Рентабеність та її види

Отже, прибуток — це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він  у встановленому порядку. За розміром прибуток від продажу продукції, хоч і тотожний реалізованому  чистому доходу, однак менший від  чистого доходу підприємства на суму, що залишається в залишках продукції, використаної на внутрішньогосподарські потреби. Крім прибутку від продажу  на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених  видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Рентабельність підприємства як показник фінансової діяльності

 

Прибуток будь-якого підприємства виміряється абсолютною величиною, тобто сумою, що виступає узагальнюючим підсумковим показником господарсько-фінансової діяльності. Однак абсолютна величина прибутку не характеризує рівень ефективності діяльності підприємства в цілому та ефективності використання його ресурсів і дотримання режиму економії. Тому для оцінювання ефективності економічної діяльності підприємства, характеристики рівня раціональності використання його ресурсів і витрат використовується відносний показник, який називається рентабельністю.

 Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. [13].

Якщо  сума прибутку показує абсолютний ефект  від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості  підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до затрат чи застосованих ресурсів (капіталу).

Види рентабельності наведено у  наступній схемі (Рис. 1.3):

 

 

 

 

Рис. 1.3 Види рентабельності[5]

Рентабельність загальна  – узагальнений показник економічної ефективності підприємства, галузі, що дорівнює відношенню валового (балансового) прибутку, отриманого за певний період (як правило, за рік), до середньої вартості основних фондів і нормативної частки обігових коштів за цей період.

                                            (1.10)

де П  – загальний прибуток підприємства за рік, грн.;

ОФ + ОК – середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік, грн.;

Рентабельність  конкретного виробу визначається як відношення прибутку, отриманого від  реалізації виробу до собівартості виробництва  цього виробу:

                                                (1.11)

де  - ціна і-го виробу, грн.;

- повна собівартість  і-го виробу, грн.;

Розрахункова  рентабельність – це відношення планової суми балансового прибутку, зменшеного на суму плати в бюджет за виробничі  фонди і уплати процентів по кредитам, до запланованої середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних фондів, що обкладаються (за фонди):

                                           (1.12)

          де  - чистий прибуток підприємства за рік, грн.;

ОФ + ОК – середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік, грн.;

Рентабельність  реалізованої продукції  - розраховується діленням прибутку від реалізації продукції на повну собівартість реалізованої продукції :

                                                     (1.13)

де  - прибуток від реалізації за певний період, грн.;

  – повна собівартість реалізованої продукції, грн.;

Рентабельність  власного капіталу — фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Визначається співвідношенням чистого прибутку до власного капіталу:

                                                 (1.14)

де  чистий прибуток, грн.;

  власний капітал, грн.

Вчені  зробили висновок, що на величину рентабельності та її динаміку впливає система чинників залежних і не залежних від зусиль підприємства (Додаток А).

Границі рентабельності не встановлюються, а основними чинниками підвищення рентабельності можуть бути:

а) при оцінці рентабельності виробництва:

• ріст прибутку;
• зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

б)  при оцінці рентабельності окремих видів продукції:

• зниження собівартості виробів.

Отже, рентабельність  - це ступінь дохідності, вигідності, прибутковості бізнесу. Її вимірюють за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків його діяльності (виробничої, інвестиційної, комерційної тощо), вигідність виробництва і реалізації продукції та надання окремих видів послуг. Їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

 

1.3 Показники рентабельності та  методи їх обчислення

 

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (і доходу) підприємств. З цієї причини  вони є обов'язковими елементами аналізу  і оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники  рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення [6].

Показники рентабельності є відносними характеристиками ефективності діяльності підприємства. До них належать:

1. рентабельності ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності (R_зв.д) показує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й облислюється за формулою:

,                              (1.15)

де  П_зв.д – прибуток від звичайної діяльності підприємства, грн. (ф. №2 р.190);

А – середня  вартість активів підприємства, грн. (ф. №1 р. 280);

2. рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком (R_ч) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою:

                               (1.16)

де П_ч - чистий прибуток підприємства за звітний період, грн. (ф.2 р.220);

3. рентабельність власного капіталу (R_в.к) показує,  скільки чистого прибутку припадає на одиницю власного капіталу підприємства, й обчислюється за формулою:

                                           (1.17)

де  - середина сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, грн. (ф. №1 р.(380+430+630));

4. рентабельність виробничих фондів (R_в.ф)  характеризує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю вартості виробничих фондів підприємства:

                                        (1.18)

де  - середня вартість виробничих фондів підприємства, грн. (ф.№1 р. (030+100+120));

5. рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної  діяльності (R_пр) характеризує, скільки прибутку припадає на грошову одиницю повної собівартості реалізованої продукції підприємства, й обчислюється за формулою:

                                     (1.19)

де  прибуток від операційної діяльності підприємства, грн. (ф. №2

 р. 100);

– повна собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, реалізованих підприємством у звітному періоді, грн. (ф. №2 р. 280).

Слід  мати на увазі, що співвідношення різних показників рентабельності як в часі, так і по різних об`єктах може істотно відрізнятися. А відтак виникає необхідність у порівняльній характеристиці різних показників рентабельності, особливо тих, які ще не набули загального визнання. Серед них  такий  показник, як відношення балансового прибутку до виручки від реалізації продукції, на думку В.Я.Плаксієнка, йому слід надати провідного значення. Доцільність такого підходу до визначення рентабельності підтримують Й.С.Завадський та Л.М. Грищенко. Але разом з тим вони вказують на необхідність визначення рентабельності шляхом співставлення прибутку з капіталом, яке вважається обо`язковим при здійсненні аналізу фінансової діяльності підприємств.

Отже, показники  рентабельності – досить важливі  показники у роботі кожного підприємства, який характеризують раціональність використання матеріалів, робочої сили, рівень організації  та контролю процесу виробництва (реалізації).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПАТ «КОНОТОПСЬКИЙ АРМАТУРНИЙ ЗАВОД»

 

 

2.1 Організаційна-економічна характеристика підприємства  ПАТ «Конотопський арматурний завод»

 

ПАТ (Публічне акціонерне товариство) «Конотопський арматурний завод» знаходиться в м. Конотопі, по вул. Вирівській 60, Сумської області. Конотоп розташований у північній частині України в 250 км від м. Києва і 120 км від кордонів з Росією і Білорусією. Він є основним центром залізничних і автомобільних перевезень з України в Росію і Білорусію. Близько до Конотопа розташовані такі важливі промислові регіони як Донецька і Дніпропетровська області, звідкіля підприємство одержує сировину. Конотопський арматурний завод - нині публічне акціонерне товариство - був створений у 1973 році як спеціалізоване підприємство для виробництва промислової трубопровідної арматури високого і надвисокого тиску в цілях відмови від закупок цього обладнання по імпорту.

За задумом  його творців підприємство мало бути унікальним. За місцем розташування - вузлова  залізнична станція, автостради, аеропорт. За виробничими потужностями - світлі корпуси із бетону та сталі обладнані           усіма інженерно-комунікаційними  системами, високопродуктивні   металообробні   верстати,   ковальсько-пресовий   цех, підприємством України по випуску вказаної продукції. Інші підприємства по випуску аналогічной продукції знаходяться за межами України.

Все виробництво  заводу розташовано в головном корпусі, який займає площу 20740 м , у корпусі  ковально - пресового цеху площа  якого 10300м² та у корпусі блоку допоміжних цехів загальній площей 6800 м².

Виробничий          процес          виготовлення          арматури          та нафтогазопромислового обладнання складається із слідуючих технологічних процесів (циклів):

-  ковально-пресове  виробництво;

-  термічно-зварювальне  виробництво;

-  механо-збиральне  виробництво.

Наявність на заводі вказаних виробництв із застосуванням  технологічних процесів вільного кування, штампування, термічної обробки, зварювання та наплавки, механічної обробки, збирання та випробування, дає можливість заводу виготовляти арматуру та нафтогазопромислове  обладнання на робочий тиск 21, 35,65, 70,105 Мпа.

За технічними параметрами підприємство виробляє унікальну імпортнозамінну продукцію, ринкова потреба якої визначалась  до 60 тис. штук арматури на рік, до того на зовнішній ринок України постачалось:

-   до країн СНД до 65%; (38-40 тис.штук);

-   до країн далекого зарубіжжя  до 5%; (2.5-3 тис.штук).

Сьогодня  ринок промислової трубопроводної арматури сформувався під впливом  єдиного економічного простору країн СНД та загального стану економіки в Україні і дорівнює 10-11 тис.штук.

Діюча організація  виробництва базується на цеховій  структурі. За основу цехової градації прийнято:

-   завершеність технологічного циклу:

-   внутрішньогосподарська кооперація.

З точки  зору того, що арматурний завод - це єдиний технологічний комплекс та до завершення повного викупу підприємства у структурі підприємств передбачаються зміни, які стисло можно охарактеризувати так - об'єкти соціальної сфери - житло та дитячий садок передаються у комунальне майно міста. Цех по випуску товарів народного споживання буде реорганізовано в дочірнє підприємство (без відчуження майна акціонерного товариства). Наступною ступінню інтеграції в основному виробництві на базі структурних одиниць допоміжного виробництва створюються фірми з повним самофінансуванням, але без права юридичної особи. Основне виробництво - арматура та нафтогазопромислове обладнання. На базі допоміжних виробництв:

2.1. Фірма  «АРМ-Енергоресурси».

2.2. Фірма  «АРМ-КПЦ».

2.3. Фірма  «Спецоснастка та інструмент».

2.4. Фірма  «Ремстанок».

2.5. Фірма  «Ремпобут».