Продуктивність праці та заробітня плата

Окрім цього, вона являє собою винагороду або заробіток найманого працівника, обчислений у грошовому вираженні, який за трудовим договором роботодавець сплачує йому за роботу, вже виконану або яка має бути виконана.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Система  методів вимірювання продуктивної праці та заробітної плати

 

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу  визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці  розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах).

Цей метод має широке застосування на підприємстві: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях  тих галузей, які виробляють однорідну  продукцію (електроенергетика, видобувні  галузі промисловості). (Недоліки цього  методу: має обмежене застосування, не враховує якості продукції, не можна  врахувати змін обсягу незавершеного  виробництва, яке в деяких галузях  має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та ін.).

Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра  має одне й те саме призначення, проте  вирізняється якоюсь однією ознакою, виробіток  можна розрахувати за допомогою  умовно-натуральних одиниць.

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях  і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт  визначається в нормо-годинах, після  чого його відносять до фактично відпрацьованого  часу. За науково обґрунтованих і  на певний період незмінних норм цей  метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці, використовується для оцінки рівня продуктивності праці на певних виробництвах, де виготовляється різнорідна продукція та напівфабрикати.

Трудовий метод має  обмежене застосування, оскільки він  потребує стабільних норм праці, що суперечить необхідності перегляду норм у процесі  здійснення організаційно-технічних  заходів.

У сучасних умовах універсальним  методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних  показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й  умовно-чиста продукція, валовий  дохід). Продуктивність праці за цим  методом розраховується як відношення вартості виробленої продукції до затрат праці на її виробництво або середньооблікової чисельності працівників підприємства чи структурних підрозділів [8].

Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами  на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки  в цілому. У зв’язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.

Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають передусім  у тому, що рівень виробітку більшою  мірою обумовлений затратами  минулої (уречевленої) праці, ніж затратами  живої праці. На величину виробітку  і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. При обчисленні валової  або товарної продукції часто  має місце повторний рахунок  у зв’язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує.

Спотворення величини виробітку, що виникає зі зміною асортименту  продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка продукції  з вищою вартістю сировини, тобто  з високою матеріаломісткістю і  низькою трудомісткістю. У таких  випадках на практиці, щоб усунути  цей недолік, можна розрахувати  індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.

У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна, продуктивність праці розраховують, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки (НВО). Для цього за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. (Недоліки цього показника: не характеризує обсягу всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення).

Показник чистої продукції  точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується за ринковими  цінами, проте в сучасних умовах великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад  підприємства у створення нової  вартості. Величина чистої продукції  розраховується як різниця між обсягом  валової продукції і витратами  на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування (елементи уречевленої праці) [12]:

 

Чп = Qв-Мв, або Чп = 3п + Пр                                                   (1.1.)

 

де Чп - обсяг чистої продукції;

Qв - обсяг валової продукції;

Мв - матеріальні витрати;

Зп - заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;

Пр - прибуток підприємства.

Ширше застосовується на підприємствах  показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативно-чистої продукції.

Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає  в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг  нормативно-чистої продукції (НЧП) на підприємстві визначається множенням обсягу випуску  кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду. Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:

 

НЧП = ⁿ_і=!П, × Н_чпі,                                                         (1.2.)

 

де П - план випуску і-х виробів, шт.;

НЧП - норматив чистої продукції на і-й виріб, грн.;

n – кількість найменувань  виробів за планом.

Норматив чистої продукції  на виріб визначається [12]:

 

Н_{чп =} З_вр (1+К_з)+П_н,                                                            (1.3.)

 

де З_вр - заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.;

К_з - коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;

П_н - нормативний прибуток, грн. Недоліки показника нормативно-чистої продукції ідентичні недолікам показника чистої продукції.

Заробітна плата є одним  із компонентів благоустрою народу, одержувана у відповідності з  працею, її якістю і результатами діяльності підприємства. Із усіх джерел надходження  працюючих заробітна плата забезпечує прямий зв’язок доходів з кількістю і якістю вкладеної праці. Саме за допомогою заробітної плати оцінюється і кваліфікація працівника, і складність виконаних ним робіт і послуг. Різні точки зору на визначення заробітної плати наведені на рис. 2.1.

 

це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку  за трудовим договором власник або  уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу

це економічна категорія, що відображає відносини між власниками підприємства (або його представниками) і найманим працівником з приводу  розподілу новоствореної вартості (доходу)

це елемент ринку праці, що виступає як ціна, за якою найманий працівник продає послуги робочої  сили. З огляду на це заробітна плата  виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили

для найманого працівника заробітна плата - це його трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і  який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили

для підприємства заробітна  плата - це елемент витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг), і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих  кінцевих результатів праці

Рис. 2.1. Сутність заробітної плати

Фонд основної заробітної плати - це: заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

До фонду додаткової заробітної плати підприємства повинні включатися:

- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; персональні надбавки; керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання; за знання іноземної мови; за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством; інші надбавки і доплати, передбачені законодавством;

- премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, у тому числі за: виконання й перевиконання виробничих завдань; підвищення продуктивності праці, виробітку;

- винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені чинним законодавством;

- оплата за працю у вихідні та святкові (неробочі) дні, у понадурочний час за розцінками, встановленими законодавчими актами;

- процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу);

- оплата праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів підприємства, залучених без звільнення від основної роботи для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, для керівництва виробничою практикою студентів;

- суми виплат, пов’язаних з індексацію заробітної плати працівників у межах, передбачених чинним законодавством;

- оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку;

- суми заробітної плати за основним місцем роботи робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;

- оплата навчальних відпусток.

До фонду інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

- оплата простоїв не з вини працівника; надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством; винагороди за підсумками роботи за рік;

- винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством; одноразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочень до ювілейних та пам’ятних дат як у грошовій, так і натуральній формі); матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати).

- винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

 Отже, фонд оплати праці  підрозділяється на основну, додаткову  заробітну плати та інші заохочувальні  та компенсаційні виплати. Основна  заробітна плата залежить від  результатів роботи і визначається  за тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами, а також  надбавками та доплатами. Додаткова  оплата праці залежить від  результатів господарської діяльності  підприємств. Інші заохочувальні  та компенсаційні виплати встановлюються  у вигляді премій, винагород та  інших виплат, надбавок, доплат не  встановлених діючим законодавством.