сприяти зростанню  рентабельності підприємства. 

3.2 Збільшення рентабельності власного капіталу ПАТ «Конотопський арматурний завод» за рахунок залучення позикових коштів

Управління формуванням прибутку передбачає застосування відповідних  організаційно-методичних систем, знання основних механізмів формування прибутку та сучасних методів її аналізу і  планування. При використанні банківського кредиту або емісії боргових цінних паперів процентні ставки і сума боргу залишаються постійними протягом терміну дії кредитного договору або терміну обігу цінних паперів. Витрати, пов'язані з обслуговуванням боргу, не залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції, але безпосередньо впливають на величину прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Оскільки відсотки по банківських кредитах і боргових цінних паперів відносять на витрати підприємств (операційні витрати), то використання боргу в якості джерела фінансування обходиться підприємству дешевше, ніж інші джерела, виплати за якими проводяться з чистого прибутку (наприклад, дивіденди по акціях). Однак збільшення частки позикових коштів у структурі капіталу підвищує ступінь ризику неплатоспроможності підприємства. Це повинно бути враховано при виборі джерел фінансування. Необхідно визначити раціональне поєднання між власними і позиковими засобами і ступінь його впливу на прибуток підприємства. Одним з основних механізмів реалізації цієї мети є фінансовий важіль.

Фінансовий важіль (леверідж) характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на величину рентабельності власного капіталу. Фінансовий важіль є об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Ідея фінансового важеля по американській концепції полягає в оцінці рівня ризику по коливаннях чистого прибутку, викликаним постійною величиною витрат підприємства по обслуговуванню боргу. Його дія проявляється в тому, що будь-яка зміна операційного прибутку (прибутку до сплати відсотків і податків) породжує більш суттєва зміна чистого прибутку. Кількісно ця залежність характеризується показником сили впливу фінансового важеля (СВФР):

Інтерпретація коефіцієнта сили впливу фінансового важеля: він показує, у скільки разів прибуток до вирахування  відсотків і податків перевершує чистий прибуток. Нижньою межею коефіцієнта є одиниця. Чим більше відносний обсяг залучених підприємством позикових коштів, тим більше що виплачується по них сума відсотків, вище сила впливу фінансового важеля, більш варіабельна чистий прибуток. Таким чином, підвищення частки позикових фінансових ресурсів в загальній сумі довгострокових джерел коштів, що за визначенням рівносильно зростання сили впливу фінансового важеля, за інших рівних умов, призводить до більшої фінансової нестабільності, що виражається в меншій передбачуваності величини чистого прибутку.Оскільки виплата відсотків, на відміну, наприклад, від виплати дивідендів, є обов'язковою, то при відносно високому рівні фінансового важеля навіть незначне зниження одержаного прибутку може мати несприятливі наслідки в порівнянні з ситуацією, коли рівень, фінансового важеля невисокий.

Чим вище сила впливу фінансового  важеля, тим більше нелінійний характер набуває зв'язок між чистим прибутком  і прибутком до відрахування відсотків  і податків. Незначна зміна (зростання або убування) прибутку до вирахування відсотків і податків в умовах високого фінансового важеля може призвести до значної зміни чистого прибутку.

Зростання фінансового важеля супроводжується  підвищенням ступеня фінансового  ризику підприємства, пов'язаного з  можливим браком коштів для виплати  відсотків по позиках і позиками. Для двох підприємств, що мають однаковий обсяг виробництва, але різний рівень фінансового важеля, варіація чистого прибутку, обумовлена ​​зміною обсягу виробництва, неоднакова - вона більше у підприємства, що має більш високе значення рівня фінансового важеля.

Європейська концепція фінансового  важеля характеризується показником ефекту фінансового важеля, що відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів. Такий спосіб розрахунку широко використовується в країнах континентальної Європи (Франція, Німеччина та ін.)

Ефект фінансового важеля (ЕФВ) показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства і розраховується за формулою: