Рентабеність та її види

 

ВСТУП

 

 

 

В ринковій економіці загострюється конкуренція, та як наслідок постає питання виживання  підприємств та забезпечення їх платоспроможності. Ці зміни посилюють важливість здатності  прийняття оптимальних рішень управління діяльністю підприємств на засаді результатів  аналізу техніко-економічної інформації відносно випуску продукції, витратах, які необхідні для іі виробництва  та системи ціноутворення. Отже, актуальною є необхідність визначення ефективності діяльності підприємства, через формування рентабельності.

Формування  ринкових механізмів управління підприємством  неможливо без урахування різноманітних  чинників, які формують рентабельність, викликають зацікавленість товаровиробників у нарощуванні можливостей використання ресурсного комплексу підприємства, який ґрунтується на впровадженні цих  знань, спрямованих на систематичне зниження витрат на виробництво. Рентабельність господарської діяльності в сучасних умовах більшою мірою формується без достатнього врахування усіх основних економічних показників, кожного  з окремих видів витрат. Цьому  сприяло те, що в останні роки, здійснювались неодноразові зміни  складу та структури врахування витрат, що частково робилось без достатнього  теоретичного обґрунтування цієї необхідності та врахування потреб господарської  діяльності українських підприємств. Виникає необхідність забезпечення оптимальної величини рентабельності шляхом обґрунтованого розподілу витрат по видах продукції.

Показники рентабельності є важливими  характеристиками факторного середовища формування прибутку (і доходу) підприємств. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу  і оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва показники  рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Важливим етапом при розрахунках  рентабельності є також визначення виробничо-господарських чинників і шляхів її збільшення.

Не зменшуючи наукового значення робіт, присвячених проблемам дослідження  управління та планування рентабельності підприємства, зауважимо, що багато теоретичних  питань ще не вирішено, залишаються  дискусійними, а в інших випадках і не поставлено. Певні розробки вітчизняних економістів з даної  проблеми потребують подальшого розвитку. Тому, аналізуючи опубліковані праці  та існуючу практику формування рентабельності, можна стверджувати про недостатність  розкритття специфічних моментів, обумовлених  галузевими особливостями функціонування.

Теоретичне  дослідження проблем аналізу  та планування рентабельності має тривалу  традицію. До аналізу окремих її сторін звертались вчені-економісти: А.Ф. Аксьоненко, І.А. Басманов, М.Г. Білопольський, В.Б. Івашкевич, Я.Д. Плоткін, С.Ф. Покропівний, Я.В. Соколов, В.І. Стоян, М.Г. Чумаченко, О.К. Янушкевич.

Метою даної роботи є пошук шляхів зростання рентабельності продукції

Відповідно  до поставленої мети  визначено  сукупність основних завдань, спрямованих  на її розкриття:

- розкрити  і систематизувати основні теоретико-методологічні  підходи до визначення понять  «прибуток» і «рентабельність»;

- вивчити  показники рентабельності;

- розглянути  способи  обчислення рентабельності;

- надати  характеристику виробничої діяльності підприємства  ПАТ «Конотопський арматурний завод»;

- проаналізувати показники рентабельності  підприємства ПАТ «Конотопський арматурний завод»;

- виявити  чинники та резерви  зростання рентабельності ПАТ «Конотопський арматурний завод»

Об’єктом  роботи є – господарська і фінансова  діяльність ПАТ «Конотопський арматурний завод», предметом – процеси забезпечення прибутковості, функціонування та розвитку підприємства, зокрема товариств з обмеженою відповідальністю.

У курсовій роботі використано системний підхід, спеціальні аналітичні методи – аналіз, угрупування, узагальнення, порівняння, а також економіко-статистичні  методи.

Інформаційною базою для написання курсової роботи є нормативно - правові акти, матеріали навчальних посібників, періодичних  видань, монографій та фінансова звітність  ПАТ “Конотопський арматурний завод” за 2008-2010 рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.  Поняття прибутку та його види

 

 

Прибуток  є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення  його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків.

Враховуючи  значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб  забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати  її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.

До чинників, які залежать від підприємства, належать рівень господарювання, компетентність керівництва та менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва, продуктивність, стан виробничого і  фінансового планування. Кожен із вихідних показників має різний ступінь  деталізації, що задає мету виявлення  і оцінки виробничих ресурсів.

На ефективність підприємства впливає велика сукупність чинників, які підприємство може контролювати - внутрішні та, які не піддаються контролю - зовнішні. Чинники, які впливають на підвищення ефективності виробництва (Рис. 1.2), що дозволяє досягти значного скорочення витрат (як матеріальних, так і на оплату праці), які виражаються у зниженні собівартості продукції та є джерелом надпланового прибутку і підвищення рентабельності  підприємств промислової галузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Чинники, які впливають на формування ефективної  
діяльності підприємства[22]

 

Прибуток — це частина  виручки, що залишається після відшкодування  усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником.

Прибуток  виконує дві найважливіші функції [8]:

1. характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень;
2. є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент доходів державного бюджету).

З розвитком  ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській практиці розрізняють  економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток (Рис. 1.1) [3].

 

= == =

 

 

Рис. 1.1 Види прибутку[3]

 

Бухгалтерський  прибуток — різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

       BP = TR — EC,                 (1.1) де ВР — бухгалтерський прибуток;

 TR — загальний доход;

 ЕС  — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR — TC,                  (1.2)

де  ЕР — економічний прибуток;

  ТС = ЕС + IC;                            (1.3)

IC — неявні витрати.

Нормальний  прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто  використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого  власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.

Нормальний  прибуток є неявним чинником витрат, призначених для оплати на управлінську працю. Будь-яке перевищення прибутку над загальними економічними витратами  відбивають економічну, чи чисту, прибуток.

З метою  аналізу та забезпечення ефективного  управління формуванням 

прибутку  розрізняють такі види прибутку підприємства (Рис. 1.2) [4]:

1. Маргінальний прибуток () – це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратам, пов’язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

 

 

 

 

Рис. 1.2 Види прибутку підприємства[3]

 

                                                  (1.4)

де ЧД –  чистий дохід підприємства, грн.;

         - сума змінних витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

2. Валовий прибуток (П_в), що обчислюється як різниця 
   між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

,                                               (1.5)

де – виробнича собівартість реалізованої  продукції, грн.

3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної 
   діяльності підприємства (П_о.д) являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат 
   на збут та інших операційних витрат:

,                              (1.6)

де  - інший операційний дохід, грн.

 – адміністративні  витрати, грн.

 – витрати на збут, грн.

- інші операційні витрати, грн.

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування 
   () - визначається як алгебраїчна сума загального прибутку 
   від операційної діяльності (який підприємство отримало від 
   реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої 
   діяльності:

,           (1.7)

 де  – доходи підприємства від участі в капіталі, грн.

- інші фінансові доходи, грн.

  - інші доходи підприємства, грн.

- витрати від участі  капіталі, грн.

- інші фінансові витрати,  грн.

 – інші витрати  підприємства, грн.

5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства 
   (П_звд) визначається як різниця між прибутком від звичайної 
   діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

,        (1.8)

де  - ставка податку на прибуток (виражена у вигляді десяткового дробу).

6. Чистий прибуток підприємства (П_ч) визначається як 
   алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, 
   витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

,              (1.9)

де  - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.

 – витрати, пов’язані  з надзвичайною діяльністю підприємства, грн.

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі  галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у  відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма  в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний  прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять  у дану галузь. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить  її до нуля. Прибуток відіграє дуже важливу роль як мета підприємництва, дохід власників, критерій ефективності та основне джерело прирощення капіталу і розширення виробництва.